справа № 753/23664/23
провадження № 2/753/7598/24
04 березня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Хильченко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
Позивач в особі АТ «Банк Кредит Дніпро» у грудні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 12.10.2011 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (15.08.2018 року змінило назву на АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 укладено Договір № 26259925501201-ПК про відкриття поточного рахунку фізичній особі, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки та надання овердрафту за цим рахунком. Відповідно до умов якого банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 з метою зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки. Банк зобов'ячався приймати та зараховувати на рахунок кошти, які надходять ОСОБА_1 відповідно до режиму викристання рахунку передбаченого «Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженого постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року та вимогами чинного законодавства.
Вказаний договір мав чинність протягом року з правом пролонгації на кожний наступний рік, в разі якщо жодна із сторін договору за два тижні до закінчення строку дії цього Договору не заявить про намір розірвати договір, то договір вважається продовженим на кожен наступний рік.
Розділом 2 Договору № 26259925501201-ПК від 12.10.2011 року передбачалось можливість надання банком ліміту санкціонованого овердрафту, з урахуванням платостроможності позичальниці, умов та обмежень, обумовлених законодавством України, а також внутрішніх положень та програм кредитування банку на день надання такого овердрафту. Тобто, в разі нестачі коштів на рахунку позичальниці для здійснення видаткових операцій, банком міг бути наданий ліміт санкціонованого овердрафту шляхом встановлення ліміту кредитної лінії для проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів клієнта на рахунок.
У 2016 році ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" офертою, якою просила надати їй кредитні кошти. В результаті достягнутих домовленостей ПАТ "Банк Кредит Дніпро" здійснено кредитування існуючого і діючого поточного разунку в гривні, відкритого на ім'я ОСОБА_1 на підставі договору № 26259925501201-ПК ПК від 12.10.2011 року. Тобто, ОСОБА_1 скористалась своїм правом на отримання від банку кредиту без укладення нового кредитного договору чи додаткової угоди про зміну договору № 26259925501201-ПК. Кредитні кошти перераховувались на платіжну картку відкриту тоді ж ПАТ "Банк Кредит Дніпро" за заявою ОСОБА_1 про обслуговування платіжної картки.
Кредитування поточного рахунку ОСОБА_1 здійснювалось ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у відповідності до Договору № 26259925501201-ПК від 12.10.2011 року, Тарифів ПАТ "Банк Кредит Дніпро" для фізичних осіб-держателей платіжних карток та Умов відкриття і ведення поточних рахунків фізичних осіб в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", операції за якими можуть здійснюватися за допомогою спеціальних платіжних засобів, порядок надання та використання платіжних карток, а також здійснення інших операцій та надання послуг, строком на 1 рік, з правом прологнації, якщо не менше ніж за 40 календарних днів до закінчення терміну дії цього договороу жодна із сторін не повідомить про намір припинити договір, зі сплатою відсотків згідно Тарифів банку, період погашення кредиту - протягом 35 днів з моменту виникнення заборгованості на поточному рахунку, з врахування пролонгацій і запроваджених кредитних канікул, кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів було встановлено 27.09.2023 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 03.10.2023 року загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить 970 925 грн. 18 коп., яка складається з наступних складових: залишок простроченого кредиту - 594 260 грн. 65 коп., залишок прострочених відсотків - 376 664 грн. 53 коп.
В судовому засіданні представник позивача Гайдо О.В., діюча на підставі довіреності від 20.11.2024 року, позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов'язань за кредитним договором та його умов.
Відповідач ОСОБА_1 , її представники ОСОБА_2 , Клепікова І.С., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , діючі на підставі довіреності від 27.06.2024 року, в судове засідання повторно не з'явивились, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).
Зважаючи на численні заяви представника відповідача ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи у зв'язку із його задіяністю в інших судових справах, суд відхилив, за відсутності наданих підтверджуючих доказів про поважність повторної неявки в судове засідання, що узгоджується із положеннями ст.223 ЦПК України.
Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.
Відзив на позов відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачем не поданий.
Письмовими поясненнями від 03.12.2024 року наданими ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_7 , діючого на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 05.11.2024 року (а.с.113-116 том 3), відповідач просить відмовити позивачу у позові на необгрунтованоті та недоведеності позовних вимог, які не є відзивом на позов згідно вимог ст.178 ЦПК України, а тому суд не надає їм оцінку.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз'ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності відповідача, за погодженням позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).
Вислухавши позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встанволено, що сторони перебувають у договірних/зобов"язальних правовідносинах.
Так, 12.10.2011 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (15.08.2018 року змінило назву на АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 укладено Договір № 26259925501201-ПК про відкриття поточного рахунку фізичній особі, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки та надання овердрафту за цим рахунком. Відповідно до умов якого банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 з метою зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки. Банк зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок кошти, які надходять ОСОБА_1 відповідно до режиму викристання рахунку передбаченого «Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженого постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року та вимогами чинного законодавства.
Вказаний договір мав чинність протягом року з правом пролонгації на кожний наступний рік в разі, якщо жодна із сторін договору за два тижні до закінчення строку дії цього Договору, не заявить про намір розірвати договір, то договір вважається продовженим на кожен наступний рік.
Розділом 2 Договору № 26259925501201-ПК від 12.10.2011 року передбачалось можливість надання банком ліміту санкціонованого овердрафту, з урахуванням платостроможності позичальниці, умов та обмежень, обумовлених законодавством України, а також внутрішніх положень та програм кредитування банку на день надання такого овердрафту. Тобто, в разі нестачі коштів на рахунку позичальниці для здійснення видаткових операцій, банком міг бути наданий ліміт санкціонованого овердрафту шляхом встановлення ліміту кредитної лінії для проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів клієнта на рахунок.
У 2016 році ОСОБА_1 звернулась до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" офертою, якою просила надати їй кредитні кошти. В результаті достягнутих домовленостей, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" здійснено кредитування існуючого і діючого поточного разунку в гривні, відкритого на ім'я ОСОБА_1 на підставі договору № 26259925501201-ПК ПК від 12.10.2011 року. Тобто, ОСОБА_1 скористалась своїм правом на отримання від банку кредиту без укладення нового кредитного договору чи додаткової угоди про зміну договору № 26259925501201-ПК. Кредитні кошти перераховувались на платіжну картку відкриту тоді ж ПАТ "Банк Кредит Дніпро" за заявою ОСОБА_1 про обслуговування платіжної картки.
Кредитування поточного рахунку ОСОБА_1 здійснювалось ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у відповідності до Договору № 26259925501201-ПК від 12.10.2011 року, Тарифів ПАТ "Банк Кредит Дніпро" для фізичних осіб-держателей платіжних карток та Умов відкриття і ведення поточних рахунків фізичних осіб в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", операції за якими можуть здійснюватися за допомогою спеціальних платіжних засобів, порядок надання та використання платіжних карток, а також здійснення інших операцій та надання послуг, строком на 1 рік, з правом прологнації, якщо не менше ніж за 40 календарних днів до закінчення терміну дії цього договороу жодна із сторін не повідомить про намір припинити договір, зі сплатою відсотків згідно Тарифів банку, період погашення кредиту - протягом 35 днів з моменту виникнення заборгованості на поточному рахунку, з врахування пролонгацій і запроваджених кредитних канікул, кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів було встановлено 27.09.2023 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів (а.с.15-16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23-27, 28-42, 43, 44-48, 49-64, 65-256 том 1, 1-153 том 2, 154, 155, 156, 157-166, 167-168, 169-170).
Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.
Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості, рухом коштів по рахунку позичальника (а.с. 15-16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23-27, 28-42, 43, 44-48, 49-64, 65-256 том 1, 1-153 том 2, 154, 155, 156, 157-166, 167-168, 169-170), проте відповідач не належним чином виконує умови договору, який, як позичальник, зобов'язувався своєчасно сплачувати проценти на користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно кредитного договору, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.
Відповідач відповідно до умов Кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені кредитним договором, тобто не сплачує відсотки за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту згідно вимогами Кредитного договору (а.с. 15-16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23-27, 28-42, 43, 44-48, 49-64, 65-256 том 1, 1-153 том 2, 154, 155, 156, 157-166, 167-168, 169-170).
Позивачем на виконання умов кредитного договору надсилалися боржнику рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідністю погасити вказаний борг, проте дані повідомлення відповідачем залишено без уваги та виконання, сума боргу залишилась незмінною.
Судом також встановлено, що відповідач належним чином ознайомлений зі змістом кредитного договору, що засвідчується його електронним підписом; його умови ним не спростовуються.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідач порушив свої зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
У разі порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов'язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В абзаці 2 частини 2 ст.639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Станом на 03.10.2023 року загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить 970 925 грн. 18 коп., яка складається з наступних складових: залишок простроченого кредиту - 594 260 грн. 65 коп., залишок прострочених відсотків - 376 664 грн. 53 коп. (а.с.44-47, 49-64 том 1).
Умови договору погоджені позичальником, а тому він має дотримуватися принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці».
Добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову, та вважає, що останні не заслуговують на увагу, оскільки докази на спростування позовних вимог не надані, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами наданими позивачем по справі.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 11 651 грн. 11 коп. - за позовну заяву, 1 073 грн. 60 коп. - за заяву про забезпечення позову, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 6, 526, 527, 530, 627, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, з урахуванням Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», код ЄДРПОУ - 14352406, 970 925 грн. 18 коп. - заборгованості за кредитним договором, 11 651 грн. 11 коп. - судового збору за позовну заяву, 1 073 грн. 60 коп. - судового збору за заяву про забезпечення позову, а всього - 983 649 (дев'ятсот вісімдесят три тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.