Справа № 357/1544/25
Провадження № 2/357/2114/25
18 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
31.01.2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 77276695 від 12.10.2021 у розмірі 11 646,69 грн. та за кредитним договором № 4687872 від 28.09.2021 в сумі 27042,35 грн., загальний розмір заборгованості за вищевказаними договорами становить 38689,04 грн., а також стягнути судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. і витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Позиція сторін у справі.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 77276695. Відповідно до умов вказаного договору позикодавець надав відповідачу кредит в розмірі 7 786,00 грн., строком на 64 дні, з процентною ставкою 1.6%, яка нараховується за кожен день користування.
22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 77276695.
10.01.2023 було укладено договір №10-10/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 77276695 від 12.10.2021року.
28.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4687872 згідно якого відповідач отримав в кредит 6700,00 грн., строком 15 днів зі сплатою відсотків відповідно до умов договору.
13.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №13-01/2022-79 про відступлення прав вимоги, в тому числі за договором № 4687872. 10.03.2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-03/2023 про відступлення прав вимоги, в тому числі за договором № 4687872.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за вище вказаними Кредитними договорами не здійснював у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить : за Договором позики № 77276695 від 12.10.2021 у розмірі 11 646,69 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6422,50 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5223,14 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 1,05 грн.; за Кредитним договором № 4687872 від 28.09.2021 в сумі 27042,35 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 5417,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21625,35 грн. Позивач вказує, що набув право вимоги на вказану суму в зв'язку з укладенням Договорів факторингу.
12.03.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Василець М.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що відповідач заперечує обставини укладення договору № 77276695 від 12.10.2021 та наявність боргу у розмірі 11 646,69 грн., а також, заперечує укладення договру № 4687872 від 28.09.2021 і визначену позивачем заборгованість у розмірі 27 042,35 грн., укладення договору № 103160306 від 21.09.2021 і борг за ним в сумі 22 781,58 грн., вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки згідно умов договору № 4687872 від 28.09.2021 року кредит надано в сумі 6 700,00 грн., строк кредитування складає 15 днів, а отже нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 13.10.2024 року є порушенням норм чинного законодавства. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов цього договору становить 2 512,50 грн. за період з 28.09.2021 по 13.10.2021, виходячи з розрахунку: 6 700 грн (тіло кредиту) х 2,5 % (відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) х 15 днів (строк позики). Крім того, договором № 4687872 та графіком платежів передбачена сума до повернення 9 212,50 грн., а також комісія - 1 273,00 грн, а враховуючи, що відповідач сплатив загальну суму 4 606,00 грн., то сума залишку, згідно цього договору становить 4 606,50 грн., але ніяк не 27 042,35 грн., як вказує позивач. При цьому, як вбачається з договору, п.1.3 та п.1.4 сторони погодили, що кредит надається строком на 15 днів з 28.09.2021 по 13.10.2021. Отже, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 15 днів, починаючи з дня укладення договору. При цьому представник відповідача послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.05.2022 року у справі N 944/3046/20 (провадження N 61-19719св21) де зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. ч. З, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Тобто, право ТОВ «Мілоан» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 13.10.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору від 13.10.2021 року матеріали справи не містять. А реєстр боржників до договору факторингу №13-01/2022 не може бути допустимим доказом розміру заборгованості, адже містить некоректні дані з приводу суми заборгованості за кредитом, а саме, Реєстр боржників містить загальну суму заборгованості - 17 746,65 грн, а позовні вимоги за договором № 4687872 від 28.09.2021 року - 27 042,35 грн. Вже до договору факторингу № 10-03/2023 від 10.03.2023 року з'явились зміни, і загальна сума заборгованості стала - 29 122,35 грн. Як саме були нараховані ці суми та яке мають обґрунтування, невідомо.
Сторона відповідача надала свої заперечення щодо умов договору позики № 77276695 від 12.10.2021 року за яким сума кредиту становила 7 786,00 грн., строк кредитування 64 дні, і сторонами визначено загальну вартість позики - 13 028,40грн. Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданої первісним кредитором, відповідач сплатив по договору загальну суму - 3 000,00 грн. Представник відповідача зазначає, що правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Але, у даному випадку, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила, що розміщені на офіційному сайті http://mycredit.ua/ua/documents-license/ можуть змінюватися самим позивачем, тобто кредитор може додати до позовної заяви Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу умови Правил, долучені до Договору Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних позивачем обставин. Представник відповідача зазначила, що договори факторингу з витягами з реєстру боржників, які є похідними від кредитного договору, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості. Представник звертає увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування як ТОВ «Мілоан», так і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які викладені в декількох значних за об'ємом документах та які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Тому укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Заявлені Позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумам кредитів, що суперечить принципам розумності та добросовісності.
Щодо витрат на правничу допомогу представник відповідача зазначила, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Позивач скористався своїм правом та 17.03.2025 року скерував до суду відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Щодо договору № 77276695 12.10.2021 укладеного між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 , відповідно до п.2 Договору сума Позики 3 500,00 грн., строк позики 64 дні, знижена процентна ставка - 1,52%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою за день становить 2,70%. Відповідно до п.4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та погашення, на залишок Позики та, у випадку дострокового її повернення, підлягають відповідному перерахунку.
До матеріалів справи додано Правила №12/08/2021 в редакції від 12.08.2021 року. Доказів того, що на дату укладення договору були наявні Правила в іншій редакції, які мають відмінні умови, матеріали справи не містять. Відповідно до п.6.3 Правил проценти за користування позикою нараховуються на залишок суми позики, виходячи із строку фактичного користування позикою. Із вищезазначеного слідує, що умовами договору та Правилами передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30- денного (пільгового) строку користування позикою. Отже, нарахування відсотків здійснювалось відповідно до умов Договору. Щодо договору № 4687872 28.09.2021 укладеногог між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 , сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Відповідачем було укладено Кредитні догоори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов'язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом повторного авторозподілу судової справи від 06.11.2024 року справу передано судді Ярмолі О.Я. (а.с.187,188).
07.02.2025 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду було відкрито провадження з повідомленням учасників справи (а.с.193)
12.03.2025 року відповідач подав відзив на позов (а.с.195-207 )
17.03.2025 року представником ТОВ «Коллект Центр» подано відповідь на відзив (а.с. 211-219 )
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримано.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, подав суду відзив на позов та заяву про розгляд даної справи без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з такого.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 12.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 77276695.
Згідно п.п. 2.1 - 2.3 Договору, сума позики становить 7 786,00 грн., строк позики - 64 дні, дата повернення позики 14.12.2021, з процентною ставкою- 1.6%, яка нараховується за кожен день користування. Загальна вартість позики - 13028,40 грн.
Відповідно до п. 12 договору позики цей договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.17 договору, якщо сума позики, зазначена в п.п.2.1 п.2 договору перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування.
Договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.74,75).
Встановлено, що 22.02.2022 було укладено договір №22/022022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77276695. А 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 77276695 від 12.10.2021 року де позичальником значиться відповідач.
Позивач зазначає, що станом на день звернення із позовом до суду, заборгованість відповідача за договром позики № 77276695 від 12.10.2021 року становить 11 646,69 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6422,50 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5223,14 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 1,05 грн.
Встановлено, що 28.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4687872, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6700,00 грн., строком на 15 днів, зі сплатою відсотків відповідно до умов договору (а.с.46-54).
Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.
13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «Міолан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4687872 від 28.09.2021 що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1
10 січня 2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору про відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4687872 від 28.09.2021, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
З розрахунку заборгованості за цим договором слідує, що заборгованість ОСОБА_1 перед товариством станом на день звернення із позовом до суду, становить 27042,35 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 5417,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21625,35 грн.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
У відповідності до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 4687872 від 28.09.2021р. та за договором позики № 77276695 від 12.10.2021р.
Зібраними матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», яке є правонаступником первісного кредитодавця, належним чином не виконує, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача щодо його права вимоги відповідач суду не надав. Договори факторингу, за якими позивач набув право вимоги, є чинними та відповідачем не оскаржені.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за вказаними кредитними договорами перед новим кредитором ТОВ «Коллект Центр» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення наданих йому коштів в строки, що передбачені умовами договору, тобто існує заборгованість, право вимоги якої набув позивач.
Разом з тим, суд не погоджується із визначеною сумою боргу та розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 4687872 від 28.09.2021р. та за договором позики № 77276695 від 12.10.2021р.
Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Із умов договору позики № 77276695 від 12.10.2021 року слідує, що сторони визначили строк позики до 14.12.2021 року (64 дні), пунктом 2.3. цього договору передбачено графік платежів, однак позивач ставить вимогу про стягнення боргу за цим договором за більший період.
В додатку до цього договору позики зафіксована загальна вартість позики - 13 028,40грн. Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, наданої первісним кредитором, відповідач сплатив по договору позики № 77276695 загальну суму - 3 000,00 грн. Отже, розмір непогашеної заборгованості, що передбачена умовами договру позики і таблицею обчислення загальної вартості кредиту становить 10028,40 грн., що і є боргом відповідача за договром позики № 77276695.
Згідно умов договору № 4687872 від 28.09.2021 року кредит надано відповідачу в сумі 6 700,00 грн., строк кредитування складає 15 днів, а отже нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 13.10.2024 року є порушенням умов договору. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов цього договору становить 2 512,50 грн. за період з 28.09.2021 по 13.10.2021, виходячи з розрахунку: 6 700 грн (тіло кредиту) х 2,5 % (відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) х 15 днів (строк позики). Крім того, договором № 4687872 та графіком платежів передбачена загальна сума до повернення 10485,50 грн., а також комісія - 1 273,00 грн., та враховуючи, що відповідач сплатив загальну суму боргу 4 606,00 грн., що визнає позивач, то сума залишку становить 5879,50 грн., що і є боргом згідно договору № 4687872 від 28.09.2021.
Дійсно, даним договором передбачені строки продовження днів (п.2.3.1.1.), умови пролонгації, але споживачу не було доведено графік таких платежів і відсоткову ставку за певних умов продовження строків, не визначено загальну вартість кредиту на умовах такої пролонгації.
Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач додав до матеріалів справи копію Договору про споживчий кредит № 103160306 від 21.09.2021 р., укладеного між відповідачем та ТОВ «Мілоан», однак жодних позовних вимог з приводу даного договору не заявив та не обгрунтував належність цього доказу.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит № 4687872 від 28.09.2021 в сумі 5879,50 грн. та суму заборгованості за договором позики № 77276695 від 12.10.2021 у розмірі 10 028,40 грн.
Судові витрати.
Згідно ч.2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначила, що вимога про стягнення на користь позивача суми правничої допомоги не підлягає до задоволення, оскільки позивач не надав жодного розрахункового документу та не підтвердив таких витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16)
Відповідно до статей 133, 134, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. (…) Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Встановлено, що позивач в позовній заяві зазначив розмір витрат на правову допомогу 13 000 грн. та надав до суду Договір про надання правничої допомоги від 01.07.2024р. за № 01-07/2024 , Заявку на надання юридичної допомоги №367 від 02.12.2024р., Акт про надання юридичної допомоги від 27.12.2024ор. (а.с.38-42,43,45).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи надані представником позивача докази в підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги та враховуючи, що розгляд справи відбувся без участі представника позивача, в спрощеному провадженні, в одному судовому засіданні, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування позивачу витрат на оплату правничої допомоги в сумі 3000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 41,12 %, то судові витрати, включаючи і судовий збір (3000 +2422,40), становлять 2229,69 грн. (5422,40 грн. х 41,12 % : 100).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Керуючись ст. ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4687872 від 28.09.2021 в сумі 5879,50 грн (п'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят копійок), заборгованість за договором позики № 77276695 від 12.10.2021 у розмірі 10 028,40 грн (десять тисяч двадцять вісім гривень сорок копійок) та судові витрати по справі в сумі 2229,69 грн.(дві тисячі двісті двадцять дев'ять гривень шістдесят дев'ять копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.
З урахуванням ч. 3 ст. 124, ч. 6 ст. 259 ЦПК України, повний текст рішення виготовлений 24.03.2025 року.
Суддя О. Я. Ярмола