Справа №:755/2105/25
Провадження №: 2-др/755/45/25
"24" березня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Кісільової Марини Валеріївни про ухвалення додаткового рішення ,-
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
17 березня 2025 року представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Кісільовою Мариною Валеріївною подано заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат. В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначила, що враховуючи завершення судового розгляду та понесенні стороною позивача витрати на правничу допомогу вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн.
За змістом положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Сторони в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Із положень ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частина 2 ст.141 ЦПК України визначає, що судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови у позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Висновки судів з урахуванням встановлених у цій справі обставин відповідають вищенаведеним висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований 04 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 830) - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. на користь ОСОБА_2 .
У зазначеному рішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат не вирішувалося.
29 листопада 2024 року між ОСОБА_2 та адвокатом Кісільовою М.В. укладено Договір про надання правової допомоги № 29-11/2024, де визнано усі істотні умови.
Згідно додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 29-11/2024 від 29 листопада 2024 року сторони погодили вартість послуг, за які клієнт сплачує адвокату винагороду.
Відповідно до завдань-доручень № 2 та 3 до договору про надання правової допомоги № 29-11/2024 від 29 листопада 2024 року, адвокатом Кісільовою М.В. надано ОСОБА_2 наступні послуги:
- підготовка до подання до Дніпровського районного суду м. Києва позовної заяви про розірвання шлюбу вартістю 20 000 грн. ;
- підготовка до подання до Дніпровського районного суду м. Києва клопотання про долучення доказів, які підтверджують вручення позовної заяви про розірвання шлюбу стороні відповідача вартістю 4 000 грн/ 1година. ;
- підготовка до подання до Дніпровського районного суду м. Києва заяви про невживання судом заходів щодо примирення подружжя вартістю 4 000 грн/ 1година. ;
- представництво інтересів замовника у Дніпровському районному суді м. Києва вартістю 4 000 грн/ 1година.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 29-11/2024 від 29 листопада 2024 року позивачем було сплачено 20 000 грн. шляхом готівкового розрахунку.
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх
У постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї що лише підлягає сплаті
Враховуючи складність справи та виконані роботи, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих заявнику послуг, суд дійшов висновку, щодо стягнення на користь ОСОБА_2 понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
З огляду на наведене, заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.270 ЦПК України, суд, -,-
Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'яти тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду
Дані сторін:
Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Яровенко Н.О.