вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про визнання / відхилення вимог кредитора
"20" березня 2025 р. Справа № 911/1993/24
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., за участю секретаря судового засідання Шульги Т.С., розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Петролеум 2021» з додатковими грошовими вимогами до боржника (вх.№ 4759 від 05.02.2025)
у справі про банкрутство
Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Балтік Груп»
За участі:
Від кредитора: Дрозд В.Р.
Від боржника: Сядро О.В.
Арбітражний керуючий: Надтока О.В.
29.07.2024 до Господарського суду Київської області звернулось ТОВ “Петролеум 2021» з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Інтер Балтік Груп»
Так, ухвалою Суду від 03.09.2024, зокрема, відкрито провадження у справі №911/1993/24 за заявою ТОВ “Петролеум 2021» про банкрутство ТОВ “Інтер Балтік Груп» та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Інтер Балтік Груп» здійснено 03.09.2024.
05.02.2025 до Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Петролеум 2021» надійшла заява з додатковими грошовими вимогами до боржника у розмірі 103716,63 грн.
Ухвалою Суду від 06.02.2025 вказану заяву було прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
10.02.2025 до Суду від арбітражного керуючого надійшла заява про результати розгляду вимог кредитора.
14.03.2025 та 18.03.2025 до суду від боржника надійшли заперечення.
У судових засіданнях та наданих поясненнях арбітражний керуючий визнав додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора. Ініціюючий кредитор підримав свою заяву.
Розглянувши заяву та заслухавши пояснення сторін, Суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За змістом ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Оскільки офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника здійснено 03.09.2024, граничним строком для подання відповідних заяв є 03.10.2024 (включно). Суд зазначає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Петролеум 2021» з додатковими грошовими вимогами до боржника надійшла 05.02.2025, тобто, по закінченню визначеного законом строку, проте пропуск строку визначеного ч. 2 ст. 47 КУзПБ не перешкоджає розгляду заяви по суті.
Заява з грошовими вимогами кредитора до боржника обґрунтована тим, що боржником не виконувались Рішення Судів у справах №911/1396/23 та № 911/267/21, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед кредитором у сумі 103716,63 грн., з яких: 80000,00 грн. судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), понесених кредитором у зв'язку провадженням у справі про банкрутство, 13542,71 грн. інфляційних втрат, 5329,12 грн. 3% річних, нарахованих на неустойку (штраф) у розмірі 248 446,01 грн., присуджену до стягнення Рішенням суду від 30.08.2023р., та 4844,80 грн. судового збору, сплаченого за звернення до суду з заявою з додатковими грошовими вимогами.
Ініціюючий кредитор вказує, що з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення неустойки у боржника виникає нове зобов'язання на підставі судового рішення та вказаних вище статей 11 та 509 Цивільного кодексу України, а саме зобов'язання зі сплати такої неустойки на користь кредитора. Таке зобов'язання у розумінні Цивільного кодексу України є грошовим, а тому у разі прострочення його виконання на нього також поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України - вимагати від боржника сплати 3% річних та компенсаційних нарахувань.
Боржник наголошує, що стягнуті відповідно до рішення суду від 30.08.2023 року грошові кошти в розмірі 248 446,01 гривень є неустойкою (штрафом) за неналежне виконання Боржником своїх зобов'язань за договором 20/11/19. Таким чином, оскільки зобов'язання визначене рішенням суду від 30.08.2023р. по справі №911/1396/23 є неустойкою у вигляді штрафу і, відповідно до статті 47 КУзПБ, підлягає віднесенню до шостої черги вимог кредиторів, то інфляційні втрати в розмірі 9035,83 гривні та 3% річних у розмірі 3 461,95 гривень за порушення виконання строків виконання таких зобов'язань (загалом 12 497,78 грн.) повинні відноситись до шостої черги вимог кредиторів.
Інші вимоги в частині інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на розподілені судові витрати у справах №911/1396/23 та 911/267/21, визнаються боржником як такі, що подані після встановленого статтею 45, ч.1 КУзПБ строку і відповідно до ч.4 статті 45 КУзПБ підлягають включенню в загальному розмірі 6374,47 гривень до 4-ї черги вимог, однак, як такі, що не мають права вирішального голосу на комітеті і зборах кредиторів.
Щодо вимог про визнання 80000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу боржник вказує, що додаткові вимоги кредитора щодо витрат на професійну правничу допомогу повинні бути залишені без розгляду відповідно ч.8 ст. 129 ГПК України.
Також боржник зауважує, що Кредитор не подав орієнтовний розмір витрат відповідно до статті 124 ГПК України разом із заявою про відкриття справи про банкрутство.
Відтак боржник просить суд визнати вимоги Кредитора про відшкодування інфляційних витрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України 6374,47 гривень, як вимоги 4-ї черги які не мають право вирішального голосу; 12 497,78 гривень, як вимоги 6-ї черги. Вимоги у включені 80000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Представник боржника просив визнати грошові вимоги вимоги у частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат з віднесенням до 4-тої та 6-тої черги, вимоги про визнання 80000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу просив залишити без розгляду.
Як свідчать матеріали справи та пояснення представників учасників судового провадження, додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі №911/267/21 стягнуто з ТОВ Інтер Балтік Груп на користь ТОВ «Капітель Дніпро» 45379,34 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2023 у справі №911/1396/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ Інтер Балтік Груп на користь ТОВ Капітель Дніпро штраф за порушення умов договору №20/11/19 про ексклюзивне співробітництво та сумісну діяльність з продажу вогнезахисних покриттів торгівельної марки Interchar від 20.11.2019 р. у розмірі 244774,39 грн та 3671,62 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі №911/1396/23 стягнуто з ТОВ «Інтер Балтік Груп» на користь ТОВ «Капітель Дніпро» 19500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі №911/1396/23 стягнуто з ТОВ «Інтер Балтік Груп» на користь ТОВ «Капітель Дніпро» витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 30000,00 грн.
В Ухвалі про відкриття провадження у справі було встановлено обставину набуття ініціюючим кредитором права вимоги до боржника на підставі судових рішень у справах №911/1396/23 та № 911/267/21 на суму 343325,35 грн., належного ТОВ «Капітель Дніпро» як первісному кредитору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам в контексті вимог кредитора та заперечень боржника, Суд зазначає таке.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено Судом вище, боржник має перед ініціюючим кредитором невиконане грошове зобов'язання, а отже - кредитор має право застосувати до боржника заходи відповідальност іза невкионання грошового зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Ініціюючим кредитором здійснено нарахування інфляційних втрат і 3% річних наступним чином:
По Рішенню Господарського суду Київської області від 30.08.2023 у справі №911/1396/23 на суму 248 446,01 грн. за період з 18.03.2024 по 03.09.2024.
По Додатковому рішенню Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі № 911/1396/23 на суму 19 500,00 грн. за період з 03.11.2023 по 03.09.2024.
По Додатковому рішенню Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/267/21 на суму 45 379,34 грн. за період з 21.12.2023 по 03.09.2024.
По Постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі №911/1396/23 на суму 30000,00 грн. за період з 18.03.2024 по 03.09.2024.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, Суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 5329,12 грн 3% річних та 13542,71 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас, Суд погоджується з доводами боржника у частині віднесення інфляційних втрат у розмірі 9035,83грн. і 3% річних у розмірі 3461,95грн. до шостої черги задоволення вимог кредиторів, як таких, що нараховані на суму штрафу у розмірі 244 774,39грн. згідно Рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2023 у справі №911/1396/23 з огляду на таке.
КУзПБ встановлює черговість задоволення вимог кредиторів в залежності від правовї природи відповідних грошових зобовязань. Так, згідно ст. 64 КУзПБ, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у шосту чергу - всі інші вимоги. Згідно усталеної судової практики вимоги зі сплати неустойки задовольняються в шосту чергу.
Як свідчать пояснення кредитора та встановлено Судом, інфляційні втрати у розмірі 9035,83грн. і 3% річних у розмірі 3461,95грн. нараховані на суму штрафу у розмірі 244774,39грн., стягнутого згідно з Рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2023 у справі №911/1396/23.
Суд констатує, що наявність судового рішення про стягнення штрафу, а отже - наділення силою державного примусу відповідного зобов'язання не змінює його правової природи як штрафу.
Інший підхід означатиме, що кредитори за зобов'язаннями одного виду "з судовим рішенням" і "без судового рішення" можуть отримати різний правовий статут як кредитори різних черг, що, на думку Суду, суперечить КУзПБ, зокрема, ст. 64.
Застосування заходів відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати штрафу у вигляді 3% річних та інфляційних втрат також не змінює правову природу такого зобов'язання як штрафу в аспекті черговості задоволення вимог кредиторів та не може створювати нового зобов'язання "вищої" черги, оскільки подібне породжує подібне (similis simili gaudet).
З огляду на завдання господарського судочинства - ст.2 ГПК України, Суд не вважає за потрібне наводити детальну аргументацію щодо покликань учасників провадження на судову практику, яка не є релевантною до спірних правовідносин.
Відповідно до положень частини 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.47 КУзПБ, за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
З огляду на наведене, вимоги Кредитора до Боржника у розмірі 18 843,68 грн., будучи правомірними, підлягають визнанню Судом, з віднесенням:
- 4506,88 грн. інфляційних втрат та 1867,17 грн. 3% річних до четвертої черги задоволення;
- 9035,83 грн. інфляційних втрат та 3461,95 грн. 3% річних до шостої черги задоволення.
Щодо грошових вимог кредитора у розмірі 80000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Зазначена норма кореспондується із ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство.
Таким чином, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.
Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.
Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті - ч.2 ст. 45 КУзПБ.
Суд зазначає, що провадження у справі було відкрито за заявою ТОВ «Петролеум 2021», а тому ТОВ «Петролеум 2021» має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються зокрема, на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 64 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури, задовольняються у першу чергу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що 22.07.2024 між ТОВ “Петролеум 2021» та ФОП Дрозд Валерією Романівною було укладено Договір про надання юридичних послуг, згідно з п. 1.1. якого за цим Договором Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги, а саме здійснити повний юридичний супровід Замовника, який виступає ініціюючим кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Інтер Балтік Груп" та набув право вимоги до останнього на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1/24 від 15.07.2024, що включає, у тому числі, але не виключно: правовий аналіз правовідносин, що склалися між кредитором та боржником; підготовка заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з копіями додатків; підготовка всіх необхідних процесуальних документів в межах справи; подальша участь у судових засіданнях по справі в судах всіх інстанцій, а також оскарження судових рішень за усним погодженням із Замовником (надалі - «Послуги»), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Послуги в порядку, передбаченому даним Договором.
Згідно з п. 1.4. Договору вартість (ціна) Послуг за цим Договором визначається з урахуванням об'єму та складності замовлення та складає фіксований розмір 80 000 (Вісімдесят тисяч гривень) 00 коп. Оплата Послуг здійснюється Замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати, яка вказана в рахунку на оплату, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця.
ТОВ “Петролеум 2021» сплатило адвокату 80000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4 від 04.02.2025.
З огляду на наведене, витрати ініціюючого на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн. підтверджуються належними доказами та підлягають визнанню Судом з віднесенням до першої черги задоволення вимог.
На підставі наведених приписів закону визнанню та віднесенню до першої черги підлягають також витрати на оплату судового збору, понесені ініціюючим кредитором у зв'язку зі зверненням з заявою здодатковими грошовими вимогами у розмірі 4844,80 грн.
Щодо заперечнь боржника проти визнання грошових вимог в частині витрат ініціюючого на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн. обгрунтованих тим, що ініціюючим кредитором не було виконано обов'язок у частині надання попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. У зв'язку з наведеним Суд відхиляє доводи боржника у цій частині (аналогічна за змістом позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18).
Враховуючи право кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі, заявити додаткові грошові вимоги до боржника, що, відповідно, є специфікою справ про банкрутство на відміну від позовного провадження і загальних положень ГПК України, які регулюють порядок покладення на сторону витрат на оплату правоої допомоги, Суд вважає таким, що базується на довільному тлумаченні положень чинного законодавтсва прохання боржника залишити без розгляду вимоги про визнання 80000,00 грн. на професійну правничу допомогу виходячи з того, що докази повинні подаватись до винесення судом рішення; а відсутність стадії судових дебатів в справі про банкрутство не означає, що докази про понесені судові витрати можна подати після розгляду судом справи і винесення рішення.
Керуючись статтями 1, 45, 47, 67 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 73-79, 86, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Петролеум 2021» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Балтік Груп» у розмірі 18 871 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 83 коп. з яких:
4506 (чотири тисячі п'ятсот шість) грн. 88 коп. інфляційних втрат, які відносяться до четвертої черги задоволення
1867 (одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 17 коп. 3% річних, які відносяться до четвертої черги задоволення
9035 (дев'ять тисяч тридцять п'ять) 83 грн. інфляційних втрат, які відносяться до шостої черги задоволення
3461 (три тисячі чотириста шістдесят одна) 95 грн. 3% річних, які відносяться до шостої черги задоволення.
2. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство витрати на оплату судового збору Товариства з обмеженою відповідальністю “Петролеум 2021» у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. та 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, які відносяться до першої черги задоволення.
3. Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтер Балтік Груп» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Демидова, буд. 2, код 38784451);
Ініціюючий Кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю “Петролеум 2021» (49050, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, код 44171203);
Арбітражний керуючий: Надтока Олена Володимирівна (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1933 від 18.12.2019).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складено 25.03.2025 року.
Суддя Т.Д. Гребенюк