79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.03.2025 Справа № 914/263/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Кравець О.І., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства “Охоронно-юридична фірма “Аутпост - 9» (адреса: 79005, місто Львів, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 37919537)
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпрес» (адреса: 79004, місто Львів, вул. В. Великого, 5 А, код ЄДРПОУ 23948055)
про: стягнення заборгованості у сумі 69'644,77 грн, витрат на правову допомогу в сумі 20'000,00 грн, 3028,00 грн судового збору, -
з участю:
представника Позивача Івашківа Л.В.
Приватне підприємство «Охоронно-юридична фірма «Аутпост - 9» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» про стягнення заборгованості у сумі 69' 644,77 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.
У судові засіданні 03 березня 2025 року, 13 березня 2025 року, 20 березня 2025 року з'явився представник Позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Належним чином повідомлений Відповідач явку повноважного представника у судові засідання 03 березня 2025 року, 13 березня 2025 року, 20 березня 2025 року не забезпечив, передбаченим ст. 42 Господарського процесуального кодексу України правом брати участь в у судових засіданнях не скористався.
28 лютого 2025 року від представника Відповідача - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» Федишина О.В. надійшла заява про припинення повноважень представника товариства адвоката Малярчука О.О. у зв'язку з припиненням 26 лютого 2025 року договору про правову допомогу, укладеного між ТзОВ «Інтерпрес» та адвокатом Малярчуком О.О.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року, доставленою в електронні кабінети сторін 05 березня 2025 року, учасників інформовано про відсутність в матеріалах справи будь - яких відомостей як щодо повноважень адвоката Малярчука О.О. на представництво інтересів Відповідача в суді, так і документів, поданих від імені товариства вказаним представником.
12 березня 2025 року Представник Позивача через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат Позивача на правову допомогу, які долучено судом до матеріалів справи.
Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.
Обґрунтовуючи вимоги позову, Позивач покликається на невиконання Відповідачем грошових зобов'язань, передбачених умовами укладеного сторонами договору про охорону об'єкту пультом централізованої охорони (далі - договір) в частині оплати наданих послуг за період вересня - листопада 2024 року в сумі 69' 644,77 грн, з яких 66' 270,00 грн - сума основного боргу, 3374,77 грн - інфляційні втрати.
Зокрема зазначає, що сторонами укладено договір, відповідно до умов якого Приватне підприємство «Охоронно-юридична фірма «Аутпост - 9», діючи як виконавець, зобов'язалося здійснювати охорону об'єктів замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» на умовах 100% помісячної передоплати в сумі 16' 380,00 грн, визначеній в пункті 6 договору. Додатковими угодами до договору сторонами внесено зміни в пункт 6 договору в частині вартості наданих послуг та визначено суму оплати в розмірі 17' 860,00 грн за місяць у 2023 році та 18' 330,00 грн за місяць у 2024 році.
Стверджує, що відповідно до пункту 4.1.1 договору сторони погодили, що виконавець має право змінити вартість наданих послуг відповідно до індексу інфляції, зміни цін на ринку, змін законодавства, або виникнення інших обставин, які суттєво впливають на вартість послуг. Керуючись вказаними положеннями договору, Позивачем в односторонньому порядку збільшено узгоджену у 2024 році додатковою угодою до договору вартість оплати послуг, зокрема, у травні 2024 року - до 19' 710,50 грн, у червні 2024 року - до 21' 323,00 грн, у липні 2024 року - до 22' 060,00 грн, у серпні 2024 року - до 22' 090,00 грн. Вартість послуг за період з серпня по листопада 2024 року залишилася сталою на рівні ціни, збільшеної у серпні.
Відповідач здійснював оплату відповідно до підвищених цін, у зв'язку з чим Позивач вважає, що сторони дійшли згоди в частині одностороннього підвищення вартості послуг.
Починаючи з вересня 2024 року Відповідач припинив оплату послуг, заборгувавши Позивачу оплату за вересень - листопад 2024 року, у зв'язку з чим надання послуг у грудні 2024 року було припинено.
Просить суд стягнути заборгованість з розрахунку вартості наданих послуг в сумі 22' 090,00 грн за місяць за період вересня - листопада 2024 року, інфляційні втрати відповідно до наданого розрахунку в сумі 1'494,23 грн за вересень, 1'145,23 грн за жовтень та 734,85 за листопад 2024 року, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3'028,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 20' 000,00 грн.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву. Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Предметом стягнення у вказаній справі є сума заборгованості за договором про надання послуг з урахуванням інфляційних втрат. Відтак, суд перевіряє підставність виникнення у сторін спору відповідних зобов'язань, факт надання Позивачем послуг відповідно до умов договору, наявність у Відповідача зобов'язання з оплати наданих послуг, факт невиконання Відповідачем наявних грошових зобов'язань відповідно до умов договору чи положень закону. У випадку встановлення порушення Відповідачем прав Позивача та правомірність їх захисту судом у обраний Позивачем спосіб, перевірці також підлягає правильність розрахунку суми боргу та інфляційних втрат, заявлених до стягнення.
Заслухавши в судовому засіданні аргументи Представника Позивача, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши докази, подані на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд дійшов висновку про доведеність таких фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приватне підприємство «Охоронно-юридична фірма «Аутпост - 9», діючи як виконавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес», діючи як замовник, 15 квітня 2022 року уклали договір № 0004/04/22 про охорону об'єкту пультом централізованої охорони, що підтверджується належним чином завіреною письмовою копією вказаного договору, долученою Позивачем до позовної заяви (а.с.3-4).
Відповідно до умов договору, замовник доручає, а виконавець бере під спостереження об'єкт, наведений у додатку 1 до договору, що є його невід'ємною частиною.
Пунктами 9.1 та 9.2 договору визначено строк його дії терміном один рік з його наступною автоматичною пролонгацією на безстроковий термін у випадку відсутності заперечень щодо такої пролонгації однієї зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору. Враховуючи те, що Відповідач продовжував приймати надані послуги та їх оплачувати, а Позивач продовжував їх надавати після закінчення річного терміну з дня укладення договору, суд вважає доведеним факт пролонгації договору.
Згідно з положеннями пункту 6.3 договору, «надання послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписується двома сторонами, або зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Якщо після подання (надсилання) замовнику акту виконаних робіт (наданих послу) протягом 7 робочих днів виконавець не отримує підписаного замовником примірника цього акту або мотивованої відмови, вважається, що послуги прийняті замовником та акт підписаний двома сторонами.».
Розділом 6 договору сторонами узгоджено порядок проведення розрахунків за надані послуги, зокрема, пунктом 6.1. визначено, що «на початку кожного місяця (не пізніше 10 числа) замовник проводить 100% передоплату за послуги, що будуть надані по даному договору виконавцем, яка становить за пультову охорону - 16' 380,00 грн без ПДВ.».
Відповідно до пункту 4.1.1 договору «виконавець має право змінити вартість оплати відповідно до індексу інфляції, зміни ціни на ринку, зміни законодавства, або виникнення інших обставин, які суттєво впливають на вартість послугза Даним договором. Перегляд суми можливий один раз на рік (грудень).»
Положеннями пункту 9.4 договору передбачено, що «всі зміни та доповнення до даного договору дійсні тільки у випадку відповідного оформлення в письмовій формі за підписами обох сторін».
06 вересня 2023 року сторони уклали додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої внесено зміни до пункту 6.1 договору в частині підвищення вартості наданих послуг з 16' 380,00 грн до 17' 860,00 грн в місяць починаючи з 06 вересня 2023 року, що підтверджується належним чином завіреною копією додаткової угоди від 06 вересня 2023 року, зокрема, пунктами 2 та 5 даної угоди (а.с.8).
Відповідач до квітня 2024 року виконував свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг відповідно до вартості, визначеної умовами додаткової угоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт (акт №46 від 3 січня 2024 року, (а.с.10), акт №443 від 29 лютого 2024 року (а.с.11), акт № 713 від 31 березня 2024 року (а.с.12), а також копіями відповідних платіжних інструкцій (платіжна інструкція № 201341 від 31 січня 2024 на суму 17' 860,00 грн (а.с.27); платіжна інструкція № 152 від 29 лютого 2024 року на суму 17' 860,00 грн (а.с.28), платіжна інструкція № 414 від 29 березня 2024 року на суму 17' 860,00 грн (а.с.29).
01 квітня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду до договору (далі - додаткова угода №2), відповідно до умов якої з 01 квітня 2024 року підвищено вартість оплати послуг з 17' 860,00 грн до 18' 330,00 грн за місяць, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією додаткової угоди до договору від 01 квітня 2024 року, зокрема, положеннями пунктів 2 та 5 (а.с.9).
Відповідачем виконано умови додаткової угоди №2 щодо оплати вартості послуг у квітні 2024 року, що підтверджується копією підписаного сторонами акту здачі - приймання робіт №1 від 30 квітня 2024 року (а.с.13) та копіями платіжних інструкцій № 675 від 30 квітня 2024 року на суму 7' 860,00 грн та № 684 від 01 травня 2024 року на суму 10' 000,00 грн (сукупно 17' 860,00 грн) (а.с.30 - 31).
У травні - серпні 2024 року Позивачем в односторонньому порядку змінювалася встановлена додатковою угодою №2 вартість наданих послуг, зокрема, у травні 2024 року така вартість визначена в розмірі 19' 710,00 грн, у червні 2024 року - в розмірі 21' 323,00 грн, у липні 2024 року - у розмірі 22' 060,00 грн, у серпні 2024 року - 22' 090,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами актів здачі - приймання робіт (акт №184 від 31 травня 2024 року (а.с.14); акт №244 від 30 червня 2024 року (а.с.15); акт № 241 від 31 липня 2024 року (а.с.16); акт № 240 від 31 серпня 2024 року (а.с.17).
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 квітня 2024 року по 30 листопада 2024 року, Відповідач здійснив оплату наданих послуг у період травня - серпня 2024 року відподвіно до підвищеної вартості наданих послуг, зазначеної у актах здачі приймання робіт за відповідні місяці (а.с.21). Вказані обставини підтверджуються також відповідними платіжними інструкціями, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: платіжна інструкція на підтвердження оплати наданих послуг у травні 2024 року № 999 від 10 червня 2024 року на суму 19' 710,00 грн (а.с.32), платіжна інструкція на підтвердження факту оплати наданих послуг у червні 2024 року № 1189 від 04 липня 2024 року на суму 21' 323,00 грн (а.с.33), платіжна інструкція на підтвердження оплати наданих послуг у липні 2024 року № 1397 від 01 серпня 2024 року на суму 22' 060,00 грн (а.с. 34), платіжна інструкція на підтвердження оплати послуг, наданих у серпні № 1658 від 06 вересня 2024 року на суму 22' 090,00 грн (а.с.35).
У вересні - жовтні 2024 року Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, вартість яких оцінена Позивачем в сумі 22' 090,00 грн за кожен місяць, що підтвердждується наявними в матеріалах справи актами здачі - приймання робіт (акт № 238 від 30 вересня 2024 року (а.с.18), акт № 360 від 31 жовтня 2024 року (а.с.№19), акт № 359 від 30 листопада 2024 року (а.с.20).
У зв'язку з наявністю заборгованості Позивачем 11 грудня 2024 року скеровано на адресу Відповідача претензію з вимогою погасити борг в сумі 66' 740,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією претензії (а.с.22) та копією квитанції № 7901100012076 про відравлення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11 грудня 2024 року (а.с.23).
Оскільки Позивачем не отримано відповіді на скеровану претензію, 20 січня 2025 року Позивач вдруге надіслав Відповідачу претензію з вимогою оплатити послуги, надані за період вересня - листопада 2024 року, до якої долучено акти здачі - приймання робіт за вказаний період та акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією претензії (а.с.24), копією опису вкладення з відбитком штемпеля поштового відправлення, датованого 20 січня 2025 року (а.с.25), копією накладної № 791100026590 від 20 січня 2025 року та квитанцією поштового відправлення з такими ж реквізитами (а.с.26).
Встановивши зазначені обставини справи та на їх основі зміст та характер правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про застосування до цих правовідносин таких норм права.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Одним із видів господарських договорів є договір про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На підставі встановлених у справі фактичних обставин з урахуванням зазначених положень законодавства суд дійшов висновку, що укладений Приватним підприємством «Охоронно-юридична фірма «Аутпост - 9» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» договір про охорону об'єкта пультом централізованої охорони є договором про надання послуг, оскільки, відповідно до його умов Позивач зобов'язався за завданням Відповідача надати послуги охорони, а Відповідач, у свою чергу, погодився оплатити надані послуги, взявши на себе визначені сторонами грошові зобов'язання, що прямо передбачено умовами договору.
Відтак, у сторін на підставі господарського договору виникли зобов'язання, зокрема, у Позмвача - взяти під охорону об'єкти, визначені умовами договору, а у Відповідача виник обов'язок здійснювати оплату за надані послуги охорони.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дослідженням умов розділу 6 укладеного сторонами договору підтверджується, що термін виконнаня Відповідачем грошових зобов'язань з оплати наданих послуг чітко визначений, зокрема, шляхом внесення 100% передоплати вартості наданих послуг в строк до 10 числа місяця, у якому такі надаються.
Судом встановлено, що Позивач взяв під охорону об'єкти Відповідача, визначені у додатку №3 до договору (а.с.7), та додаткових угодах (а.с. 8-9) та надавав Відповідачу вказані послуги впродовж 2022 - 2024 років. Доказів щодо припинення надання послуг до закінчення заявленого періоду заборгованості Відповідачем суду не надано. Позивачем доведено факт надсилання Відповідачу претензій з вимогами погашення заборгованості за період вересня - листопада 2024 року та актів здачі - приймання робіт в порядку, передбаченому пунктом 6.3 договору. Відповідачем не повернуто акти Позивачу та не надано заперечень як на вимоги претензій, так і щодо вимог позову. При цьому, Позивач інформований про розгляд справи в суді та навіть подавав заяву про закінчення повноважень свого представника. Разом з тим, будь - яких інших пояснень, заперечень чи міркувань щодо необґрунтованості позовних вимог не висловив. Відтак, на підставі оцінки наявних в матеріалах справи доказів в цілому, з урахуванням пояснень Відповідача, зважаючи на відсутність розбіжностей між наданими Відповідачем поясненнями та доказами на підтвердження фактів, що входять в предмет доказування, суд дійшов висновку про підтвердження Позивачем факту надання послуг охорони Відповідачу за період вересня - листопада 2024 року.
З урахуванням встановлених обставин та положень норм законодавства, які до них застосовуються, суд вважає доведеним факт прострочення Відповідачем виконання своїх зобов'язань в частині оплати наданих послуг за вересень - листопад 2024 року, оскільки оплата наданих послуг повинна була бути здійснена в строк до 10 числа відповідного місяця, однак, станом на момент розгляду справи судом така оплата здійснена не була і Відповідачем в жоден спосіб не спростовано як факт наявності заборгованості, так і факт її погашення повністю чи частково до моменту вирішення справи судом.
Разом з тим, враховуючи визначені сторонами умови договору та додаткових угод до нього, суд не може вважати доведеною належними, достовірними та допустимими доказами суму заявленої Позивачем до стягнення заборгованості по оплаті вартості наданих послуг з розрахунку 22' 090, 00 грн на місяць, виходячи з такого.
Відповідно до умов пункту 4.1.1. договору, сторони передбачили можливість зміни вартості наданих послуг, однак, не раніше одного разу на рік. Разом з тим, судом встановлено і Позивачем підтверджено, що впродовж 2024 року ціна за надані послуги змінювалася кілька разів, зокрема, у квітні 2024 року на підставі додаткової угоди до договору №2 її визначено в розмірі 18' 330, 00 грн і надалі ціна підвищувалася Позивачем в односторонньому порядку без укладення додаткових угод.
Вивченням змісту договору судом встановлено, що сторони не передбачили право виконавця (Позивача) збільшувати ціну за надані послуги в односторонньому порядку. Більше того, пункт 9.4. договору визначає імперативне правило щодо порядку внесення змін до договору, відповідно до якого такі зміни можливі тільки у письмовій формі за підписами обох сторін.
Відтак, суд критично оцінює доводи Позивача про узгодження сторонами права виконавця в односторонньому порядку змінювати вартість наданих послуг, оскільки умовами договору прямо передбачено можливість внесення змін до нього лише у письмовій формі і такі зміни вважаються за умовами договору дійсними тільки за умови їх підписання сторонами (пункт 9.4 договору).
В процесі договірних відносин сторони двічі змінювали вартість наданих послуг і двічі у письмовому порядку шляхом укладення додаткових угод до договору, які підписані обома сторонами, що відповідає умовам довговору.
Посилання Позивача на застосування пункту 4.1.1 договору, який дозволяє виконавцю змінювати за певних умов вартість наданих послуг, суд оцінює критично ще і тому, що за цим положенням договору таке право виконавець може реалізовувати лише раз на рік (що було зроблено відповідно до умов додаткової угоди №2 від 01 квітня 2024 року). Відтак, підвищення виконавцем вартості наданих послуг у травні 2024 року є зміною ціни договору вже другий раз у 2024 році, у червні 2024 року - третій раз, у липні 2024 року - четвертий раз, і у серпні 2024 року - вп'яте, що явно виходить за межі договору. Більше того, ні пункт 4.1.1 договору, ні будь - які інші його положення та умови, в тому числі умови додаткових угод, не надають виконавцю права змінювати вартість послуг в односторонньому порядку. Це, в сукупності з положеннями пункту 9.4 договору, який передбачає внесення змін до договору лише в письмовій формі та за підписанням обома сторонами, свідчить про необґрунтованість тверджень Позивача та їх спростування наявними у справі доказами.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Враховуючи встановлені обставини, положення договору та застосовні норми законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем факту внесення змін до договору в частині узгодження вартості оплати послуг у сумі 22 090,00 грн.
Факт оплати Відповідачем без зауважень рахунків за травень-серпень 2024 року, які були виставлені за зміненою виконавцем в односторонньому порядку ціною, не може бути визнаний належним доказом внесення змін до договору, оскільки це прямо суперечить умовам договору, як щодо форми внесення змін до договору, так і щодо періодичності перегляду вартості наданих.
У зв'язку з цим, суд застосовує визначену сторонами вартість послуг охорони у 2024 році за умовами додаткової угоди №2 від 01 квітня 2024 року в сумі 18' 330, 00 грн за місяць. Відтак, сума боргу, що підлягає стягненню з Відповідача за надані Позивачем послуги охорони за період вересеня - листопада 2024 року становить 18 330, 00 *3 = 54990 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат виходячи з суми боргу в розмірі 22 090 00 грн на місяць. Зокрема, Позивач просить стягнути з Відповідача такі суми інфляційних втрат:
З 11 вересня 2024 по 30 січня 2025 - 1' 494,23 грн;
З 11 жовтня 2024 по 30 січня 2025 - 1' 145,69 грн;
З 11 листопада 2024 по 30 січня 2025 - 734,85 грн;
Враховуючи встановлену судом вартість наданих послуг за період прострочення Боржника, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат Позивача відповідно до визначеної сторонами у договорі вартості послуг у 2024 році, виходячи з суми 18 330, 00 грн на місяць.
Відтак, суми інфляційних втрат для кожного періоду з розрахунку вартості наданих послуг в сумі 18' 330, 00 грн на місяць становлять:
З 11 вересня 2024 по 30 січня 2025 - 1' 474,73 грн (що на 19, 50 грн менше, ніж заявлено Позивачем).
З 11 жовтня 2024 по 30 січня 2025 - 1' 182,05 грн (що на 36.36 грн більше, ніж заявлено Позивачем).
З 11 листопада 2024 по 30 січня 2025 - 837,04 грн (що на 102,19 більше, ніж заявлено Позивачем).
Відповідно до ст. 2, 14 Господарського процесуального кодексу України, однією із засад Господарського судочинства є диспозитивність, що полягає у наданні учасникам справи можливості самостійно розпоряджатися своїми процесуальними правами та визначати обсяг і межі судового розгляду. Зокрема, сторони мають право ініціювати порушення справи, формувати предмет та підстави своїх вимог, змінювати їх, а також відмовлятися від них чи їх визнавати. Суд, у свою чергу, розглядає справу виключно в межах заявлених вимог та на підставі поданих учасниками доказів, не виходячи за межі їхніх процесуальних ініціатив. Таким чином, принцип диспозитивності забезпечує автономію сторін у судовому процесі, сприяє змагальності та рівності прав учасників, а також гарантує, що суд втручається у правовідносини сторін лише в межах, визначених ними самими.
Враховуючи, що суд у господарському процесі не може виходити за межі заявлених сторонами вимог і поданих доказів, він зобов'язаний розглядати питання стягнення саме в межах суми, яку заявив Позивач. Відтак, задоволення більшої суми, на яку хоча і має право Позивач, однак не скористався правом заявити вимогу у повному обсязі, не відповідає вимогам закону та принципу диспозитивності та є втручанням у автономію сторін у визначенні своїх правових вимог.
У зв'язку з наведеним, стягненню з Відповідача в користь Позивача підлягає така сума інфляційний втрат в розрізі помісячно:
З 11 вересня 2024 по 30 січня 2025 - 1' 474,73 грн (зменшено судом у зв'язку з не доведенням Позивачем правомірності одностороннього збільшення вартості наданих послуг).
З 11 жовтня 2024 по 30 січня 2025 - 1' 145,69 грн (заявлено Позивачем в меншому обсязі в порівнянні з тим, що належить стягнути).
З 11 листопада 2024 по 30 січня 2025 - 734,85 грн (заявлено Позивачем в меншому обсязі в порівнянні з тим, що належить стягнути).
Відтак, стягнення підлягає загальна сума інфляційних втрат в розмірі 3355, 18 грн інфляційних втрат (1' 474,73 + 1' 145,69 + 734,85 = 3'355,18 грн).
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог. Позивачем при зверненні з позовом сплачено судовий збір в сумі 3'028,00 грн. Судом задоволено 83,7% вимог Позивача, відтак, стягненню з Відповідача в користь Позивача підлягає судовий збір пропорційно сумі задоволених вимог, що становить 2'534,44 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат на суму 23'028,00 грн, з яких: 3' 028,00 грн. судовий збір, 20' 000,00 грн - витрати на правову допомогу.
В підтвердження понесених Позивачем витрат на правову допомогу адвокатом Позивача долучено до позовної заяви копію договору № 01/01/25 про надання правової допомоги від 08 січня 2025 року, укладеного між ПП «Аутпост-9» та АО «Івашків і Партнери», ордер серії ВС № 1293595 на надання правової допомоги, копію свідоцтва Івашківа Л.В. про право на зайняття адвокатською діяльністюю
Крім цього, клопотанням про долучення доказів від 12 березня 2025 адвокатом позивача подано суду копію платіжної інструкції №488 від 05 березня 2025 року про оплату за надання правової допомоги за договором № 01/01/25 про надання правової допомоги від 08 січня 2025 року та копію акту № 1 прийому передачі наданої правової допомоги від 11 березня 2025 року, відповідно до якого вартість наданих адвокатом послуг на виконання умов договору становить 20' 000,00 грн без ПДВ.
Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З врахуванням наданих позивачем доказів, які підтверджують витрати на правову допомогу, та зважаючи на вимоги ч.5 статті 129 ГПК України, судом враховано співмірність витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг (підготовка та подання до суду позовної заяви, клопотань, участь в судових засіданнях), а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на корить Позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 12' 000,00 грн., з урахуванням того, що справа є незначної складності з невеликим обсягом доказів та розглядалася у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про доведеність Позивачем факту порушення Відповідачем його права на оплату наданих послуг охорони та часткову доведеність вимог в частині розміру заявленої до стягнення заборгованості, у зв'язку з чим порушене право підлягає захисту судом в обраний Позивачем спосіб шляхом часткового задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост - 9» (адреса: 79005, місто Львів, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 37919537) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» (адреса: 79004, місто Львів, вул. В. Великого, 5 А, код ЄДРПОУ 23948055) про стягнення 69' 644,77 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» (адреса: 79004, місто Львів, вул. В. Великого, 5 А, код ЄДРПОУ 23948055) на користь Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост - 9» (адреса: 79005, місто Львів, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 37919537) 54' 990,00 грн заборгованості, 3355,18 грн інфляційних втрат, 2534,44 грн судового збору та 12' 000,00 грн витрат на правову допомогу.
3. В задоволенні решти вимог позову відмовити.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2025.
Суддя Бургарт Т.І.