Справа № 456/6007/24
Провадження № 2-о/456/76/2025
іменем України
24 лютого 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/6007/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересованої особи Стрийської міської ради про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
встановив:
Заявник звернулась в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама - ОСОБА_2 . Згідно акту №44 від 21.10.2024р., складеного комісією КП «УК «Комфортний Стрий», гр. ОСОБА_1 , 1963 р.н. зареєстрована в АДРЕСА_2 , але фактично проживає без реєстрації у АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки №1445 від 21.10.2024р., виданої КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий», ОСОБА_1 , 1963 р.н. проживала без реєстрації разом з мамою ОСОБА_2 , 1934 р.н. до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і вели разом спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, і вона має намір успадкувати належне їй майно та оформити спадщину. Згідно свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 26.08.1994р. Стрийською квартирно-експлуатаційною частиною району (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 309603579 від 13.09.2022р.) та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.06.1995р. Стрийською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1163 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 309605156/від 13.09.2022р.), гр. ОСОБА_2 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 . Згідно заповіту, посвідченого 13.06.1995 року Стрийською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1165, гр. ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 заповіла своїй дочці ОСОБА_3 . На заяву ОСОБА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті мами гр. ОСОБА_2 , завідувачем Стрийської ДНК було надано відповідь № 877/02-14 від 05.11.2024р. про необхідність звернення до суду з метою встановлення факту постійного проживання з гр. ОСОБА_2 . Заявник являється спадкоємцем першої черги спадкування за законом до майна матері та вважає себе такою, що прийняла спадщину. В останні роки життя мама часто хворіла, оскільки була інвалідом II групи, а в лютому 2024 року мама отримала І групу інвалідності, а отже постійно потребувала стороннього догляду, нагляду та допомоги. Фактично протягом всього часу її хвороби до дня смерті моєї матері, заявник постійно проживала разом з нею без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , вела з нею спільне господарство, доглядала її та піклувалася про неї, купувала необхідні ліки та продукти харчування.
Заяви та клопотання учасників справи.
Заявник ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилась, однак її представник ОСОБА_4 , через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи по суті за їхньої відсутності та заяву задовольнити з підстав, що у ній викладені.
Від представника заінтересованої особи Стрийської міської ради надійшла заява про слухання справи за їхньої відсутності та прийняти рішення згідно чинного законодавства України.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамко Р.Т., від 15.11.2024 року вищевказану заяву, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами окремого провадження.
Ухвалою суду від 10.01.2025, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі.
Судом також задоволено заяву про розгляд справи за їх відсутності та, виходячи з положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, а також враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе здійснювати судовий розгляд даної справи за відсутності її учасників на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового засідання.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд дійшов такого висновку.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення Європейського Суду з прав людини від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70).
Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
В силу частин 1, 2 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст правовідносин із оцінкою відповідних доказів.
Згідно свідоцтва про смерть від 01.04.2024, серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Стрийської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 30.05.1963р., вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилась ОСОБА_3 , та в графі батьків зазначено матір - ОСОБА_2 та батька ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 26.01.1991р. вбачається, що 26.01.1991р., було зареєстровано шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , яка після реєстрації шлюбу, змінила прізвище на - ОСОБА_7 .
Згідно акту №44 від 21.10.2024р., складеного комісією КП «УК «Комфортний Стрий», гр. ОСОБА_1 , 1963 р.н. зареєстрована в АДРЕСА_2 , але фактично проживає без реєстрації у АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки №1445 від 21.10.2024р., виданої КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий», ОСОБА_1 , 1963 р.н. проживала без реєстрації разом з мамою ОСОБА_2 , 1934 р.н. до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і вели разом спільне господарство.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 26.08.1994р. Стрийською квартирно-експлуатаційною частиною району (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 309603579 від 13.09.2022р.) та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.06.1995р. Стрийською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2- 1163 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 309605156/від 13.09.2022р.), гр. ОСОБА_2 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 .
Згідно заповіту, посвідченого 13.06.1995 року Стрийською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1165, гр. ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 заповіла своїй дочці ОСОБА_3 .
З відповіді Стрийської державної нотаріальної контори №877/02-14 від 05.11.2024р., вбачається, що ОСОБА_3 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті мами гр. ОСОБА_2 , та про необхідність звернення до суду з метою встановлення факту постійного проживання з гр. ОСОБА_2 .
Згідно довідки до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №627192, від 19.02.2024, ОСОБА_2 , потребувала постійного стороннього догляду, нагляду та допомоги.
Відтак судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутнє підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
До вказаних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1217 LIK України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своє смерті.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця,; тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережили та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем першої та вважаю себе такою, що прийняла спадщину відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
В поданій до суду заяві заявник зазначила, що в останні роки життя мама позивача часто хворіла, оскільки була інвалідом II групи, а в лютому 2024 року отримала І групу інвалідності, а отже постійно потребувала стороннього догляду, нагляду та допомоги. Фактично протягом всього часу її хвороби до дня смерті матері, позивач постійно проживала разом з нею без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , вела з нею спільне господарство, доглядала її та піклувалася про неї, купувала необхідні ліки та продукти харчування. Вказані обставини підтверджується матеріалами справи.
У суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.
Окрім того, факт проживання заявника зі спадкодавцем однією сім'єю актом №44 від 21.10.2024р., складеного комісією КП «УК «Комфортний Стрий»,
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
При цьому обов'язок доказування та подання доказів встановлений ст. 81 ЦПК України, в якій зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Окрім того, місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом.
Висновки суду за результатами розгляду заяви.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов переконання, що заявник дійсно постійно проживав однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_2 до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини, так як відповідно до ст. 1264 ЦК України право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Керуючись СТ..7, 10, 12, 13, 18, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -
вирішив:
Заяву задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживала однією сім?єю на час відкриття спадщини з спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р. Т. Шрамко