Справа № 569/1073/25
25 березня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про зобов'язання вчинити певні дії
До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 21.02.2025 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25 березня 2025 року з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що дана справа не належить до підсудності Рівненського міського суду Рівненської області з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з цим, приписами ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, зокрема, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Виключна підсудність це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
Положеннями статті 30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Слід зауважити, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зроблено висновок, що: «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно».
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном».
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 зроблено висновок, що: «словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових».
У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. Надання послуг з утримання майна нерозривно пов'язане з об'єктом нерухомого майна, зокрема, вищезазначеним житловим приміщенням, користувачем чи власником якої є позивач».
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Матеріалами справи встановлено, що предметом позову є, в тому числі, зобов'язання відновити енергопостачання до помешкання позивача, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане зобов'язання випливає з надання житлово-комунальних послуг, такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
Як вбачається з положень частин 1-2 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду у випадку, коли справа належить до виключної підсудності іншого суду
Частиною 3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд дійшов до висновку, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зобов'язання вчинити певні дії не підсудна Рівненському міському суду Рівненської області, при цьому за правилами виключної підсудності (за місцемзнаходження нерухомого майна) справа підлягає передачі за підсудністю до Млинівського районного суду Рівненської області.
Керуючись статтями 30-31, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
Цивільну справу №569/1073/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зобов'язання вчинити певні дії, передати за підсудністю до Млинівського районного суду Рівненської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. Левчук