вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.03.2025м. ДніпроСправа № 904/561/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Трак Транс", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро", с. Зоряне Дніпропетровської області
про стягнення 87 975,82грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Трак Транс" до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" заборгованість у розмірі 87 975,82грн, з яких:
- основний борг у розмірі 80 712,00грн;
- пеня у розмірі 1 129,96грн;
- 3% річних у розмірі 928,74грн;
- інфляційні втрати у розмірі 5 205,12грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ТП-262-СА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2025 справу №904/561/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 14.02.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
17 лютого 2025 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.
Ухвалою суду від 20.02.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Ухвалу суду від 20.02.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 20.02.2025 (о 14:11год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 41).
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 07.03.2025. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
28 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Трак Транс" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (замовник, відповідач) укладено договір №ТП-262-СА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 4-5).
За умовами пункту 1.1 договору перевізник зобов'язується протягом усього строку дії цього договору за завданнями замовника в обумовлені сторонами строки приймати довірений йому замовником вантаж, доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній замовником особі, яка має право на одержання такого вантажу, а замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.
Перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової або усної заявки замовника в якій зазначається вся необхідна для виконання умов цього договору інформація, а саме: найменування замовника; найменування та реквізити вантажовідправника; найменування та реквізити вантажоодержувача; інформація про вантаж (найменування, характеристика, кількість, об'єм, пакування, тощо); адреса, дата та час (години) місце завантаження і розвантаження вантажу; вартість послуги (п. 2.2 договору).
За пунктом 3.2.6 договору замовник зобов'язаний здійснити своєчасну та повну оплату за послуги по перевезенню перевізнику, в порядку та згідно умов, передбачених цим договором та заявок.
Надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування перевізника та замовника; вантажовідправника та вантажоодержувача; інформація про перевезений вантаж; дата і маршрут перевезення; інформація про транспортний засіб; вартість перевезення (п. 4.1 договору).
Загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт (послуг) (п. 4.2 договору).
У пункті 4.3 договору визначено, що вартість послуг з перевезення узгоджується сторонами при оформленні заявки на перевезення до початку перевезення вантажів. Якщо вартість перевезення, визначена перевізником під час оформлення заявки не влаштовує замовника, останній має право відмовитися від погодженої заявки до початку перевезення.
Послуги вважаються виконаними належним чином, якщо вантаж доставлено у відповідності до умов узгоджених сторонами у відповідній заявці (п. 4.4 договору).
Відповідно до пункту 4.5 договору факт надання послуги з перевезення підтверджується: документами, що підтверджують передавання вантажу від вантажовідправника перевізнику, передавання вантажу перевізником вантажоодержувачу згідно чинного законодавства України, товарно-транспортною накладною, Актом виконаних робіт (послуг).
Замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно п. 4.5 цього договору. При здійсненні оплати замовник має право вартість послуг за рахунком-фактурою зменшити на суми заборгованості перевізника перед замовником відповідно до пунктів 5.3, 5.4.1 цього договору (п. 4.6 договору).
Підставою для виставлення рахунку-фактури є дані підписаного сторонами Акту виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладання на перевізника матеріальної відповідальності (п. 4.7 договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору, а у випадках неврегульованих умовами договору згідно діючого законодавства України сторони відшкодовують одна одній збитки, заподіяні неналежним виконанням своїх зобов'язань по цьому договору (п. 5.1 договору).
У разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених пунктами 4.8, 4.9 та розділом 6 цього договору, замовник зобов'язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 5.5 договору).
Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за цим договором в натурі (п. 5.7 договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 28 листопада 2024 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується до 31 числа грудня місяця наступного календарного року якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення (п. 9.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №ТП-262-СА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.11.2023 був чинним протягом спірного періоду.
На виконання умов договору Приватним підприємством "Інтер Трак Транс" надано відповідачу транспортні послуги з автоперевезення насіння соняшника, з розрахунку 5000,00грн без ПДВ за одну тонну продукції, у кількості 134,52 тон, на загальну суму 80 712,00грн (з ПДВ), що підтверджується актом надання послуг №106 від 09.09.2024 (а.с. 7).
Акт №106 від 09.09.2024 містить посилання на договір №ТП-262-СА від 28.11.2023, підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Також надання послуг з перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №202604 від 01.09.2024, №202628/3 від 03.09.2024, №202631/3 від 07.09.2024, №202629/2 від 08.09.2024, №202630/2 від 09.09.2024 та податковою накладною №13 від 09.09.2024 (а.с. 10-14, 33).
ТОВ "Інтер Трак Транс" виставлений рахунок на оплату №106 від 09.09.2024 на суму 80 712,00грн, який до цього часу не оплачений (а.с. 6).
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №ТП-262-СА від 28.11.2023 у сумі 80 712,00грн (станом на 30.12.2024) підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який міститься в матеріалах справи (а.с. 15).
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, надано послуги, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 80 712,00грн, пені у розмірі 1129,96грн, 3% річних у розмірі 928,74грн, інфляційних втрат у розмірі 5205,12грн, що і стало причиною виникнення спору.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
Відповідно до положень статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Норма аналогічного змісту викладена в частині першій статті 307 Господарського кодексу України.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).
За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною першою статті 919 цього Кодексу передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
В силу частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 Цивільного кодексу України).
За умовами пункту 4.6 договору замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно п. 4.5 цього договору.
Позивач зазначив, що пакет документів про надані послуги був надісланий ТОВ "Нова пошта" 12.09.2024 та отриманий відповідачем 13.09.2024.
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг, не пізніше 24.09.2024, прострочка виконання настає з 25.09.2024.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 80 712,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 712,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених пунктами 4.8, 4.9 та розділом 6 цього договору, замовник зобов'язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 1 129,96грн за загальний період з 25.09.2024 до 11.02.2025 (а.с. 16-17).
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 5.5 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 928,74грн за період з 25.09.2024 до 11.02.2025 та інфляційні втрати за період з жовтня 2024 року по січень 2025 року у розмірі 5 205,12грн (а.с. 18, 19).
Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем не враховано, що у 2024 році - 366 днів.
Так, на суму боргу 80 712,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 25.09.2024 до 11.02.2025 (140дн) у розмірі 926,96грн.
Вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних задовольняється судом частково у розмірі 926,96грн, в решті заявлених вимог про стягнення 3% річних (1,78грн) слід відмовити.
Поряд із цим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає:
на суму боргу 80 712,00грн * 106,4% (сукупний індекс інфляції за жовтень 2024 року - січень 2025 року) = 85 877,57грн - 80 712,00грн = 5 165,57грн.
Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 5 165,57грн, в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (39,55грн) слід відмовити.
Положеннями частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 80 712,00грн, пеня у розмірі 1 129,96грн, 3% річних у розмірі 926,96грн, втрати від інфляції у розмірі 5 165,57грн, а всього 87 934,49грн.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Ціна позову становить 87 975,82грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40грн (3028,00грн * 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00грн, що підтверджується квитанцією №D38S-4FAK-1KSE від 11.02.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 25, 28).
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3028,00грн - 2 422,40грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 421,26грн (87 934,49грн * 2 422,40грн / 87 975,82грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Трак Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" про стягнення 87 975,82грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (ідентифікаційний код 30506220; вул. Центральна, буд. 27, с. Зоряне, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Трак Транс" (ідентифікаційний код 44796915; вул. Бєляєва, буд. 12, кв. 120, м. Дніпро, 49000) основний борг у розмірі 80 712,00грн (вісімдесят тисяч сімсот дванадцять гривень 00коп.), пеню у розмірі 1 129,96грн (одна тисяча сто двадцять дев'ять гривень 96коп.), 3% річних у розмірі 926,96грн (дев'ятсот двадцять шість гривень 96коп.), втрати від інфляції у розмірі 5 165,57грн (п'ять тисяч сто шістдесят п'ять гривень 57коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 421,26грн (дві тисячі чотириста двадцять одна гривня 26коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено - 25.03.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва