Справа № 369/2515/24
Провадження № 2-др/369/47/25
31.01.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/2515/24 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
12.02.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бурдюг Тетяна Вікторівна звернулася через підсистему «Електронний суд» до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2024 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» про стягнення заробітної плати задоволено повністю.
18.12.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бурдюг Тетяна Вікторівна звернулася через підсистему «Електронний суд» до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/2515/24 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
З метою отримання правової допомоги між Лозінською Є.О. та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено Договір № 20-01/24 від 20.01.2024 року.
В подальшому Лозінською Є.О. було підписано акт приймання-передачі адвокатських послуг.
Так, позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення просила суд ухвалити додаткове рішення по справі № 369/2515/24 про стягнення судових витрат, а саме: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «ЛІКИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 20078889, адреса: вул. Максименка Федора, 28, м. Київ, 04075), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 54 696 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок - витрати на правничу допомогу при розгляді справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2024 року у цивільній справі № 369/2515/24 позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» про стягнення заробітної плати задоволено повністю та ухвалено:
- стягнути із Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «ЛІКИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 20078889, адреса: вул. Максименка Федора, 28, м. Київ, 04075), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати за період з 01.05.2021 року по 22.10.2021 року у сумі 195 299 (сто дев'яносто п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) гривень 17 копійок; компенсацію за не використану щорічну відпустку, що становить 19 975 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 30 копійок; середній заробіток за шість місяців не проведення розрахунку при звільненні у розмірі 251 688 (двісті п'ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) гривень 78 копійок, а всього 466 963 (чотириста шістдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 25 копійок, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 516 (дві тисячі п'ятсот шістнадцять) гривень 89 копійок;
- застосувати негайне виконання судового рішення щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «ЛІКИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 20078889, адреса: вул. Максименка Федора, 28, м. Київ, 04075), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованості з заробітної плати за один місяць у розмірі 29 393 (двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто три) гривні 00 копійок.
У позовній заяві представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Бурдюг Тетяною Вікторівною було зроблено заяву про попередній орієнтовний розрахунок сум судових витрат, які на той час складали 20 000,00 грн - витрати на правничу допомогу, та 2 516,89 грн. - сплата позивачем судового збору. Також представником позивача було зазначено, що остаточний розрахунок з підтверджуючими документами буде надано в строки передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
До позовної заяви стороною позивача було долучено Договір № 20-01/24 про надання правової допомоги від 20.01.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Володимирівни).
Згідно п.1.1. Договору про надання правової допомоги адвокат зобов'язався:
- надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права;
- організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом;
- надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи);
- представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, правоохоронних та контролюючих органах, зокрема в органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, в органах нотаріату (державних нотаріальних конторах, приватних нотаріусів), а також у будь-яких інших судах та органах з будь-яких питань, що потребують правової допомоги чи представлення інтересів Клієнта та вчинення юридичних дій, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору про надання правової допомоги права та обов'язки адвоката (виконавця):
Адвокат має право:
- пред'явлення позову, заяв, їх підписання, а також подання та підписання відзиву, заперечень на позов; повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, укладати мирову угоду, оскарження рішення, постанови державних органів та органів судового слідства та прокуратури, рішення суду, ухвали, постанови місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, місцевих і апеляційних господарських та адміністративних судів, оскаржувати у касаційному порядку ухвали та постанови Вищого господарського Суду України, а також ухвали та постанови апеляційних судів загальної юрисдикцій до Верховного Суду України, пред'являти від імені Клієнта всі необхідна документи, заяви, пояснения, пред'являти виконавчі документи до стягнення, а також користуватися пишними процесуальними правами, наданими законодавством України;
- за цим договором Адвокату надано право ведення від імені Клієнта переговорів та попереднього узгодження всіх процесуальних питань, подання та підонеу всіх документів, необхідних для використання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, тощо, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів Клієнта, сплачувати платежі та виконувати будь-які дії в межах наданих йому повноважень, пов'язані з веденням справи в суді.
Пунктом 2.4. Договору про надання правової допомоги на підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється Клієнту.
Також, пунктом 4 Договору передбачено наступне:
- вартість послуг Адвоката встановлюється відповідно до актів приймання-передачі адвокатських послуг та сплачується не пізніше 10 днів, з моменту підписання такого Акту;
- оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на рахунок Адвоката або внесенню готівкою в касу Адвоката;
- у разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, Клієнт оплачує Адвокату витрати Адвоката, необхідні для виконання його обов'язків за цим Договором, понесені в інтересах Клієнта (обов'язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових угод.
12.12.2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Володимирівни) було складено Акт приймання-передачі адвокатських послуг за Договором № 20-01/24 про надання правової допомоги від 20.01.2024 року.
Відповідно до зазначеного акту адвокатським об'єднанням було надано клієнту такі послуги, вартість яких в загальному розмірі склала - 54 696,00 грн:
- усна консультація - 2 000,00 грн;
- позовна заява - 3 000,00 грн;
- участь представника у судовому засіданні в суді першої інстанції - 3 000,00 грн;
- гонорар за рішення на користь клієнта (10 % задоволеної суми) - 46 696,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частини п'ятої статті 137 ЦПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із судовим розглядом справи № 369/2515/24 не надходило.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У встановлений ЦПК України строк, на підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано укладений 20.01.2024 року Договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі адвокатських послуг від 12.12.2024 року до договору про надання правової допомоги від 20.01.2024 року.
Таким чином, є документально підтвердженими витрати на правничу допомогу у розмірі 54 696,00 грн.
Однак, суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06 березня 2019 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції ВС/КГС викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі №922/15944/17.
У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оскільки при ухваленні рішення та дослідженні матеріалів справи Києво-Святошинським районним судом не вирішено питання стосовно витрат на професійну правничу допомогу, з метою усунення неповноти судового рішення, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» на користь ОСОБА_1 судових витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
В частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 34 696, 00 грн суд відмовляє, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу заяв по суті справи та інших процесуальних документів, які були подані адвокатом Бурдюг Т.В. у даній справі, враховуючи ціну позову, суд вважає, що відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн відповідають критеріям реальності, співмірності та є обґрунтованими. Дані витрати документально підтверджені та доведені, а тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1-19, 137-141, 263-265, 268, 270, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/2515/24 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Ліки України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «ЛІКИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ: 20078889, адреса: вул. Максименка Федора, 28, м. Київ, 04075) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )- 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне рішення складено 25.03.2025 року.
Суддя: А.В. Янченко