Справа № 565/1334/23
Провадження № 2/565/17/25
07 березня 2025 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Незнамової І.М.,
з участю: секретаря судового засідання Нафєєвої Н.В.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановленим земельним сервітутом на право проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці,
18.08.2023 року до Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , в якій позивачка просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути для неї перешкоди в користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 5610700000:01:001:0078, шляхом демонтажу частини паркану, який перешкоджає використанню, встановленого рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року, в справі №565/107/19, безоплатного, безстрокового, безособового земельного сервітуту для проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі по земельній ділянці з кадастровим номером 5610700000:01:001:0142, площею 0,0077 га, відповідно до варіанту №2 висновку експерта №3779-3780 від 24.10.2019 року за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, а саме: у виді частини вказаної земельної ділянки, шириною 3,5 м. та довжиною 21,86 м., довша сторона якої розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142, та земельної ділянки ОСОБА_4 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0141.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Малкова В.В.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області в особі судді Малкова В.В. від 13.09.2023 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 року, здійсненого на підставі розпорядження керівника апарату Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24.01.2024 року №84, головуючим суддею у справі визначено суддю Незнамову І.М.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06.02.2024 року, позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22.07.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РВ №00228, виданого 18.02.1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №107, ОСОБА_5 мала у власності земельну ділянку загальною площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 5610700000:01:001:0078, яка розташована на території міста Вараш, Рівненської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, при цьому, позивачка ОСОБА_3 , як дочка спадкодавця, є спадкоємицею належного її матері - ОСОБА_5 майна, та набула право власності на земельну ділянку загальною площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 5610700000:01:001:0078, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в розмірі 3/4 частки. Позивачка зазначає, що ОСОБА_5 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Вараської міської ради про встановлення земельного сервітуту, оскільки до належної ОСОБА_5 земельної ділянки був відсутній будь-який прохід чи проїзд. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року, яке набрало законної сили 28.07.2020 року, у справі №565/107/19, позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Вараської міської ради про встановлення земельного сервітуту задоволено, встановлено на користь власника земельної ділянки - ОСОБА_5 , розташованої на території міста Вараш Рівненської області, з кадастровим номером 5610700000:01:001:0078, безоплатний, безстроковий, безособовий земельний сервітут для проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі на земельній ділянці ОСОБА_2 з кадастровим номером 5610700000:01:001:0142 площею 0,0077 га, відповідно до варіанту №2 висновку експерта №3779-3780 від 24.10.2019 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, а саме у виді частини вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 , шириною 3,5 м. та довжиною 21,86 м., довша сторона якої розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142 та земельної ділянки ОСОБА_4 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0141. Право на вказаний земельний сервітут зареєстроване у встановленому законом порядку. 17.08.2020 року відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року, яке набрало законної сили 28.07.2020 року, у справі №565/107/19, видано виконавчий лист, який фактично не виконано. За життя ОСОБА_5 зверталася із письмовими зверненнями до ОСОБА_2 , зокрема 20.09.2021 року та 03.11.2021 року, в яких просила виконати рішення суду, однак вказані листи залишені відповідачем без реагування. Після смерті ОСОБА_5 , позивачка ОСОБА_3 намагалася вирішити питання виконання рішення суду, в тому числі через земельку комісію міської ради, але безрезультатно. На даний час відповідач ОСОБА_2 , попри наявне рішення суду, яке набрало законної сили, не виконує його, повністю ігнорує встановлений земельний сервітут.
11.10.2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ОСОБА_3 не успадкувала та не зареєструвала земельний сервітут, при цьому, успадкування земельної ділянки загальною площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 5610700000:01:001:0078, після смерті ОСОБА_5 , не свідчить, що позивачка має право на земельний сервітут. Також відповідач зазначає, що позивачка не вживала жодних дій для реального виконання рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року, у справі №565/107/19.
09.11.2023 року від представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Полюхович О.І. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник заперечує аргументи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. При цьому, представник ОСОБА_1 зауважує, що ОСОБА_3 при успадкуванні земельної ділянки загальною площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 5610700000:01:001:0078, після смерті ОСОБА_5 , отримала право на земельний сервітут, встановлений рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року, у справі №565/107/19, який являється безособовим. На переконання представника позивачки, відповідач зобов'язаний виконати вищевказане рішення суду та усунути створені ним перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
У судове засідання позивачка ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася, уповноважила на представництво своїх інтересів у справі представника - адвоката Полюхович О.І.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат Полюхович О.І. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала обґрунтування аналогічні до змісту позовної заяви та відповіді на відзив, просила позов задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона протягом життя товаришувала з покійною ОСОБА_5 , її земельна ділянка знаходиться поруч із земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_5 , а на даний час успадкована її дочкою ОСОБА_3 . З невідомих причин ОСОБА_2 обгородив парканом належну йому земельну ділянку, яким повністю загородив ОСОБА_5 будь-який доступ до належної їй земельної ділянки. Підтвердила, що за життя ОСОБА_5 неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з проханням надати доступ до належної їй земельної ділянки, однак відповідач всі її прохання ігнорував. Також підтвердила, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду, яким його зобов'язано надати доступ до земельної ділянки, яка успадкована ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_5 , і позивачка до даного часу немає доступу до належної їй земельної ділянки.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона протягом життя товаришувала з покійною ОСОБА_5 . Їй відомо, що ОСОБА_5 не мала доступу до належної їй земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 , обгородивши свою земельну ділянку парканом, повністю загородив будь-який доступ ОСОБА_5 до її земельної ділянки. За життя ОСОБА_5 неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з проханням надати доступ до належної їй земельної ділянки, однак відповідач всі її прохання ігнорував, тому ОСОБА_5 довелося звертатися до суду. Підтвердила, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду, яким його зобов'язано надати доступ до земельної ділянки, яка успадкована ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_5 , і позивачка до даного часу немає доступу до належної їй земельної ділянки.
Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_3 - адвоката Полюхович О.І., відповідача ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 5610700000:01:001:0078, на праві спільної часткової власності, частка власності - 3/4, право власності зареєстроване на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав від 24.02.2023 року №324003833 та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії НСТ №946814.
Також встановлено, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року, яке набрало законної сили 28.07.2020 року, у справі №565/107/19, позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Вараської міської ради про встановлення земельного сервітуту задоволено, встановлено на користь власника земельної ділянки - ОСОБА_5 , розташованої на території міста Вараш Рівненської області, з кадастровим номером 5610700000:01:001:0078, безоплатний, безстроковий, безособовий земельний сервітут для проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі на земельній ділянці ОСОБА_2 з кадастровим номером 5610700000:01:001:0142, площею 0,0077 га, відповідно до варіанту №2 висновку експерта №3779-3780 від 24.10.2019 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, а саме у виді частини вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 , шириною 3,5 м. та довжиною 21,86 м., довша сторона якої розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142, та земельної ділянки ОСОБА_4 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0141.
Право на земельний сервітут зареєстроване 01.09.2021 року у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №273369645 від 06.09.2021 року.
У рішенні Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року вказано, що суд, забезпечуючи найбільш раціональне використання земельних ділянок, доходить висновку, що найменш обтяжливим способом, який завдасть найменше незручностей, буде встановлення сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_2 відповідно до варіанту №2 запропонованого у висновку експерта від 24.10.2019 року №3779-3780, у виді частини земельної ділянки ОСОБА_2 , шириною 3,5 м. та довжиною 21,86 м., довша сторона якої розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142, та земельної ділянки ОСОБА_4 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0141.
Згідно ч.3 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вказану норму закону, питання доцільності та обґрунтованості встановлення ОСОБА_5 земельного сервітуту було предметом розгляду в цивільній справі №565/107/19, у якій ОСОБА_2 мав статус відповідача,
У свою чергу, предметом розгляду в даній справі є дії відповідача ОСОБА_2 , спрямовані на унеможливлення виконання судового рішення про встановлення земельного сервітуту, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина перша статті 316 ЦК України регламентує, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України, власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм Законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
За змістом частини першої статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Положення статті 401 ЦК України відображає право власника сусідньої земельної ділянки використовувати земельну ділянку іншого власника.
Відповідно до статті 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Згідно із положеннями статей 91, 96 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено право землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Факт вчинення перешкод зі сторони відповідача, можливості використання земельної ділянки, на яку встановлено сервітут, шляхом встановлення паркану, підтверджений в ході судового розгляду та відповідачем не спростований.
Приписи статті 129-1 Конституції України регламентують, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтями 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права, та змінюють практику застосування національного Закону відповідно до рішення цього Суду.
Відповідно до чіткої і усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, пункт 66).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява №29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява №1811/06).
Згідно із пунктом 6 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі положень частин другої-четвертої статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
За встановлених обставин, суд відхиляє заперечення проти позову, викладені відповідачем ОСОБА_2 , якому достовірно відомо про рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року, яке набрало законної сили 28.07.2020 року, у справі №565/107/19, яким встановлено земельний сервітут, при цьому, останній ухиляється від його виконання, покликаючись, що позивачка не вжила достатніх та реальних заходів щодо виконання вказаного рішення суду, що прямо суперечить приписам статті 129-1 Конституції України.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановленим земельним сервітутом на право проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання стягнення та розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Позивачкою ОСОБА_3 сплачено 1073,60 грн. судового збору.
Оскільки позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1073,60 грн. судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду з позовом.
Керуючись ст.ст.2, 3, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановленим земельним сервітутом на право проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці, задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути для ОСОБА_3 перешкоди в користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 5610700000:01:001:0078, шляхом демонтажу частини паркану, який перешкоджає використанню, встановленого рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.01.2020 року, в справі №565/107/19, безоплатного, безстрокового, безособового земельного сервітуту для проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі по земельній ділянці з кадастровим номером 5610700000:01:001:0142, площею 0,0077 га, відповідно до варіанту №2 висновку експерта №3779-3780 від 24.10.2019 року за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, а саме: у виді частини вказаної земельної ділянки, шириною 3,5 м. та довжиною 21,86 м., довша сторона якої розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142, та земельної ділянки ОСОБА_4 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0141.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп., що сплачений позивачкою при зверненні до суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складений 18 березня 2025 року.
Головуючий суддя І.М.Незнамова