Міжгірський районний суд Закарпатської області
Справа № 302/290/25
1-кп/302/68/25
25 березня 2025 рокуселище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071110000006 від 03.01.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загально середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше несудимого, непрацюючого,
в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
У 2014 році ОСОБА_4 , перебуваючи на сезонних роботах в Ленінградській області російської федерації, придбав предмет схожий на ніж, що згідно з висновком експертизи холодної зброї № CE-19/107-25/983-Х3 від 28.01.2025 є мисливським ножем загального призначення і відноситься до клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії, виготовлений саморобним способом із використанням промислового устаткування, який він умисно і незаконно, без відповідного на те дозволу, носив із собою та зберігав за місцем свого проживання у с. Колочава Хустського району Закарпатської області, а також використовував його за призначенням. Згодом ОСОБА_5 , без передбаченого на те дозволу, в другій половині листопада 2024 року умисно і незаконно носив із собою ніж у с. Колочава Хустського району Закарпатської області, а саме до будинку АДРЕСА_2 , що у подальшому 23 січня 2025 року за місцем його проживання під час санкціонованого обшуку було виявлено та вилучено даний ніж.
Ці діяння ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, а саме носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, визнав повністю, надав показання та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та щиро розкаявся в учиненому.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти розгляду справи в порядку, установленому ч. 3 ст. 349 КПК України, та просив /з урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження, обставин, які пом'якшують покарання, відсутністю обставин, які б обтяжували покарання, даних про особу обвинуваченого/ призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 2. ст. 263 КК України у виді громадських робіт на строк 120 годин.
Вирішуючи питання щодо обсягу дослідження доказів суд установив, що фактичні обставини справи повністю визнаються учасниками справи, відповідно до їх викладу в обвинувальному акті та не оспорюються ними.
Суд роз'яснив учасникам справи, що у випадку визнання ними обставин провадження, може бути визнано недоцільним дослідження доказів на підтвердження таких обставин, - в такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З'ясувавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, переконавшись, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим розслідуванням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, і досудової доповіді органу пробації відносно нього, та визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Суд оцінює, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, а відтак об'єктивних сумнівів у доведеності його винуватості в учинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, у суду не має.
Суд, розглядаючи кримінальне провадження у межах пред'явленого обвинувачення, належним чином проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
За змістом частин 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною в учиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Керуючись загальними засадами призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, то при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, дані про його особу, який раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на «Д» обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога та фтизіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
З досудової доповіді Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 12.03.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що ризик учинення ним повторно кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства чи окремих осіб, оцінюється як середній що, на думку органу пробації, свідчить про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
Як видно з характеристики за місцем проживання обвинуваченого, підписаної заступником Колочавського сільського голови ОСОБА_6 від 30.01.2025 за № 214, то ОСОБА_4 характеризується позитивно, за період проживання в селі Колочава письмових заява чи скарг до сільської ради на нього не надходило, порушень правил благоустрою Колочавської сільської ради з боку ОСОБА_4 не зафіксовано.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид і міру покарання в межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 263 КК України, та враховуючи: - ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення; - його особу; - фактичні обставини справи, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання і відсутність обставини, яка обтяжує покарання, а також з урахуванням загальних засад призначення покарання суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт на мінімальний строк, у межах санкції ч. 2 ст. 263 КК України,та вважає за недоцільним призначення йому більш суворого виду покарання у межах санкції даної статті кримінального закону або менш суворого покарання у виді штрафу, так як обвинувачений постійної роботи і доходів не має, а натомість має на утриманні трьох малолітніх дітей. При цьому суд переконаний, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, саме цей вид (громадські роботи) і міра покарання будуть достатніми для виправлення ОСОБА_4 та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як ним самим, так і іншими особами.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обиравсяі підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, а саме ніж, що є мисливським ножем загального призначення і відноситься до клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії та ніж, що відноситься до категорії холодної зброї колюче-ріжучої дії, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області слід знищити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України суд уважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави понесені у цьому кримінальному провадженні процесуальні витрати на залучення експерта, що підтверджені відповідними довідками Закарпатського НДЕКЦ від 28.01.2025.
З огляду на наведене вище та керуючись статтями 100, 124, 368-371, 373-376, 394, 395 та 532 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався і такий до нього до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Речові докази ніж, що є мисливським ножем загального призначення і відноситься до клинкової холодної зброї колюче-ріжучої дії та ніж, що відноситься до категорії холодної зброї колюче-ріжучої дії, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням у цьому кримінальному провадженні експертів на проведення судової експертизи холодної зброї № CE-19/107-25/983 від 28 січня 2025 року у розмірі 1 591,80 гривень та судової експертизи холодної зброї № CE-19/107-25/982 від 28 січня 2025 року у розмірі 1 591,80 гривень.
Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1