Справа № 404/2544/25
Номер провадження 1-кс/404/887/25
25 березня 2025 року місто Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржниці ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського районного суду міста Кіровограда скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області пов'язану із невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення по заяві від 18.03.2025 року, -
ОСОБА_3 подала до Кіровського районного суду міста Кіровограда скаргу на бездіяльність службових осіб Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області щодо невнесення ними відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 18.03.2025 року.
За версією скаржника, дізнавач ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_5 , в приміщенні Кропивницької окружної прокуратури, без адвоката вручили ОСОБА_3 повідомлення про підозру, при цьому не надали витяг з ЄРДР, не ознайомили з матеріалами кримінального провадження, чим вчинили кримінальні правопорушення передбачені ст. ст. 364, 365 КК України.
Скаржниця ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримала, просила задовольнити.
Слідчий/прокурор в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши думку учасників, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав.
Заява від 18.03.2025 року та скарга подана до суду не містить об'єктивних даних, які б свідчили про ознаки вчинення дізнавачем, прокурором, кримінального правопорушення.
Вручення повідомлення про підозру та пред'явлення обвинувачення, є основним завданням представників сторони обвинувачення.
Крім того, як зазначив Касаційний кримінальний суд у справі № 161/7088/20 (провадження No 51-3815км20), відсутність захисника при врученні особі повідомлення про підозру, якщо обставини кримінального провадження не є такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК України вказують на обов'язкову участь захисника, не є порушенням права особи на захист.
При розгляді поданої скарги, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 не встановлено обставин, які вказують на обов'язкову участь захисника при врученні повідомлення про підозру ОСОБА_3 .
Твердження скаржника про те, що при здійсненні повідомлення ОСОБА_3 про підозру було порушено її право на захист через відсутність при здійсненні цієї процесуальної дії захисника, є необґрунтованими.
По-перше, обставини цього кримінального провадження не є такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК вказують на обов'язкову участь захисника.
По-друге, гл. 22 КПК не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру.
Таким чином, слідчим суддею не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами заявляти про незаконні дії сторонни обвинувачення.
Доводи скаржника ґрунтуються на передчасній суб'єктивній оцінці, не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за вищевказаними статтями. Адже із змісту заяви вбачається, що вся її суть зводиться до незгоди скаржника з процесуальними діями дізнавача, прокурора на стадії досудового розслідування.
Скаржниця обрала неправильний спосіб захисту, оскільки спростування державного обвинувачення, заперечення на порядок вручення повідомлення про підозру, її зміст і оцінка дій учасників кримінального провадження відбувається в іншому процесуальному порядку за іншою процедурою, під час судового розгляду, шляхом подання апеляційної/касаційної скарги по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 .
Обвинувачена з одного боку та дізнавач, прокурор мають власне бачення правозастосування. Наявні між ними розбіжності врегульовані законодавцем та прямо передбачені положеннями Глави 26 КПК України, з можливістю оскарження таких розбіжностей за правилами вже існуючого судового провадження.
Згідно зі ст. 40 та ст. 36 КПК України, дізнавач, слідчий та прокурор є процесуально незалежними особами. Процесуальна незалежність - один із елементів особливого статусу представника сторони обвинувачення. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення для забезпечення здійснення досудового розслідування неупередженим, безстороннім і справедливим дізнавачем, слідчим, прокурором та передумовою для верховенства права та основоположною гарантією справедливого досудового розслідування і судового розгляду.
Дії та процесуальні рішення дізнавача, слідчого, прокурора вважаються законними, доки вони не скасовані або не переглянуті в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії дізнавача, слідчого і прокурора їх законність та обґрунтованість може бути предметом розгляду лише в порядку судового провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 .
Будь-то справи про адміністративні правопорушення чи адміністративні комісії, або будь-яке судове провадження чи досудове розслідування, така процесуальна діяльність службової особи, що пов'язана зі збором, оцінкою доказів і прийняттям процесуального рішення є суто суб'єктивними оціночними дискреційними повноваженнями яке не передбачають кримінально карної поведінки.
Таким чином заперечення скаржника, незгода із процесуальними діями і рішеннями сторони обвинувачення, у будь-який інший спосіб, дій та рішень щодо проведення досудового розслідування поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі №21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі є протиправним втручанням і посяганням на процесуальну незалежність».
Дії скаржника спрямовані на внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення стосовно процесуальної діяльності представників сторони обвинувачення можуть вказувати на спроби скаржника протиправно втручатись, впливати і у поза процесуальний спосіб формувати негативне сприйняття однієї з сторін кримінального провадження, тобто посягати на процесуальну незалежність представників сторони обвинувачення. Службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність дізнавача, слідчого, прокурора і не посягати на неї.
Доводи і заперечення проти обвинувачення викладені в заяві скаржника потребують перевірки у межах кримінального провадження, по якому вирішується обвинувальний акт, а не потребують процесуального дублювання у новому кримінальному провадженні.
Проаналізувавши заяву скаржника про вчинення кримінального правопорушення від 18.03.2025 року, з'ясувавши обставини та надавши оцінку доказам, обґрунтовано вважаю що за своїм змістом та суттю заява не є повідомленням про злочин, оскільки, як було встановлено у вказаній заяві, заявник висловлює незгоду з кримінальним провадженням, яке розпочато відносно ОСОБА_3 , порядку вручення та обґрунтованості заявленої їй підозри.
Обсяг процесуальних прав обвинуваченого дозволяє стороні захисту, якими є скаржники, як під час досудового розслідування, так і на стадії судового слідства висловлювати свої доводи, міркування, заперечення, в тому числі і з приводу обставин, які викладені в заяві від 18.03.2025 року, неналежності та недопустимості зібраних стороною обвинувачення доказів.
Чинний КПК України не містить поняття "зловживання процесуальним правом", разом з цим 30 травня 2018 року, Верховний Суд висловив правову позицію з приводу заборони зловживання процесуальними правами, яка є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (по справі 676/7346/15-к) Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ВС від 09 квітня 2019 року у справі №306/1602/16-к).
Згідно з ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).
Водночас ч. 3 ст. 214 КПК України передбачає можливість до внесення відомостей до ЄРДР для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку, у тому числі відібрання пояснень. Згідно із пунктом 1 глави 2 розділу І, пунктом 2 глави 1 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, до Реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, тобто кримінально караного вчинку. При цьому слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Отже підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких убачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Правовий висновок з приводу особливостей застосування норм ст. 214 КПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18.
Зниження рівня процесуальної незалежності та гарантій дізнавача, слідчого прокурора опосередковано призведе до обмеження реалізації прав представників сторони обвинувачення.
У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України, зокрема пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту»
Отже повідомлення скаржника про притягнення дізнавача та прокурора до кримінальної відповідальності за виконаний ними обов'язок за своїм змістом і суттю, не є повідомленням про злочин, оскільки не містить конкретних і достатніх даних про можливе вчинення цими особами саме кримінального правопорушення, передбаченого певною статтею Кримінального кодексу України, тобто сукупності обов'язкових ознак конкретного злочину, які дозволяють відмежовувати таке діяння від інших правопорушень, що не становлять суспільної небезпеки. Викладені в повідомленні відомості не свідчать про кримінальну протиправність діянь та їх караність за кримінальним законом, у зв'язку з чим вони не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Доводи скаржника викладені у заяві про вчинення кримінального правопорушення щодо обов'язку уповноваженої особи внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування без оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, на переконання слідчого судді, помилково сприймається скаржником, як безальтернативність автоматичного початку досудового розслідування за кожною без виключення заявою, отриманою органом досудового розслідування.
Згідно з усталеною судовою практикою у справах, що виникають з відносин публічної служби, для встановлення наявності чи відсутності факту невиконання чи неналежного виконання прокурором посадових обов'язків має бути встановлено, зокрема, факт ухилення прокурора від вчинення конкретних дій, передбачених законодавством, у рамках виконання ним спеціальних повноважень або завідомо неякісне, із порушенням норм законодавства та правил професійної етики, виконання прокурором посадових обов'язків, що тягне за собою настання негативних наслідків (рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 12.07.2018 № 9901/565/18).
Порядок притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності регламентовано Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого 27 квітня 2017 року Всеукраїнською конференцією прокурорів (в редакції 28 лютого 2023 року).
Положення «Про проходження служби в Національній поліції» передбачає інститут дисциплінарної відповідальності слідчого/дізнавача. Крім того передбачений механізм судового контролю (п.1 ч.1 ст. 303 КПК України).У демократичному суспільстві та правовій державі виключається настання кримінальної відповідальності за висловлювання та вчинення дій на виконання власної правової позиції, у тому числі слідчого/дізнавача та прокурора.
Отже відомості зазначені у заяві скаржника від 18.03.2025 року не містять відомостей стосовно дізнавача, прокурора про вчинене кримінальне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 214, 303, 376 КПК України,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області пов'язану із невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення по заяві від 18.03.2025 року - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Слідчий суддя Кіровського ОСОБА_1
районного суду
м.Кіровограда