19.03.2025
Справа № 331/1088/25
Провадження № 2/331/1365/2025
про продовження строку
для усунення недоліків позовної заяви
19 березня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,
21 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1220312 від 29.01.2025 року, через підсистему «Електронний суд» звернулася до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків заяви, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
19 березня 2025 року,на виконання вимог ухвали суду від 25 лютого 2025 року, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сивовою Я.В. було подано до суду через підсистему «Електронний суд» оновлену позовну заяву, заяву про усунення недоліків та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Так, із змісту оновленої позовної заяви вбачається, що до складу майна, що підлягає поділу, окрім майна, яке було вказано позивачем у первісній позовній заяві, також додано земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), площею 0,0620 га, цільове призначення - для ведення садівництва. Між тим, позивачем не вказано кадастровий номер земельної ділянки.
В оновленій позовній заяві позивачем не вказано також і ціну позову.
Крім того, позивачем - в особі представника ОСОБА_2 надано клопотання про відстрочення сплати судового збору, із змісту якого вбачається, що позивач просить суд відстрочити сплату судового збору відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням майнового стану позивача.
За правилами частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, а й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави. Це положення також не передбачає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах (Airey v. Ireland). Більше того, можливість, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, не виключається ЄСПЛ. Такі обмеження несумісні з п. 1 ст. 6 Конвенції лише якщо вони не переслідують законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, якої вони прагнуть досягти.
Так, у справі Bellet v. France суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Отже, сторона, яка заявила відповідне клопотання, повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Проте, позивачем ОСОБА_1 , при зверненні до суду з вказаним клопотанням, не надано жодних доказів, які відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть свідчити про необхідність відстрочки сплати судового збору або ж взагалі про звільнення позивача від сплати судового збору.
Крім того, необхідно зауважити, що у розумінні положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочка сплати судового збору, а також звільнення сторони від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком.
Отже, суд не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору для позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно частини 6 статті 127 ЦПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Суд звертає увагу, що законодавець не покладає на суд обов'язок продовжити строк на усунення недоліків у разі усунення недоліків позовної заяви частково. При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права у разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення доступу позивача до правосуддя та для забезпечення можливості реалізації конституційного права на захист своїх прав та інтересів у судовому порядку судом, встановленим законом, суд приходить до висновку про доцільність за власною ініціативою продовжити процесуальний строк встановлений в ухвалі суду від 25 лютого 2025 року для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 120, 127, 175, 177, 185, 258, 260, 353 ЦПК України,
Продовжити позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків оновленої позовної заяви ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, сплати судового збору і надання квитанції про сплату судового збору.
Встановити позивачу ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків оновленої позовної заяви та сплати судового збору.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання нею вимог, викладених в ухвалі суду від 25 лютого 2025 року та цієї ухвали, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Яцун