Рішення від 20.03.2025 по справі 552/6389/24

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/6389/24

Провадження № 2/552/252/25

РІШЕННЯ

іменем україни

20.03.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Резніченко О.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в відритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ерідан Плюс», ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації транспортного засобу, третя особа - Головний сервісний центр МВС, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 20.09.2024 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ерідан Плюс», ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації транспортного засобу.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2023 позивачу ОСОБА_3 належить транспортний засіб VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2007 року випуску, колір чорний, номерний знак НОМЕР_1 (попередній номерний знак НОМЕР_2 ).

Також 12.07.2024 позивач придбала інший автомобіль AUDI Q7, номерний знак НОМЕР_2 .

Вказувала, що бажала перенести державний номерний знак НОМЕР_2 з належного автомобіля VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2007 року випуску, на автомобіль AUDI Q7, для чого звернулася до Регіонального сервісного центру МВС у Полтавській області та до знайомого ОСОБА_5 .

В подальшому було проведено перереєстрацію зміни державного номерного знаку.

29.04.2024 із застосунку «Дія» дізналася про зникнення реєстраційного документа на належний транспортний засіб VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2007 року випуску. Звернулася до відділу поліції, було внесено відомості до ЄРДР за № 12024170440000436 та дізналася про укладення 23.04.2024 невідомою особою від її імені та без згоди з ТОВ «Авто Ерідан Плюс» договору комісії № 8632/24/1/000815, який не укладала та не підписувала.

В поданій до суду позовній заяві просила скасувати державну реєстрацію транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , за ОСОБА_4 .

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30.09.2024 відкрито провадження в даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Третя особа Головний сервісний центр МВС 22.10.2024 подала до суду письмові пояснення на позовну заяву, де зазначила, що відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , був зареєстрований за ОСОБА_3 з 04 квітня 2023 року. В подальшому, 12 квітня 2024 року відбулася перереєстрація транспортного засобу при заміні номерного знаку (без зміни власника). 24 квітня 2024 року зазначений автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з суб'єктом господарювання ТОВ «ЕРІДАН ПЛЮС». В поясненнях звернула увагу, що під час перереєстрації права власності на транспортний засіб автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , на іншого власника, на підтвердження правомірності придбання транспортного засобу був наданий договір купівлі-продажу, укладений з суб'єктом господарювання, який перебуває на обліку в Головному сервісному центрі МВС, підстав для сумнівів в достовірності наданих документів не було жодних. Отже, перереєстрація даного автомобіля, була проведена в територіальному сервісному центрі № 5341 РСЦ ГСЦ МВС Полтавській області з дотриманням Порядку, чинного на момент здійснення реєстраційної дії.

Відповідач ОСОБА_4 17.02.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що вважає себе законним власником транспортного засобу, який набула у власність на законних підставах. Вважає, що матеріали досудового розслідування не є належними та допустимими доказами, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Головного сервісного центру МВС про закриття провадження в справі.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача повністю підтримав вимоги поданої до суду позовної заяви, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні задоволенні позовних вимог провив відмовити з підстав, які зазначені в поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , був зареєстрований за ОСОБА_3 04.04.2023 на підставі договору, укладеному в ТСЦ, державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво СТР НОМЕР_5 .

12.04.2024 в ТСЦ відбулася перереєстрація транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , при заміні номерного знаку на НОМЕР_6 без зміни власника, видане свідоцтво НОМЕР_7 .

24.04.2024 транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , був перереєстрований в ТСЦ на ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з суб'єктом господарювання ТОВ «ЕРІДАН ПЛЮС», номерний знак НОМЕР_8 , свідоцтво НОМЕР_4 .

На час укладення договору купівлі-продажу від 24.04.2024 ТОВ «Авто Ерідан плюс» діяв на підставі договору комісії № 8632/24/1/000815 від 23.04.2024.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Процедура реєстрації транспортних засобів передбачена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (надалі - Порядок), який є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Відповідно до пункту 1 Порядку встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до пункту 3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (надалі - ТСЦ МВС).

Відповідно до пункту 6 Порядку, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 7 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі- власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є серед іншого, оформлені в установленому порядку:

договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.

Відповідно до абзацу першого пункту 15 Порядку державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після проведення уповноваженими особами сервісного центру МВС перевірки відповідних документів та/або відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державному Реєстрі атестованих судових експертів, автоматизованій базі даних про розшукувані транспортні засоби, банку даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірки відомостей про обмеження відчуження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі (крім внутрішньо переміщених осіб, інформація щодо яких підтверджується даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), відомостей про особу, що містяться в Єдиному реєстрі боржників, відповідних базах даних та державних реєстрах щодо осіб, які перебувають у розшуку, перевірки дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником, документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів, а також установлення відповідності конструкції вимогам правил та нормативів шляхом отримання відповідних відомостей із таких баз даних і реєстрів. За результатами таких перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться відповідний напис про їх проведення, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) і дати (крім випадків подання заяви в електронній формі через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія).

Таким чином, дії по реєстрації транспортних засобів не повинні суперечити визначеному порядку державної реєстрації транспортних засобів та має здійснюватися у відповідності до вказаного Порядку.

Дослідними в справі доказами встановлено, що договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу № 863/24/000788 від 24.04.2024 було укладено між ТОВ «Авто Ерідан Плюс», як комісіонером за договором комісії від 23.04.2024 № 8632/24/1/000815, та ОСОБА_4 (покупець).

Зазначений договір було підписано його сторонами, договір є чинним, у встановленому законом порядку не визнаний недійсним.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 обґрунтовує його тим, що порушено її право власності на спірний автомобіль, оскільки транспортний засіб вибув з її володіння на підставі підроблених документів, стверджуючи, що договір комісії не укладала.

Своє твердження про те, що договір комісії не укладала, позивач обґрунтовує наявністю висновку експерта від 18.07.2024 № СЕ-19/117-24/12114-ПЧ, в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024170440000436, досудове розслідування в якому триває.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його

від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Указане тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим у правовій доктрині та судовій практиці.

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов'язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у випадку передачі майна власником іншій особі в користування.

Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається. При цьому відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого.

Цей підхід ґрунтується на давній максимі германського права «Hand muss Hand wahren» (нім.: «рука за руку відповідає»), що означає: лише речі, які буквально вийшли з рук власника проти його волі, можуть бути витребувані. Натомість речі, які були власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані

в добросовісного набувача.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду: від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20 (провадження № 61-1371сво23); від 11 грудня 2023 року у справі № 607/8879/21 (провадження № 61-7375сво22).

В даній справі судом встановлено, підтверджено змістом позовної заяви та поясненнями представника позивача, що ОСОБА_3 в квітні 2024 року добровільно за власним волевиявленням та на підставі усних домовленостей передала належний їй транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 та реєстраційні документи на нього іншій особі - ОСОБА_5 з метою вчинення останнім певних реєстраційних дій.

Як встановлено судом, до органів поліції позивач ОСОБА_3 зверталася із заявою про здійснення невідомими особами переоформлення автомобіля без її згоди, але не зверталася із заявами щодо незаконного заволодіння її транспортним засобом, за ознаками ст. 289 КК України.

Зазначені викладені позивачем обставини дають всі підстави вважати, що спірний автомобіль позивачем ОСОБА_3 передано іншій особі добровільно, він вибув із її володіння з її волі, тому відсутні підстави для витребування у добросовісного набувача, оскільки у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування положень статті 388 ЦК України.

Твердження позивача про те, що не уповноважувала ОСОБА_5 чи будь-яку іншу особу на вчинення дій з відчуження транспортного засобу не може бути оцінено судом як правова підставі для витребування автомобіля у ОСОБА_4 в порядку ст. 388 ЦК України.

Позивач не позбавлена можливості захистити своє право шляхом звернення з позовом до суду про відшкодування збитків до особи, якій вона передала річ у користування і володіння.

Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду 15 січня 2025 року (справа № 208/5532/18, провадження № 61-9759св24).

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ерідан Плюс», ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації транспортного засобувідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

-позивач ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ;

-відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Ерідан Плюс», місцезнаходження 43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 74А, оф. 302, код ЄДРПОУ 45358480;

-відповідач ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ;

-третя особа Головний сервісний центр МВС, місцезнаходження 04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173.

Повне судове рішення складено 25.03.2025.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко

Попередній документ
126080930
Наступний документ
126080932
Інформація про рішення:
№ рішення: 126080931
№ справи: 552/6389/24
Дата рішення: 20.03.2025
Дата публікації: 26.03.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський районний суд м. Полтави
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (04.11.2025)
Дата надходження: 25.04.2025
Предмет позову: Штельмах Іванна Юріївна до ТзОВ «Авто Ерідан Плюс», Брихнич Катерини Анатоліївни про скасування державної реєстрації транспортного засобу, третя особа – Головний сервісний центр МВС
Розклад засідань:
18.11.2024 09:30 Київський районний суд м. Полтави
20.01.2025 10:00 Київський районний суд м. Полтави
24.02.2025 10:00 Київський районний суд м. Полтави
20.03.2025 14:00 Київський районний суд м. Полтави
02.09.2025 11:00 Полтавський апеляційний суд
07.10.2025 14:40 Полтавський апеляційний суд
04.11.2025 11:40 Полтавський апеляційний суд
09.12.2025 11:00 Полтавський апеляційний суд