вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" жовтня 2024 р. м. Київ Справа №911/3611/23
За позовом Керівника Білоцерківської окружної прокуратури (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 38а)
в інтересах держави в особі
1. Білоцерківської районної державної адміністрації (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2) та
2. Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (09342, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Руде Село, вул. Кар'єрна, 3а)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось (09114 Київська область, м.Біла Церква, вул.Глиняна, 51-в)
та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) (04053 м.Київ, вул.Січових Стрільців, 45-а)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, зобов'язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
прокурор: Набок Ю.В.
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача: Неживок І.В.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
Обставини справи:
Керівник Білоцерківської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації (далі - позивач-1 / Білоцерківська РДА) та Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач-2 / Київська ОДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (далі - відповідач / ТОВ «СТРГ «Косівське) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, зобов'язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом.
Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог земельного та водного законодавства використанням відповідачем водного об'єкта - Косівського водосховища та розташованих під ним земельних ділянок з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010, 3221683200:03:003:0006, 3221683200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003 без отримання у встановленому законодавством порядку документів, що надають право на використанням водного об'єкта та земельних ділянок під ним.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2023 відкрито провадження у справі №911/3611/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для реалізації ними своїх процесуальних прав, підготовче засідання призначено на 18.01.2024.
15.01.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив повністю. У відзиві відповідач послався на те, що відповідач здійснює прісноводне рибальство, а не рибництво, на підставі дозвільних документів - Режиму рибогосподарської діяльності Косівського водосховища (надалі - Режим), погодженого Держрибагентством 04.11.2015, та Дозволу №102 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах від 19.01.2022. Відповідач зазначив, що водні живі ресурси в Косівському водосховищі знаходяться в умовах природньої волі, їх там не вирощують та не годують, а вселення відповідачем водних живих ресурсів в Косівське водосховище є заходом відтворення окремих видів водних живих ресурсів і носить компенсаторний характер. Також відповідач послався на те, що Білоцерківська РДА (позивач-1) та Київська ОДА (позивач-2) не є належними позивачами у справі за негаторним позовом прокурора, оскільки вони права володіння та користування спірними земельними ділянками передали Басейному управлінню водних ресурсів р.Рось і тому саме останнє є користувачем даних земельних ділянок. Також відповідач послався на недоведеність прокурором факту використання самим відповідачем спірних земельних ділянок та недопустимість доказів, отриманих в рамках кримінального провадження №4202112030000057. Одночасно відповідач у відзиві заявив також про застосування строків позовної давності, пославшись на те, що ще з 2018 року прокуратурі було відомо про нібито порушення законодавства та саме з цього часу, як вважає відповідач, розпочався перебіг строку позовної давності і відповідно строк позовної давності сплив до моменту пред'явлення прокурором даного позову в листопаді 2023 року.
18.01.2024 підготовче засідання у справі №911/3611/23 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 23.01.2024 підготовче засідання призначено на 22.02.2024.
22.01.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові докази разом з клопотанням про їх долучення до матеріалів справи.
25.01.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив прокурор заперечив твердження відповідача про здійснення відповідачем рибальства, а не рибництва. Прокурор при цьому послався на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, відповідно до якого основним видом діяльності відповідача є прісноводне рибництво (аквакультура) (код КВЕД 03.22). Прокурор також зазначив, що ототожнення відповідачем у відзиві спеціального використання водних біоресурсів з любительським чи спортивним рибальством суперечить вимогам законодавства. Прокурор заперечив доводи відповідача про недоведеність факту використання відповідачем спірних земельних ділянок, пославшись при цьому в якості доказу на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.07.2019, складений Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області за результатами проведення перевірки діяльності відповідача. Прокурор заперечив доводи відповідача про закінчення строків досудового слідства у кримінальному провадженні №4202112030000057 та недопустимість зібраних у межах цього кримінального провадження доказів, пославшись на те, що строки досудового слідства вказаного кримінального провадження не закінчились. Також прокурор заперечив доводи відповідача про сплив строку позовної давності, пославшись на те, що негаторний позов може бути заявлений впродовж усього часу порушення прав законного володільця земельної ділянки водного фонду.
22.02.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення, які за своєю суттю є запереченням відповідача на відповідь прокурора на відзив. У запереченні відповідач послався на те, що спеціальне використання водних живих ресурсів не вимагає укладення договору оренди водного об'єкта та земельної ділянки під ним. Також відповідач зазначив, що в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.07.2019, на який посилається прокурор, не виявлено порушень земельного законодавства.
Також 22.02.2024 та повторно 26.02.2024 від відповідача до Господарського суду Київської надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Держрибагентства. Вказана заява відповідача мотивована тим, що Держрибагентством 04.11.2015 був погоджений Режим рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища річки Рось, що надає відповідачу право на використання об'єктів тваринного світу в Косівському водосховищі, а у разі задоволення позовних вимог у справі №911/3611/23 відповідач буде позбавлений можливості здійснювати діяльність згідно із встановленим Режимом, що також може вплинути на права та обов'язки Держрибагентства щодо сторін спору.
У підготовче засідання 22.02.2024 з'явилися прокурор та відповідач, не з'явились позивачі, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 07.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2024 задоволено заяву відповідача про участь в засіданнях суду у справі в режимі відеоконференції.
07.03.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшло заперечення на клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Держрибагенства. Прокурор при цьому послався на те, що правомірність надання відповідачу Держрибагентством Режиму рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища річки Рось не є предметом розгляду справи №911/3611/23, але при цьому до участі у справі необхідно залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось, до завдань якого належить забезпечення реалізації державної політики у сфері водного господарства та гідротехнічної меліорації земель в басейні річки Рось у межах Київської області.
Також 07.03.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось. Вказане клопотання мотивоване тим, що спірні земельні ділянки, вимоги щодо яких розглядаються у справі №911/3611/23, перебувають у постійному користуванні Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось.
У підготовче засідання 07.03.2024 з'явився прокурор та відповідач, які підтримали свої правові позиції з питання залучення до участі у справі третіх осіб. Позивачі в підготовче засідання не з'явились. Відповідач не заперечив проти задоволення клопотання прокурора про залучення в якості третьої особи Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, прокурор при цьому уточнив своє клопотання щодо залучення вказаної юридичної особи як третьої особи на стороні обох позивачів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.03.2024 залучено до участі у справі №911/3611/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось (третя особа-1 / РОВР річки Рось). Також залучено до участі у справі №911/3611/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (третя особа-2 / Держрибагентство). Запропоновано третім особам надати письмові пояснення по суті справи. Підготовче засідання відкладено на 28.03.2024.
15.03.2024 до Господарського суду Київської області від Держрибагентства надійшли письмові пояснення, у яких Держрибагентство зазначило, що 04.11.2015 Держрибагентство погодило відповідачу Режим рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища р. Рось (Режим), а спірні земельні ділянки не належать до сфери управління Держрибагентства.
27.03.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо права відповідача здійснювати спеціальне використання водних біоресурсів на Косівському водосховищі.
У підготовче засідання 28.03.2024 з'явився прокурор та відповідач, не з'явились позивачі та треті особи, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 18.04.2024.
04.04.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення відповідача.
Також 04.04.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на пояснення Держрибагентства, у якій прокурор зазначив, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів не є правовстановлюючими документами, які надають право користування об'єктами та землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об'єктом.
У підготовче засідання 18.04.2024 з'явився прокурор та відповідач, не з'явились позивачі та треті особи. За наслідками з'ясування позицій учасників про можливість закриття підготовчого провадження, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.05.2024. При призначення справи до судового розгляду по суті позивачів та третіх осіб, які не з'явились в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 18.04.2024.
У судове засідання 03.05.2024 з'явилися прокурор та відповідач, які надали пояснення по суті справи, позивачі та треті особи не з'явились. У судовому засіданні протокольною ухвалою оголошувалась перерва на 23.05.2024. Про перерву в судовому засіданні позивачів та третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 03.05.2024.
22.05.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач послався на те, що в спеціальних товарних рибних господарствах риба харчується за випасною технологією - на природних кормах та на природному нагулі, водні біоресурси виловлюються за допомогою промислових знарядь лову (сіток, ятерів, неводів) і діяльність спеціального товарного рибного господарства не передбачає користування земельною ділянкою та водними ресурсами, а тільки спеціальне використання водних біоресурсів, розпорядником яких є Держрибагентство.
У судове засідання 23.05.2024 з'явилися прокурор та відповідач, які надали пояснення по суті справи, позивачі та треті особи не з'явились. У судовому засіданні протокольною ухвалою оголошувалась перерва на 27.06.2024. Про перерву в судовому засіданні позивачів та третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 23.05.2024.
26.06.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №911/3611/23 до перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/1168/23 з подібних правовідносин.
Також 26.06.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач зазначив, що зберігання човнів та спорядження, які відповідач використовує для вилову риби, здійснюється на земельній ділянці та в нежитловій будівлі, які належать засновнику відповідача на праві приватної власності і розташовані в с.Руде Село Білоцерківського району.
26.06.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшли додаткові письмові пояснення, у яких прокурор зазначив про допущену в позовній заяві механічну описку при зазначенні кадастрового номеру однієї із земельних ділянок, а саме правильним номером замість « 3221683200:03:009:0023» є « 3221687200:03:009:0023», що підтверджується доданим до позовної заяви державним актом серії ЯЯ №154514 щодо цієї земельної ділянки. Також прокурор послався на те, що під час огляду 30.04.2021 місцевості на прилеглій до земельної ділянки з кадастровим номером 3221687200:03:009:0023 території, що розташована за межами с.Косівка Білоцерківського району, а також на самому водному об'єкті виявлено моторний човен та катер, сітки для вилову водних біоресурсів. Також на території виявлено транспортні засоби, територія доглянута, місцями засаджена ягідними кущами та фруктовими деревами, праворуч заїзду на територію розміщено металевий знак із написом «На водоймі діє режим рибогосподарської експлуатації Косівське водосховище Спеціальне товарне рибне господарство» та нижче зазначено правила користування водним об'єктом.
У судове засідання 27.06.2024 з'явилися прокурор та відповідач, які надали пояснення по суті справи, позивачі та треті особи не з'явились. У судовому засіданні протокольною ухвалою оголошувалась перерва на 08.07.2024. Про перерву в судовому засіданні позивачів та третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 27.06.2024.
05.07.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшло заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №911/3611/23 до перегляду Верховним Судом справи №922/1168/23. Заперечуючи проти зупинення провадження у справі, прокурор послався на те, що Режим рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища не містить інформації щодо умов здійснення використання водних біоресурсів, у ньому не зазначено, на яких саме умовах здійснюється таке використання: на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. Тому доводи відповідача про те, що справи №922/1168/23 та №911/3611/23 виникли з подібних правовідносин, прокурор вважає необґрунтованими та передчасними.
Також 05.07.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення відповідача, які були подані 26.06.2024.
Також 05.07.2024 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява разом з інформаційною довідкою щодо однієї із земельних ділянок.
Судове засідання 08.07.2024 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, ухвалою суду від 09.07.2024 судове засідання було призначено на 01.08.2024.
У судові засідання 01.08.2024 та 12.09.2024 з'явилися прокурор та відповідач, не з'явились позивачі та треті особи, протокольними ухвалами суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження та відкладав судові засідання на 12.09.2024 та 03.10.2024 відповідно. Про відкладення судового засідання позивачів та третіх осіб повідомлено ухвалами суду від 01.08.2024 та від 12.09.2024 відповідно. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №911/3611/23 до перегляду Верховним Судом справи №922/1168/23, суд виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу провадження у справі на стадії її розгляду по суті підлягає зупиненню тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 ч.1 ст. 227 та пунктом 1 ч.1 ст. 228 цього Кодексу, в той як клопотання відповідача таких підстав не містить.
У судове засідання 03.10.2024 та 10.10.2024 з'явилися прокурор та відповідач, які надали пояснення по суті справи, позивачі та треті особи не з'явились. У судовому засіданні протокольною ухвалою оголошувалась перерва на 10.10.2024. Про перерву в судовому засіданні позивачів та третіх осіб повідомлено ухвалою суду від 03.10.2024.
За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 10.10.2024 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, пояснення прокурора та третіх осіб, а також заперечення та пояснення відповідача щодо позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставин справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
1.1. Як випливає із листа від 04.08.2023 №600/02.1 Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, Косівське водосховище із площею водного дзеркала 315,7940 га розташоване в адміністративних межах Володарської та Тетіївської ОТГ Білоцерківського району Київської області поблизу села Косівка та перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось.
Відповідно до водогосподарського паспорта, що був розроблений Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось у 2012 році, дане водосховище за призначенням може використовуватись для: 1) підвищення водозабезпеченості річки, 2) зрошення, 3) зволоження, 4) риборозведення, 5) регулювання водних ресурсів та 6) рекреації. До складу споруд гідровузла водосховища входять: земляна гребля, водоскидна споруда, донний водовипуск, захисна дамба гранкар'єра, технічні характеристики яких наведені в розділі V водогосподарського паспорта Косівського водосховища.
Із листа від 13.09.2023 №723/02.1 Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, серії ЯЯ №154514, №154510, №154513, №154512 та інформаційних довідок від 04.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно випливає, що Косівське водосховище розташоване на земельних ділянках водного фонду з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010, 3221683200:03:003:0006, 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003.
1.2. Інформаційними довідками від 04.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що власником земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010 та 3221683200:03:003:0006 є держава в особі Київської ОДА (позивач-2), а Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось (третя особа-1 у справі, колишнє найменування якої - Басейнове управління водних ресурсів річки Рось, код ЄДРПОУ 03562263) має право постійного користування вказаними земельними ділянками на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
На земельній ділянці з кадастровим номером 3221683200:03:003:0006 розташовані гідротехнічні споруди Косівського водосховища, власником яких є Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось. Донний випуск водосховища, який є частиною гідротехнічних споруд Косівського водосховища, переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Гідроенергоресурс» за договором оренди від 09.07.2014 №1589.
1.3. Інформація про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, однак вказані земельні ділянки водного фонду також перебувають у державній власності та передані Регіональному офісу водних ресурсів річки Рось (третій особі-1) у постійне користування на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою відповідно від 09.07.2012 серія ЯЯ №154514, від 24.07.2012 серія ЯЯ №154511 та від 09.07.2012 серія ЯЯ №154512.
Так, згідно з вказаними державними актами, земельну ділянку з кадастровим номером 3221687200:03:009:0023 передано у постійне користування РОВР річки Рось на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації від 25.05.2011 №252, земельну ділянку з кадастровим номером 3224684400:04:017:0001 передано у постійне користування РОВР річки Рось на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації від 11.02.2011 №94, земельну ділянку з кадастровим номером 3221684400:03:002:0003 передано у постійне користування РОВР річки Рось на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації від 25.05.2011 №251.
Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (у редакції на момент звернення прокурора даним позовом) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема, ведення водного господарства.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Володарську та Тетіївську районні державні адміністрації реорганізовано шляхом їх приєднання до Білоцерківської районної державної адміністрації.
Відтак, розпорядником земельних ділянок з кадастровими номерами 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003 є Білоцерківська РДА (позивач-1).
1.4. З матеріалів справи вбачається, що Національним університетом біоресурсів і природокористування на замовлення відповідача був розроблений Режим рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища від 11.09.2015, який 21.09.2015 було погоджено Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області та 04.11.2015 погоджено Державним агентством рибного господарства України (тут і далі - Режим).
Із пункту 4 Режиму слідує, що Косівське водосховище є ізольованою водоймою, приток та виток з якої відбувається з річки та в річку Рось, яка впадає в р.Дніпро через гідровузол.
Відповідно до пункту 12 Режиму промисел риб необхідно орієнтувати в значній мірі на інтродуковані види риб, які вирощуються шляхом постійно зариблення. Для вилову риби необхідно застосовувати такі знаряддя, зокрема: ставний невід; промисловий невід; сітки ставні для відлову крупних особин карася, лина, плітки в місцях їх концентрації; ятери, раколовки.
В пункті 14 Режиму визначено перелік робіт з відтворення, меліорації тощо, які необхідно здійснити на рибогосподарському об'єкті, де буде здійснюватися штучне розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання. До таких робіт відповідно до п.14 Режиму відносяться:
п.п.14.1 - з метою направленого формування іхтіофауни водосховища необхідно проводити меліоративний вилов малоцінних риб кожного року,
п.п.14.2 - підготувати на водосховищі та постійно підтримувати в належному стані не менше 3-5 тоневих ділянок для меліоративного та промислового вилову риби;
п.п.14.3 - постійно проводити охорону водойми від браконьєрства та контролювати рівень забруднення водного середовища;
п.п.14.4 - масштаби зариблення водосховища розраховані з урахуванням природного нересту коропа, карася, судака і щуки.
У пункті 15 «Інші заходи» Режиму зазначено, зокрема, що: користувач визначає місця для любительського та спортивного вилову; для безкоштовного лову аборигенних видів риб з берега користувач виділяє відповідну ділянку берегової смуги на спеціально відведеній території; пересування і плавання на човнах дозволено лише на ділянках, відведених для здійснення любительського і спортивного рибальства (без застосування знарядь лову).
Термін дії Режиму становить з 01.01.2016 по 31.12.2025 (пункт 17 Режиму).
1.5. 19.01.2022 Управлінням Держрибагентства у м.Києві та Київській обл. відповідачу видано Дозвіл №102 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), вид спеціального використання - прісноводне рибальство, строк дії дозволу - з 26.10.2022 по 26.01.2027.
1.6. На підставі Режиму від 11.09.2015 та Дозволу від 19.01.2022 №102 на спеціальне використання водних біоресурсів відповідач здійснює на Косівському водосховищі рибогосподарську діяльність. Факт здійснення відповідачем рибогосподарської діяльності на Косівському водосховищі підтверджується Режимом від 11.09.2015, заявками на проведення робіт із вселення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об'єкт, графіками проведення робіт із вселення водних біоресурсів за 2017-2021 роки, звітами відповідача про обсяги вилову водних біоресурсів за 2017-2022 роки.
Прокурор та відповідач при розгляді справи не заперечували факт здійснення відповідачем на Косівському водосховищі рибогосподарської діяльності. Однак прокурор при цьому посилається на те, що рибогосподарська діяльність відповідача полягає у здійсненні діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів та їх вилову, а відповідач посилається на те, що діяльність із штучного розведення, утримання, вирощування водних біоресурсів та їх вилову відповідно до Закону України «Про аквакультуру» підпадає під поняття рибництво (аквакультура) і відповідачем не здійснюється, а відповідач здійснює діяльність спеціального товарного рибного господарства у формі прісноводного рибальства. Відповідач при цьому стверджує, що в спеціальних товарних рибних господарствах риба харчується за випасною технологією - на природних кормах та на природному нагулі, водні біоресурси виловлюються за допомогою промислових знарядь лову (сіток, ятерів, неводів) і діяльність відповідача не передбачає користування земельною ділянкою та водними ресурсами, а тільки спеціальне використання водних біоресурсів, розпорядником яких є Держрибагентство.
1.7. Як випливає із листа Виконавчого комітету Тетіївського міської ради від 16.08.2023 №196, листа Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної військової адміністрації від 10.08.2023 №9740-23, листа Білоцерківської районної військової адміністрації від 03.08.2023 №9395-23, інформаційних довідок від 04.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не заперечується відповідачем, договори оренди земельних ділянок водного фонду в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - Косівським водосховищем відповідач не укладав, у відповідача відсутні будь-які речові права на спірні земельні ділянки з розташованим на них водним об'єктом.
2.1. Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивача-1 (Білоцерківської РДА) та позивача-2 (Київської ОДА) до відповідача (ТОВ «СТРГ «Косівське»), прокурор зазначає, що на підставі виданих відповідачу Режиму рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища та Дозволу №102 на спеціальне використання водних біоресурсів відповідач фактично здійснює рибогосподарську діяльність зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, а також їх вилов у Косівському водосховищі без будь-яких документів, які надають право на використання земельних ділянок з розташованим на них водним об'єктом. Прокурор посилається на те, що Режим не є правовстановлюючим документом на користування земельними ділянками та водним об'єктом над ними.
2.2. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що він здійснює прісноводне рибальство на підставі дозвільних документів - Режиму та Дозволу №102 на спеціальне використання водних біоресурсів, а водні живі ресурси в Косівському водосховищі знаходяться в умовах природньої волі, їх там не вирощують, вселення відповідачем водних живих ресурсів в Косівське водосховище є заходом відтворення водних живих ресурсів і носить компенсаторний характер. Також відповідач послався на те, що Білоцерківська РДА та Київська ОДА не є належними позивачами у справі за негаторним позовом прокурора, оскільки право володіння та користування спірними земельними ділянками ними передано Басейному управлінню водних ресурсів р.Рось. Також відповідач послався на недоведеність прокурором факту використання відповідачем спірних земельних ділянок та одночасно відповідач у відзиві заявив також про застосування строків позовної давності до даного позову прокурора.
2.3. Позивачі (Білоцерківська РДА та Київська ОДА) та третя особа-2 (РОВР річки Рось) правом на подання пояснень суду не скористалися.
Третя особа-1 (Держрибагентство) пояснило суду, що 04.11.2015 Держрибагентство погодило відповідачу Режим, а спірні земельні ділянки не належать до сфери управління Держрибагентства.
3. Вирішуючи спір у справі №911/1352/24, суд керується наступними нормами законодавства та дійшов таких висновків.
3.1. Щодо повноважень прокурора, суд враховує, що згідно з частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
У даному випадку підставою для представництва прокурором інтересів держави є невиконання встановленого законодавством порядку користування земельними ділянками та водним об'єктом без укладення договору оренди, що, в свою чергу, порушує економічні інтереси держави, оскільки підриває правову визначеність та обов'язковість приписів законодавства. Окрім того, використання Косівського водосховища без правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою та водним об'єктом з порушенням вимог законодавства зумовлює позбавлення права загального водокористування, яке, відповідно до вимог ст. 47 Водного кодексу України, здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими фізичними чи юридичними особами та без надання відповідних дозволів.
Отже, прокурор обґрунтовує представництво інтересів держави у даній справі тим, що її інтерес полягає у необхідності задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання захисту суспільних інтересів загалом. Суспільний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Вирішуючи питання щодо повноважень прокурора, суд дійшов висновку про те, що прокурор обґрунтував підстави для представництва у спірних правовідносинах, в яких прокурор стверджує про порушення права власності держави на земельні ділянки водного фонду з розташованим над ними об'єктом водного фонду. Прокурор звертався з відповідними листами до Білоцерківської РДА (позивача-1) та Київської ОДА (позивача-2), які самостійно не забезпечила захист інтересів держави, про що прокурором надані лист Білоцерківської РДА від 25.09.2023 №06-23/3815 та лист Київської ОДА від 11.10.2023 №12216-23.
Наведене свідчить про наявність достатніх підстав для здійснення захисту прокурором інтересів держави в особі позивачів.
3.2. Доводи відповідача про те, що Білоцерківська РДА та Київської ОДА є неналежними позивачами, оскільки право володіння та користування спірними земельними ділянки Білоцерківська РДА та Київської ОДА передали Регіональному офісу водних ресурсів річки Рось (РОВР річки Рось, колишнє найменування якого - Басейнове управління водних ресурсів річки Рось) і постійним землекористувачем вказаних земельних ділянок є саме РОВР річки Рось, суд відхиляє.
Суд зауважує, що надання Білоцерківською РДА та Київською ОДА спірних земельних ділянок в постійне користування Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось не припинило право державної власності на вказані земельні ділянки та не припинило прав Білоцерківської РДА та Київської ОДА на здійснення повноважень власника по розпорядженню вказаними земельними ділянками відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст.152 Земельного кодексу України).
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ч.1 ст.78 Земельного кодексу).
При визначенні органу, в інтересах якого пред'являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, і суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18).
Білоцерківська РДА та Київської ОДА є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки саме через ці органи реалізується державою право державної власності на спірні земельні ділянки відповідно до положень ч.3 ст.122 та ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, а тому ці органи є належними позивачами у даній справі.
3.3. Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води; водосховище - це штучна водойма місткістю більше 1 млн.м.куб., збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - це водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних).
Наявним у матеріалах справи паспортом Косівського водосховища підтверджується, що водосховище призначено для кількох цілей, а саме: 1) регулювання водних ресурсів, 2) рекреація, 3) підвищення водозабезпеченості річки, 4) зрошення, 5) зволоження, 6) риборозведення.
Із паспорта Косівського водосховища та листа РОВР річки Рось від 04.08.2023 №600/02.1 випливає, що це водосховище фактично використовуються насамперед як джерело поповнення Верхнього білоцерківського водосховища, з якого відбувається водозабір для господарсько-питних потреб міст Біла Церква та Умань, тобто насамперед використовується для регулювання водних ресурсів.
Разом з тим, як також випливає із паспорта Косівського водосховища, використання цього водосховища для поповнення Білоцерківського водосховища не виключає фактичне використання Косівського водосховища для цілей рекреації.
Також, наявним у справі Режимом рибогосподарської діяльності Косівського водосховища підтверджується, що Косівське водосховище фактично використовується також і цілей рибогосподарської діяльності.
Крім того, як випливає із інформаційної довідки від 04.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221683200:03:003:0006, одна із гідротехнічних споруд Косівського водосховища, а саме донний випуск орендована Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроенергоресурс» за договором оренди від 09.07.2014.
Отже, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для висновку про те, що Косівське водосховище є водосховищем комплексного призначення, фактично використовується насамперед для регулювання водних ресурсів, але використовується також для рибогосподарської діяльності та інших цілей.
3.4. Аналізуючи доводи прокурора про те, що відповідач здійснює рибогосподарську діяльність зі штучного розведення, утримання, вирощування водних біоресурсів та їх вилов у Косівському водосховищі та фактично використовує спірні земельні ділянки разом з розташованим на них водним об'єктом без будь-яких документів, які надають право на використання цих земельних ділянок та водного об'єкта, та заперечення відповідача про те, що він здійснює на Косівському водосховищі рибогосподарську діяльність не у формі рибництва (аквакультури), а здійснює діяльність спеціального товарного рибного господарства у формі прісноводного рибальства на підставі дозвільних документів - Режиму та Дозволу №102 на спеціальне використання водних біоресурсів, що не передбачає користування земельною ділянкою та водними ресурсами, а лише спеціальне використання водних біоресурсів, суд зазначає таке.
Доводи відповідача про форму здійснення ним рибогосподарської діяльності на Косівському водосховищі (діяльність спеціального товарного рибного господарства у формі прісноводного рибальства) самі по собі не спростовують і не доводять обставину того, чи використовує відповідач для цього фактично земельні ділянки Косівського водосховища та водні ресурси чи не використовує їх, оскільки форма здійснення рибогосподарської діяльності (чи то аквакультура чи промислове рибальство чи спеціальне товарне рибне господарство тощо), рівно як і організаційно-правова форма здійснення господарської діяльності (товариство з обмеженою відповідальністю, фізична особа в статусі чи без статусу підприємця тощо, державне підприємство тощо) вказують лише на форму здійснення такої діяльності, але самі по собі не свідчать про те, як саме особа фактично здійснює таку діяльність, якими способами та в яких межах та чи не порушує вона при цьому права інших осіб.
Відтак, для вирішення даного спору значення має обставина того, чи використовує відповідач при здійсненні рибогосподарської діяльності фактично земельні ділянки Косівського водосховища та водні ресурси чи не використовує їх.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції. Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21), покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Наявні у справі докази, зокрема сам Режим від 11.09.2015, свідчать про те, що фактична рибогосподарська діяльність відповідача на Косівському водосховищі зводиться не лише до використання водних біоресурсів, а й полягає неодмінно у фактичному використанні відповідачем при цьому також і самих земельних ділянок Косівського водосховища та самого водного ресурсу (водного об'єкта), беручи до уваги як передбачені у Режимі від 11.09.2015 організаційні, технологічні та інші вимоги, яких відповідач має дотриматись в процесі рибогосподарської експлуатації Косівського водосховища, так і наявність інших ознак фактичного використання відповідачем земельних ділянок Косівського водосховища разом з водним об'єктом над ними відповідно до наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, а саме:
3.4.1. комплексне призначення Косівського водосховища як ізольованого водного об'єкта:
Комплексне призначення даного ізольованого водосховища передбачає наявність різних цілей використання цього водного об'єкта, які можуть бути конкуруючими, оскільки використання водного об'єкта для одних цілей може призводити до неможливості або обмеження у використанні водного об'єкта для інших цілей. Це також означає наявність у водного об'єкта різних користувачів (груп водокористувачів), інтереси яких у використанні об'єкта можуть іноді як збігатись, так і не збігатись (наприклад, здійснення особою рибогосподарської діяльності на водному об'єкті може призводити до обмеження іншої особи у плаванні на прогулянковому судні чи купанні; інтереси суб'єкта гідроенергетики можуть не збігатись з інтересами водоканалів чи рибгоспів в питанні швидкості пропуску води з водосховища тощо).
Водночас, відповідно до ст.46 Водного кодексу України (надалі - ВК України) водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ч.1 ст.47 ВК України).
Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ч.2 ст.48 ВК України).
Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (ч.1 ст.49 ВК України).
У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення. Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків. Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду. Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування. Право загального водокористування може бути обмежено у порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу (ст.45 ВК України).
Відповідно до п 1.5 Порядку ведення державного обліку водокористування (наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 №78) під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов'язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та, зокрема, користуються водними об'єктами для рибогосподарських потреб (крім суден флоту рибної промисловості).
Із наведених положень ч.2 ст.48 ВК України п 1.5 Порядку ведення державного обліку водокористування випливає, що користування для рибогосподарських потреб водним об'єктом є одним із видів водокористування. А такі властивості як ізольованість та комплексне призначення водосховища можуть призводити до конкуренції інтересів різних водокористувачів у використанні водного об'єкта.
При цьому комплексне призначення водосховища унеможливлює передачу його в оренду. Так, із ч.1 ст.51 ВК України випливає, що водосховища комплексного призначення не можуть бути надані у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
В будь-якому разі, вказані властивості - ізольованість та комплексне призначення цього водного об'єкта та положення ВК України вказують на те, що відповідач як суб'єкт рибогосподарської діяльності (незалежно від того, чи він здійснює таку діяльність в формі спеціального товарного рибного господарства - СТРГ чи в формі аквакультури) є одним із фактичних користувачів даного водного об'єкта поряд з іншими водокористувачами, інтереси яких можуть конкурувати з інтересами відповідача в питанні використання даного водного об'єкта.
3.4.2. ізольованість Косівського водосховища: дана властивість цього водного об'єкта надає фактичну можливість відповідачу використовувати водосховище та земельні ділянки під ним як замкнений резервуар для цілей своєї рибогосподарської діяльності відповідача, тобто відповідач цю корисну властивість об'єкта використовує для задоволення своїх потреб, що також вказує на те, що відповідач є фактичним користувачем даного об'єкта.
При цьому вимоги, які перелічені в Режимі від 11.09.2015, не дозволяють іншим суб'єктам використовувати на цьому водному об'єкті промислові знаряддя лову (пункт 15 Режиму) та здійснювати його зариблення. Це вказує на те, що використання цього ізольованого водного об'єкта шляхом розведення та вилову риби в промислових масштабах відповідач здійснює фактично одноособово шляхом усунення інших суб'єктів рибогосподарської діяльності в цілому від використання даного водного об'єкта.
Властивість ізольованості даного водосховища створює також фактичну можливість відповідачу здійснювати розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів у Косівському водосховищі у повністю або частково контрольованих умовах.
Так, Косівське водосховище має гідротехнічні споруди, тобто воно саме є результатом антропогенної діяльності, що вже вказує на те, що розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів у даному водосховищі здійснюється у повністю або частково контрольованих умовах.
Те, що розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів у цьому водосховищі відбувається у повністю або частково контрольованих умовах, підтверджується також самим Режимом як доказом, у якому зазначені вимоги та заходи, які відповідач має виконувати (дотримуватись) як користувач водних живих ресурсів, зокрема, розрахованих обсягів вселення цінних видів ВЖР.
Відповідач не погоджується із доводами прокурора про те, що відповідач здійснює діяльність зі штучного розведення, утримання, вирощування водних біоресурсів та їх вилов у Косівському водосховищі. Відповідач стверджує, що він здійснює не рибництво в порядку Закону України «Про аквакультуру», а прісноводне рибальство. Відповідач стверджує, що на відміну від суб'єктів аквакультури, які переважно використовують для харчування та вирощування водних біоресурсів штучні корми та гормони росту, в спеціальних товарних рибних господарствах (СТРГ) риба харчується за випасною технологією - на природних кормах та на природному нагулі, водні ресурси виловлюються за допомогою промислових знарядь лову (сіток, ятерів, неводів) і діяльність СТРГ не передбачає користування земельною ділянкою та водними ресурсами, а тільки використання водних біоресурсів, розпорядником яких є Держрибагентство.
Суд відмічає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про аквакультуру», який визначає принципи функціонування аквакультури:
аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг;
штучне розведення (відтворення) водних біоресурсів - це діяльність з розведення (відтворення), вирощування об'єктів аквакультури, пов'язана з їх подальшим вселенням у водні об'єкти (їх частини) для відновлення природних популяцій, поповнення запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про аквакультуру» законодавство України про аквакультуру ґрунтується на нормах Конституції України і складається з цього Закону, законів України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", Про тваринний світ", інших законодавчих актів, міжнародних договорів України, які застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України", та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Також відповідно до ст.15 «рибальство для цілей аквакультури» Закону України «Про аквакультуру» добування (вилов) водних біоресурсів для цілей аквакультури здійснюється упродовж визначеного законодавством промислового періоду, а також, у разі потреби, в період нересту відповідно до законодавства.
Водночас, відповідно до ст.1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», який визначає засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства:
рибне господарство - це галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції;
рибальство - це добування (вилов) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах);
промислове рибальство (промисел) - це вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування риболовних суден та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України;
спеціальне товарне рибне господарство - це діяльність, яка включає комплекс заходів, основною метою яких є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об'єкта (його частини) шляхом штучного відтворення водних біоресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання видів водних біоресурсів, які раніше перебували у рибогосподарському водному об'єкті (його частині).
Штучне відтворення водних біоресурсів здійснюють суб'єкти рибного господарства шляхом розведення, вселення, переселення водних біоресурсів для здійснення рибогосподарської діяльності (ст.41 цього Закону).
Суб'єкти аквакультури здійснюють діяльність у сфері аквакультури відповідно до закону (ст.42 цього Закону).
Також суд враховує, що у Національному класифікаторі України - Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457) рибне господарство економічна діяльність (розділ 03) складається із діяльності у сфері рибальства (група 03.1) та рибництва (аквакультури) (група 03.2).
Рибальство є діяльністю лише із «вилову риби» та класифікується на морське (клас 03.11) та прісноводне (клас 03.12).
Аквакультура (або рибництво) є процесом виробництва, який полягає у вирощуванні й розведенні (у т.ч. збиранні) морських організмів і культур (риби, молюсків, ракоподібних, рослин, крокодилів і земноводних тощо) із застосуванням технологій, розроблених для підвищення продуктивності організмів і збільшення їх природного приросту в навколишньому середовищі (наприклад, регулярне створення запасів, відгодівля та захист від хижаків).
Рибництво також класифікується на морське (клас 03.21) та прісноводне (клас 03.22).
Із наведених норм випливає, що рибне господарство як галузь промисловості складається із рибальства, що полягає у добуванні (вилову) водних біоресурсів з морського середовища та прісних вод, та рибництва, що полягає у штучному розведенні, утриманні та вирощуванні об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах.
Рибальство може здійснюватися як самостійна економічна діяльність (власне «рибальство»), так і здійснюватися як частина виробничого процесу рибництва (у ст.15 Закону України «Про аквакультуру» іменується як «рибальство для цілей аквакультури»), що полягає у вилові продукції рибництва з метою її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції тощо.
Таким чином, фактична діяльність відповідача як спеціального товарного рибного господарства є рибництвом, оскільки полягає у рибогосподарській діяльності зі штучного розведення, утримання, вирощування водних біоресурсів у повністю або частково контрольованих умовах для одержання продукції аквакультури. Ця діяльність відповідає визначенню рибництва (аквакультури) у ст.1 Закону України «Про аквакультуру» та визначенню спеціального товарного рибного господарства у ст.1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».
Те, що діяльність відповідача є рибництвом, підтверджується також самим Науково-біологічним обґрунтуванням до Режиму від 11.09.2015, який на стор.3 починається словами «Рибництво має важливе значення у вирішенні продовольчої проблеми» та містить, зокрема, розрахунки обсягів вселення цінних видів водних біоресурсів та містить інші вимоги до здійснення відповідачем рибогосподарської діяльності із штучного відтворення (розведення, вселення) водних біоресурсів.
Ця діяльність відповідача не є рибальством як самостійний вид рибного господарства (власне «рибальством»), а промислове прісноводне рибальство (вилов риби), яке відповідач фактично здійснює на Косівському водосховищі, є частиною виробничого процесу рибництва відповідача. Це підтверджується даними Режиму від 11.09.2015, які містять також розрахунки обсягів (лімітів) вилову відповідачем туводних ВЖР, планові показники з вилову відповідачем видів - вселенців та строки заборони вилову, тобто вилов відповідачем риби та отримана ним продукція є кінцевим результатом діяльності відповідача зі штучного розведення риби (рибництва).
Відтак, коли відповідач у спорі стверджує, що він здійснює не рибництво, а здійснює лише рибальство, відповідач при цьому ігнорує та замовчує про свої інші технологічні процеси, які передують отриманню (вилову) кінцевої продукції рибництва та, як випливає із Науково-біологічного обґрунтування до Режиму від 11.09.2015, полягають у:
- контролі та підтриманні гідрологічних та гідрохімічних показників водойми;
- контролі рівня забруднення водного середовища;
- проведенні періодичного дослідження розвитку кормової бази та здійсненні при необхідності стимуляції розвитку кормових організмів;
- утриманні не менше 3-5 тоневих ділянок;
- проведенні меліоративного вилову;
- щорічному вселенні промислово-цінних риб;
- охороні від браконьєрів;
- дотриманні порядку любительського та спортивного рибальства;
- встановленні неводів, сіток ставних та інших знарядь та їх обслуговуванні.
Доводи відповідача про те, що вселення відповідачем водних живих ресурсів (ВЖР) в Косівське водосховище є заходом відтворення окремих видів ВЖР і носить компенсаторний характер, спростовуються обставинами справи та Режимом, з яких випливає, що основною метою вселення відповідачем ВЖР є підвищення рибопродуктивності цього ізольованого водного об'єкта в інтересах товарного виробництва відповідача.
Доводи відповідача про неналежність відповідача до суб'єктів рибництва, оскільки, як стверджує відповідач, на відміну від суб'єктів аквакультури, які для харчування та вирощування водних біоресурсів переважно використовують штучні корми та гормони росту, в спеціальних товарних рибних господарствах (СТРГ) риба харчується за випасною технологією - на природних кормах та на природному нагулі, є неспроможними.
Суд не відхиляє доводи відповідача про те, що в СТРГ риба може харчуватись за випасною технологією найбільш екологічним способом - на природних кормах та природному нагулі. Однак технологія харчування риби не є критерієм, що відрізняє СТРГ від суб'єкта аквакультури.
Так, відповідно до ст.13 Закону України «Про аквакультуру», яка визначає напрями та види аквакультури, за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою:
- отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура);
- штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів;
- надання рекреаційних послуг.
За організаційно-технологічними показниками аквакультура може здійснюватися за інтенсивною, напівінтенсивною та екстенсивною формами. Основними напрямами отримання товарної аквакультури може бути випасна, ставкова та індустріальна аквакультура. Для здійснення випасної аквакультури використовуються рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), рибогосподарські технологічні водойми при цьому не використовуються. Випасна аквакультура здійснюється за екстенсивною формою за відсутності негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Також відповідно до ст.1 Закону України «Про аквакультуру» екстенсивна форма аквакультури - це організаційно-технологічна форма рибогосподарської діяльності у сфері аквакультури, за якої вирощування об'єктів аквакультури здійснюється з використанням природних кормових ресурсів рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) без застосування засобів інтенсифікації.
Із наведених норм Закону України «Про аквакультуру» випливає, що закон не виключає можливості суб'єктів аквакультури здійснювати аквакультуру товарну за напрямком і випасну за технологією без застосування засобів інтенсифікації.
Тому технології харчування та вирощування водних біоресурсів, про які зазначає відповідач, не є визначальними для диференціації СТРГ від суб'єкта аквакультури.
Не вбачається, щоб діяльність СТРГ та діяльність суб'єкта аквакультури були різними видами рибного господарства. Натомість, вбачається, що це є одна і та сама діяльність - рибництво, а СТРГ та аквакультура є лише відмінними формами здійснення цієї діяльності рибництва.
Так, відповідно до п.1.3 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, надалі - Інструкція (затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 №4, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин):
користувач риби та інших водних живих ресурсів (користувач) - це підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують рибу та інші водні живі ресурси;
режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення ВЖР за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання туводних видів, виконання якого забезпечує раціональне використання ВЖР рибогосподарського водного об'єкта або його ділянки;
спеціальне товарне рибне господарство (далі - СТРГ) - це суб'єкт господарської діяльності, основною метою якого є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об'єкта шляхом штучного відтворення живих ресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання цінних туводних видів водних живих ресурсів.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх добування (вилову) з природного середовища (крім любительського рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного добування (вилову) і включає: промислове рибальство; дослідний вилов; любительське рибальство у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного добування (вилову).
Водночас відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про аквакультуру» діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів. Також відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про аквакультуру» суб'єкти аквакультури - юридичні чи фізичні особи, які здійснюють рибогосподарську діяльність у сфері аквакультури відповідно до цього Закону.
Із наведених норм законодавства випливає, що СТРГ та аквакультура є різними формами здійснення однієї тієї ж діяльності рибництва. Відмінність між ними полягає в тому, що для СТРГ як користувача встановлюється режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування і є обов'язковим для користувача. Водночас, для суб'єкта аквакультури такий режим не встановлюється і діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів і здійснюється в порядку Закону України «Про аквакультуру».
Отже, предметом діяльності відповідача є рибництво, що полягає у штучному розведенні, утриманні та вирощуванні об'єктів аквакультури у межах даного ізольованого водного об'єкта для одержання продукції аквакультури та її реалізації, інтродукції гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів.
3.4.3. наявність у даного водного об'єкта гідротехнічних споруд, експлуатація яких здійснюється в інтересах різних водокористувачів, в т.ч. і відповідача:
Експлуатація водосховищ, обладнаних гідротехнічними спорудами, вимагає належного догляду за самими гідротехнічними спорудами, що передбачає в тому числі витрати на обслуговування цих гідроспоруд.
Механізм компенсації балансоутримувачам гідроспоруд цих витрат з боку суб'єктів аквакультури передбачений Порядком надання в користування на умовах оренди гідротехнічних споруд для цілей аквакультури (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2023 №1151) у вигляді укладення договору оренди гідротехнічної споруди для цілей аквакультури суб'єктом аквакультури як орендарем.
Однак, на відміну від суб'єктів аквакультури, для СТРГ, яке не здійснює свою діяльність в порядку Закону України «Про аквакультуру», такого механізму компенсації витрат балансоутримувачів на утримання гідротехнічних споруд законодавством прямо не передбачено.
Водночас, відсутність такого механізму компенсації витрат балансоутримувачів на утримання гідротехнічних споруд не означає, що експлуатація гідротехнічних споруд водосховища комплексного призначення в інтересах водокористувачів не здійснюється і що у балансоутримувача у зв'язку з цим не виникають відповідні витрати.
Так, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.02.2012 затверджено Порядок розроблення та встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналі. Зазначений Порядок спрямовано на забезпечення раціонального та комплексного використання водних ресурсів, забезпечення водою населення і галузей економіки з урахуванням екологічних вимог та інтересів усіх водокористувачів, безпечних умов життєдіяльності населення, захисту від шкідливої дії вод, захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження шляхом встановлення оптимальних режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів. Відповідно до згаданого Порядку, басейнове управління водних ресурсів для кожної фази водності (льодостав, повінь, паводки, межень) розробляє режим експлуатації водосховищ і водогосподарських систем. При цьому враховують гідрометеорологічні умови на водосховищах, прогноз водності, поточну водогосподарську ситуацію, пропозиції зацікавлених водокористувачів, вимоги щодо забезпечення сприятливого екологічного стану водойм.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що в господарствах, які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про аквакультуру», вилов риби здійснюється шляхом спецводокористування, тобто за рахунок спуску води з ставка, а відповідач як СТРГ здійснює вилов не за рахунок спуску води з ставка, а із застосуванням знарядь промислового вилову рибу, а тому відповідач не вважає себе суб'єктом водокористування та користувачем земельної ділянки.
Суд зазначає, що Закон України «Про аквакультуру» не зобов'язує суб'єктів аквакультури здійснювати вилов риби лише за рахунок спуску води з ставка. Тобто метод вилову риби та спосіб використання води не диференціює суб'єкта аквакультури від СТРГ, оскільки суб'єкт аквакультури може здійснювати також і випасну аквакультуру.
При цьому за змістом ст.1 ВК України використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Таким чином, водовикористання передбачає не тільки забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд та інших об'єктів, але і використання води для рибогосподарських потреб, що включає в себе риборозведення.
Крім того, використання гідротехнічних споруд водосховища не зводиться лише до спуску води, а спрямоване на забезпечення раціонального та комплексного використання водних ресурсів, забезпечення водою населення і галузей економіки з урахуванням екологічних вимог та інтересів усіх водокористувачів, безпечних умов життєдіяльності населення, захисту від шкідливої дії вод, захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження шляхом встановлення оптимальних режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів. Тобто режим експлуатації водосховищ і водогосподарських систем запроваджується та виконується в інтересах усіх водокористувачів, у т.ч. і суб'єкта рибогосподарської діяльності, і дозволяє, зокрема, підтримувати оптимальні гідрологічні та гідрохімічні показники води не лише для цілей забезпечення водою населення чи рекреації, а й в т.ч. для рибництва.
Це може вказувати на те, що СТРГ, не укладаючи договорів оренди ні на землі водного фонду, ні на водний об'єкт чи його частину, ні на гідротехнічні споруди чи інших угод щодо права на використання відповідних об'єктів та не сплачуючи при цьому ні орендної плати за землю та/або водний об'єкт чи його частину, ні плати за сервітутне користування земельною ділянкою, ні плати за водокористування, ні земельного податку, ні компенсації витрат балансоутримувача на утримання гідротехнічних споруд, уникає сплати будь-яких компенсацій державі як власнику таких об'єктів при їх використанні СТРГ.
3.4.4. влаштування (використання) відповідачем тоневих ділянок та необхідність фактичного використання відповідачем інших територій, зокрема прибережної смуги, відповідно до вимог Режиму з метою здійснення відповідачем діяльності СТРГ:
Режимом від 11.09.2015 відповідача зобов'язано влаштувати на водному об'єкті не менше 3-5 тоневих ділянок, а також виділити ділянку берегової смуги для любительського та спортивного лову з берега. Ці вимоги Режиму вказують на фактичне використання відповідачем як прибережної смуги, так і водного об'єкта та земельних ділянок під водним об'єктом у вигляді влаштування не менше 3-5 тоневих ділянок та влаштування території для любительського та спортивного лову.
3.4.5. здійснення відповідачем зариблення об'єкта водного фонду та необхідність обмеження відповідачем діяльності інших водокористувачів на цьому об'єкті водного фонду, зокрема плавання на човнах:
Режимом від 11.09.2015 відповідача зобов'язано періодично зариблювати водний об'єкт, а також обмежувати на цьому об'єкті плавання на човнах (плавання на човнах Режимом дозволено лише на ділянках для здійснення любительського та спортивного рибальства). Це також вказує на фактичне використання відповідачем водного об'єкта, в т.ч. шляхом усунення інших водокористувачів або обмеження їх діяльності на об'єкті.
3.4.6. використання відповідачем спеціальних знарядь вилову, що передбачає їх розміщення в об'єкті водного фонду та/або на дні земельної ділянки під об'єктом водного фонду:
Режимом від 11.09.2015 відповідача зобов'язано використовувати певні визначені спеціальні знаряддя промислового вилову, що передбачає їх періодичне розміщення в об'єкті водного фонду та/або на дні земельної ділянки під об'єктом. Це також вказує на фактичне використання відповідачем водного об'єкта та/або земельної ділянки під ним.
3.5. Відповідно ст. 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 43 ВК України водокористувачі мають право використовувати водні об'єкти на умовах оренди.
Приписами ст. 51 ВК України встановлено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч.ч. 1, 2 ст. 79 Земельного кодексу України).
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 ВК України).
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Частиною 1 ст. 85 ВК України визначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.
У відповідності зі ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України «Про аквакультуру» (стаття 51 Водного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».
Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина 1 статті 27 зазначеного Закону).
За змістом частини 1 статті 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб'єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
Згідно з положеннями статті 36 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону (частина 1). Надання у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону (частина 3).
Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об'єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб'єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.
Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об'єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов'язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами) (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20).
Відповідач не надав суду доказів наявності укладених договорів з приводу передачі відповідачу у користування цього водного об'єкта (його частини) в комплексі із земельною ділянкою (її частиною) або наявності інших правових підстав для користування відповідачем водним об'єктом (його частиною) та земельною ділянкою водного фонду (її частиною). В той час як позивачі, які здійснюють повноваження з розпорядження відповідними землями водного фонду, рішень з приводу передачі у власність чи надання права користування цим водним об'єктом (його частиною) та земельною ділянкою (її частиною) не приймали.
3.6. Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що нормами діючого законодавства України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання при отриманні погодження Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів отримувати водний об'єкт в оренду. Таким чином, відповідач на підставі погодженого Режиму отримав Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів, а відтак, на переконання відповідача, він здійснює прісноводне рибальство з дотриманням вимог законодавства.
Суд зауважує, що Режим не може розглядатись як належна форма закріплення водного об'єкта та/або земельної ділянки (їх частини) за окремою особою, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини).
Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів (ВЖР) та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується чинною на момент виникнення спірних правовідносин Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 №4) (надалі - Інструкція).
За змістом норм Розділу 2 Інструкції вбачається, що основною вимогою для здійснення цього виду діяльності є розробка науково-біологічного обґрунтування щодо рибогосподарського водного об'єкта (його ділянки), на якому створюється СТРГ, а також розробка науковою профільною установою в галузі рибного господарства та погодження з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об'єкт, Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта.
Відповідно до п.2.8 Інструкції користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання ВЖР у цьому рибогосподарському водному об'єкті. У разі неможливості виконання умов Режиму власними силами може на підставі договору залучати інші організації або установи.
Суд зазначає, що положеннями Інструкції не передбачено обов'язку суб'єкта СТРГ одержати в оренду чи користування рибогосподарський водний об'єкт. Водночас, відсутність такого обов'язку в Інструкції не свідчить про можливість здійснення відповідачем рибогосподарської діяльності без оформлення права користування водним об'єктом (його частиною).
Так, як вбачається з п.1.1 Інструкції, вона розроблена у відповідності, зокрема, до Закону України «Про тваринний світ».
Положеннями ч.3 ст.25 вказаного Закону передбачено, що правила рибальства, об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об'єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Про те, що питання користування водами для потреб рибного і мисливського господарства регулюються Законом України «Про тваринний світ», передбачено також і в ч.5 ст.68 ВК України.
За змістом ч. 2 ст.17 Закону України «Про тваринний світ» спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування рибогосподарськими водними об'єктами.
Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавством України про тваринний світ передбачено, що суб'єкти рибогосподарської діяльності повинні отримати в користування водні об'єкти в усіх випадках здійснення ними спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, в тому числі і у випадку здійснення ними такої діяльності в режимі СТРГ. Виняток становлять лише випадки безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування.
У зв'язку з цим суд погоджується з доводами прокурора про те, що Режим рибогосподарської діяльності водойми не є правовстановлюючим документом, який би надавав відповідачу право користування водним об'єктом.
Суд зауважує, що наявний у відповідача Режим від 11.09.2015 не визначає правові підстави та правові умови для користування (влаштування) відповідачем тоневими ділянками, для користування (виділення) відповідачем за рахунок берегової лінії території під спортивне та любительське рибальство з берега, для обмеження прав інших водокористувачів у пересуванні та плаванні на човнах тощо.
3.7. В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на Косівському водосховищі без отримання водного об'єкта (його частини) в користування відповідно до вимог закону, без погодження використання земель водного фонду для рибальства, отже неправомірно. Докази, які б свідчили про законне набуття відповідачем статусу користувача земельних ділянок в комплексі з водним об'єктом, в матеріалах справи відсутні.
3.8. За наведених обставин суд дійшов висновку, що фактичне використання (зайняття) відповідачем земельних ділянок в комплексі з водним об'єктом всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд при цьому також відмічає суперечливість правової позиції відповідача у спорі, який одночасно стверджує про відсутність порушення з боку відповідача права державної власності на земельні ділянки та водний об'єкт, і одночасно заявляє суду про застосування позовної давності у спорі.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Із постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц випливає, що позовна давність застосовується за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача.
При цьому, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває, і негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову прокурора.
Прокурором за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 5368,00 грн, який у зв'язку із задоволенням позову відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» у справі за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, зобов'язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом - задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533) майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (09342, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Руде Село, вул. Кар'єрна, 3а, код ЄДРПОУ 38512650) водного об'єкту - Косівського водосховища, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010, 3221683200:03:003:0006 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (09342, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Руде Село, вул. Кар'єрна, 3а, код ЄДРПОУ 38512650) повернути державі в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533) земельні ділянки з кадастровими номерами 3224683600:03:003:1010, 3221683200:03:003:0006 з розташованим на них водним об'єктом - Косівським водосховищем.
3. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Білоцерківською районною державною адміністрацією (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 19425498) майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (09342, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Руде Село, вул. Кар'єрна, 3а, код ЄДРПОУ 38512650) водного об'єкту - Косівського водосховища, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (09342, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Руде Село, вул. Кар'єрна, 3а, код ЄДРПОУ 38512650) повернути державі в особі Білоцерківської районної державної адміністрації (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 19425498) земельні ділянки з кадастровими номерами 3221687200:03:009:0023, 3224684400:04:017:0001, 3221684400:03:002:0003 з розташованим на них водним об'єктом - Косівським водосховищем.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне товарне рибне господарство «Косівське» (09342, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Руде Село, вул. Кар'єрна, 3а, код ЄДРПОУ 38512650) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2025.
Суддя О.О. Третьякова