вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
25 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/51/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі», м. Нововолинськ Волинської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Мукачево Закарпатської області
про стягнення боргу в розмірі 37 438,26 грн, суму 369,70 грн інфляційних втрат, 7% річних в розмірі 318,80 грн та 1217,49 грн пені,
Представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі», м. Нововолинськ Волинської області звернулося з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Мукачево Закарпатської області про стягнення боргу в розмірі 37 438,26 грн, суму 369,70 грн інфляційних втрат, 7% річних в розмірі 318,80 грн та 1217,49 грн пені.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/51/25 визначено головуючого суддю Худенка А.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2024 відкрито провадження у справі №907/51/25 в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі покликаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар згідно Договору поставки №244 від 28.10.2024. Таким чином, у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 37 438,26 грн.
Крім цього, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, позивачем було нараховано до сплати суму 369,70 грн інфляційних втрат, 7% річних в розмірі 318,80 грн та 1217,49 грн пені.
Позиція відповідача
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надала, про причини невиконання вимог суду не повідомила. Із заявами, клопотаннями до суду не зверталася.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач була повідомлена своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслані на офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що відповідач мала час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі» (Постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №244 від 28.10.2024 відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується, постачати покупцеві товар відповідно до замовленої кількості та асортименту в обумовлені строки, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість за ціною узгодженою сторонами. Асортимент і кількість товарів визначається в Заявці, яка погоджується сторонами, і є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару за цим договором здійснюється на підставі Замовлення покупця силами та за рахунок постачальника, на умовах DAP Мукачево, (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - склад покупця згідно Заявок останнього.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що замовлення формується покупцем на підставі узгодженої сторонами Специфікації, направляється постачальнику в електронному вигляді за допомогою Електронного обміну даними передача даних між постачальником і покупцем через комп'ютерну мережу за допомогою узгоджених стандартних електронних повідомлень.
У відповідності до п. 2.5. Договору замовлення вважається виконаним з моменту прийняття товару та підписання товаросупровідних документів, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів: у відповідний день і час згідно графіку замовлень та поставок; в асортименті і кількості згідно з замовленням; за цінами, затвердженим сторонами в специфікації; з повним пакетом супровідної документації.
Пунктом 3.1. передбачено, що постачальник зобов'язаний: відвантажити повну кількість замовленого товару покупцю відповідно до погодженої Заявки у спосіб та терміни, що узгоджені сторонами (п. 3.1.1. Договору); належним чином оповістити покупця про відправлення партії товару, а також направляти інші повідомлення, що вимагаються для здійснення звичайно необхідних мір для прийняття поставки товару (п. 3.1.2. Договору); надавати видаткові накладні та рахунки-фактури в порядку передбаченому умовами Договору та забезпечити їх відповідність чинному законодавству та умовам Договору (п. 3.1.3. Договору); забезпечити упаковку вкладеної та відвантажувальної партії товару (тару), що необхідні для його транспортування та забезпечить його збереження під час транспортування (п. 3.1.4. Договору); зареєструвати податкову накладну на товар в порядку та у строки, що встановлені Податковим кодексом України (п. 3.1.5. Договору); оповіщати покупця про нові надходження товару та розширення асортименту постачальника не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до дати поставки нового товару (п. 3.1.6. Договору); засвідчити якість товару, що поставляється належними документами, на першу вимогу покупця, у випадку, коли це передбачено законодавством України (п. 3.1.7. Договору); повернути покупцю сплачені грошові кошти за неякісний та/або непоставлений та/або некомплектний товар протягом 10 (десять) робочих днів з дня отримання обґрунтованої письмової вимоги (п. 3.1.8. Договору); повідомити покупця про підвищення цін на товар не пізніше, ніж за 10 (десять) робочих днів до такої зміни (п. 3.1.9. Договору).
Згідно з п. 3.2. Договору постачальник має право: вимагати своєчасної та повної оплати вартості товару відповідно до умов Договору (п. 3.2.1 Договору); вимагати від покупця приймання товару при дотриманні умов поставки (п. 3.2.2. Договору); вимагати від покупця повернення неякісного товару після компенсації сплачених за нього грошових коштів. (п. 3.2.3. Договору); вимагати повернення одного екземпляру видаткової накладної після підписання її покупцем (п. 3.2.4. Договору); вимагати від Покупця сплати пені та штрафів за порушенням умов цього Договору (п. 3.2.5. Договору)
У відповідності до п. 3.3. Договору, покупець зобов'язаний: оплатити товар, що поставляється з дотриманням порядку і форми розрахунків передбачених даним Договором (п. 3.3.1. Договору); вчинити всі необхідні дії для забезпечення прийняття товару, що поставляється відповідно до умов Договору. (п. 3.3.2. Договору); в 3-х денний строк перевірити кількість і поверхневу якість прийнятих товарів і про виявлені невідповідності чи недоліки негайно письмово повідомити постачальника (п. 3.3.3. Договору); повернути неякісний товар Постачальнику після компенсації ним його вартості (п. 3.3.4. Договору); протягом 7 (семи) календарних днів повернути Постачальнику один екземпляр підписаної видаткової накладної (п. 3.3.5. Договору); Сплатити нараховані постачальником пені та штрафи, у разі порушення умов цього Договору (п. 3.3.6. Договору)
Також, відповідно до п. 3.4. Договору, покупець має право: погоджувати з постачальником спосіб оплати та доставки товару по кожній поставці окремо (п. 3.4.1. Договору); відмовитися від оплати товарів неналежної якості та/або непоставлених та/або некомплектних товарів, а якщо такі товари оплачені, вимагати повернення сплачених сум. (п. 3.4.2. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що загальна вартість Договору складається з суми вартості товарів, зазначених в накладних, складених під час дії даного Договору.
Пункт 4.2. Договору передбачає, що товар поставляється за цінами, що зазначені в накладній та узгоджується сторонами під час замовлення.
Відповідно до п. 4.3. - 4.5. Договору, покупець зобов'язаний здійснити розрахунки за даним Договором згідно виставлених рахунків. Покупець здійснює оплату за товар протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати, яка зазначається у накладній. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату Договору та, по можливості, номер та дату Заявки і Специфікації. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.6. Договору, датою виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Ціни за поставлений товар, встановлюються у національній валюті України (п. 4.7. Договору).
У випадку прострочення строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Окрім того покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний платити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 7 (сім) процентів річних від простроченої суми, у відповідності до ст. 625 ЦКУ (п. 5.3. Договору).
Згідно з п. 5.7., 5.8. Договору, усі визначені сторонами штрафи, пені, понесені збитки за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору викладаються постачальником/покупцем в письмовій формі з відповідним розрахунком. Сплата пені та штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань.
Даний Договір у відповідності до п. 9.1., набуває чинності набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі» поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар на загальну суму 97 438,26 грн, що підтверджується видатковими накладними №7112 від 07.11.2024 на суму 33 587,76 грн, №7114 від 07.11.2024 на суму 20 636,37 грн, №7115 від 07.11.2024 на суму 32 183,02 грн, №7634 від 25.11.2024 на суму 11 031,11 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо поставки товару у повному обсязі.
На підставі видаткових накладних, позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату, а саме №7112 від 07.11.2024 на суму 33 587,76 грн, №7114 від 07.11.2024 на суму 20 636,37 грн, №7115 від 07.11.2024 на суму 32 183,02 грн, №7634 від 25.11.2024 на суму 11 031,11 грн.
В свою чергу, відповідачем згідно платіжної інструкції №204 від 25.11.2024 сплачено суму 20 000 грн за поставлений товар.
Позивачем 13.12.2024 на офіційну юридичну адресу відповідача надіслано Претензію б/н від 05.12.2024 з вимогою негайно сплатити борг в сумі 66 317,45 грн згідно видаткових накладних №7112 від 07.11.2024, №7114 від 07.11.2024, №7115 від 07.11.2024.
Однак, відповідачем сплачено суму боргу частково, а саме на суму 20 000 грн згідно платіжної інструкції №226 від 09.12.2024, та на суму 20 000 грн згідно платіжної інструкції №234 від 19.12.2024.
Відтак, вартість поставленого згідно з означеними видатковими накладними та рахунками на оплату товару, відповідачем сплачена частково, а саме на суму 60 000 грн.
Таким чином, на дату звернення позивача до суду, у відповідача рахується борг перед позивачем за поставлений товар у розмірі 37 438,26 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 97 438,26 грн, що підтверджується Видатковими накладними №7112 від 07.11.2024 на суму 33 587,76 грн, №7114 від 07.11.2024 на суму 20 636,37 грн, №7115 від 07.11.2024 на суму 32 183,02 грн, №7634 від 25.11.2024 на суму 11 031,11 грн.
Відповідачем, сума боргу за означеними видатковими накладними сплачена частково, а саме на суму 60 000 грн. Докази оплати заборгованості на залишок боргу, а саме на суму 37 438,26 грн у матеріалах справи відсутні.
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом із фактичних обставин справи встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 37 438,26 грн підлягає до задоволення.
Крім того, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, позивачем було нараховано до сплати суму 369,70 грн інфляційних втрат, 7% річних в розмірі 318,80 грн та 1217,49 грн пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення річних за визначений у розрахунку позивача період, судом здійснені наступні розрахунки.
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Z - відсоток річних, зазначений в договорі.
Період прострочення грошового зобов'язання за видатковою накладною №7115 - з 29.11.2024 до 31.12.2024 (33 дні):
26 407,15 грн x 7% x 33 : 366 : 100 = 166,67 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання за видатковою накладною №7115 - з 01.01.2025 до 17.01.2025 (17 днів):
26 407,15 грн x 7% x 17 : 365 : 100 = 86,09 грн.
Всього підлягає нарахуванню відсотків річних за видатковою накладною №7115 - 252,76 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання за видатковою накладною №7634 - з 18.12.2024 до 31.12.2024 (14 днів):
11 031,11 грн x 7% x 14 : 366 : 100 = 29,54 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання за видатковою накладною №7634 - з 01.01.2025 до 17.01.2025 (17 днів):
11 031,11 грн x 7% x 17 : 365 : 100 = 35,96 грн.
Всього підлягає нарахуванню відсотків річних за видатковою накладною №7634 - 65,50 грн.
Відтак, підлягає до задоволення стягнення з відповідача на користь позивача суму 318,26 грн семи процентів річних.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року та у Постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.
Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за визначений у розрахунку позивача період, судом встановлено, що розмір таких, а саме на суму 396,70 грн є правильним та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Щодо заявленої до стягнення пені, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунок заявленої до стягнення суми пені у межах відповідних боргових періодів, суд зазначає, що пеня в розмірі 1217,49 грн нарахована правомірно та підлягає стягненню з відповідача повністю.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов'язання
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4700 грн, які він поніс станом на день подання позовної заяви.
Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат відповідачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 4700 грн представником позивача надано Договір про надання професійної правничої допомоги №14-01/25 від 14.01.2025; Акт-рахунок витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом б/н від 17.01.2025, ордер на надання правничої допомоги серії АС №1124153 від 17.01.2025 та платіжну інструкцію №2134 від 17.01.2025 на суму 4700 грн.
Пунктом 3 Договору про надання професійної правничої допомоги №14-01/25 від 14.01.2025 сторони погодили гонорар (винагороду), який є фіксований і складає 4700 грн.
Згідно Акту-рахунку витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом б/н від 17.01.2025 наведено перелік послуг наданих адвокатом:
1. Консультація, вивчення нормативних актів, матеріалів та опрацювання документів -1200 грн.
2. Підготовка позовної заяви про стягнення боргу - 3500 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року №910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4 700 грн.
Крім цього, на відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача судові витрати у розмірі 3028 грн.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімба Бейбі», мікрорайон Шахтарський, будинок 27, квартира 66, м. Нововолинськ, Волинська область, (код ЄДРПОУ 42771033) суму 37 438,26 грн (Тридцять сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 26 коп) заборгованості за поставлений товар, 369,70 грн (Триста шістдесят дев'ять гривень 70 коп) інфляційних втрат, сім процентів річних в розмірі 318,26 (Триста вісімнадцять гривень 26 коп) грн, 1217,49 грн (Одна тисяча двісті сімнадцять гривень 49 коп) пені, 4700 грн (Чотири тисячі сімсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу, а також 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 25.03.2025
Суддя А.А. Худенко