308/1218/25
20.03.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з УПП в Закарпатській області відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст. 130 (справа № 308/1235/25 пров. №3/308/902/25), ч.1 ст. 126 (справа № 308/1225/25 пров. №3/308/893/25), ч.2 ст. 126 (справа№ 308/1218/25 пров. 3/308/886/25) та ч.5 ст. 121 КУпАП( справа № 308/1231/25 пров.№3/308/898/25).
Зважаючи на положення ст. 36 КУпАП, вважаю за доцільне проводити спільний розгляд вказаних справ.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223436 від 17.01.2025 вбачається, що 17.01.2025 17:40:00 м. Ужгород, вул. Ужанська, 1 гр. Дюгов керував ТЗ з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, підвищена жвавість ходи, від проходження огляду на стан сп'яніння в мед закладі відмовився о 17 год. 52 хв. в м. Ужгород вул. Ужанська, 1, чим порушив п. 2.5ПДР, відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223429 від 17.01.2025 вбачається, що 17.01.2025 17:40:00 м. Ужгород, вул. Ужанська, 1 було зупинено ТЗ за порушення ПДР а саме: водій керував ТЗ та не був пристебнутий ременем безпеки при цьому відсутній поліс ОСЦПВ на тз чим порушив п. 2.1. ґ ПДР відповідальність передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223415 від 17.01.2025 вбачається, що 17.01.2025 17:40:00 м. Ужгород, вул. Ужанська, 1 гр. Дюгов керував ТЗ ВАЗ ДНЗ НОМЕР_1 не маючи права керування таким ТЗ чим порушив п.2.1.А. ПДР відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223422 від 17.01.2025 вбачається, що 17.01.2025 17:40:00 м. Ужгород, вул. Ужанська, 1 гр. Дюгов керував ТЗ обладнаним засобами пасивного безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки чим порушив п.2.3.в ПДР відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
ОСОБА_1 , на розгляд справи не з'явився повторно, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме судові повістки надсилалися судом за адресою його проживання. Заяв чи клопотань не подавав, про причини неявки не повідомляв. Згідно протоколі про адміністративне правопорушення, останнього повідомлено про те що справи будуть розглядатись в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, інформація про розгляд справи розміщено на сайті судової влади України, веб-сорінка Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за посиланням: https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam//.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ч.2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Суд, приймаючи до уваги неявку особи, що притягається до відповідальності, яку розцінює як штучне затягування процесу, з метою уникнути відповідальність за скоєне правопорушення, враховуючи достатність зібраних матеріалів по справі, у відповідності до ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності особи, участь якої відповідно до положень частини 2 зазначеної статті не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали адміністративного провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст.ст. 34-35 КУпАП, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.24 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження;2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії….
Разом із тим, згідно п.2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_2 , не отримував посвідчення водія відповідної категорії (довідка УПП в Закарпатській області).
Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Вина у вчиненні ОСОБА_3 , правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, підтверджується: протоколом по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223415 від 17.01.2025; вказаною довідкою, розпискою про залишення ТЗ на зберігання; відеозаписом з боді камери поліцейського (DVD диск міститься в матеріалах справи).
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_3 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП доведена повністю, дії останнього працівником поліції, який складав протокол, кваліфіковані вірно.
Окрім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223436 від 17.01.2025 вбачається, що 17.01.2025 17:40:00 м. Ужгород, вул. Ужанська, 1 гр. Дюгов керував ТЗ з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, підвищена жвавість ходи, від проходження огляду на стан сп'яніння в мед закладі відмовився о 17 год. 52 хв. в м. Ужгород вул. Ужанська, 1, чим порушив п. 2.5ПДР, відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що інспектор поліції декілька разів пропонує ОСОБА_4 , проїхати до лікаря нарколога для проходження огляду, на стан наркотичного сп'яніння, та роз'яснює наслідки відмови, озвучує ознаки наркотичного сп'яніння та проводить візуальний огляд на виявлення ознак наркотичного сп'яніння. Разом із тим, ОСОБА_2 відмовляється від проходження огляду у встановленому законом порядку. Вживання будь-яких наркотичних засобів заперечує.
За статтею 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Відповідно до п. 3 І Розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої спільним Наказом 09.11.2015 № 1452/735 МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ та МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п. 4 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п.12 II розділу Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно роз'яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення: серії ЕПР1 №223436 від 17.01.2025; відеозаписом з боді камери поліцейського (DVD диск міститься в матеріалах справи).
Таким чином є всі правові підстави для визнання вищенаведених доказів належними та допустимими в процесі доказування, оскільки такі здобуті уповноваженими особами, у спосіб та у порядку визначеному законом і безпосередньо стосуються обставин правопорушення.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена повністю, дії останнього працівником поліції, який складав протокол, кваліфіковані вірно.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223429 від 17.01.2025 вбачається, що 17.01.2025 17:40:00 м. Ужгород, вул. Ужанська, 1 було зупиненоТЗ за порушення ПДР а саме: водій керував ТЗ та не був пристебнутий ременем безпеки при цьому відсутній поліс ОСЦПВ на тз чим порушив п. 2.1. ґ ПДР відповідальність передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.1 ґ ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка";
Частиною ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223429 від 17.01.2025, відеозаписом з боді камери поліцейського (DVD диск міститься в матеріалах справи).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223422 від 17.01.2025 вбачається, що 17.01.2025 17:40:00 м. Ужгород, вул. Ужанська, 1 гр. Дюгов керував ТЗ обладнаним засобами пасивного безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки чим порушив п.2.3.в ПДР відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.3.в ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020)
Відповідно до ч.5 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Так, вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №223422 від 17.01.2025; відеозаписом з боді камери поліцейського (DVD диск міститься в матеріалах справи).
За вчиненні ОСОБА_1 правопорушення передбачено адміністративне стягнення:
за ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч.2 ст. 126 КУпАП накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч.1 ст. 126 КУпАП накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч.5 ст. 121 КУпАП накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, ухвалюючи дане судове рішення, суд керується також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд наголошує, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Слід констатувати,що своїм правом бути присутнім при розгляді в суді останній не скористався, на виклик суду, будучи повідомленим належним чином, не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи або заперечень не подавав.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Згідно положень ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44,51,89,121-127,130,статтею 139,частиною третьою статті 154,частиною другою статті 156,статтями 173,173-4,174,183-1,185,190-195цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи вбачається що ОСОБА_5 , на час вчинення ним вказаних адміністративних правопорушень не виповнилося вісімнадцяти років, мав повних 16 років.
Поряд із цим, неповнолітнім ОСОБА_1 , вчинено правопорушення, яке підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, що встановленост.9 КУпАП.
З огляду на обставини справи суддя приходить до висновку, що на ОСОБА_1 , необхідним є накладення адміністративного стягнення.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності вбачається, що вони узгоджуються між собою та доводять винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 126, ч.2 ст. 126, ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 130КУпАП «поза розумним сумнівом», оскільки зміст та суть наявних доказів виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ч.2 ст. 33 та ст. 13 КУпАП, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП та вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами. Так, приходжу до переконання про доцільність накладення ОСОБА_1 , стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік..
Згідно ч.5 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 грн. Таким чином, правопорушнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 130, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закон України «Про судовий збір», суддя,-
Об'єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст. 130 (справа № 308/1235/25 пров. №3/308/902/25), ч.1 ст. 126 (справа № 308/1225/25 пров. №3/308/893/25), ч.2 ст. 126 (справа № 308/1218/25 пров. 3/308/886/25) та ч.5 ст. 121 КУпАП( справа № 308/1231/25 пров.№3/308/898/25) та присвоїти об'єднаному провадженню єдиний унікальний номер справи № 308/1218/25 пров. 3/308/886/25) та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП.
У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у межах санкції передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними на строк 1 (один ) рік
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош