Справа № 368/1834/24
2-о/368/16/25
Рішення
Іменем України
"17" березня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Вареник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, -
встановив :
Заявник звернулася до суду з даною заявою посилаючись на те, що 01.08.2024 року вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку у встановленому законодавством порядку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 09.08.2024 року №104550007917 їй було відмовлено у призначенні пенсії.
При цьому, до страхового стажу Заявника не було зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 16.07.1986, оскільки на українській стороні диплому наявне виправлення року в даті прийняття:
- роботи протягом липня 1986 - вересня 2001 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 23.07.1986, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки наявне виправлення дати народження та відсутній запис про документи, на підставі яких внесено зміни, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.
Крім того, за період роботи з 22.07.1986 по 20.08.1986 наявне виправлення дати звільнення та дати наказу на звільнення, в підставах внесення запису;
- роботи згідно з архівною довідкою від 30.07.2024 року №182;
З 22.08.1986 в Кагарлицькій міжрайбазі ООС, оскільки відсутні інформація про звільнення;
З 03.01.1997 по 22.09.1999 в Кагарлицькій МРБ госптоварів, оскільки в первинних документах про прийняття по переводу зазначено скорочено ім'я та по батькові особи « ОСОБА_2 »;
Вказаним рішенням визначено, що період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю ОСОБА_1 становить 28 років 05 місяців 10 днів. Заявник матиме право на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років за наявності необхідного страхового стажу 25 років.
А тому просить суд встановити юридичний факт належності їй:
- диплому серії НОМЕР_1 від 16.07.1986 року, згідно якого вона вступила до СПТУ №14 м.Ржищів Київської області 1 вересня 1983 року;
- трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.07.1986 року, в якій вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- архівної довідки Комунального підприємства Кагарлицької міської ради «Трудовий архів» від 30.07.2024 року №182.
В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_3 заяву підтримав.
Представники заінтересованої особі в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи., просили слухати справу без їхньої участі.
Заслухавши пояснення представника заявниці, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою пенсійного віку та має право на призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку.
Заявник має посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986-01.01.1993 р. категорії 1, серія НОМЕР_3 від 30.09.1993 року.
На даний час ОСОБА_1 на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 55 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України ".Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, визначеного цією статею.
01.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку у встановленому законодавством порядку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 09.08.2024 року №104550007917 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії.
При цьому, до страхового стажу Заявника не було зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 16.07.1986, оскільки на українській стороні диплому наявне виправлення року в даті прийняття:
- роботи протягом липня 1986 - вересня 2001 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 23.07.1986, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки наявне виправлення дати народження та відсутній запис про документи, на підставі яких внесено зміни, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. Крім того, за період роботи з 22.07.1986 по 20.08.1986 наявне виправлення дати звільнення та дати наказу на звільнення, в підставах внесення запису;
- роботи згідно з архівною довідкою від 30.07.2024 року №182;
З 22.08.1986 в Кагарлицькій міжрайбазі ООС, оскільки відсутні інформація про звільнення;
З 03.01.1997 по 22.09.1999 в Кагарлицькій МРБ госптоварів, оскільки в первинних документах про прийняття по переводу зазначено скорочено ім'я та по батькові особи « ОСОБА_2 »;
Вказаним рішенням визначено, що період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю ОСОБА_1 становить 28 років 05 місяців 10 днів. Заявник матиме право на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років за наявності необхідного страхового стажу 25 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 має трудову книжку серії НОМЕР_2 від 23.07.1986, якою підтверджується трудовий стаж, необхідний їй для призначення пенсії за віком в порядку, встановленому чинним законодавством.
Окрім того, трудовий стаж ОСОБА_1 підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 16.07.1986 р., а також архівною довідкою КП КМР «Трудовий архів» Кагарлицької міської ради від 30.07.2024 року №182.
Отже, ОСОБА_1 має право на призначення їй пенсії за віком на умовах надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, що передбачено ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, через виправлення та неточності у документах, які підтверджують її страховий стаж, Заявник не може через органи Пенсійного фонду України оформити пенсію за віком. У той же час вказані виправлення та неточності у документах сталися не по вині Заявника, оскільки вона не є особою, відповідальною за заповнення офіційних документів такі та не нівелюють права Заявника на отримання пенсії.
Враховуючи викладене, у ОСОБА_1 виникла необхідність у звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту належності їй правовстановлюючих документів, які підтверджують її страховий стаж, а саме:
- диплому серії НОМЕР_1 від 16.07.1986 року;
- трудової книжки НОМЕР_2 від 23.07.1986 року;
- архівної довідки від 30.07.2024 року №182.
У відповідності до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Згідно п. 5 ч. 2ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім 'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім 'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п.б ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61 -14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження №61-18230св19).
Отже, враховуючи викладене вище та беручи до уваги, що наявність окремих виправлень і неточностей у документах, які підтверджують страховий стаж Заявника, не нівелюють її права на отримання пенсії, то наявні усі підстави для задоволення даної заяви та встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючих документів, вказаних у цій заяві.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
А тому, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 належать:
- диплому серії НОМЕР_1 від 16.07.1986 року, згідно якого вона вступила до СПТУ №14 м. Ржищів Київської області 1 вересня 1983 року;
- трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.07.1986 року, в якій вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- архівної довідки Комунального підприємства Кагарлицької міської ради «Трудовий архів» від 30.07.2024 року №182.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268,293,294 ЦПК України, суд,-
Заяву задоволити.
Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- диплому серії НОМЕР_1 від 16.07.1986 року, згідно якого вона вступила до СПТУ №14 м.Ржищів Київської області 1 вересня 1983 року;
- трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.07.1986 року, в якій вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- архівної довідки Комунального підприємства Кагарлицької міської ради «Трудовий архів» від 30.07.2024 року №182.
Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.
Повний текст рішення виготовлено 24.03.2025 року.
Суддя: Т.Є. Іванюта.