Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/18/25
Провадження № 2/499/139/25
Іменем України
25 березня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в селищі Іванівка Березівського району Одеської області справу №499/18/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що 27 жовтня 2022 року між ним, ОСОБА_1 і відповідачкою ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №120, місце державної реєстрації Іванівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Підставою звернення з даною заявою до суду є небажання відповідачки у добровільному порядку подати заяву до відділу державної реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу.
Причиною розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння між сторонами як подружжям, несумісність характерів, різні погляди на життя. Сімейні відносини між ними припинені, спільним побутом вони не пов'язані, взаємні права та обов'язки між ними відсутні.
Відповідачка по справі надала заяву, в якій зазначила ,що з позовом не погоджується та просила про надання строку на примирення.
Подружжю було надано строк для примирення один місяць, а саме до 18 березня 2025 року та провадження на цей час у справі зупинено.
18 березня 2025 провадження у справі відновлено про що постановлено ухвалу суду та призначено судове засідання на 25.03.2025 року та повідомлено сторони про дату та час судового засідання.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання справу слухати у його відсутність на позовних вимогах наполягає.
Також позивач надав письмову заяву в якій зазначив, що після спливу встановленого їм строку для примирення шлюбно-сімейні відносини між ними не відновилися, примирення не досягнуто, кожен живе окремо своїм самостійним життям, збереження шлюбу неможливо, тому наполягає на позові.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою.
Про причини неявки відповідачка суд не повідомила, заяв клопотань не надавала, тому суд визнає її неявку з неповажних причин.
Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно доч.1ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач та відповідачка перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Від спільного проживання неповнолітні у них діти відсутні.
Подружжю за клопотанням відповідачки надавався судом строк для примирення.
Після закінчення строку для примирення від позивача надійшла заява про те, що він вимоги позовної заяви вважає незмінними та наполягає на розірванні шлюбу, після спливу встановленого їм строку для примирення шлюбно-сімейні відносини між ними не відновилися, примирення не досягнуто, кожен живе окремо своїм самостійним життям, збереження шлюбу неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.
Судом встановлено, що зі сторони позивача після надання строку для примирення у сімейних відносинах сторін абсолютно нічого не змінилося. Позивач зазначає, що у кожного з них своє особисте життя.
В свою чергу сторона відповідача свою позицію стосовно відносин за час терміну наданого на примирення так і після не вказала, свої доводи не зазначила, відзив у справі не надавала.
Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною 3 статті 56 СК України встановлено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Обставини, на які посилається позивач є самостійною та достатньою підставою для розірвання шлюбу.
Докази, які б спростовували обґрунтованість цього висновку, в матеріалах цивільної справи відсутні.
Виходячи з наведеного враховуючи, що позивач не бажає підтримувати сімейні стосунки з відповідачкою, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад.
Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб, збереження даного шлюбу суперечить його інтересам, у подружжя відсутні неповнолітні діти, тому оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, беручи до уваги, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного Кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі ст.3,56,104-105,110,112,113 СК України, керуючись ст.ст. 12,200,206,259,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 27 жовтня 2022 року Іванівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що складено відповідний актовий запис №120.
Шлюб вважати припиненим у день набрання чинності рішенням суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання АДРЕСА_2 ) РНОКПП: невідомо.
СуддяРуслан ТИМЧУК