вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
24.03.2025м. ДніпроСправа № 904/1277/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В., розглянувши
заяву Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (смт. Казанка (з) Баштанського району Миколаївської області)
про забезпечення позову, подану до пред'явлення позову,
Особи, які отримають статус учасника справи:
відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
до Приватного підприємства "Харківенергоресурс" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про накладення арешту на нежитлові будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м Суддя Фещенко Ю.В.
Без участі представників сторін
Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову (вх. суду № зз-11/25 від 20.03.2025), яка подана до пред'явлення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на нежитлові будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м.
Подана Фізичною особою - підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем заява про забезпечення обґрунтована наступним:
- заявник зазначає, що в жовтні 2024 року він звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" заборгованості за договором поставки № 2112/22 від 21.12.2022, за результатом розгляду якого рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 по справі № 904/4614/24 позов було задоволено;
- в подальшому приватним виконавцем Журавель О.О. було відкрито виконавче провадження № 77075440 з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4614/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" на користь Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича суму боргу в розмірі 77 483 грн. 30 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп., яке станом на дату подачі заяви не виконано. Крім того, заявник зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 по справі № 904/2627/24 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тон-Науково-виробничий комплекс" на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 632 228 грн. 74 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 483 грн. 43 коп.;
- в процесі примусового виконання судового рішення було встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.12.2024 ТОВ "Тон-Науково-виробничий комплекс" за договором купівлі-продажу реєстровий № 1547, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кириєнко Ю.Ф., відчужило належні йому нежитлові будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м, у власність своєму ж учаснику (засновнику) ПП "Харківенергоресурс". Зазначений договір було укладено з метою унеможливити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 по справі № 904/4614/24 та від 04.11.2024 по справі № 904/2627/24, внаслідок чого заявник готує до суду позов про визнання його недійсним, у зв'язку з чим виникла необхідність у подачі заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову;
- заявник зауважує, що відсутність арешту вищезазначених нежитлових будівель, у випадку задоволення позову, унеможливить виконання рішення суду у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки ПП "Харківенергоресурс" може до того часу відчужити вищезазначене майно, передати у заставу тощо. Також, заявник зазначає, що ціна позову, про забезпечення якого він просить, буде визначена з огляду на позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.12.2024, та застосування наслідків недійсності правочину.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Так, заявник посилається на те, що після подачі позову у справі № 904/4614/24 відповідачем було укладено договір купівлі-продажу від 12.12.2024 щодо відчуження майна, належного відповідачу, що, на думку суду, свідчить про наявність достатньо обґрунтованої наявності обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович подав заяву про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, в якій просить суд накласти арешт на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110, опис об'єкта: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м. На думку заявника невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення виконання рішення суду або взагалі унеможливить його виконання.
У частині 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У даній ситуації визначальним є те, що заявник має намір звернутися із позовом про визнання недійним договору купівлі-продажу від 12.12.2024 щодо відчуження нерухомого майна, при цьому, накладення арешту на вказане нерухоме майно жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідачів, адже такі заходи мають тимчасовий характер та фіксують наявний стан щодо спірного нерухомого майна. Водночас, такий захід забезпечення позову здатний запобігти розширенню пред'явлених позовних вимог і кола учасників справи та буде сприяти забезпеченню принципів судочинства щодо ефективного захисту прав в судовому процесі (в межах одного провадження).
На думку суду, накладення арешту на спірне нерухоме майно буде спрямоване на забезпечення справедливого та ефективного захисту прав заявника в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу відновити свої права без необхідності вчинення будь-яких інших додаткових дій та заходів, можливість чого, за відсутності відповідного забезпечення, може бути нівельовано розпорядженням спірним майном за час вирішення цього спору, тобто заявник не зможе захистити свої порушені права в межах одного провадження за його позовом без нових звернень до суду.
З цього приводу суд також зазначає, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 вказала про те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Враховуючи вказане, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідає статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду спору) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження за відповідачем права власності на майно) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд також відзначає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову розглядається протягом двох днів з дня її надходження, у зв'язку з чим деякою мірою порушується принцип змагальності під час її розгляду, оскільки у відповідача об'єктивно недостатньо часу для аналізу її змісту, надання доказів чи заперечень, у той же час суд відзначає, що вказаний процесуальний недолік нівелюється положенням частини 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності Приватному підприємству "Харківенергоресурс" (вулиця Прорізна, будинок 87/16, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019; ідентифікаційний код 35229781), а саме: на нерухоме майно: побутові та конторські приміщення літ. "Х", площею основи 559,0 кв. м; будівля гаражу легкового автотранспорту літ. "Р", площею основи 649,8 кв. м, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Прорізна, будинок 87/8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 175089212110).
Стягувачем за даною ухвалою є: Фізична особа - підприємець Корякін Дмитро Вадимович ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Боржником за даною ухвалою є: Приватне підприємство "Харківенергоресурс" (вулиця Прорізна, будинок 87/16, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019; ідентифікаційний код 35229781).
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили - 24.03.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в строк до 25.03.2028.
Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Повна ухвала складена та підписана - 24.03.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко