Житомирський апеляційний суд
Справа №273/1647/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/332/25
Категорія ч.1 ст.122 КК України Доповідач ОСОБА_2
17 березня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисників: ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
прокурора: ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12022065530000066 за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2024 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Наталія, Баранівського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
- за ч.1 ст.122 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
Питання про долю речових доказів вирішено в порядку 100 КПК України.
Взято ОСОБА_6 під варту з зали суду.
Вирок в частині взяття під варту підлягає негайному виконанню.
Зараховано засудженому ОСОБА_6 до строку відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення, починаючи з дня взяття під варту по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, в розмірі 16330 (шістнадцять тисяч триста тридцять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Як встановив суд, 20.02.2022 року близько 14 год 00 хв ОСОБА_6 керуючи автомобілем марки ВАЗ-21099 по автомобільній дорозі в напрямку с. Наталія - смт. Довбиш, Звягельського району Житомирської області, побачив автомобіль марки ВАЗ-2103, що рухався в попутному напрямку, яким керував ОСОБА_11 , та не надав перевагу в русі ОСОБА_6 .
Будучи незадоволеним перешкодою в русі власного автомобіля, ОСОБА_6 вирішив створити конфлікт з водієм іншого автомобіля. З цією метою він обігнав автомобіль марки ВАЗ-2103, що рухався в попутному напрямку, зупинив власний автомобіль перед зазначеним автомобілем і таким чином створив перешкоду для руху, зупинивши його на узбіччі дороги з правої сторони на відстані приблизно 17 м від будинку АДРЕСА_2 . Після цього ОСОБА_6 вийшов зі свого автомобіля та підійшов до автомобіля марки ВАЗ-2103, відкривши водійські дверцята з зовнішньої сторони, наніс один удар правою рукою по скроневій частині голови зліва ОСОБА_11 .
Продовжуючи свої умисні протиправні дії, ОСОБА_6 , знаходячись на тому ж місці наніс правою рукою п'ять ударів по лівій частині голови ОСОБА_11 після чого, взявши його двома руками за потилицю, наніс чотири удари коліном в обличчя.
В результаті протиправних дій ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: перелому верхньої щелепи зліва в ділянці верхньої стінки лівої нижньощелепної (гайморової) пазухи (нижньої стінки лівої орбіти) із пролабуванням у нижньощелепну пазуху та защемленням нижнього прямого м'яза лівого ока, посттравматичним лівобічним гайморитом, сфеноідитом, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_6 ..
Вважає, що вирок підлягає скасуванню через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Вказує, що в діях обвинуваченого відсутній умисел, спрямований на вчинення умисних дій, які виразились у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , що спричинили тривалий розлад здоров'я.
На думку захисника суд обґрунтував свої висновки на припущеннях, суперечливих показаннях потерпілого та зацікавленого свідка ОСОБА_12 , який є другом потерпілого та безпідставно відкинув показання обвинуваченого, однак при цьому, захисник не зазначає конкретних суперечностей та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотних порушень, неповноти судового розгляду, які на його думку мали місце, а лише перераховує норми процесуального закону.
На думку захисника, заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди не є співмірною характеру та тривалості страждань, яких зазнав потерпілий, а сума витрат понесених потерпілим на лікування не підтверджується доказами.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок змінити та призначити ОСОБА_6 покарання у виді виправних робіт, або звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Зазначає, що відповідно до гарантійного листа ФОП ОСОБА_13 від 22.11.2024 року, зазначений підприємець готовий прийняти на роботу ОСОБА_6 .
Відповідно до квитанції AT «Укрпошта» від 19.1 1.2024 року потерпілому було сплачено ще 16738 гри., відповідно до задоволеного судом цивільного позову.
Зазначені обставини додатково підтверджують бажання обвинуваченого, до зменшення заподіяних наслідків, та відповідно до ст. 66 КК України є пом'якшуючою обставиною.
Від представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_8 надійшли письмові заперечення на апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , в яких він просить апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 та частково підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , в частині цивільного позову, заперечення прокурора на апеляційні скарги, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечними для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та вірно взяв до уваги, обґрунтувавши своє рішення.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні та правильність кваліфікації у колегії суддів сумнівів не викликає.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав частково. Пояснив, що 20.02.2022 він керував автомобілем у попутному напрямку попереду нього з незначною швидкістю рухався автомобіль марки ВАЗ-2103, яким керував ОСОБА_11 . При цьому, він постійно змінював положення на дорозі, створюючи таким чином перешкоду для руху його автомобіля Такі дії ОСОБА_11 він вважав навмисними та вирішив зупинити його, щоб висловити своє незадоволення. Здійснивши маневр обгону, зупинив автомобіль потерпілого, шляхом створення перешкоди в русі. На звернення щодо порушення ОСОБА_11 правил дорожнього руху той відреагував агресивно та спровокував бійку. З метою самозахисту він завдав ОСОБА_11 та ОСОБА_12 декілька ударів. Визнав, що завдав ОСОБА_11 удари рукою та коліном в голову, однак таку кількість як вказано в обвинувальному акті, заперечив.
Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_6 його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і на це правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, повністю доведена, наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що його несподівано обігнав автомобіль, яким керував ОСОБА_6 та зупинив свій автомобіль безпосередньо перед його автомобілем. Після цього, ОСОБА_6 вийшов зі свого автомобіля та підійшов до його автомобіля, відкрив дверцята, та відразу став завдавати йому удари, не менше п'яти рукою та чотири удари коліном, в голову. Потерпілий заперечив суперечку з обвинуваченим та вказав, що під час руху, позаду його автомобіль не бачив.
Вказані обставини ОСОБА_11 змоделював при проведенні з ним слідчого експерименту 20.06.2022. ( а.п. 160-164).
Аналогічні показання надав в суді і свідок ОСОБА_12 , який також при проведенні з ним слідчого експерименту вказував про такі обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
Свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що вона працює провізором в аптеці, яка розташована у приміщенні лікарні в с. Биківка Звягельського району, куди після побиття був доставлений ОСОБА_11 . Він перебував у вкрай тяжкому стані. Обставини завдання тілесних ушкоджень їй не відомі. ОСОБА_14 викликала швидку медичну допомогу з метою перевезення ОСОБА_11 до іншої лікарні.
Свідок ОСОБА_15 - мати потерпілого, у судовому засіданні повідомила обставини госпіталізації сина після побиття обвинуваченим. У той день ОСОБА_11 з лікарні с. Биковка перевезли до лікарні у м. Романів Житомирської області, а звідти він був доставлений до лікарні у місті Житомирі. Після огляду лікарів було вирішено везти сина до спеціалізованої лікарні в м. Київ, де у подальшому йому було проведено операцію. Сім'я понесла значні витрати на придбання ліків та медичних засобів. ОСОБА_6 телефонував їй 20.02.2020, висловлювався агресивно, з використанням нецензурної лайки. На банківську карту отримала від нього 10000 грн.
Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що вона є матір'ю ОСОБА_12 . Про побиття ОСОБА_11 дізналась від його матері. Разом поїхали до лікарні у с. Биківка. Туди приїздив ОСОБА_6 , який ругався нецензурною лайкою, звинувачував ОСОБА_11 у тому, що сталось. Він також висловив свою позицію що таких тілесних ушкоджень для покарання ОСОБА_11 ще замало і варто було б побити його сильніше.
Показання потерпілого та свідків узгоджуються і з іншими доказами.
Згідно до протоколу заяви, ОСОБА_11 , повідомив про побиття невідомим 20.02.2022 р. ( а.п. 140-142);
У відповідності до рапорту чергового ВП№5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_17 на лінію 102 надійшло повідомлення про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ( а.п. 144,145);
Звернення потерпілого ОСОБА_11 за медичною допомогою, відразу після спричинення тілесних ушкоджень, підтверджується картою швидкої медичної допомоги №566/305 від 20.02.2022, журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів, випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_11 .
За висновком судово-медичної експертизи №301 від 23.06.2022 у ОСОБА_11 виявлено перелом верхньої щелепи зліва в ділянці верхньої стінки лівої нижньощелепної (гаймарової) пазухи (нижньої стінки лівої орбіти) із пролабуванням у нижньощелепну пазуху та защемленням нижнього прямого м'яза лівого ока, посттравматичним лівобічним гайморитом, сфеноідитом, він утворився від дії тупого предмета за механізмом удару/стискання/, давністю можливо 20.02.2022 р., небезпечними для життя явищами не супроводжувався, належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. (а.с. 166-167);
У відповідності до висновку експерта №302 від 23.06.2022, не виключена можливість утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_11 , описаного у висновку експерта №301 від 21.06.2022, за обставин, вказаних ним при проведенні слідчого експерименту від 20.06.2022р. (а.с. 169-170).
На переконання колегії суддів вищенаведені докази, які обґрунтовано визнано судом першої інстанції допустимими, належними, достатніми та достовірними, повністю доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та спростовують апеляційні доводи захисника ОСОБА_10 про відсутність у його діях умислу на завдання потерпілому тілесних ушкоджень.
Так, обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 122 КК України є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками.
Завдаючи численні удари кулаком та коліном в область голови потерпілого, ОСОБА_6 не міг не усвідомлювати, що результатом його умисних дій буде спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, а тому фактичне заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень внаслідок умисних дій обвинуваченого свідчить про правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 122 КК України.
Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_6 , суд першої інстанції, частково задовольнив позовні вимоги потерпілого ОСОБА_11 , стягнув з ОСОБА_6 на його користь 16 330 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заявлено позовні вимоги на суму 26330 грн. ( з врахуванням раніше сплаченої суми в розмірі 10 000 грн. на придбання медичних товарів), оскільки саме такий розмір реально понесених витрат підтверджений відповідними документами, а потерпілим в судовому засіданні визнано факт отримання від обвинуваченого коштів у сумі 10 000 грн.
Доводи захисника, що за лікування розраховувалась мати потерпілого, а не він сам не спростовують правильність висновків суду.
Стан здоров'я потерпілого ОСОБА_11 потребував невідкладної медичної допомоги з використанням медичних препаратів, які і були придбані за кошти його сім'ї.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка мати потерпілого ОСОБА_15 підтвердила обставини придбання нею медичних товарів для лікування сина та не висловила заперечень щодо стягнення відшкодування таких витрат на його користь. Платіжні документи вона добровільно передала сину для використання під час розгляду даного кримінального провадження.
Доказів на спростування таких висновків суду першої інстанції апелянтом під час апеляційного розгляду провадження не надано, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення цивільного позову потерпілого.
Положенням п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.
Визначивши розмір моральної шкоди - 200 000 грн. суд першої інстанції виходив з конкретних обставин провадження, умисного характеру дій обвинуваченого, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, тривалого лікування та перенесеного оперативного втручання, глибини душевних страждань, негативних емоційних переживань, тривалості часу на відновлення, погіршення здібностей, які зазнав потерпілий.
Колегія суддів вважає, що такий розмір грошового відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості та є співмірним з пережитими стражданнями.
Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, характеризуються позитивно, неодружений, дітей на утриманні немає, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, обставиною, що пом'якшує покарання є часткове відшкодування витрат на лікування потерпілого, обставини, що обтяжують покарання відсутні.
Разом з тим, врахувавши всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд прийшов до висновку, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_6 , а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень необхідним буде покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції статті обвинувачення, та не знайшов підстав для застосування покарання у виді виправних робіт чи можливості застосування положень ст.ст.75, 76 КК України.
Підстав вважати таке покарання несправедливим внаслідок його суворості колегія суддів не вбачає, не дають для цього підстав і інші дані, на які захисник посилається в апеляційній скарзі, а зокрема і відшкодування матеріальної шкоди після ухвалення вироку, працевлаштування обвинуваченого.
Апеляційний суд, також зважає на характер дій обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, позицію потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання.
За таких обставин, призначене судом першої інстанції покарання за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_7 - залишити без задоволення, вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 листопада 2024 року, щодо ОСОБА_6 - без змін.
Додатково зарахувати ОСОБА_6 до строку покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з розрахунку день тримання під вартою за день позбавлення волі з 12.11.2024 по 25.12.2024.
Після приведення вироку щодо ОСОБА_6 до виконання, а саме затримання з метою виконання вироку, заставу у сумі 60 560 слід повернути заставодавцю ОСОБА_18
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: