Справа № 357/10636/24
Провадження № 2/357/1168/25
( ЗАОЧНЕ )
18 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У липні 2024 року адвокат Кабула Ірина Юріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Білоцерківська міська рада, в якій просила: встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт родинних відносин, а саме те, що покійна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 приходиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рідною матір'ю; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування. В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 95 років померла ОСОБА_2 . В день смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їм майно, яке складалось з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала покійній на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 14.05.1998 року виданого Білоцерківською міською радою. Право власності на житло зареєстровано в КП КОР «Київське обласне БТІ» в книзі № 95, реєстровий № 10970. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом являється син покійної - ОСОБА_1 . Останній здійснив поховання матері та встановив пам'ятник. На протязі 6-ти місяців після смерті матері він виявив бажання прийняти спадщину і фактично вступив в управління та користування спадковою квартирою та здійснив певні дії, що свідчать про прийняття спадщини, а саме: здійснював поточний ремонт квартири, сплачував за комунальні послуги, користувався та розпоряджався спадковим рухомим майном, що належало покійній матері. Окрім цього позивач отримав залишок нарахованої але не виплаченої за життя пенсії спадкодавця. Спадкоємець також забрав особисті документи спадкодавця. Для оформлення своїх спадкових прав позивач 10.06.2024 року звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Шараєвської О.А. з заявою про оформлення спадщини. Однак, у видачі йому свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно було відмовлено в зв'язку з тим, що не доведено факту вступу в управління чи володіння спадковим майном а також у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних стосунків. Оскільки ОСОБА_1 вступив в управління та володіння спадковим майном, тому існують всі законні підстави визнати його таким, що вчасно прийняв спадщину та визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Що ж стосовно родинних відносин, між покійною ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то документально довести його не представляється можливим, оскільки згідно довідки державного архіву Київської області від 16.05.2024 року № 08-08/1053, в документах архівного фонду Р-5634 книги реєстрації актів про народження громадян у м. Біла Церква Київської області за 1940 рік відсутні, тому надати архівну довідку про реєстрацію народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 немає можливості.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 року головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 29 липня 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Шараєвської Ольги Андріївни, належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , 1905 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , для приєднання до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 29 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з'явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача - адвокат Кабула І.Ю. подала до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 18.03.2025 р. за вх..№14171, в якій просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання свого представника не направив, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у віці 95 років, актовий запис № 1451, що підтверджується свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02.10.2000 р. відділом реєстрації актів громадського стану Білоцерківського міськвиконкому Київської області.
В день смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їм майно, яке складалось з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала останній на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 14.05.1998 року виданого Виконкомом Білоцерківської міської Ради народних депутатів Київської області.
Згідно з довідкою від 18.06.2024 р. № БЦ1452 виданої КП КОР «Київське обласне БТІ», право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в рівних частках за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право власності, виданого Виконкомом Білоцерківської міської Ради народних депутатів Київської області 14.05.1998 р. за № 23120 (реєстрова книга № 95, реєстровий № 10970).
Згідно довідки державного архіву Київської області від 16.05.2024 року № 08-08/1053, в документах архівного фонду Р-5634 книги реєстрації актів про народження громадян у м. Біла Церква Київської області за 1940 рік відсутні, тому надати архівну довідку про реєстрацію народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 немає можливості.
З копї обліково-послужна картка до військового квитка сер. НОМЕР_3 , видана ОСОБА_1 вбачається, що в п. 12 в розділі сімейний стан зазначено мати - ОСОБА_2 1905 року народження.
Згідно довідки ( виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) № 2431 від 1993 року виданої Білоцерківською житлово-експлуатаційною конторою № 5, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані 4 особи в тому числі ОСОБА_2 1905 року народження.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_2 та встановив пам'ятник, що підтверджується рахунком-замовленням № 28156 та №28155 від 03.10.2000 року та накладною № 162 від 27.09.2005 року.?
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснював поточний ремонт квартири АДРЕСА_1 , сплачував за комунальні послуги, користувався та розпоряджався спадковим рухомим майном, що належало покійній ОСОБА_2 , а саме забрав собі: холодильник моделі «snaige» серійний номер 792971, дата випуску 13.11.1987 року, що підтверджується свідоцтвом про приймання і продаж холодильника; телевізор «славутич - 220» сер. № 07302702, дата випуску 20.07.1983 року, що підтверджується гарантійним талоном № 1563; гарнітурну стінку для залу «Либідь - 3», дата випуску 02.06.1988 року, що підтверджується чеком № 35 та паспортом на товар. Також забрав особисті документи спадкодавця: свідоцтво про смерть сер НОМЕР_4 видане 02.10.2000 року віддлом РАГС Білоцерківського міськвиконкому на підставі актового запису № 1451; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 14.05.1998 року видане на підставі розпорядження голови виконкому Білоцерківської міської ради № 1-3-257; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 інвентарний № 11998; довідки № 47 від 09.02.1949 року, № 40 від 05.02.1949 року, № Т-56 від 17.02.1958 року.
10.06.2024 р. позивач звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Шараєвської О.А. з заявою про оформлення спадщини, що залишилася після смерті його матері - ОСОБА_2 , 1905 р.н.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.06.2024 року № 37/02-31, ОСОБА_1 було вімовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно в зв'язку з тим, що останнім не доведено факту вступу в управління чи володіння спадковим майном, а також у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних стосунків.
Як встановлено судом, на час розгляду даної цивільної справи, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , яка народилася 1905 року, не заводилася, що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Шараєвської Ольги Андріївни.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15 квітня 2020 року справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.
Поняття «родинність» розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура.
Враховуючи вищенаведене, судом достовірно встановлений факт родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_2 , що належним чином підтверджується доказами, що знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз'яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: "суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину").
Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, суд вважає заяву обґрунтованою та доведенною.
За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність у справі юридичного факту, а саме, що покійна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 приходиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рідною матір'ю.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому на правовідносини щодо спадкування поширюється дія норм ЦК Української РСР (в редакції 1963 року).
Згідно з п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
З положень ст. 549 Цивільного кодексу УРСР (в редакції Закону, який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) вбачається, що для оформлення права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, який помер до ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно, якщо спадкодавець помер до 01 січня 2004 року, то спори щодо прийняття спадщини можуть полягати у встановленні факту прийняття спадщини або продовженні строку прийняття спадщини, якщо він пропущений з поважних причин.
Згідно ч. 2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Зважаючи на недостатність документів, підтверджуючих факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину.
Аналізуючи вищезазначене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного вищевказаного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що метою встановлення такого факту є врегулювання заявником юридичних питань в сфері правовідносин спадкування, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення юридичного факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема доведення в судовому засіданні факту прийняття заявником спадщини, яка відкрилась після смерті його матері, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Статтею 129 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (суд ураховує також роз'яснення Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання).
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 83, 84, 128, 130, 131, 133, 141, 158, 187, 211, 247, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 приходиться рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: Білоцерківська міська рада; адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09117; ЄДРПОУ: 26376300.
Суддя Б. І. Кошель