пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 березня 2025 року Справа № 903/1069/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Явір 2011»
про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання надати документи для ознайомлення
Представники сторін:
від позивача: не прибули;
від відповідача: не прибули;
Встановив: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011» та просить суд визнати бездіяльність протиправною і зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011» в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 для ознайомлення наступні документи та надати можливість робити з них виписки, копії (фотокопії):
- Рахунки/платіжні доручення (платіжні інструкції) на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування щомісячно з січня 2021 року по листопад 2024 року;
- Банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року;
- Банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з жовтня 2021 року по листопад 2024 року;
- Довідку про нарахування щомісячно заробітної плати та виплат Голові Правління ОСББ «Явір 2011» з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року;
- Табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ «Явір 2011» з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року;
- Фінансові звіти (баланси (форма №1-мс) і звіти про фінансові результати (форма №2-мс) за 2021,2022 роки;
- Протоколи Правління ОСББ «Явір 2011» з вересня 2021 року по листопад 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою реалізації права співвласника на отримання інформації, останнім було направлено запит з проханням надати інформацію про діяльність ОСББ. Між тим, зазначений запит залишений без відповіді та реагування, що на переконання позивача є протиправною бездіяльністю відповідача.
Ухвалою суду від 02.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.01.2025 на 10:20 год.
20.01.2025 від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Явір 2011» через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-87/29/25 від 20.01.2025.
Згідно наказу Господарського суду Волинської області №2/02-4 від 22.01.2025 суддя Дем'як В.М. з 26 по 28 січня 2025 року перебувала у відрядженні.
Враховуючи вищезазначені обставини, судове засідання у справі, призначене на 27.01.2025 на 10 год. 20 хв. не відбулось.
Ухвалою суду від 23.01.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 30.01.2025.
Ухвалою суду від 30.01.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025.
04.03.2025 від ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява за вх. №01-87/812/25 про відмову від частини позовних вимог. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі та призначення останньої до розгляду, з відзивом на позовну заяву було надано електронні носії із платіжними дорученнями на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування з січня 2021 року по листопад 2024 року та платіжні дорученнями щодо сплати коштів ОСББ Явір 2011 в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року.
Також повідомлено, що інші документи зокрема довідку про нарахування помісячно заробітної плати та виплат Голові Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року, табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року не можуть бути надані , оскільки такі не складались.
Додатково, у лютому місяці 2025 року відповідачем надані копії протоколів Правління ОСББ "Явір 2011" з 28.12.2022 по 27.12 2024, які завірені 30.01.2025, що спростовує твердження відповідача про надання таких протоколів 03.01.2025.
Отже, позивач вважає, що має місце добровільне задоволення відповідачем частини позовних вимог після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі. Відтак, просить прийняти відмову в частині позовної вимоги про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011" в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 на ознайомлення
- рахунки/пл.доручення (пл.інструкції) на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування щомісячно з січня 2021 року по листопад 2024 року;
- банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року ;
- протоколи Правління ОСББ " Явір 2011" з вересня 2021 року по листопад 2024 року.
- табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року.
В решті вимоги позов задовольнити. Стягнути з відповідача понесені у справі судові витрати, зокрема на сплату судового збору та на професійну правову допомогу.
05.03.2025 від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Явір 2011» адвоката Грибан Ж.В. через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли додаткові письмові пояснення за вх.№01-75/780/25 від 05.03.2025.
05.03.2025 від ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява за вх. №01-87/821/25 про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.
Присутній в судовому засіданні 05.03.2025 ОСОБА_1 та його адвокат Карпук А.С. клопотання про відмову від позову в частині позовних вимог підтримали, просять суд його задоволити. В решті вимог посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, а також на докази, долучені до справи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримали, просять суд позов задоволити.
Присутня в засіданні суду 05.03.2025 представник відповідача щодо позову заперечила, просить суд в його задоволені відмовити.
В судовому засіданні 05.03.2025, господарським судом, було постановлено протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 17.03.2025 до 11:30 год.
Про день та час проведення наступного судового засідання позивача, представника позивача та представника відповідача було повідомлено під розписку безпосередньо в судовому засіданні.
Представник позивача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суд подав клопотання за вх.№01-75/881/25 від 17.03.2025 у якому просить суд судове засідання проводити без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують просять суд їх задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
ОСОБА_1 , є власником житлової секції №37 пл. 50,5 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку створене Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЯВІР 20И» яке діє на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів співвласників від ІЗ.І і.2016 року.
Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» .
Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до статті 4 Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Частина 2 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.
Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Отже, вищезазначений Закон №2866-1JІ визначає ОСББ, як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Згідно інформації, яка є у вільному доступі за 2023 рік дохід ОСББ «Явір 2011» становить 419 тисяч гривень, при цьому за відсутності будь-яких ремонтних робіт спільного майна багатоквартирного будинку у 2023 році, залишок коштів на рахунках ОСББ станом на січень 2024 року склав менше 20 тисяч гривень.
Проте, фінансової звітності ОСББ «Явір 2011» за 2021-2022 у вільному доступі немає.
За період квітень 2021 грудень 2024 року ОСОБА_1 сплачено 11044 грн внеску на утримання будинку. Таким чином ним виконуються зобов'язання як співвласника в утриманні спільного майна шляхом сплати внесків на утримання будинку.
Позивач зазначає, що з матеріалів кримінального провадження №12023030580000973 йому стало відомо, що ОСББ «Явір 2011», як управитель будинку, не здійснює утримання будинку, а натомість замовляє послуги щодо утримання будинку через посередника -асоціацію «Лучани» якій сплачує щомісячний членський внесок в сумі 12 646,76 грн.
При цьому, членський внесок в сумі 12 646,76 грн. встановлений з березня 2020 року 5 членами правління ОСББ «Явір 2011», без рішення Загальних Зборів ОСББ «Явір 2011» про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 асоціації «Лучани» .
Як вбачається з протоколу засідання асоціації Лучани з березня 2020 року кошти в сумі 12 646,76 грн сплачуються за захист інтересів ОСББ в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також за забезпечення належного утримання, експлуатацію і ремонт багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Проте, як зазначає позивач інформація щодо площі прибудинкової території яка виділялась в користування чи у власність ОСББ до відома співвласників не доводилась, а ремонт багатоквартирного будинку з 2015 року по теперішній час не проводився взагалі. Невідомо також в чому полягає захист інтересів ОСББ в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Також з матеріалів кримінального провадження стало відомо що голові правління ОСББ «Явір 2011» ОСОБА_4 з 01.10.2021 року виплачується заробітна плата в розмірі мінімальної заробітної плати на відповідний рік. При цьому, слідством встановлено, що ОСОБА_4 з 2021 року перебувала в Республіці Польща на роботі.
Разом з тим, Загальними зборами ОСББ, як єдиним повноважним органом, заробітна плата чи інша матеріальна винагорода голові правління не встановлювалась. Натомість, заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати з 01.10.2021 року їй встановило правління ОСББ «Явір 2011» перерозподіливши статтю витрат в кошторисі «на юридичні послуги» яка становила 5000 гривень на місяць, оскільки юридичну роботу виконує голова правління.
Однак, у справі №903/125/23 за позовом співвласника до ОСББ «Явір 2011» про визнання недійсним рішення загальних зборів від 07.04.2021 року, інтереси ОСББ представляла адвокат Грибан Ж.В. згідно договору від 27.02.2023 року. Загальна ціна договору з врахуванням додаткових угод становить 45 000 гривень. Як вбачається з матеріалів справи №903/481/24, остання також представляла інтереси ОСББ «Явір 2011» згідно акту виконаних послуг становить 15 000 гривень.
Відтак, кошти які закладені в кошторис внеску на утримання будинку, зокрема на «юридичні послуги», спрямовуються на виплату заробітної плати голові правління, а юридичні послуги сплачуються з коштів які мали спрямовуватись на утримання та експлуатацію спільного майна багатоквартирного будинку.
Будь-яка звітність щодо витрачання коштів до відома співвласників правлінням ОСББ не доводилась.
Разом з тим, відповідно до ч.7 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.
Згідно ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник має право, зокрема, знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання. Об'єднання на вимогу співвласника зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.
У частині 1статті 6 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.
Це ж право співвласника відображене у пункті 5.1. Статуту ОСББ «Явір 2011».
З вказаних положень законодавства вбачається право співвласника багатоквартирного будинку на ознайомлення з визначеною законом інформацією, яка відображена, зокрема, у документах.
З метою реалізації права співвласника на отримання інформації 16.12.2024 року ОСОБА_1 на адресу ОСББ «Явір 2011» цінним листом з описом вкладення було направлено запит з проханням в 7 денний строк надати наступну інформацію про діяльність ОСББ, зокрема:
- Рахунки/пл.доручення (пл.інструкції) на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування щомісячно з січня 2021 року по листопад 2024 року включно.
- Банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь Асоціації «Лучани» з січня 2021 року по листопад 2024 року включно.
- Банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3
- Довідку про нарахування помісячно заробітної плати та виплат Голові Правління ОСББ " Явір 2011" з І жовтня 2021 гю листопад 2024 року.
- Табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ " Явір 201 1" з І жовтня 2021 по листопад 2024 року.
- Фінансові звіти (баланси (форма №1-мс) і звіти про фінансові результати (форма №2-мс) за 2021,2022 роки.
- Протоколи Правління ОСББ " Явір 2011" з вересня 2021 року по листопад 2024 року включно.
Доказами направлення зазначеного листа-запиту відповідачу виступають долучені до матеріалів справи накладна від 16.12.2024, опис вкладення у цінний лист від 16.12.2024 та фіскальний чек від 16.12.2024., роздруківки з сайту АТ "Укрпошти" про вручення особисто 17.12.2024 вказаного запиту. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить визнати бездіяльність Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011", яка полягає у ненаданні співвласнику інформації про діяльність ОСББ "Явір 2011", протиправною і зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011" в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 для ознайомлення наступні документи та надати можливість робити з них виписки, копії (фотокопії):
- Рахунки/пл.доручення (гіл.інструкції) на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування щомісячно з січня 2021 року по листопад 2024 року.
- Банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року.
- Банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з жовтня 2021 року по листопад 2024 року.
- Довідку про нарахування помісячно заробітної плати та виплат Голові Правління ОСББ " Явір 2011» з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року.
- Табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ "Явір 2011» з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року.
- Фінансові звіти (баланси (форма №1-мс) і звіти про фінансові результати (форма №2-мс) за 2021, 2022 роки.
- Протоколи Правління ОСББ "Явір 2011» з вересня 2021 року по листопад 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (30.12.2024) та після відкриття судом провадження у справі (02.01.2025) було надано електронний носій із платіжними дорученнями на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування з січня 2021 року по листопад 2024 року та платіжні дорученнями щодо сплати коштів ОСББ Явір 2011 в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року.
Також повідомлено, що інші документи зокрема довідку про нарахування помісячно заробітної плати та виплат Голові Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року, табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року не можуть бути надані , оскільки такі не складались.
Додатково, у лютому місяці 2025 року відповідачем надані копії протоколів Правління ОСББ "Явір 2011" з 28.12.2022 по 27.12 2024, які завірені 30.01.2025, що спростовує твердження відповідача про надання таких протоколів 03.01.2025.
Відтак, позивач вважає, що має місце добровільне задоволення відповідачем частини позовних вимог та просить прийняти відмову в частині позовної вимоги про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011" в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 на ознайомлення, зокрема, рахунки/пл.доручення (пл.інструкції) на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування щомісячно з січня 2021 року по листопад 2024 року; банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року ; протоколи Правління ОСББ " Явір 2011" з вересня 2021 року по листопад 2024 року; табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року.
У відповідності до п. 1 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд наділений повноваженнями закрити провадження у справі у тому випадку, коли позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Судом досліджено заяву позивача від 04.03.2025 про відмову від позову в частині зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011" в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 на ознайомлення, зокрема, рахунки/пл.доручення (пл.інструкції) на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування щомісячно з січня 2021 року по листопад 2024 року; банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року ; протоколи Правління ОСББ " Явір 2011" з вересня 2021 року по листопад 2024 року; табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року та встановлено, що ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог в цій частині з підстав добровільного задоволення відповідачем частини позовних вимог після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі.
Суд встановив, що заява ОСОБА_1 від 04.03.2025 підписана електронним підписом позивача не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, відповідає вимогам закону та підлягає задоволенню, відтак відмову від позову в цих частинах слід прийняти і закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У відповідності до ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Положення частини третьої статті 130 ГПК України, застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову, а причиною такої відмови є задоволення вимог відповідачем. Подібні за змістом правові викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19, провадження № 61-6211св20, від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19, провадження № 61-6830св20, від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19, провадження № 61-6828св20, від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19, провадження № 61-7919св20, від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19, провадження № 61-6758св20, від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19, провадження № 61-6973св20. від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц, у постанові від 24 вересня 2018 року по справі № 661/3865/16-ц.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011» в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 для ознайомлення наступні документи та надати можливість робити з них виписки, копії (фотокопії), а саме: банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з жовтня 2021 року по листопад 2024 року, довідку про нарахування щомісячно заробітної плати та виплат Голові Правління ОСББ «Явір 2011» з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року, фінансові звіти (баланси (форма №1-мс) і звіти про фінансові результати (форма №2-мс) за 2021,2022 роки, суд зазначає наступне.
За приписами статей 316, 319, 322 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Як було вказано вище, відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Правові та організаційні засади функціонування об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені у Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Права співвласників визначені у статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", за змістом частини першої якої співвласник має право, зокрема, знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання на вимогу співвласника зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Порядок здійснення прав співвласників визначається законом.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.
Суд зазначає, що право співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі і позивача, на одержання інформації щодо діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку прямо передбачене законом, зокрема статтею 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статтею 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності співвласниками багатоквартирного будинку"
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", у якій визначені обов'язки об'єднання, об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам; забезпечувати виконання вимог статуту об'єднання; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність юридичної особи відбувається через її органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За змістом частини 1 статті 10 та частини 1 статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління, якими є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" виконання зобов'язань об'єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об'єднання.
Для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. До компетенції правління відноситься, зокрема, підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання (частини 17, 18 та 20 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є особою, у володінні та розпорядженні якого знаходиться інформація щодо багатоквартирного будинку, в якому його створено, щодо діяльності такого об'єднання.
Отже, суд зазначає, що у законі чітко передбачене право співвласників багатоквартирного будинку на одержання інформації щодо діяльності створеного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, відповідно, реалізація цього права покладається саме на особу, у володінні та розпорядженні якої знаходиться ця інформація, тобто на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в особі його органів управління, зокрема на правління як на виконавчий орган об'єднання, до повноважень якого відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" належить виконання зобов'язань об'єднання.
Компетенція правління об'єднання визначена у частині 20 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", до якої, зокрема, відноситься ведення діловодства, складовою якого є діловодство за зверненнями (з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами) громадян (співвласників багатоквартирного будинку).
Отже, провівши аналіз наведених норм закону, зокрема положень частин 17, 18, 20 статті 10 та частини 2 статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку про те, що виконання покладеного на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку обов'язку з надання передбаченої законом інформації забезпечує саме правління об'єднання у межах своїх повноважень відповідно до визначеної законом компетенції щодо ведення діловодства в об'єднанні.
Господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання неправомірною бездіяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в частині невиконання обов'язку з надання інформації та документів щодо діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку повністю узгоджується з вимогами цивільного законодавства.
Як було вказано вище, витребувана позивачем інформація та копії документів в повному обсязі позивачу надані не були, з аналізу запитуваної позивачем листом від 14.12.2024 інформації суд відзначає, що вказана інформація є інформацією що стосується діяльності та спільного майна об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
При цьому, як було вказано вище, у статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачене право позивача:
- одержувати в установленому законом порядку інформацію про діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;
- знайомитись з протоколами загальних зборів, робити з них виписки.
У статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" також передбачене право співвласника:
- одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;
- безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;
- ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до частин 2 - 4 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", передбачене у частині третій статті 13 Цивільного кодексу України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв'язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини третьої статті 13 і частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п'ятої статті 13 Цивільного кодексу України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2. мотивувальної частини рішення).
Для визначення добросовісної поведінки сторони необхідно враховувати наступне:
- одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель);
- є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом;
- головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки;
- відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови);
- згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається;
- за змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов'язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).
У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
З огляду на викладене, відповідач, який би погодився надати позивачу запитувану інформацію, встановивши при цьому порядок і спосіб її надання, зокрема шляхом ознайомлення з документами у певному місці, мав вжити всіх розумних заходів для належного повідомлення позивача про дату, час та місце такого ознайомлення. При цьому повідомлення про ознайомлення не може бути формальним. Відомості у повідомленні мають бути конкретними, докладними, вичерпними та точними для надання можливості особі, яка отримує ці відомості, зрозуміти їх правильно та однозначно.
Відповідач вказаних дій в повному обсязі не здійснив, що свідчить про наявність недобросовісної поведінки відповідача у спірних правовідносинах.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011», яка полягає у ненаданні співласнику інформації про діяльність Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011», протиправною і зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011» в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 для ознайомлення наступні документи та надати можливість робити з них виписки, копії (фотокопії), а саме:
- банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з жовтня 2021 року по листопад 2024 року;
- довідку про нарахування щомісячно заробітної плати та виплат Голові Правління ОСББ «Явір 2011» з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року;
- фінансові звіти (баланси (форма №1-мс) і звіти про фінансові результати (форма №2-мс) за 2021,2022 роки, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача в частині того, що позивачу було надано електронний носій із платіжними дорученнями/банківськими виписками не взято до уваги суду, оскільки відповідачем електронного носія чи роздрукованих копій наданих позивачу документів до матеріалів справи долучено не було.
Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об'єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правової допомоги з адвокатом від 25.12.2024, актом прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги (з детальним описом виконаних робіт) від 04.03.2025, квитанціями від 03.02.2025 №029678248549 на суму 2010,00 грн., від 09.01.2025 №029173253061 на суму 5000,00 грн.
25.12.2024 між адвокатом Карпуком Андрієм Сергійовичем (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), згідно умов п. 1.1. адвокат зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва і захисту інтересів останнього у Господарському судді Волинської області у справі про зобов'язання ОСББ "Явір 2011" вчинити дії та надати інформацію.
Згідно п. 4.3. договору фіксована сума гонорару 7000,00 грн.
Згідно акту прийому-передач виконаних робіт від 25.12.2024, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 7000,00 грн.
Як вбачається з платіжних інструкцій від 03.02.2025 №029678248549 на суму 2010,00 грн., від 09.01.2025 №029173253061 на суму 5000,00 грн. ОСОБА_1 здійснив оплату наданих послуг на суму 7010,00 грн.
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений не був.
Враховуючи вказане, позивачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом послуг з професійної правничої допомоги на суму 7000 грн. На думку суду, вартість послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).
Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, пов'язаних із розглядом справи №903/1069/24.
Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Відмову ОСОБА_1 від позов в частині зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011" в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 на ознайомлення, зокрема, рахунки/пл.доручення (пл.інструкції) на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування щомісячно з січня 2021 року по листопад 2024 року; банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року ; протоколи Правління ОСББ " Явір 2011" з вересня 2021 року по листопад 2024 року; табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року прийняти.
2. Провадження у справі в частині зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011" в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 на ознайомлення, зокрема, рахунки/пл.доручення (пл.інструкції) на оплату електроенергії на освітлення місць загального користування щомісячно з січня 2021 року по листопад 2024 року; банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь Асоціації «Лучани» з жовтня 2021 року по листопад 2024 року ; протоколи Правління ОСББ " Явір 2011" з вересня 2021 року по листопад 2024 року; табеля виходу на роботу Голови Правління ОСББ " Явір 2011" з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року закрити.
3. Позов задоволити.
4. Визнати бездіяльність протиправною і зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011» в особі голови Правління надати співвласнику ОСОБА_1 для ознайомлення наступні документи та надати можливість робити з них виписки, копії (фотокопії):
- Банківські виписки по відкритих рахунках у банках, щодо сплати коштів ОСББ в користь ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з жовтня 2021 року по листопад 2024 року;
- Довідку про нарахування щомісячно заробітної плати та виплат Голові Правління ОСББ «Явір 2011» з 1 жовтня 2021 по листопад 2024 року;
- Фінансові звіти (баланси (форма №1-мс) і звіти про фінансові результати (форма №2-мс) за 2021,2022 роки;
5. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір 2011» (місто Луцьк, вулиця Ніла Хасевича, будинок 6, код ЄДРПОУ 37537480) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3028 грн. витрат по сплаті судового збору, а також 7000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як