вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" лютого 2025 р. Справа № 911/5186/14 (911/611/24)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД", в особі
ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, м. Київ
до 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
4) ОСОБА_4
5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт"
6) ОСОБА_5
7) держава російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк
України"
про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/5186/14 за заявою Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД", провадження в якій порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2015 р.
Постановою господарського суду Київської області від 04.08.2016 р. визнано банкрутом ТОВ Фірми "Консоль ЛТД" та відкрито його ліквідаційну процедуру.
Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ Фірми "Консоль ЛТД", повноваження ліквідатора останнього виконує арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович.
11.03.2024 р. до суду звернувся ліквідатор банкрута зі заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в сумі 2201721913,03 грн. на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт", ОСОБА_5 .
Ухвалою господарського суду від 19.03.2024 р. прийнято заяву ТОВ Фірма "Консоль ЛТД", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника до розгляду у межах провадження у справі № 911/5186/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" до розгляду, розгляд заяви призначено на 15.05.2024 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України про виклик відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт", ОСОБА_5 , зобов'язано Відділ банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (пров. Музейний, 2-Д м. Київ, 01001) скласти та надати суду, у строк протягом одного місяця з дати отримання даної ухвали, висновок про наявність/відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо ТОВ Фірма "Консоль ЛТД".
19.04.2024 р. на поштову адресу суду від Міністерства юстиції України надійшов лист-повідомлення.
02.05.2024 р. через канцелярію суду арбітражним керуючим Демчаном О.І. подано клопотання про залучення відповідачем державу рф та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
06.05.2024 р. на поштову адресу суду від Міністерства юстиції України надійшов лист-повідомлення.
Ухвалою господарського суду від 15.05.2024 р. задоволено клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. про залучення відповідачем державу рф, залучено до участі у даній справі співвідповідачем державу російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (відповідач-7), розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відкладено на 31.07.2024 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України про виклик відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт", ОСОБА_5 , держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації.
18.06.2024 р. через канцелярію суду позивачем було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 31.07.2024 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відкладено на 16.10.2024 р.; залучено до участі у даній справі Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; зобов'язано позивача направити копії позовної заяви та доданих до неї документів, залученій даною ухвалою суду третій особі, а саме: Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"; встановлено строк до 09.10.2024 р. для подання третій особі пояснень, аргументів та міркувань щодо предмету спору.
19.09.2024 р. через канцелярію суду позивачем було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.10.2024 р. оголошено перерву на 19.02.2025 р.
У судовому засіданні 19.02.2025 р. представник позивача та представник третьої особи вимоги заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника підтримали, відповідачі-1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Крім того, протягом розгляду справи судом здійснювалось повідомлення відповідачів про розгляд справи шляхом розміщення оголошень про їх виклик до суду.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників у справі не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідачів-1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 та їх представників.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх заявника та третьої особи, суд
встановив:
Заява ліквідатора вмотивована тим, що відповідачі (фізичні та юридичні особи) винні у доведенні ТОВ фірма "Консоль ЛТД" до банкрутства, так як вони після окупації АР Крим військовими формуваннями рф залишилися зареєстровані на т.о.т. АР Крим та використовують ці обставини для незаконного привласнення майна банкрута, приховаючи і привласнюючи активи банкрута на окупованій території. Крім того, держава-агресор - рф також винна, оскільки вона злочинно окупувала територію, на якій зареєстрований банкрут та на якій зосереджені основні активи товариства.
Майно ТОВ "Консоль ЛТД", яке зареєстроване на території АР Крим, на сьогодні не доступне для використання у ліквідаційній процедурі боржника в результаті військової агресії рф, оскільки таке майно перебуває на окупованій території.
Так, нерухоме заставне майно, що знаходиться на т.о.т. АР Крим, незаконно привласнене/використовується відповідачами, і залишається нереалізованим до звільнення окупованих територій України, загальною вартістю 273 537 272,00 грн. (іпотека АТ "Промінвестбанк" 81 933 000,00 грн. та іпотека ТОВ "ФК "ІнвестохіллсВеста" 2 720 738,00 грн., іпотека і застава часток в товариствах АТ "Укрексімбанк" 188 883 534,00 грн.). Вартість нерухомості визначена із ухвал у справі про банкрутство про визнання кредиторських вимог та включена до реєстру кредиторських вимог.
Крім того, внаслідок військової окупації АР Крим зі сторони рф ліквідатор позбавлений можливості включити майно, яке знаходиться на такій території у ліквідаційну масу та задовольняти вимоги кредиторів за рахунок таких активів (в т.ч. застава рухомого та нерухомого майна), які становлять 2 млрд 240 млн. грн. (загальна сума кредиторської заборгованості).
Колишні посадові особи ТОВ фірма "Консоль ЛТД" (керівники, учасники) із моменту отримання кредитних коштів від банків кредиторів не вживали жодних дій для повернення кредитних коштів. Відповідачі скористалися злочинною анексією АР Крим російською федерацією та у період із березня 2014 року перестали виконувати свої обов'язки перед інвесторами, фізичними особами, які сплатили кошти у будівництво, фактично привласнивши кошти фізичних осіб. Відповідачі приховали більшу частину активів банкрута та продовжують її використовувати на т.о.т. АР Крим та отримувати вигоду від такого використання. Ці активи перебувають у заставі кредиторів (у т.ч. державних банків), які, через злочинні дії відповідачів по їх непередачі ліквідатору, не можуть на сьогодні бути використані для погашення вимог заставних кредиторів.
Наведені обставини свідчать, на думку арбітражного керуючого, що відповідачі, які довели ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД" до банкрутства, є колаборантами, привласнили більшу частину активів банкрута, умисно ухиляються від повернення боргів перед банками (в т.ч. державними), іншими кредиторами, фізичними особами інвесторами в будівництво та продовжують здійснювати господарську діяльність на господарчій базі ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД", злочинно використовуючи активи товариства, що перебувають на т.о.т. АР Крим, саме тому він звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведені у заяві про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника вимоги є обґрунтованими, не спростованими відповідачами жодними доказами, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої ст. 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 ст. 215 ГК України).
Згідно з частиною першою ст. 619 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 ст. 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (абзац 2).
Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 ст. 61 КУзПБ).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 р. у справі № 906/1155/20(906/1113/21) виснував, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
Визначене нормами частини 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 р. у справі № 761/45721/16-ц, від 25.05.2021 р. у справі № 910/11027/18).
Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 29.06.2023 р. у справі № 923/1054/15, від 20.09.2023 р. у справі № 44/440-б, від 05.07.2022 р. у справі № 916/1272/18), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.
Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно й розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 р. у справі № 916/1272/18).
Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
За змістом частини другої ст. 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
При цьому аналіз частини другої ст. 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.
Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Об'єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства, до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.
Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 923/1494/15).
Так, ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2024 р. зобов'язано Відділ банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скласти та надати суду, у строк протягом одного місяця з дати отримання даної ухвали, висновок про наявність/відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД".
Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання наведеної ухвали господарського суду Київської області у цій справі надало відповідь, з якої слідує, що управління не має можливості підготувати та надати висновок щодо наявності/відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності боржника у зв'язку з відсутністю документів, які визначені розділом 2 Методичних рекомендацій та є основними джерелами інформації для проведення аналізу, зокрема визначення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховання стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Однак відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 р. у справі № 916/1105/16 та від 10.12.2020 р. у справі № 922/1067/17).
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 р. у справі № 920/715/17).
Звернення ліквідатора ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД" із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на державу російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт", ОСОБА_5 зумовлено тим, що зазначені особи допустили доведення ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД" до банкрутства, привласнили більшу частину активів банкрута, умисно ухиляються від повернення боргів перед банками (в т.ч. державними), іншими кредиторами, фізичними особами інвесторами в будівництво та продовжують здійснювати господарську діяльність на господарчій базі ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД", використовуючи активи товариства, що перебувають на т.о.т. АР Крим.
Як зазначає ліквідатор та було встановлено судом (що підтверджено ухвалами суду у справі № 911/5186/14 (911/611/24) про банкрутство ТОВ "Фірма "Консоль ЛТД"), у банкрута наявна заборгованість перед АТ "Укрексімбанк", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ПАТ "Банк Форум" (правонаступник - ТОВ ФК "Веста") у зв'язку з укладенням кредитних договорів та договорів поручительства банкрута, вигоду від яких отримали учасники, бенефіціарні власники ТОВ фірма "Консоль ЛТД" і ТОВ "Реал Естейт". При цьому кредитні кошти після настання строку повернення вказаними особами не поверталися, заставні активи були приховані/присвоєні колишніми посадовими особами банкрута, що унеможливило погашення вимог банку. Крім того, ліквідатор вказує, що відповідачі продовжують отримувати доходи від використання активів банкрута на території т.о.т. АР Крим та що саме ці дії/управлінські рішення відповідачів, починаючи із 2004 р. довели ТОВ фірма "Консоль ЛТД" до банкрутства.
Також, як встановлено судом, між ТОВ фірма "Консоль ЛТД" та ДП ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № 005-Л, за яким банкрут не сплатив лізингові платежі. Майно, яке було передано боржнику на виконання умов договору фінансового лізингу № 005-Л, а ні в добровільному, а ні в примусовому порядку повернуто не було, а тому в результаті подальшого порушення боржником умов договору щодо сплати лізингових платежів, банком була нарахована заборгованість. До того ж об'єкти лізингу для включення у ліквідаційну масу не були передані ліквідатору.
Крім того, у період 2003-2010 рр. посадові особи ТОВ фірма "Консоль ЛТД" (фірма) та фізичні особи укладали договори пайової участі у фінансуванні будівництва, відповідно до умов яких пайовики сплатили на користь товариства грошові кошти, а посадові особи товариства були зобов'язані побудувати та передати у власність нерухомість. Однак колишні посадові особи товариства умисно не виконали свого обов'язку та не забезпечили пайовиків нерухомим майном, кошти пайової участі не повернуто, тобто фактично привласнено.
У справі про банкрутство факт злочинних дій проти пайовиків встановлено у судових рішеннях. Наведені обставини про утворення боргів встановлені в ухвалах господарського суду Київської області про визнання кредиторських вимог від 05.08.2015 р., 27.01.2016 р., 06.04.2017 р., 05.07.2017 р., 22.11.2017 р., 27.03.2019 р., 19.11.2019 р., 08.07.2020 р., 19.02.2020 р., 03.06.2020 р., 20.07.2021 р., 27.10.2021 р., 10.11.2021 р., у рішеннях від 08.07.2020 р. у справі № 911/5186/14. Відповідачі у період із 2005 проявляли недобросовісну поведінку, не виконували обов'язки перед контрагентами та бюджетом за наявності фінансової спроможності у товариства, присвоювали кошти та майно товариства у особливо великих розмірах, внаслідок чого ТОВ фірма "Консоль ЛТД" визнано банкрутом, приховані/привласнені відповідачами активи неможливо використати для задоволення кредиторських вимог.
Також ліквідатор вказує, що посадові особи банкрута отримували кошти від фізичних осіб пайовиків та зобов'язувалися передати у власність інвесторів збудоване нерухоме майно.
У період із 2004 р. до 2008 р. посадові особи товариства (відповідачі) незаконно передавали в іпотеку банків майно фізичних осіб інвесторів без їх відома з метою отримання кредитних коштів. Указаними діями завдано збитків фізичним особам інвесторам, які не отримали житла і не отримали коштів які заплатили, та банкам, які видали кредитні кошти та в результаті злочинних дій відповідачів не змогли погашати свої вимоги за рахунок цієї застави.
Крім того, посадові особи товариства не виконали обов'язок перед ДПІ у м. Полтави, ДПІ у Святошинському р-ні, зі сплати податків та зборів за 2010 - 2012 роки.
Згідно довідки із реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідей РСЦ, ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за банкрутом зареєстроване нерухоме та рухоме майно, в т.ч. на території т.о.т. АР Крим.
ГУ ДФС у Херсонській області листом від 24.01.2019 р. надало копію фінансового звіту ТОВ фірма "Консоль ЛТД" за 2012 рік. Згідно балансу на 30.06.2012 р. на товаристві обліковувалося нематеріальні активи вартістю 480 888 тис.грн., незавершені фінансові інвестиції вартістю 2 191 842 тис.грн., основні засоби вартістю 1 651 802 тис.грн., виробничі запаси вартістю 145 852 тис.грн.
Згідно декларації з податку на прибуток за 2013 рік доходи товариства, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування склали 40 181 533 грн.
Таким чином, на ТОВ фірма "Консоль ЛТД" у 2012-2013 рр. обліковувалися активи достатні для задоволення вимог кредиторів, що дозволило б вчасно розрахуватися із кредиторами і запобігти банкрутству товариства.
Однак керівник ТОВ фірма "Консоль ЛТД" - ОСОБА_6 не виконав свого обов'язку, крім цього не передав ліквідатору будь-яких правовстановлюючих документів на майно та безпосередньо майно товариства. Майно банкрута незаконно використовується відповідачами на т.о.т. АР Крим.
Керівник ТОВ фірма "Консоль ЛТД" ігнорував листи розпорядника майна про проведення інвентаризації, що встановлено судом у постанові від 04.08.2016 р. у справі № 911/5186/14 про визнання боржника банкрутом.
Відповідачами приховується чи розтрачено майно боржника, що унеможливило задоволення вимог кредиторів за рахунок такого майна. Також майно ТОВ фірма "Консоль ЛТД" на території т.о.т. використовується відповідачами для особистого збагачення.
До того ж ОСОБА_6 є керівником новоствореної юридичної особи ТОВ "Строительная Компания Консоль-Строй Лтд", що зареєстроване згідно законодавства рф, яка використовує активи банкрута на тимчасово непідконтрольній Україні території. Згідно довідки про нерухоме майно більша частина нерухомості банкрута, що є заставним майном, знаходиться на т.о.т. АР Крим. Частина об'єктів, які незаконно відчужено/використовуються відповідачами на т.о.т. АР Крим.
Отже, наведені обставини свідчать про протиправні дії колишніх посадових осіб банкрута та третіх осіб, які незаконно використовують майно ТОВ фірма "Консоль ЛТД" та отримують кошти від такого використання, що є доведення до банкрутства.
У період, коли товариство перестало сплачувати заборгованість, жодних дій для припинення товариства шляхом добровільної ліквідації чи звернення до суду шляхом банкрутства посадові особи (керівники, учасники) ТОВ "Фірма Консоль ЛТД" не вчиняли. Ні керівник, ні засновники не ініціювали проведення зборів учасників для прийняття управлінських рішень щодо шляхів погашення заборгованості. Це спричинило нарощування боргів до дати звернення ініціюючих кредиторів із заявою про банкрутство. Своєчасні дії для припинення товариства шляхом ліквідації могли б запобігти збільшенню або уникнути додаткового утворення боргів, відновити платоспроможність. Своєчасне звернення до суду із заявою могло б призвести в подальшому до переходу до процедури санації та відновлення платоспроможності боржника.
Бездіяльність відповідачів (посадових осіб товариства) призвела до неможливості погашення боргу, припинення господарської діяльності та до банкрутства за ініціативою кредиторів.
Наведене ігнорування посадовими особами судових рішень в сукупності з іншими обставинами справи підтверджує недобросовісність поведінки таких осіб.
При цьому, держава рф, як країна агресор та окупант, має відповідати солідарно із іншими відповідачами за доведення ТОВ фірма "Консоль ЛТД" до банкрутства, адже злочинні дії цієї особи призвели до фактичної втрати майна банкрута та до припинення його господарської діяльності.
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що частина кредиторської заборгованості ТОВ фірма "Консоль ЛТД" виникла за кредитними договорами, укладеними боржником з іншими юридичними особами. Крім того, значна частина кредиторської заборгованості ТОВ фірма "Консоль ЛТД" виникла за договорами поруки, укладеними на забезпечення виконання зобов'язань іншими юридичними особами ТОВ фірма "Консоль ЛТД". Також наявна заборгованість боржника перед контрагентами за договорами фінансового лізингу, договорами пайової участі у фінансуванні будівництва, договорами іпотеки та зі сплати податків і зборів.
ТОВ фірма "Консоль ЛТД" визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру постановою господарського суду Київської області від 04.08.2016 р. Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ Фірми "Консоль ЛТД".
При цьому добросовісним є боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Для з'ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Ухвалою суду від 23.10.2019 р. зобов'язано громадянина України ОСОБА_6 передати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" - арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу бухгалтерську та іншу документацію ТОВ фірма "Консоль ЛТД", печатки і штампи, усі матеріальні та інші цінності підприємства, в тому числі транспортні засоби згідно переліку, які у ліквідаційній процедурі так виявлено і не було.
Крім того, постановою Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 10.12.2019 р. ВП № 60832840 відкрито виконавче провадження про зобов'язання ОСОБА_6 передати документи та активи підприємства.
Разом з тим, не дивлячись на закінчення визначених Законом про банкрутство строків, передачі директором товариства-банкрута ліквідатору банкрута бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей не відбулось.
Враховуючи вищевикладене, судом в межах даної справи неодноразово встановлювався факт відсутності будь-яких належних та допустимих доказів передачі ОСОБА_6 ліквідатору (ам) бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей та всього без виключення майна Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД".
Доказів протилежного суду не подано.
Крім того, судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення керівником чи засновниками боржника дій з претензійно-позовної роботи відносно повернення дебіторської заборгованості з врахуванням не передання ліквідатору первинної бухгалтерської документації.
За статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 р. за № 725/4018, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні частини другої статті 61 КУзПБ.
При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.
Як вже зазначалось, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості.
Тобто бездіяльність відповідачів стосовно не передачі документів робить неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 р. у справі № 923/1054/15, від 26.09.2023 р. у справі № 910/8137/19).
Відсутність у осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 р. у справі № 916/313/20).
Отже, виходячи зі змісту частини другої ст. 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).
Своєчасне передання керівниками боржника всієї первинної документації ТОВ фірма "Консоль ЛТД" дало б можливість ліквідатору стягнути дебіторську заборгованість, своєчасно знайти та інвентаризувати всі наявні у боржника майнові активи та здійснити погашення кредиторської заборгованості.
Керівник ТОВ фірма "Консоль ЛТД" - ОСОБА_6 не виконав свого обов'язку та не передав ліквідатору будь-яких правовстановлюючих документів на майно товариства.
Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.
Судом враховано, що сам факт непередання документів та майна боржника, викликає питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи з метою їх виведення.
Згідно з частинами першою, другою та третьою ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).
Враховуючи вищевикладене, матеріали справи не свідчать про дотримання наведених вимог закону особами, на яких спрямована заява ліквідатора про субсидіарну відповідальність. При цьому, учасниками (засновниками) ТОВ фірма "Консоль ЛТД" всупереч нормам статей 62, 63 Закону України "Про господарські товариства" не здійснювався контроль за діяльністю керівника товариства, а керівником всупереч меті створення господарського товариства та повноваженням органу управління товариства вчинялися дії, що призвели до його банкрутства.
Учасники боржника ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ "Реал Естейт" (генеральний директор ТОВ "Реал Естейт" - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_4 (засновник ТОВ "Реал Естейт") самоусунулися від участі в управлінні справами товариства, не виявили бажання бути обізнаними з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської та дебіторської заборгованості, чим не сприяли товариству в здійсненні ним своєї діяльності та допустили протиправну бездіяльність.
При цьому судом враховано правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 р. у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), в якій акцентовано увагу, що "… до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв'язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. Засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, він мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що склалася на товариства. Проте, попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв'язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини".
Враховуючи вищевикладене, матеріали та обставини у даній справі вказують на винну, протиправну поведінку керівника, учасників ТОВ фірма "Консоль ЛТД" та держави рф, до яких заявлено вимоги, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту ухвали, що розкриває об'єктивну сторону правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що суб'єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для керівника ( ОСОБА_6 ) та учасників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ "Реал Естейт" (генеральний директор ТОВ "Реал Естейт" - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_4 (засновник ТОВ "Реал Естейт") ТОВ фірма "Консоль ЛТД" характеризується навмисним вчиненням дій з нарощування кредиторської заборгованості та виводу активів боржника, а для засновників необережністю, їх необачною поведінкою щодо належного здійснення прямого чи опосередкованого контролю за організаційною, розпорядчою, фінансовою діяльністю ТОВ фірма "Консоль ЛТД", впливу на кадрову та претензійно-судову політику підприємства, легковажним ставленням до реалізації своїх повноважень згідно вимог законодавства та сумлінного виконання покладених на них обов'язків. Що стосується держави рф, то суб'єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для неї характеризується вчиненням злочинних дії, призвели до фактичної втрати майна банкрута та до припинення його господарської діяльності.
При цьому особами, до яких заявлено вимоги, не доведено протилежного, їх вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення ТОВ фірма "Консоль ЛТД" до банкрутства належними доказами не спростована, матеріали справи не містять доказів, що неплатоспроможність настала через форс-мажорні обставини, економічну ситуацію, інші не залежні від волі керівника, учасників (засновників) причини, бувши обізнаними з результатами фінансово-господарської діяльності, вони не ініціювали санації боржника, не вживали заходів стягнення дебіторської заборгованості, могли усвідомлювати характер своєї бездіяльності, що завдала шкоди кредиторам, а тому виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, вважається встановленою.
Судом враховано, що розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (див. mutatis mutandis постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 922/2391/16).
Згідно матеріалів справи вартість ліквідаційної маси боржника становить 273 537 272,00 грн., а не погашена заборгованість товариства перед кредиторами 2 475 259 185,03 грн. Різниця між розміром непогашених кредиторських вимог і вартістю ліквідаційної маси, в свою чергу, становить 2 201 721 913,03 грн., що і є розміром субсидіарної відповідальності.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, неможливість задоволення вимог кредиторів виникла внаслідок винних дій керівника, учасників (засновників) ТОВ фірма "Консоль ЛТД" та держави рф з доведення ТОВ фірма "Консоль ЛТД" до банкрутства, що складає собою об'єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.
Згідно з положеннями частини четвертої ст. 13, частини першої ст. 14 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частини першої ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмету доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 р. у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 р. у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 р. у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 р. у справі № 915/641/18).
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності, як один з основних принципів господарського судочинства, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 р. у справі № 916/401/17).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Водночас, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин, не надання відповідачами доказів, які б спростовували заявлені вимоги, суд дійшов висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у сумі 2 201 721 913,03 грн. на відповідачів-1, 2, 3, 4, 5, 6, що здійснювали управління боржником у період виникнення перед кредиторами заборгованості, а також на відповідача-7, дії та бездіяльність яких призвели до втрати активів для виконання ТОВ Фірми "Консоль ЛТД" своїх грошових зобов'язань та подальшого збільшення боргу і як наслідок неплатоспроможності боржника, що в сукупності можна розцінювати як дії з доведення останнього до банкрутства, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, від 26.01.2024 р. № 02-58/476 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника задовольнити.
2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника ? Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Консоль ЛТД" (95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16; код ЄДРПОУ 20676633) у зв'язку із доведенням товариства до банкрутства у розмірі 2 201 721 913 (два мільярда двісті один мільйон сімсот двадцять одна тисяча дев'ятсот тринадцять) грн. 03 коп. на державу російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт", ОСОБА_5 .
3. Стягнути солідарно з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, вул. житня, 14, буд. 1, код 7707211418/770601001), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_6 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт" (код 31447025, 95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, буд. 16), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_7 ) грошові кошти у розмірі 2 201 721 913 (два мільярда двісті один мільйон сімсот двадцять одна тисяча дев'ятсот тринадцять) грн. 03 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірму "Консоль ЛТД" (95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16; код ЄДРПОУ 20676633) у якості субсидіарної відповідальності.
4. Видати накази.
Копії ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали 25.03.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін