Справа № 523/21023/24
Провадження № 2/392/464/25
10 лютого 2025 року м. Мала Виска
Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Назаренко К. П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ ФКОФ, ЄДРПОУ 42254696, Бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, м. Київ) про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),
Вказаний позов надійшов до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з Суворовського районного суду міста Одеси.
Позивач, подаючи позов до Суворовського районного суду міста Одеси, жодним чином не аргументував такий свій вибір територіальної підсудності, хоча місцезнаходженням відповідача (ТОВ ФКОФ) зазначив місто Київ. За загальним правилом територіальної підсудності, визначеним ч. 2 ст. 27 ЦПК, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Суворовський районний суд міста Одеси при визначенні територіальної підсудності, скористався нормами ст. 28 ЦПК України та помилково визначив підсудність цієї справи Маловисківському районному суду Кіровоградської області. При цьому він скористався нормою ч. 12 ст. 28 ЦПК України, згідно якої "позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання". Суворовський районний суд міста Одеси чомусь визначив, що місце виконання виконавчого напису знаходиться в межах територіальної юрисдикції Маловисківського районного суду Кіровоградської області, хоча підстави для цього відсутні. При цьому він не врахував те, що позивач у позовній заяві задекларував своїм місцем проживання місто Одесу. Натомість, суд мав взяти цей факт до уваги, та вважати місцем проживання позивача саме адресу наведену у позовній заяві, як на це вказує ч. 1 ст. 131 ЦПК. Жодної потреби робити запит до ЄДДР для з'ясування реєстрації місця проживання позивача не було, ЦПК зобов'язує до цього виключно лише щодо відповідачів, а не позивачів.
Окрім того, слід також було врахувати факт преюдиції, а саме, що попередній позов (про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, справа № 523/1762/24), який перебуває в причинному зв'язку з наявним, був вирішений саме Суворовським районним судом міста Одеси. Вочевидь, тоді суд теж вивчав питання територіальної підсудності, ст. 28 ЦПК України, і зробив дещо відмінні висновки, адже не переслав її у Маловисківський районний суд Кіровоградської області.
З матеріалів справи випливає, що місцем виконання було місто Одеса, адже постанова приватного виконавця виконувалася шляхом здійснення відрахувань з зарплати позивача, про що свідчить довідка № 5429 від 12.12.2024, видана в/ч НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (місце дислокації, згідно ЄДРПОУ, - саме вказане місто). Тож місце виконання було визначено Суворовським районним судом міста Одеси помилково.
Втім, це не головна помилка. Більш важливим є те, що ст. 28 ЦПК України йменується: "Підсудність справ за вибором позивача", її частина 12 стверджує, що позови можуть, а не мають, пред'являтися за місцем виконання. Визначальним принципом вибору місця пред'явлення позову, таким чином, є волевиявлення позивача, а не вибір суду. Здійснивши вибір територіальної підсудності за альтернативою (місце виконання) замість позивача, Суворовський районний суд міста Одеси вийшов за межі своїх повноважень порушивши принцип диспозитивності (ст. 13 ЦПК).
Оскільки позивач у позові чітко не вказав, який саме вид підсудності (загальний чи альтернативний) він обирає, за відсутності такого вибору, слід застосувати загальні правила вибору підсудності, визначені ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що відповідач є юридичною особою, місцезнаходження якої - бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, м. Київ. Така ж інформація міститься і в ЄДРПОУ.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Отже справа не підсудна Маловисківському районному суду Кіровоградської області та її слід передати за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31 ,32, 258, 260, 268 ЦПК України,
Цивільну справу № 523/21023/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ФКОФ про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), направити за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя К. П. НАЗАРЕНКО