Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"18" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4386/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання: Черновій В.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
боржник : не з'явився
Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов'язання на загальну суму 673675,13 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначити керуючим реструктуризацією Волтарніста Сергія Івановича.
Ухвалою від 30.01.2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 20.02.2025 року.
Ухвалою суду від 20.02.2025 року відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні суду на 18.03.2025; ухвалено провести судове засідання у справі № 922/4386/24, призначене на 18.03.2025 року та всі наступні засідання по цій справі, за участю представника боржника ОСОБА_1 адвоката Вишковського Євгена Леонідовича.
Представник боржника адвокат Вишковський Є.Л. своїм правом на участь у розгляді справи в режимі відеоконференції згідно ст. 197 ГПК України не скористався, 18.03.2025 року до суду через кабінет системи "Електронний суд" надійшло клопотання адвоката про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку із його перебуванням у щорічній відпустці.
Щодо клопотання представника боржника про відкладення підготовчого засідання, суд зазначає наступне.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Пунктом першим частини першої статті 117 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що в ухвалі про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається дата підготовчого засідання, яке має відбутися НЕ ПІЗНІШЕ 15 робочих днів з дня постановлення ухвали.
По-перше, суд зазначає, що адвокатом Вишковським Є.Л. не надано доказів, які підтверджують, що він перебуває у щорічній відпустці.
По-друге, у разі неможливості бути присутнім в судовому засіданні представнику боржника адвокату Вишковському Є.Л., Штефан Д.О. не був позбавлений можливості прийняти участь безпосередньо в судовому засіданні або в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів в порядку ст.197 ГПК України, проте зазначеним правом боржник не скористався. Також, права та інтереси боржника у даній справі може представляти інший представник. Отже, беручи до уваги строковість проведення підготовчого засідання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника боржника адвоката Вишковського Є.Л. про відкладення підготовчого засідання та відмовляє в його задоволенні.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Частиною 3 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у cправі № 909/937/21).
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ "Аванс Кредит", АТ "Таскомбанк", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Лінеура Україна", АТ "Універсал банк", ТОВ "Стар Файненс Груп", ТОВ "Мілоан", ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", ТОВ "Селфі Кредит", ТОВ "Таліон Плюс", ТОВ "Слон Кредит", ТОВ "Авентус Україна", ТЗОВ ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "ФК "Є гроші", Golden Interest Group Limited Company на загальну суму 673 675,13 грн.
Наведені зобов'язання перед кредиторами, на погляд ОСОБА_1 підтверджуються кредитними договорами та банківськими довідками, інформацією з УБКІ, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.
У наданому до заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що станом на 07.10.2024 має наступні зобов'язання:
1) перед ТОВ "Аванс Кредит" за договором № 2153863 від 29.06.2024 року у розмірі 18000,00 грн та за договором №2145505 від 27.06.2024 року у розмірі 30300,00 грн. Втім матеріали заяви не містять вищевказаних кредитних договорів. Разом із тим, до заяви додані кредитні договори, укладені між боржником та ТОВ "Аванс Кредит" за іншими номерами: №35244-06/2024 від 27.06.2024 та № 37766-06/2024 від 29.06.2024 року, проте їх не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів. Отже, надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед ТОВ "Аванс Кредит" за договорами № 2153863 від 29.06.2024 та №2145505 від 27.06.2024 року, зазначені ним у конкретизованому списку кредиторів, мають неточну та суперечливу інформацію.
2) ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за договором № 8401065 від 21.06.2024 у розмірі 16910,00 грн, з яких 9500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7410,00 грн. - проценти за користування кредитом. Проте відповідно до матеріалів заяви, заборгованість боржника перед ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" у загальному розмірі 16100,00 грн. виникла за договором з іншим номером № 79348539, про що свідчить довідка ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" вих. № 10/10/24-24 від 10.10.2024 та договір № 79348539 із додатками, який був доданий боржником до заяви. Отже, заборгованість саме за договором № 8401065 від 21.06.2024, вказана боржником у конкретизованому списку, не підтверджена належними доказами.
3) перед ТОВ "Селфі Кредит" за договором № 1553160 від 06.06.2024 у розмірі 91575,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 27500,00 грн та 64075,00 грн. заборгованість за відсотками. Проте, відповідно до довідки ТОВ "Селфі Кредит" (вих. № 3460 від 10.10.2024), яка міститься в матеріалах заяви, розмір заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 93 225,00 грн. та складається з загального розміру (тіло) наданого кредиту - 27500,00 грн., процентів за користування кредитом - 51975,00 грн., неустойка (штраф) - 13750,00. До того ж, заявником у конкретизованому списку не був вказаний штраф у розмірі 13750,00 грн, а заборгованість за відсотками вказана більше ніж зазначено у довідці ТОВ "Селфі Кредит". Будь-яких обґрунтованих пояснень ОСОБА_1 з цього приводу суду не надано.
4) перед ТОВ "Слон Кредит" за договором № 1617804 від 20.05.2024 року у розмірі 77999,99 грн., з яких 25000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 52999,99 грн - заборгованість за відсотками. Проте, відповідно до довідки ТОВ "Слон Кредит" (10.10.2024 №24-1866), яка міститься в матеріалах заяви, розмір заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 79 124,99 грн., з яких 24 999,99 грн. - тіло кредиту, 41 625,00 грн. - відсотки по кредиту, 12 500,00 грн. - штраф. Крім того, заявником у конкретизованому списку взагалі не був вказаний штраф у розмірі 12500,00 грн, а заборгованість за відсотками вказана більше ніж зазначено у довідці ТОВ "Слок Кредит". Будь-яких обґрунтованих пояснень ОСОБА_1 з цього приводу суду не надано.
5) перед ТОВ "Авентус Україна" за договором № 7847954 від 01.05.2024 року у розмірі 95600,00 грн, з яких 29000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 66000,00 грн. - заборгованість за відсотками. Втім, відповідно до довідки ТОВ "Авентус Україна" № 10764/24-Е від 18.10.2024 року, розмір заборгованості за вищевказаним договором становить 95600,00 грн, з яких 29000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 52100,00 грн. - заборгованість за відсотками та 14500,00 грн - штраф. Разом із тим, заявником у конкретизованому списку не був вказаний штраф у розмірі 14500,00 грн, а заборгованість за відсотками вказана більше ніж зазначено у довідці ТОВ "Авентус Україна". Будь-яких обґрунтованих пояснень ОСОБА_1 з цього приводу суду не надано.
6) перед ТОВ "ФК "Є гроші", який є правонаступником ТОВ "Кредитпромінвест" (первісний кредитор) за договором від 22.06.2024 у розмірі 57306,00 грн. Проте, відповідно до листа ТОВ "ФК "Є гроші" 08.10.2024 №1493/24-вих, який міститься в матеріалах заяви, 03.09.2024 року між ТОВ "ФК "Є гроші" та ТОВ "Кредитпромінвест" (код за ЄДРПОУ 43305861) було укладено Договір про надання фінансових послуг з факторингу, за умовами якого право вимоги за вказаним вище договором позики було відступлене ТОВ "ФК "Є гроші" на користь ТОВ "Кредитпромінвест". ТОВ "Кредитпромінвест" у якості фактора отримало всі первинні документи щодо діючого кредиту, у тому числі договір позики, так само як всі права та зобов'язання кредитора, а ТОВ "ФК "Є гроші" припинило здійснювати будь-які подальші нарахування чи будь-які інші дії щодо споживчого кредиту та не володіє інформацією щодо поточного стану кредиту клієнта чи його заборгованості. З наведеного слідує, що наразі кредитором за договором позики від 22.06.2024 року є саме ТОВ "Кредитпромінвест", а не ТОВ "ФК "Є гроші", який зазначений боржником у конкретизованому списку та є первісним кредитором.
7) перед ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" за договором №1607942 від 19.06.2024 у розмірі 19861,17 грн., з яких 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12861,17 грн - заборгованість за відсотками. Проте, відповідно до довідки ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" (вих. № 15.10.2024 від 15.10.2024), розмір заборгованості за вищевказаним договором становить 20936,17 грн, з яких 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7683,90 грн. - заборгованість за відсотками, 2052,27 грн- відсотки нараховані новим кредитором та 4200,00 грн - штраф. Разом із тим, заявником у конкретизованому списку не був вказаний штраф у розмірі 4200,00 грн.
Таким чином, деякі суми боргу та його складові, зазначені ОСОБА_1 в конкретизованому списку кредиторів, не співпадають з розміром боргу, зазначеним у наданих заявником довідках банків. Також зазначені в конкретизованому списку номера кредитних договорів не співпадають із кредитними договорами, які додані до заяви або зазначені в банківських довідках.
Тобто додані до матеріалів справи докази в підтвердження наявної суми заборгованості містять суперечливі дані, що позбавляє суд можливості встановити дійсний розмір грошових зобов'язань ОСОБА_1 .
На підставі викладеного суд вважає, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що він припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як того вимагає ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Відповідно до відомостей про всі наявні рахунки боржника ОСОБА_1 , на рахунку в АТ "Ощадбанк" залишок коштів становить 2006,35 грн., АТ "Універсал Банк" - 6931,73 грн та АТ "Укрсиббанк" - 89,83 грн
Проте, в поданій декларації про майновий стан за 2024 рік в розділі VI "Грошові кошти" кошти на рахунках (п.43) боржником не зазначені.
Крім того, в декларації за 2024 рік про майновий стан боржником вказано, про те, що його дохід становить лише заробітна плата у розмірі 2799,00 грн. Будь-яких інших доходів, отриманих ОСОБА_1 у 2024 році, не зазначено.
Натомість, відповідно до довідки КНП "Зміївська центральна районна лікарня" про доходи №145, загальна сума доходу ОСОБА_1 (заробітна плата) за період з 08.07.2024 року по 30.11.2024 року становить 111 160,00 грн. Отже відомості про отримані доходи, зазначені боржником в декларації за 2024 рік мають суперечливу інформацію.
Також, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, у 2024 році ОСОБА_1 отримав соціальні виплати з відповідних бюджетів населення виконавчого комітету від Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради у загальному розмірі 4000,00 грн. (за січень - 2000,00 грн та за лютий 2000,00 грн). Проте вищевказані доходи не були відображені в декларації за 2024 рік. Крім того, заявником не надано обґрунтованих пояснень щодо отримання боржником соціальних виплат з відповідних бюджетів населення виконавчого комітету від Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради за період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року, оскільки відповідно до декларацій за 2023-2024 рік, місце його фактичного проживання збігається з адресою реєстрації місця проживання/перебування ( АДРЕСА_1 ), отже боржник не був внутрішньо переміщеною особою.
Крім того, в поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначено, що ОСОБА_1 отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб. Разом із тим, як встановив суд, в декларації за 2024 (станом на 01.11.2024) роки у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України" в розділі 70 "витрати на придбання майна, товарів, послуг» та в розділі 73 “витрати на побутові потреби", боржником не зазначено жодних витрат. Отже, саме на які цілі були витрачені кредитні кошти, боржником відповідного обґрунтування не надано.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 126 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів складають 15 000,00 грн. Разом із тим, як вже було зазначено, ОСОБА_1 працює в КНП “Зміївська ЦРЛ» на посаді лікаря-терапевта та отримує офіційний дохід у розмірі 23 000,00 грн, що підтверджується довідкою з місця роботи. Таким чином, в проєкті плану реструктуризації боржником зазначений менший дохід, ніж він фактично отримує, що може свідчити про його недобросовісність при подачі заяви про свою неплатоспроможність.
Також в проєкті плану реструктуризації боргів вказано про те, що розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів (з фінансовою допомогою родичів та друзів) становить 11 000,00 грн., втім конкретно за рахунок саме яких третіх осіб боржник збирається погашати кредиторську заборгованість не зазначив, відповідну їх згоду не надав.
Крім того, боржник зазначає про те, що йому належить на праві власності автомобіль легковий: ВАЗ 211540 1596, (2008). Проте, суд звертає увагу на те, що вищевказаний автомобіль не включений боржником до переліку майна за рахунок якого, у разі його реалізації можливо б було задовольнити вимоги кредиторів. Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо його не включення до проєкту плану реструктуризації, боржником не надано.
Суд вважає, що ОСОБА_2 не наведено підстав в підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість створення для доброчесного боржника сприятливих умов для погашення боргів через процедуру неплатоспроможності. Зокрема, боржник в проєкті плану реструктуризації зазначив недостовірну інформацію щодо його доходів, не надав достатніх доказів на підтвердження можливості погашення кредиторської заборгованості за рахунок третіх осіб (родичів та друзів).
Суд звертає увагу, що до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд роз'яснює боржнику, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 24.03.2025.
Суддя Міньковський С.В.