вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.03.2025м. ДніпроСправа № 904/601/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Київського міського центру зайнятості (м. Київ)
до ОСОБА_1 (с. Настасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область)
про стягнення коштів мікрогранту у розмірі 249 800 грн. 00 коп.
Київський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 (далі - відповідачка) кошти мікрогранту у розмірі 249 800 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, та умов договору про надання мікрогранту, до якого відповідачка приєдналася шляхом підписання заяви про приєднання від 04.03.2024, в частині створення робочих місць та працевлаштування на них осіб, що є підставою для повернення виплачених відповідачу коштів мікрогранту у розмірі 249 800 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 747 грн. 00 коп.
З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідачка).
За змістом абзацу 2 частини 1, частин 6, 7, 8 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Керуючись вищезазначеними положеннями закону, судом було сформовано Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якого фізична особа - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Як було зазначено вище, судом долучено до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якого фізична особа - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.78).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідачки, в якому містилася ухвала суду від 17.02.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 04.03.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 84-87).
При цьому відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідачка є належним чином повідомленою про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 17.02.2025 вважається врученою відповідачці у паперовому вигляді 04.03.2025 (а.с.84).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на учасників судового процесу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідачки за місцем її державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачкою вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих їй судових рішень (ухвал). Відповідачка, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинна була докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Слід відзначити, що інших засобів зв'язку з відповідачкою матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідачки про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачкою.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 17.02.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125188713) надіслано судом 17.02.2025, зареєстровано в реєстрі 17.02.2025 та забезпечено надання загального доступу 18.02.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідачки були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідачка не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 17.02.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачці подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачці (04.03.2025, а.с.84), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 19.03.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачці, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один тиждень господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області(місцезнаходження відповідачки та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 25.03.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачки не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідачка не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідачки, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідачка у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025, не скористалася правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачки було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачкою зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачкою суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 18.03.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 18.04.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання мікрогранту, умови надання та повернення гранту, строк користування коштами та їх розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення коштів мікрогранту.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (далі - відповідачка) 25.01.2024 звернулась через Єдиний державний веб-портал електронних послуг "Дія" із заявою на отримання гранту на власну справу № LFA620 (а.с.10-12).
Відповідно до статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Згідно з частиною 3 статті 16 Господарського кодексу України підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом.
За змістом статті 48 Господарського кодексу України з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення, подають підприємцям інші види допомоги.
Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною 3 статті 55 Господарського кодексу України.
Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва.
Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; технологій; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Відповідно до статей 12, 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, далі - Порядок № 738), який визначає умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання у формі мікрогрантів.
Метою надання мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток вже існуючого бізнесу.
Пунктом 9 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал "Дія") після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.
Заява формується засобами Порталу "Дія" у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10, 11 цього Порядку.
Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Як було зазначено вище, у відповідності до вказаних положень законодавства, ОСОБА_1 (далі - відповідачка) 25.01.2024 звернулась через Єдиний державний веб-портал електронних послуг "Дія" із Заявою на отримання гранту на власну справу № LFA620 (а.с.10-12).
Відповідно до долученого відповідачкою до Заяви на отримання гранту на власну справу бізнес-плану, який є невід'ємним додатком до зазначеної заяви, метою отримання гранту від держави на розвиток власного бізнесу у розмірі 250 000 грн. 00 коп. є відкриття салону краси (зокрема, кошти планувалось витратити на закупівлю обладнання, меблів та матеріалів). Крім того, відповідачка повідомила і про залучення власних коштів для розвитку зазначеного бізнесу у розмірі 300 000 грн. 00 коп.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
Так, відповідно до інформації, зазначеної в Заяві на отримання гранту на власну справу, кількість працівників, яких відповідачка планувала найняти - 4; фактичне місце провадження діяльності - м. Київ, вулиця Верхогляда Андрія, будинок 14а, приміщення 1.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15-ти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Матеріалами справи підтверджується, що 16.02.2024 Державним центром зайнятості прийнято Наказ № 28 про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, зокрема, і відповідачці в сумі 250 000 грн. 00 коп. (№ 277 в додатку № 1 до Наказу № 28 від 16.02.2024 "Список заявників, які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, за заявами, поданими у період з 15.01.2024 по 28.01.2024") (а.с.16-21).
Пунктом 19 Постанови № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли отримувачем є фізична особа, такий отримувач повинен протягом 20-ти робочих днів з дня отримання позитивного рішення про надання мікрогранту зареєструватися фізичною особою - підприємцем або створити юридичну особу, укласти договір про надання мікрогранту за формою встановленою Мінекономіки, та подати до уповноваженого банку пакет документів для відкриття рахунка.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації Фізичної особи - підприємця Звєрєвої Юлії Анатоліївни є 26.02.2024 (а.с.77).
Згідно з пунктом 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання.
Форма зазначеного договору затверджена наказом Міністерства економіки України 06.07.2022 № 1969 (зі змінами, далі - договір). Даний договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" заяви про приєднання до умов договору в порядку, передбаченому цим договором.
Так, 04.03.2024 відповідачем подано Заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, згідно з якою відповідачка приєдналася до умов договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості в мережі інтернет, вільний доступ здійснюється за електронною адресою: www.dcz.gov.ua (а.с.26).
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом 6 пункту 1 Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (договір № 2/19-23 від 13.03.2023).
Відповідно до пункту 2 розділу 3 договору мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком.
Згідно з випискою від 05.11.2024, наданою АТ "Ощадбанк", на рахунок відповідачки 20.03.2024 зараховані кошти мікрогранту у загальному розмірі 250 000 грн. 00 коп.
Згідно з документами, наданими АТ "Ощадбанк" кошти мікрогранту відповідачем витрачено на закупівлю:
- перукарських крісел на суму 24 600 грн. 00 коп. згідно з рахунком на оплату № 0304-24 від 03.04.2024;
- стільців для педикюру на суму 10 000 грн. 00 коп. згідно з рахунком-фактурою №2709 від 13.04.2024;
- стільців для манікюрного столу на суму 16 400 грн. 00 коп. згідно з рахунком на оплату № IB-3075 від 15.04.2024;
- витяжки для манікюру на суму 13 500 грн. 00 коп. згідно з рахунком-фактурою №UA-46363 від 17.04.2024;
- крісла майстра BS-140 на суму 3 150 грн. 00 коп. згідно з рахунком на оплату № 1507 від 17.04.2024);
- ламп для світла на суму 6 510 грн. 00 коп. згідно з рахунком-фактурою № 287527376 від 17.04.2024;
- автоклав, ламп для сушки на суму 38 700 грн. 00 коп. згідно з рахунком № 16023/В від 18.04.2024;
- плойок щипців на суму 4 300 грн. 00 коп. згідно з рахунком-фактурою № C-0018/24 від 18.04.2024;
- фрезерів для манікюру на суму 7 300 грн. 00 коп. згідно з рахунком № 139 від 18.04.2024;
- лаків для манікюру на суму 35 000 грн. 00 коп. згідно з рахунком на оплату №001/05/24 від 19.04.2024;
- манікюрного столу, підставки для ніг на суму 16 250 грн. 00 коп. згідно з рахунком-фактурою № 22-04-2024 від 22.04.2024;
- фарби на суму 9 800 грн. 00 коп. згідно з рахунком-фактурою № SO24-07261 від 30.04.2024 (загальна сума - 10 039 грн. 34 коп., частину сплачено власними коштами);
- фарби на суму 8 700 грн. 00 коп. згідно з рахунком на оплату № 24056010 від 02.05.2024) (загальна сума - 8 740 грн. 09 коп., частину сплачено власними коштами);
- окисники на суму 6 580 грн. 00 коп. згідно з рахунком на оплату № 24056012 від 02.05.2024 (загальна сума - 6 721 грн. 00 коп., частину сплачено власними коштами);
- фарби на суму 12 450 грн. 00 коп. згідно з рахунком на оплату № 24056013 від 02.05.2024 (загальна сума - 12 651 грн. 00 коп., частину сплачено власними коштами);
- столи з дзеркалами, підставки для ліктів на суму 36 560 грн. 00 коп. згідно з рахунком-фактурою № 31-05-2024 від 31.05.2024.
Загальна сума використаних коптів становить 249 800 грн. 00 коп., залишок невикористаних коштів у розмірі 200 грн. 00 коп. повернуто на рахунок АТ "Ощадбанк".
У той же час, згідно із статтею 23 Закону України "Про зайнятість населення" Київський міський центр зайнятості здійснює реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції через Єдину інформаційну-аналітичну систему центрального органу виконавчої влади, яка також включає інформацію що надходить від територіальних органів в процесі діяльності громадян, роботодавців та органів державної влади.
Форми та порядок надання інформації, яка формується Пенсійним фондом України, визначені в Положенні про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1.
При цьому надання інформації Пенсійним фондом України суб'єктам інформаційного обміну, до яких належать і територіальні органи Державного центру зайнятості, здійснюється на центральному рівні за окремими протоколами.
Зазначений обмін між суб'єктам інформаційного обміну здійснюється в електронній формі з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису та засобів криптографічного захисту інформації, які відповідають вимогам до криптографічних повідомлень, форматів структури, протоколів, алгоритмів та інтерфейсів, встановлених законодавством.
Як зазначив позивач у позовній заяві, при опрацюванні даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи виявлено, що відповідачкою не працевлаштовано жодного працівника.
При цьому відповідно до абзацу 3 пункту 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом 6-ти місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом 3-річного строку реалізації проекту.
До обов'язків отримувача мікрогранту відповідно до розділу VI Договору, зокрема належить виконання обов'язкової умови, визначеної Порядком.
Пунктом 21 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом 3-х років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом 3 пункту 20 Порядку.
У відповідності до вказаних положень, 14.10.2024 Київським міським центром зайнятості, за участю відповідачки, проведено перевірку/огляд дотримання умов договору мікрогранту, за результатами якої складено Акт № 676, яким встановлено наступне: "Кошти на рахунок отримувача мікрогранту в сумі 250 000 грн. 00 коп. зараховані 20.03.2024. Отримані кошти було використано за цільовим призначенням. Згідно з випискою банку сума повернення часткових коштів: 200 грн. 00 коп. були повернені АТ "Ощадбанк" - 03.07.2024. Обов'язкова умова договору в частині створення нових робочих місць протягом 6-ти місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача не виконана" (а.с.56-57).
Судом встановлено, що Акт перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту № 676 від 14.10.2024 підписаний відповідачкою без будь-яких зауважень (у розділі пояснення отримувача мікрогранту/гранту щодо виявлених порушень міститься прочерк).
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що відповідачкою не виконано обов'язкову умову мікрогранту - не працевлаштовано жодного працівника.
Крім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30.10.2024 внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідачкою.
Абзацом 8 пункту 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого 6-місячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Враховуючи те, що відповідачка в порушення умов Порядку № 738 припинила підприємницьку діяльність та фактично не виконала умови договору про надання мікрогранту, кошти у розмірі 249 800 грн. 00 коп. підлягають поверненню.
Керуючись пунктом 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості, 18.10.2024 Київським міським центром зайнятості прийнято рішення, затверджене Наказом № 1081 "Про повернення коштів мікрогранту", виплачених відповідачці (а.с.61-62).
З матеріалів справи також вбачається, що 22.10.2024 на адресу відповідачки разом з супровідним листом від 22.10.2024 було направлено Рішення про повернення коштів мікрогранту з зазначенням підстав його прийняття та реквізитами для повернення коштів мікрогранту (а.с.62-63).
Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду сума коштів у розмірі 249 800 грн. 00 коп. відповідачкою не повернута.
Відповідно до пункту 2.3. договору про взаємодію від 13.03.2023 № 2/19-23 уповноважений банк (АТ "Ощадбанк") відкриває спеціальний рахунок для зарахування коштів на надання мікрогрантів, призначений для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком (АТ "Ощадбанк") на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку (АТ "Ощадбанк") для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача.
Відповідно до листа АТ "Ощадбанк" від 09.11.2023 за вих. № 56/4-03/17 визначено відповідний рахунок для повернення коштів мікрогранту.
Також, позивач зауважує, що відповідно до договору про надання мікрогранту, до якого відповідач приєднався 04.03.2024, передбачено повернення коштів саме на рахунок уповноваженого банку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У той же час, відповідачка викладених у позовній заяві обставин не спростувала, як і не надала доказів повернення нею отриманих коштів мікрогранту відповідно до рішення Київського міського центру зайнятості, затвердженого Наказом від 18.10.2024 № 1081.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачкою своїх зобов'язань на виконання вимог Порядку та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачкою отриманої суми мікрогранту на підставі пункту 7 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та пункту 21 Порядку.
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 249 800 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки на користь позивача основного боргу в сумі 249 800 грн. 00 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідачку; стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 3 747 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів мікрогранту у розмірі 249 800 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (рахунок отримувача: НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві "Ощадбанк"; ідентифікаційний код 00032129) 249 800 грн. 00 коп. коштів мікрогранту.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (вулиця Жилянська, будинок 47Б, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 03491091) 3 747 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 25.03.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко