Справа № 752/6741/25
Провадження № 2-о/752/243/25
25.03.2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнний дій або АТО, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України.
У заяві вказує, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 20.02.2009р. державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори Донецької області Будика Н.М., реєстровий номер 514, згідно якого заповідала заявнику земельну ділянку площею 6,69 га для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Зорянської сільської ради, Володарського району, Донецької області за кадастровим номером 1421781600:05:000:1007. Свідоцтво про смерть, видане повторно, зразка ДНР не має юридичної сили на території України. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно заявнику для отримання належного свідоцтва про смерть та можливості підготувати необхідні документи до нотаріуса для прийняття спадщини.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.03.2025р. було призначено розгляд даної справи на 25.03.2025р. на 12:45 годину.
У відповідності до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.02.2009р. склала заповіт, за яким заповідала на випадок своєю смерті земельну ділянку, площею 6,69 га, для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Зорянської сільської ради, Володарського району,
Донецької області за кадастровим номером 1421781600:05:000:1007 ОСОБА_1 (1958 р.н.).
У судовому засіданні з викладених у заяві обставин, письмових доказів у справі достовірно встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Маріуполь, Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_2 від хронічної ішемічної хвороби серця: атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпертензією.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та росії (зокрема, "Mozer v. The Republic of Moldova and russia", "IlascuandOthers v. Moldova and russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Також суд вважає за можливе застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, в той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Частиною 2 ст. 319 ЦПК України передбачено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів
цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не змінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
За таких обставин, оскільки заявник фактично просить встановити факт смерті особи в певний час та в певному місці, що тягне за собою можливі юридичні наслідки, серед яких, зокрема, отримання належного свідоцтва про смерть та прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись ст.ст. 3, 81, 315-319 ЦПК України суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнний дій або АТО задовольнити.
2. Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполь, Донецької області, Україна, від хронічної ішемічної хвороби серця: атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпертензією.
3. Рішення про встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2025р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА