25.03.2025 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/1139/24
Провадження № 2/533/59/25
25 березня 2025 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представниці відповідача - Даниленко Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення,
06 грудня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, у якій просила суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 20.06.2017 нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року у сумі 30625,00 грн.
Також позивачка просила стягнути з відповідача понесені судові витрати у сумі 3211,20 грн.
Разом з позовною заявою позивачкою подано клопотання про витребування від відповідача ТОВ «Агротехнологія» копії договору оренди земельної ділянки.
У подальшому позивачка збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди земельної ділянки за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у сумі 43367,90 грн з вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов'язкових платежів.
Пізніше позивачка зменшила позовні вимоги та у кінцевому підсумку просила суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди земельної ділянки за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року у сумі 21601 гривень 77 копійок з вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов'язкових платежів.
Процесуальні дії/рішення у справі
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 23 січня 2025 року (а.с. 33-36).
Цією у ж ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» у строк 10 днів з дня отримання ухвали копію укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» та ОСОБА_2 договору про оренду земельної ділянки, кадастровий номер 5322082000:00:001:0268, та інформацію про розмір нарахувань орендної плати за 2022 та 2023 роки на підставі даного договору.
20 грудня 2024 року відповідачем ТОВ «Агротехнологія» подано відзив на позовну заяву (а.с. 40-45) та розрахунок по орендній платі (а.с. 46).
30 грудня 2024 року від позивачки надійшла відповідь на відзив (а.с. 49-51) разом зі заявою про збільшення позовних вимог (а.с. 52-53).
17 січня 2025 року від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 57-59), до якої було додано розрахунок по орендній платі (а.с. 60).
23 січня 2025 року на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про надання документів (а.с. 72-73), до якої було додано докази, копії яких були неякісними, а саме: договір оренди землі (а.с .74-75), акт приймання передачі від 17.09.2015 (а.с. 76), витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 77), розрахунок по орендній платі (а.с. 78).
У судовому засіданні 23.01.2025 протокольною ухвалою суду долучено до матеріалів справи докази, надані представником відповідача у судовому засіданні, а саме копію договору оренди землі (а.с. 83-84), копію акту приймання передачі від 17.09.2015 (а.с. 85), копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 86). У судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2025 для подання сторонами суду власних розрахунків суми заборгованості.
10 лютого 2025 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 94-96), розрахунок заборгованості по орендній платі (а.с. 98).
17 лютого 2025 року позивачкою подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с.100-103), в якій позивачка просила суд:
- прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 17.09.2015, зареєстрованим 20.06.2017 нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу, за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року у сумі 21601 гривень 77 копійок з вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов'язкових платежів;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3211 гривень 20 копійок.
17 лютого 2025 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 104).
18 лютого 2025 року від відповідача повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 106-107).
Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року прийнято до розгляду заяву позивачки ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог до ТОВ «Агротехнологія». Судове засідання відкладено на 20.03.2025 (а.с. 109-111).
18.03.2025 від відповідача надійшли пояснення на заяву про зменшення позовних вимог (фактично додатковий відзив) (а.с. 121-123). Такі пояснення не направлялися заздалегідь позивачці, як це передбачено ч. 4, 5 ст. 178 ЦПК України, та суд не надавав дозвіл відповідачу подати додаткові пояснення у порядку ч. 9 ст. 174 ЦПК України. Такі пояснення надійшли поза межами строку, встановленого відповідачу в ухвалі 18.02.2025 для надання відзиву на заяву про зменшення позовних вимог. З цих підстав протокольною ухвалою суду від 20.03.2025 такі «додаткові пояснення суду на заяву про зменшення позовних вимог» суд залишив без розгляду.
У судовому засіданні 20.03.2025 позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення вимог, підтримала, просила їх задовільнити. Надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. Розрахунок заборгованості за договором обґрунтувати не змогла. Пояснила, що такий готувався адвокатом.
Представниця відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала частково. Надати обґрунтовані пояснення що контрррозрахунку заборгованості також не змога. Визнала у судовому засіданні, що за умовами договору орендна плата мала б нараховуватися з урахуванням індексації, яка відповідачем не нараховувалася. Законні або договірні підстави для використання під час розрахунку орендної плати нормативної грошової оцінки в меншому розмірі, аніж та, що визначена договором, також не навела. У підсумку, у судовому засіданні 20.03.2025 фактично визнала частково пред'явлені позовні вимоги та просила суд стягнути з ТОВ «Агротехнологія» 11383,89 грн, у задоволенні решти позовних - відмовити. Судові витрати просила стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 3-7, 49-51, 52-53, 100-103)
Позивачка є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 4,7798 га, розташованої на території Михайликівської сільської ради Козельщинського (нині Кременчуцького) району Полтавської області, кадастровий номер 5322082000:00:001:0268, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 07 червня 2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу, реєстровий № 923.
Спадщину вона отримала після своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Успадкована нею земельна ділянка належала її матері на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 06.06.2006 відповідно до розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації від 13.06.2005 № 261.
Між матір'ю позивачки та ТОВ «Агротехнологія» було укладено договір оренди даної земельної ділянки, який зареєстровано 20.06.2017 нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
Протягом дії договору оренди земельної ділянки відповідач користувався належною ОСОБА_2 земельною ділянкою та сплачував на її рахунок раз на рік наприкінці року орендну плату у розмірі, залежно від нормативної грошової оцінки землі. Позивачка зазначала, що в останнє її мати отримала орендну плату за 2021 рік у сумі 15326 гривень.
За 2022 та 2023 роки орендна плата відповідачем не виплачена.
Позивачка повідомляла орендаря про набуття нею права власності на земельну ділянку у порядку спадкування. З набуттям права власності на земельну ділянку до неї перейшли права і обов'язки попереднього власника земельної ділянки щодо правовідносин оренди землі, у тому числі право на отримання орендної плати, зокрема, невиплаченої у строки, встановлені договором.
Позивачка зазначала, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором оренди земельної ділянки та заборгував їй орендну плату за 2022 рік у сумі 15326 грн та за 2023 рік у сумі 15326 грн, що в загальному становить 30652 грн. При цьому позивачкою було враховано, що нормативна грошова оцінка належної їй земельної ділянки не змінилася з 2019 року і становить 150461,57 грн, що підтверджується інформацією з відкритих даних ДЗК.
У відповіді на відзив позивачка зазначала, що вона не заперечує проти визначеного відповідачем у відзиві на позовну заяву розміру орендної плати - 9,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка з 2022 року складає 209214,36 грн.
У зв'язку з цим, позивачка вважала, що заборгованість з орендної плати за 2022 рік становить 21683,95 грн та за 2023 рік - 21683,95 грн, а всього 43367,90 грн. Саме цю суму просила стягнути з відповідача у заяві про збільшення позовних вимог.
У заяві про зменшення позовних вимог позивачка зазначала, що отримавши у судовому засіданні 23.01.2025 копію договору оренди землі, здійснила на його підставі оновлений розрахунок, внаслідок якого, на її думку, заборгованість з 01.01.2022 по 31.12.2023 має становити 21601,77 грн.
Відповідно до пунктів 9-11 договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем щорічно у формі та розмірі 7 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки в грошовій формі. Отже, договором розмір орендної плати визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації.
Базою обрахування належної ОСОБА_1 орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Позивачка зазначала, що відповідно до відкритих даних земельного кадастру нормативна грошова оцінка належної їй земельної ділянки проведена 10.09.2021 та складає 150461,57 грн.
Ураховуючи, що коефіцієнт індексації після проведення нормативної грошової оцінки у 2019 році та до 2022 року ставив 1,0, тому і НГО земельної ділянки позивачки у ці роки складала 150461,57 грн. У 2023 році розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає 150461,57 х 1,051 = 158135,11 грн з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно, на думку позивачки, розмір заборгованості відповідача перед нею з орендної плати за 2022 рік складає 10532,31 грн (150461,57 грн х 7 % = 10532,31 грн), за 2023 рік - 11069,46 грн (158135,11 грн х 7 % = 11069,46 грн), а всього - 21601,77 грн.
Звертала увагу суду, що у наведеному розрахунку розмір заборгованості визначений без урахування коефіцієнта інфляції суми орендної плати, інших видів фінансової відповідальності боржника за прострочення зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
При нормативному обґрунтуванні позову позивачка посилалася на статті 11, 407, 409-410, 526, 625, 1220, 1268 Цивільного кодексу України, статті 78, 90, 93, 96, 148-1 та пп. 2 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. 289 Податкового кодексу України, статті 1, 13, 21, 24, 25, 35, 36 Закон України «Про оренду землі», статтю 18 Закону України «Про оцінку землі» та правові висновки Верховного Суду у справі № 911/2390/18 (постанова суду від 16 лютого 2021 року), у справі № 914/2848/22 (постанова суду від 05 червня 2024 року).
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги у зменшеному розмірі підтримала у повному обсязі.
Позиція відповідача (а.с. 38-39, 40-45, 57-59, 92-93, 94-96)
Відповідач мав суперечливу позицію щодо пред'явлених позовних вимог. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, однак визнавав факт наявності заборгованості за договором оренди. Сума визнаної відповідачем заборгованості неодноразово змінювалася.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що дійсно з 2015 по 2023 роки ТОВ «Агротехнологія» мало господарські взаємовідносини з ОСОБА_1 у вигляді оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322082000:00:001:0268, яка належить позивачці на праві власності.
Договір оренди був укладений строком на 7 років, тобто до 17.09.2022.
Відповідно до умов договору оренди у 2021 була нарахована та виплачена орендна плата за 2021 рік в сумі 15326 грн.
Відповідач зазначав, що у 2022 році нормативна грошова оцінка, за даними Земельного кадастру України, орендованої ним земельної ділянки становила 209214,36 грн.
Відповідно до умов договору оренди від 10.08.2015 розмір орендної плати складає 7 % від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки з моменту укладення договору оренди упродовж усього строку його дії.
За власною ініціативою відповідача та його рішенням такий відсоток був збільшений і складав 9,1 % від нормативної грошової оцінки. Тому, враховуючи площу земельної ділянки, - 4,7798 га, сума орендної плати за 2021 рік складала 15326 грн.
Разом з тим, на думку відповідача, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-ІХ розмір орендної плати за земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може перевищувати 8 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативно-грошової оцінки площі ріллі по області.
Тому відповідач вирішив залишити відсоток орендної плати у розмірі 9,1 %, але без врахування коефіцієнта інфляції, що є законним та справедливим по відношенню до позивача як орендодавця в умовах війни.
Закон України «Про оренду землі» при визначенні розміру орендної плати допускає можливість незастосування «коефіцієнту інфляції», на переконання відповідача.
Відповідач зазначав, що жодних змін у договір оренди сторонами не вносилося, додаткові угоди не укладалися. Відтак, на думку відповідача, обрахунок орендної плати та її сплата за умовами договору повинні здійснюватися, виходячи з умов на день підписання договору.
Ураховуючи зазначені обставини, судову практику та всі наявні ризики господарської діяльності у період війни, що безумовно позначилось на економічних показниках роботи підприємства, ТОВ «Агротехнологія» було прийнято рішення про залишення суми орендної плати у розмірі 9,1 % від вартості нормативної грошової оцінки, однак без індексації.
На підставі проведених розрахунків відповідач уважав, що сума заборгованості з орендної плати перед позивачкою за 2022-2023 роки складає 16696,64 грн.
У запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог відповідач зазначав, зі сторони позивачки ніяких заперечень та зауважень щодо надлишково отриманих від відповідача сум орендної плати за всі попередні роки та пропозицій їх повернення не надходило.
На підставі проведених відповідачем розрахунків сума нарахованої ним орендної плати за 2022-2023 роки складає 21683,95 грн. Сума ж виплати з урахуванням утриманих податків та зборів за 2022-2023 роки разом складає 16696,64 грн.
У заяві від 10.02.2025 відповідач зазначав, що ТОВ «Агротехнологія» спробувало скористатись наданою ЦПК України можливістю та намагалось вжити відповідних заходів врегулювання спору до початку слухання справи по суті шляхом пропозиції виплати (перерахування) заборгованості орендної плати ОСОБА_1 в межах суми, визнаної ТОВ «Агротехнологія» самостійно як заборгованість.
Ураховуючи відсутність в підрозділі бухгалтерської звітності відповідача даних про карткові рахунки ОСОБА_1 або віднайдення іншого способу отримання коштів для виплати заборгованості по орендній платі за 2022-2023 роки, працівником ТОВ «Агротехнологія» Кондренко Л.Я. 05.02.2025 було здійснено телефонний дзвінок особисто ОСОБА_1 з пропозицією з'явитися в адміністрацію товариства для отримання коштів в сумі 11383,89 грн, з урахуванням нарахованої пені та 3 % річних від суми заборгованості, нарахованих ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» у відповідності до умов Договору оренди.
У подальшому у відзиві на заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та визнати остаточною суму заборгованості перед позивачем за спірним договором оренди земельної ділянки за 2022-2023 роки у сумі 11383,89 грн як таку, що визнана ТОВ «Агротехнологія».
З посиланням на ст. 257 та 261 ЦК України відповідач уважав, що має повне право «виправити» свою помилку і провести всі виплати у відповідності з умовами договору за останні три роки.
Тому, на переконання відповідача, сума орендної плати за 2021 рік (за мінусом податків та зборів) з урахуванням коефіцієнта індексації 1,756, передбаченої п. 9 договору, 7 % має складати 8478,51 грн; виплачено фактично - 15326,00 грн. Отже відповідач уважав, що ним було переплачено позивачці за 2021 рік 6847,49 грн.
Така сума є надлишково виплаченою позивачці у 2021 році, тому ТОВ «Агротехнологія» має право провести відповідні коригування з урахуванням положень ст. 257 ЦК України за 2022-2023 роки.
У підсумку відповідач просив суд відмовити позивачці у задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог до ТОВ «Агротехнологія» на суму 43367,90 грн, визнати остаточну суму заборгованості ТОВ «Агротехнологія» перед ОСОБА_1 по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 17.09.2015 за 2022-2023 року у сумі 11383,89 грн як таку, що визнана відповідачем самостійно, судові витрати у розмірі 3211,20 грн покласти на позивача.
Ураховуючи всі умови договору оренди земельної ділянки (паю) та той факт, що сума орендної плати за 2022 рік та 2023 рік не була виплачена вчасно, остаточні суми заборгованості по орендній платі ОСОБА_1 , на переконання відповідача, є такими:
-за 2022 рік до виплати належить 8738,68 грн;
-за 2023 рік - 9490,96 грн.
Зважаючи на переплату у 2021 році на суму 6847,49 грн, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачкою за 2 роки, на думку відповідача, складає 11383,89 грн (з урахуванням пені та 3 % річних).
Щодо нормативної грошової оцінки (надалі - НГО) земельної ділянки відповідач також змінив свої доводи та зазначив, що для обрахунку має братися НГО станом на 13.02.2019, а саме - 150461,57 грн, а не та, що зазначена у договорі, - 174345,00 грн.
При нормативному обґрунтуванні відповідач посилався на статті 11, 257, 261, 407, 409-410, 628, 632, 651, 792 Цивільного кодексу України, статтю 288 Податкового кодексу України, статті 3, 5 Закону України «Про оцінку земель», статті 1, 13, 15, 21 Закону України про оренду землі», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» та висновки Верховного Суду у справі № 922/1658/19 (постанова суду від 16 березня 2020 року).
Додаткові пояснення відповідача на заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 116-118) суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не надано докази направлення пояснень позивачці та такі додаткові пояснення є фактично відзивом на заяву про зменшення позовних вимог, що подана з пропущенням строку, встановленого судом.
У судовому засіданні представниця відповідача підтримали свої доводи, викладені у останньому відзиві. Просила задовольнити позовні вимоги частково у сумі, що визнається відповідачем, - 11383,89 грн, у задоволенні решти позовних вимог просила відмовити, судові витрати стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог.
Фактичні обставини встановлені судом
Позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 5322082000:00:001:0268 площею 4,7798 га, розташованої за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, Михайликівська сільська рада, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 07.06.2024 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 923 (а.с. 11), копією витягу з Державного реєстру речових прав від 07.06.2024 (а.с.12), відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2025 № 1052762 (а.с. 69-71) та інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.09.2024 (а.с. 15).
Раніше земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 045521 від 06.06.2006 (а.с. 14).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10 жовтня 2023 року виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради (а.с. 13).
Земельна ділянка успадкована позивачкою ОСОБА_1 після померлої матері ОСОБА_2 (а.с. 11).
17 вересня 2015 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» (орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 83-84).
Відповідно до п. 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.
Згідно з п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,7798 гектарів, у тому числі ріллі 4,7798 га, кадастровий № 5322082000:00:001:0268.
У п. 5 договору оренди землі сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 174345 гривень.
Відповідно до п. 8 договір укладено на 7 років, починаючи з дати державної реєстрації, але у будь-якому випадку договір діє до моменту закінчення виробничо-технологічного циклу діяльності орендаря на об'єкті оренди.
Згідно з п. 9 договору оренди оренда вноситься орендарем у формі та у розмірі: 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі.
Відповідно до п. 10 договору оренду обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Податок з доходів фізичних осіб утримується орендарем з орендної плати у відповідності з Податковим кодексом України у зв'язку з чим орендна плата виплачується орендодавцю за вирахуванням податків з доходів фізичних осіб.
Орендна плата вноситься до 01 квітня наступного року (п. 11 договору).
Згідно з п. 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається один раз у три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законом; погіршення стану орендованої земельної ділянки не звини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 договору оренди).
У п. 31 договору оренди зазначено, що орендар зобов'язаний, серед іншого, своєчасно сплачувати орендну плату; після закінчення строку оренди повернути земельну ділянку у стані, передбачуваному договором.
У відповідності до п. 40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 45 договору).
Договір містить підписи сторін.
Відповідно до акту приймання-передачі від 17 вересня 2015 року, на виконання умов укладеного договору від 17.09.2015, цей акт складений між ОСОБА_2 (орендодавцем) Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» (орендарем) про те, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області загальною площею 4,7798 гектарів, у тому числі рілля 4,7798 гектарів, кадастровий № 5322082:00:001:0268, розташування та межі, якої визначені на плані меж земельної ділянки, що надана у встановленому законом порядку, і посвідчена Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серія ПЛ № 045521, зареєстрованого Козельщинською районною державною адміністрацією за № 010654500156 від 06.06.2006. Цей Акт є невід'ємною частиною договору № б/н від 17.09.2015 (а.с. 85).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.06.2017 № 90340406 та відповідно до відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2025 № 11052762 приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Скрит Ліною Георгіївною 20.06.2017 зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 17.09.2015. Строк дії договору - 7 років, починаючи з дати державної реєстрації, але у будь-якому випадку договір діє до моменту закінчення виробничо-технологічного циклу діяльності орендаря на об'єкті оренди, з правом пролонгації (а.с. 86, 69-71).
Відповідно до витягу зі технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого станом на 13.02.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим № 5322082000:00:001:0268 становить 150461,57 грн (а.с. 96).
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.09.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий № 5322082000:00:001:0268, станом на 10.09.2021 становить 150461,57 грн (а.с. 17).
Відповідно до розрахунку по орендній платі по ТОВ «Агротехнологія» ОСОБА_1 нараховано за 2022, 2023 роки - 21683,95 грн ( 9,1 %); прибутковий податок 18 % - 3903,11 грн; військовий збір 5 % - 1084,20 грн; до виплати 16696,64 грн; дія попередньої угоди - 17.09.2022 (а.с. 46, 60, 72,78).
У судовому засіданні сторони підтвердили, що дія договору триває, земельна ділянка перебуває у користуванні орендаря (відповідача) та орендодавцеві (позивачці) станом на дату розгляду справи у суді не повернута.
Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду
Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв'язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи. (ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній станом на дату підписання договору) об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ( ст. 125 Земельного кодексу України у редакції станом на дату укладення договору).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі»).
Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Такому праву кореспондує обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (стаття 30 Закону «Про оренду землі» та ч. 1 статті 651 ЦК України).
Згідно зі ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
У статті 13 Закону України «Про оцінку землі» встановлено випадки обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, серед яких такого випадку, як визначення розміру орендної плати за договорами оренди земельних ділянок приватної власності, не міститься. Грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін договору (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про оцінку землі»).
Згідно зі частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна (ч. 3 ст. 762 ЦК України).
За змістом пункту 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/457/23 (постанова від 05 лютого 2025 року) зробила такий висновок:
«134. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
135. Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).»
Також у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 Верховний Суд виснував, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.
У постанові від 26.05.2021 у справі № 540/544/18 Верховний Суд вказав, що аналіз частини третьої статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в договорі, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».
Стаття 1215 ЦК встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Так, не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Суми, що надмірно виплачені, повинні бути повернені, якщо їх виплата з'явилася у результаті: 1) рахункової помилки; 2) недобросовісності одержувача.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Статтею 12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Статтею 389 ЦК України визначено, що гроші, а також цінні папери на пред'явника, що існують у паперовій формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Судом встановлено, що між матір'ю позивачки та відповідачем було укладено договір оренди землі.
Позивачка успадкувала після своєї матері (орендодавець за договором оренди землі) право власності на земельну ділянку і є спадкоємицею прав та обов'язків орендодавця за договором оренди землі, що був укладений між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Агротехнологія». Тобто позивачка є правонаступником сторони за договором оренди та, відповідно, має права орендодавця за договором, у тому числі право на отримання орендної плати за договором.
Отже, між позивачкою та відповідачем існують договірні відносини з оренди успадкованої позивачкою земельної ділянки, які й досі тривають.
Твердження відповідача про те, що договір оренди землі діяв до 17.09.2022 суд відхиляє як безпідставні, адже з матеріалів справи вбачається, що право оренди за спірним договором було зареєстровано 20.06.2017 і саме з цього часу виникло право оренди земельної ділянки за умовами договору (п. 8 договору).
Сторони не заперечували наявність між ними правовідносини, що виникли та ґрунтуються на підставі договору оренди землі, що був укладений 17 вересня 2015 року та право оренди земельної ділянки за яким було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.06.2017, про що свідчить відповідна інформаційна довідка (а.с. 69-71, 86).
Зобов'язання за договором відповідачем як орендодавцем виконувалися несвоєчасно, внаслідок чого за договором виникла заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за 2022-2023 роки.
Позивачка уважала (з урахуванням зменшених позовних вимог), що сума боргу відповідача за договором за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року становить 21601,77 грн, у тому числі за 2022 рік - 10532,31 грн та за 2023 рік - 11069,46 грн. Розрахунок позивачкою здійснений, виходячи з розміру орендної плати 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка, на думку позивачки у 2022 році становила 150461,57 грн, у 2023 році - 158135,11 грн зі застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.
Відповідач, не заперечуючи існування самої заборгованості за договором за вказаний позивачкою період, уважав, що сума заборгованості за договором має складати 11383,89 грн, яку відповідач визнав, але оренду плату у визнаному розмірі позивачці не сплатив.
Контррозрахунок відповідача ґрунтувався на тому, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 150461,57 грн, а розмір орендної плати 7 % від нормативної грошової оцінки відповідно.
Тобто за кожен рік оренди, на думку відповідача, він мав би сплатити за договором за 2022 рік - 8738,68 грн, за 2023 рік - 9490,96 грн (за мінусом податків та зборів).
Крім того, на думку відповідача, заборгованість підлягає зменшенню на суму переплати за попередні періоди у розмірі 6847,49 грн (а.с. 95).
Суд здійснюючи перевірку розрахунків заборгованості за договором, наданої суду з боку обох сторін, висновує таке.
Умовами договору сторони визначили розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 174345,00 грн (п. 5). Зміни до договору не вносили, порядок автоматичної зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки у договорі сторони також не передбачили.
Тлумачення умов договору оренди землі свідчить, що сторони не пов'язали автоматичну зміну розміру орендної плати зі змінами нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідні зміни до договору у порядку, визначеному п. 13 договору, не вносили. Тому підстави враховувати зменшений чи збільшений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення боргу з орендної плати за спірний період відсутні.
З цих підстав суд відхиляє доводи позивачки про те, що для обрахунку орендної плати у 2023 році мала б застосовуватися НГО 158135,11 грн. Доводи сторін про необхідність застосування для обрахунку орендної плати за спірний період НГО у розмірі 150461,57 є також хибними, адже, укладаючи договір оренди землі сторони не домовлялися про автоматичне внесення змін до п. 5 договору, у разі збільшення чи зменшення НГО порівняно з тим, що визначений договором.
Посилання позивачки на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2848/22 (постанова від 05.06.2024) є хибними, адже у наведеній справі Велика палата Верховного Суду зробила висновок щодо використання нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності. Тоді як спірні правовідносини у даній справі стосуються визначення розміру орендної плати за землю приватної власності.
Отже, доводи позивача та відповідача, про те, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки має складати 150461,57 грн чи 158135,11 грн, суд відхиляє, оскільки обидва доводи не ґрунтуються на умовах договору. Крім того, той факт, що наразі нормативна грошова оцінка земельної ділянки зменшилася порівняно з тією, яку сторони зазначили у договорі, не свідчить про те, що саме такий розмір повинен застосовуватися для обчислення щорічної суми орендної плати, оскільки укладаючи договір сторони не домовилися про порядок їх дій та зміни розміру орендної плати, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, порядок її перегляду не перебачили.
Отже, суд буде виходити з того, що НГО земельної ділянки, що є предметом договору оренди, становить 174345,00 грн (а не 209214,36 грн, як спочатку уважали сторони, не 158135,11 грн та не 150461,57 грн, як стали вважати сторони пізніше).
Також сторони домовилися, що розмір орендної плати буде складати 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і такий розмір підлягає індексації (п. 9 договору).
Отже, сума щорічної орендної плати без урахування індексів інфляції за умовами договору оренди землі буде складати 12204,15 грн за кожен рік оренди (174345,00 х 7 % = 12204,15 грн (з урахуванням податків та зборів).
Під час розгляду справи сторони підтвердили, що відповідач не здійснив розрахунок за договором у 2023 році за 2022 рік та у 2024 році за 2023 рік.
Відповідно, орендна плата, яку відповідач мав сплатити за спірний період за 2022 рік до 01 квітня 2023 року, без урахування індексів інфляції, становить - 12204,15 грн. Та за 2023 рік до 01 квітня 2024 року, без урахуванням індексів інфляції, - 12204,15 грн. Загалом сума заборгованості з орендної плати без урахування індексації складає 24408,30 грн (12204,15 + 12204,15 = 24408,30).
Крім того, як вже було зазначено вище судом, за умовами договору обчислення розміру орендної плати мало б відбуватися з урахуванням індексації.
Так, у п. 10, 11 договору оренди землі сторони також погодили, що обчислення розміру орендної плати буде здійснюватися з урахуванням індексації до 01 квітня кожного наступного року. Тобто орендар взяв на себе зобов'язання вносити щорічні орендні платежі з урахуванням індексу інфляції споживчих цін у кожному році.
Аналіз умов договору свідчить, що сторони не передбачили у договорі оренди землі правил обчислення орендної плати з урахуванням індексації (базовий період, період проведення індексації тощо).
За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий період на індекс інфляції у періодах, що минули з дати визначення орендної плати за базовий період.
Як зазначено вище договір було укладено у вересні 2015 року, право оренди зареєстровано у червні 2017 року. За умовами договору (п. 8) договір почав діяти для сторін з дати державної реєстрації права оренди, тобто з 20.06.2017, та діяв 7 років, тобто до 20.06.2024, або до закінчення виробничо-технологічного циклу діяльності орендаря на об'єкті оренди на умовах п. 8 договору.
Протягом строку дії договору умови договору сторонами не переглядалися, зміни до договору не вносилися.
Оскільки сторони не передбачили у договорі конкретний механізм застосування індексів інфляції, то з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості, розумності і тлумачення умов договору, зокрема п. 9, 10, 11, на користь його дійсності, чинності та виконуваності суд виходить з того, що коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за кожен рік як добуток індексів інфляції з червня 2017 року (місця, у якому почав діяти договір, з дати державної реєстрації права оренди) по березень кожного року, наступного за звітним (зважаючи на визначений у п. 11 договору крайній строк проведення розрахунку за кожний попередній рік).
Отже базовим періодом слід уважати місяць, у якому почав діяти договір - червень 2017 року, а індексації підлягали всі подальші щорічні платежі за період з червня 2018 року по березень року, у якому мав проводитися розрахунок, виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати з урахуванням НГО, визначеної у договорі.
Індексація розміру орендної плати розраховується за формулою:
[Сума індексації] = [Орендна плата] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Орендна плата]
Де: [Орендна плата] - Сума орендної плати, яка підлягає індексації.
[Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Отже, за наведеним розрахунком сума індексації за період з червня 2017 року по березень 2023 року (за 2022 рік) відповідно до формули [12204,15] ? [184,120 % сукупний індекс інфляцій розрахований Державним комітетом статистики України за період з червня 2017 року по березень 2023 року] / 100% - [12204,15] становитиме 10266,14 грн.
За період з червня 2017 року по березень 2024 року (за 2023 рік) відповідно до формули [12204,15] ? [190,056 % сукупний індекс інфляцій розрахований Державним комітетом статистики України за період з червня 2017 року по березень 2024 року] / 100% - [12204,15] становитиме 10990,57грн.
За наведеним розрахунком сума індексації за період з червня 2017 року по березень 2023 року складала 10266,14 грн. Така сума індексації мала б була виплачена відповідачем на користь позивачки за 2022 рік до 01.04.2023.
Сума індексації за період з червня 2017 року по березень 2024 року складала 10990,57 грн. Така сума індексації мала б була виплачена відповідачем на користь позивачки за 2023 рік до 01.04.2024.
Отже, з урахуванням проведених судом розрахунків відповідач заборгував перед позивачкою оренду плату за договором оренди землі з урахування індексації 45665,01 грн (24408,30 + 10266,14 + 10990,57 = 45665,01) з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Доводи відповідача про те, що така заборгованість складає 16696,64 грн спростовується наведеними судом розрахунками.
Надлишково сплачена сума коштів не підлягає поверненню відповідачеві, адже, по-перше, відповідач зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивачки зайво перерахованих коштів не заявляв; по-друге, відповідач повідомив, що добровільно здійснював всі перерахування за договором, отже немає підстав уважати, що такі виплати проведені у результаті рахункової помилки та недобросовісності з боку позивачки (чи її матері, правонаступником якої позивачка є) у розумінні ч. 1 ст. 1215 ЦК України. Самовільне корегування у бік зменшення суми заборгованості за договором відповідачем як орендарем за наявності між сторонами договору спору про суму заборгованості не ґрунтується ані на договорі, ані на законі. Посилання відповідача на ст. 257, 261 ЦК України як підставу для самовільного зменшення суми заборгованості є помилковим та недоречним, адже наведені норми не підлягають до застосування до спірних правовідносин.
Висновки суду у даній справі повністю відповідають наведеним відповідачем висновкам Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, відповідно до яких: «нормами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися».
Хибними є також доводи відповідача, що Закон України «Про оренду землі» при визначенні розміру орендної плати допускає можливість незастосування коефіцієнта інфляції, адже частина третя ст. 21 цього закону дозволяє обчислювати розмір орендної плати за землю без урахування індексів інфляції, якщо це передбачено договором оренди. Тоді як у даному випадку, навпаки, умовами договору було чітко визначено, що орендна плата підлягає індексації.
Норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-ІХ, на який посилалися обидві сторони, та яким фактично було внесено зміни до інших законів, суд до спірних правовідносин не застосовує, оскільки такий закон спірні правовідносини не врегульовує.
Стаття 288 Податкового кодексу України, на яку посилався відповідач, також не застосовується до спірних правовідносин, оскільки наведена норма регулює питання орендної плати за договорами оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, а не приватної, як у даній справі.
Разом з тим, правильним є ствердження відповідача, що обрахунок орендної плати повинен здійснюватися відповідно до тих умов, що визначили сторони під час укладення договору.
Отже суд уважає, що з матеріалів справ вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди землі за 2022-2023 роки загалом складає 45665,01 грн. Така сума заборгованості ґрунтується на умовах договору.
Однак позивачка просила суд стягнути з відповідача тільки 21601,77 грн.
Керуючись принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи виключно у межах заявлених позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги позивачки повністю у межах заявлених нею позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивачки заборгованість за договором оренди землі від 17.09.2015 у сумі 21601,77 грн. Така сума визначається судом без віднімання податків, зборів та обов'язкових платежів. Адже податки, збори та інші обов'язкові платежі відповідач як орендар повинен нарахувати та утримати (перерахувати) під час виконання судового рішення. Суд же має вказати у резолютивній частині рішення суму заборгованості без відрахування з неї податків, зборів.
Такі висновки суду відповідають сталим правовим висновками Верховного Суду, наприклад, у справах 9901/407/19 (постанова від 08.12.2021), № 808/8156/14 (постанова від 02.11.2021), № 580/2613/19 (постанова від 30.11.2022), № 2340/3023/15 (постанова від 23.04.2019), № 359/10023/16-ц (постанова від 18.07.2018 тощо).
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 1211,20 грн (а.с. 1,2).
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивачки.
Крім того позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надала відповідні докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Зі сторони позивачки на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази:
1) витяг з договору № ПІ/1009/3/24 про надання правничої допомоги від 10 вересня 2024 року, укладений між адвокатом Лизенко Ілоною Василівною та ОСОБА_1 (а.с. 22), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, щодо представництва інтересів клієнта у спорі щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення. Розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку № 1 до цього договору;
2) попередній розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла у зв'язку з розглядом справи, від 03.12.2024, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу складаються з підготовки та направлення адвокатського запиту вартістю 300 гривень та підготовки позовної заяви, клопотання, копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви вартістю 1700 гривень (а.с. 21);
3) «Порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката щодо представництва інтересів клієнта відповідно до пункту 1.1 договору», що є додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № ПІ10009/3/24 від 10.09.2024, відповідно до якого вартість послуг у загальному становить 2000,00 грн та складається з: 1) підготовки та направлення адвокатського запиту вартістю 300 гривень; 2) підготовки позовної заяви, клопотання, копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви вартістю 1700 гривень. Послуги оплачуються шляхом перерахування авансового платежу на рахунок адвоката (а.с. 23);
2) акт приймання-передачі наданих послуг від 26.11.2024 за договором про надання правничої допомоги № ПІ10009/3/24 від 10.09.2024, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 2000,00 грн (а.с.24);
3) квитанцію про сплату ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 2000,00 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2024 (а.с. 26).
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Позивачкою надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: попередній розрахунок судових витрат, витяг з договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі, квитанцію про сплату наданих послуг. Такі докази завчасно були направлені відповідачу.
Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги не заявляв. Але просив здійснити пропорційний розподіл судових витрат.
Оскільки позовна заява позивачки підлягає задоволенню повністю, суд, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
На думку суду, судові витрати, понесені позивачкою, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є несправедливими.
Що стосується визнання відповідачем частково суми заборгованості (11383,89 грн), то суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України (50 %), адже таке визнання відбулося в останньому судовому засіданні, а не до початку розгляду справи по суті, як це передбачено ч. 1 ст. 142 ЦПК України. Крім того, відповідач протягом усього судового розгляду справи (до останнього судового засідання) наполягав на тому, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, та не вчинив жодних дій для того, щоб продемонструвати суду та позивачці факт такого визнання шляхом добровільної сплати боргу у визнаному розмірі, у тому числі шляхом грошового переказу через АТ «Укрпошта», якщо відповідачу невідомі банківські рахунки позивачки.
Отже суд уважає за необхідне та справедливе стягнути з відповідача на користь позивачки понесені останньою судові витрати повністю.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 15, 76, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 17 вересня 2015 року за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року у сумі 21601 гривні 77 копійок з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 гривень 20 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2000,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаного строку не буде подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; тел.: НОМЕР_3 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» (місцезнаходження: село Приліпка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39111; ідентифікаційний код 32012724; адреса електронної пошти: agrotehn-p@ukr.net; тел.: 0534294135).
Представник відповідача: Даниленко Яніна Петрівна ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: село Приліпка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39111).
Повне рішення буде складено та підписано суддею 25.03.2025.
Суддя В.П. Козир