Справа № 544/1908/24
пров. № 2/544/144/2025
Номер рядка звіту 68
17 березня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря - Костенко Т.В,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Ковтуна М.В.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Грицай І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом адвоката Ковтуна Миколи Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ (Служба) у справах дітей Пирятинської міської ради Полтавської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Ковтун М.В. в її інтересах звернувся у вересні 2024 року до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Шлюб зареєстрований Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (актовий запис №864). Від цього шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю. Спільне життя у сторін склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядав на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. Через ці обставини шлюбні відносини між ними припинились. Відповідач залишив сім'ю та проживає окремо. За таких обставин примирення неможливе, а подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.
У зв'язку з припиненням шлюбних відносин, сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання спільної дитини, оскільки відповідач, незважаючи на вік дитини, стан її здоров'я, відвідування закладу дошкільної освіти за місцем свого проживання, постійно погрожує забрати дитину для її постійного проживання за місцем його мешкання.
Просить розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 серпня 2021 року Деснянським відділом державної реєстрації атів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (актовий запис №864). Після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище ОСОБА_1 не відновлювати. Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов та шлюб сторін розірвати. Позивач пояснила, що згоди про місце проживання дитини між ними не досягнуто. Після укладення шлюбу вони деякий час проживали з відповідачем у м. Києві, а з початку 2022 року переїхали проживати в с. Велика Круча Лубенського району, в квартиру її матері. Згодом відповідач повідомив її, що він втомився від сімейних проблем і 19.09.2023 залишив сім?ю та повернувся жити до м. Києва. При цьому останній повідомив, що бажає сам виховувати дитину, він вважає, що може її краще виховати та вилікувати. Офіційно відповідач не працює, кожного місяця він надсилає кошти на утримання дитини в розмірі 1282 грн. Дитина має певні проблеми із здоров'ям (затримка мовленнєвого розвитку), вона як мати вживає всі заходи для обстеження та лікування дитини відповідно до рекомендацій лікаря. Дитина відвідує дошкільний заклад. Позивачка як підприємець має стабільний щомісячний дохід. З того часу як відповідач залишив сім?ю, він до дитини не з'являвся, спілкувався по телефону останній раз в листопаді минулого року. Вважає, що в інтересах дитини буде визначити місце її проживання з матір'ю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у порядку, встановленому законом, направив заяву про слухання справи без його участі та надав письмові пояснення по суті позовних вимог. В частині задоволення позову про розірвання шлюбу не заперечує, в іншій частині вимог - про визначення місця проживання дитини з матір'ю просив відмовити. Зазначив, що сімейне життя стало погіршуватись після переїзду до Великої Кручі 24.02.2022 р, у зв'язку з різного роду побутовими ситуаціями, які стосувались їх з дружиною, так і родичів дружини. Його виїзд до Києва був обумовлений потребою у медичних процедурах, на що дружина не мала заперечень. Через необхідність додаткового лікування його перебування у Києві затягнулося, що викликало невдоволення з боку дружини. Між ними відбулась розмова, в результаті якої дружина повідомила, що не дозволяє йому повернутися для спільного проживання у селі Велика Круча. Під час спільного проживання разом із сім'єю він мав можливість стабільно здійснювати свої батьківські обов'язки щодо спільної дитини, ОСОБА_3 . У цей період він брав активну участь у її житті та розвитку, забезпечуючи належний догляд, допомагав у побутових справах, доглядав за дитиною та проводив з нею час. Після того, як дружина заборонила йому проживати разом із нею та дитиною у селі Велика Круча, він був позбавлений можливості брати активну участь у щоденному житті дитини та підтримувати тісний контакт з нею. Таким чином, вважає, що були порушені його батьківські права на участь у вихованні дитини, гарантовані статтями 59 та 157 Сімейного кодексу України. Навіть перебуваючи у Києві, він вживав заходи для вирішення поточних питань, пов'язаних із задоволенням потреб дитини: надання дружині фінансової підтримки для утримання дитини, купівля та надсилання для дитини необхідних ліків, предметів гігієни, дитячого одягу, іграшок; надання дружині рекомендацій щодо виховання спільної дитини тощо. Не погоджується з інформацією, зазначеною у довідці з дитячого садка, в частині, де стверджується, що він не беру участі у вихованні дитини. Вважає, що завідуюча дитсадка не має достатніх повноважень та інформації для об'єктивної оцінки його у часті у вихованні дитини. Дитина має затримку мовленнєвого розвитку, про що зазначено у відповідній медичній довідці, виданій неврологом. Зважаючи на дану проблему вважає, що дитині буде краще проживати у Києві, за місцем проживання її батька, оскільки у Києві наявні логопедичні дитячі садки, персонал яких знає як працювати з дітьми із аналогічними проблемами. Логопедичні садки та спеціалісти в Києві зможуть забезпечити дитині необхідну підтримку для вирішення проблем з мовленнєвим розвитком, що сприятиме її успішній соціалізації та навчальній підготовці. За наявною у нього інформацією логопедичні дитячі садки в межах Пирятинської територіальної громади відсутні. Також у Києві практикують приватні логопеди (дефектологи) та дитячі неврологи, які також можуть надати кваліфіковану допомогу дитині із зазначеною проблемою. Про доцільність для дитини проживання з ним за місцем його проживання, він неодноразово говорив її матері, ОСОБА_1 . У процесі таких розмов він зазначав, що готовий, в межах чинного законодавства, домовившись з мамою дитини, забезпечити дитині найкращі умови для її розвитку та виховання за місцем його проживання. Однак домовленості між ним і ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини у досудовому порядку не було досягнуто. На підтвердження наявних у відповідача належних житлових умов для проживання дитини просив долучити акт обстеження Деснянської районної служби у справах дітей м. Києва.
Представник третьої особи - Відділу (Служби) у справах дітей Пирятинської міської ради Полтавської області у судовому засіданні пояснила, що громадянин ОСОБА_2 звертався до відділу щодо проведення перевірки мовленнєвого розвитку дитини. Працівники відділу 26.09.2024 обстежували умови проживання малолітньої ОСОБА_5 , з'ясовували ситуацію у сім'ї. Встановлено, що для проживання та виховання дитини створено умови на задовільному рівні. Для ОСОБА_5 виділено окрему облаштовану кімнату. Мати працює віддалено. Дитина відвідує дошкільний навчальний заклад. Діана має певні проблеми зі здоров'ям, але мати постійно слідкує за її здоров'ям, займається з донькою, дитина планово обстежується у лікарів.У жовтні відповідач звертався до відділу по питанню щодо бажання спілкування з донькою. В ході вивчення порушеного питання працівники відділу спілкувалися з ОСОБА_6 і вона запевнила, що не заперечує щодо зустрічей батька з дитиною та не чинитиме перешкоди. У листопаді відповідач звертався до відділу по питанню отримання інформації щодо стану здоров'я доньки та її побутових потреб. Вивчаючи порушене питання, від ОСОБА_7 отримано письмове пояснення, в якому вона зазначає, що батько не бачився з донькою з 19.09.2023 року. Тобто батько не бере участі у вихованні доньки. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Пирятинської міської ради розглянуто питання щодо визначення місця проживання дитини, де комісія дійшла висновку рекомендувати за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої доньки сторін з матір'ю.
Суд, врахувавши доводи сторін, оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 56 СК кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Як передбачено приписами ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 109 СК передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом установлено:
З 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Шлюб зареєстрований Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (актовий запис №864) (а.с.9).
Від цього шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю (а.с.10,11).
Спільне життя між сторонами не склалось через відсутність взаєморозуміння, втрату взаємних почуттів, що призвело до припинення шлюбних відносин між сторонами. З вересня 2023 року подружжя разом не проживають та підтримувати шлюбні відносини сторони не бажають.
Суд зазначає, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Оскільки обставини, викладені позивачем, свідчать про те, що у останньої відсутня вільна згода на перебування у шлюбі, втрачене почуття любові до відповідача, збереження шлюбу, на думку суду, суперечитиме її інтересам. Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України. Відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу.
З огляду на те, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і може бути розірваним.
Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СК України). Позивач про відновлення дошлюбного прізвища не заявила, тому після розірвання шлюбу має право надалі іменуватися прізвищем, отриманим після реєстрації шлюбу з відповідачем.
При вирішенні спору в частині позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, суд виходить із наступного.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна, або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Таким чином, суд, врахувавши положення ст. 51 Конституції України, статтей 7, 157 СК України, а також рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) «М. С. проти України», зауважує, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв?язків із сім?єю, крім випадків, коли сім?я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
При розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Судом встановлено, що малолітня дитина сторін з початку 2022 року постійно проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-25).
Працівниками відділу у справах дітей Пирятинської міської ради Полтавської області було проведене обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_5 , за результатами якого встановлено, що для проживання та виховання дитини створено умови на задовільному рівні. Дівчинка забезпечена сезонним одягом взуттям, іграшками, продуктів харчування достатньо.
Батьки неповнолітньої дитини з вересня 2023 року проживають окремо, згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх малолітня донька, вони не дійшли, із заявою про визначення місця проживання дитини до органу опіки та піклування сторони не зверталися.
Дитина ОСОБА_3 відвідує Великокручанський заклад дошкільної освіти «Колосок» з 01.05.2024 (а.с.12).
Згідно довідки КП «Пирятинський ЦПМСД» від 25.09.2024 дитина ОСОБА_3 задекларована у лікаря-педіатра ОСОБА_8 . На планові і профілактичні огляди до лікаря з'являється вчасно в присутності матері (а.с.51).
Позивач по справі зареєстрована як ФОП та має стабільний дохід (а.с. 14-16).
Мати дитини постійно піклується про дитину, турбується про її здоров'я, бере участь у духовному та фізичному розвиткові.
Дитина має затримку мовленнєвого розвитку, про що зазначено у відповідній медичній довідці, виданій дитячим неврологом 23.08.2024 (а.с.13), у зв'язку з чим їй призначене додаткове обстеження, яке позивач провела 18.10.2024 (а.с.49-50).
Відповідач ОСОБА_2 документів про своє працевлаштування не надав. Він мешкає у АДРЕСА_2 , власником квартири є його мати ОСОБА_9 .
Згідно акту обстеження умов проживання, проведеного службою у справах дітей Деснянської РДА м. Києва від 07.02.2025, у квартирі чисто, зроблений косметичний ремонт, є всі необхідні меблі та побутова техніка, у квартирі виділена окрема кімната для дитини з необхідними меблями (а.с.78).
В матеріалах справи мається висновок органу опіки та піклування (затверджений рішенням виконкому Пирятинської міської ради №69 від 29.01.2025) про доцільність визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.72).
Вказаний висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору взятий до уваги судом при вирішенні спору.
Заперечення відповідача щодо розгляду справи по суті у зв'язку з можливістю досудового врегулювання спору суд не бере до уваги, оскільки звернення до суду, а не до органу опіки і піклування для вирішення спору є правом позивача та не є перешкодою для судового розгляду.
Відсутність за місцем проживання дитини спеціалізованих дошкільних закладів не вказує на неможливість гармонійного фізичного розвитку, соціалізації та здібностей дитини з огляду на розвиток в Україні інклюзивної освіти. Аргументи відповідача про те, що за місцем його проживання працюють більш кваліфіковані спеціалісти дитячі неврологи є непереконливими. Проживання дитини у іншому населеному пункті (не в самому Києві) не перешкоджає зверненню до таких спеціалістів в плановому порядку за сприяння обох батьків, на кожного з яких покладається однакова відповідальність за здоров'я дитини. Таким чином, указані аргументи відповідача не є визначальними для вирішення питання місця проживання малолітньої дитини.
При цьому суд бере до уваги ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов'язків, який понад рік до дитини не з'являється, тривалий час не спілкується. Жодних доказів про те, що позивач чинить перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною, суд не знайшов.
Таким чином, суд приймає до уваги обставини, які свідчать про ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Зазначені обставини свідчать про те, що мати виявляє більшу увагу та турботу про дитину, постійно піклується про неї, турбується про її здоров'я, бере участь у духовному та фізичному розвиткові. Ураховуючи встановлені сталі соціальні зв'язки, які склались у дитини за місцем проживання, недоцільність порушення стабільності повсякденного життя дитини, суд вважає, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , максимально відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню1211,20 грн на користь позивача в повернення сплаченого нею судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 13, 89, 142, 263-265 ЦПК України,суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 17 серпня 2021 року Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), актовий запис № 864.
Дошлюбне прізвище позивачки не відновлювати.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини сторін: доньки ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою АДРЕСА_1 .
Стягти із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у повернення сплаченого судового збору 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 25.03.2025.
Суддя О.О.Сайко