Іменем України
19 березня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/2991/24
провадження № 22-ц/4809/562/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2024 року у складі судді Бондаренка В. В. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4169067 від 23 вересня 2021 року у розмірі 123 612 грн 50 коп, витрати на сплату судового збору у розмірі 3 028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4169067.
Відповідно до умов укладеного договору відповідачу надано кредит в сумі 20 000 грн строком на 30 днів з 23.09.2021 по 23.10.2021 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено Договір факторингу № 13/01-2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за Договором про споживчий кредит № 4169067 від 23.09.2021.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі і за Договором про споживчий кредит № 4169067 від 23.09.2021.
Оскільки ОСОБА_1 умови договору не виконує, грошові кошти не повертає та проценти за користування коштами не сплачує у останнього станом на 08.04.2024 виникла заборгованість у розмірі 123 612 грн 50 коп, з яких: 19 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 102 612 грн 50 коп - заборгованість за процентами; 2 000 грн - заборгованість з комісії.
Враховуючи, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за Договором про споживчий кредит № 4169067 від 23.09.2021, останнє звернулось до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2024 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4169067 від 23.09.2021 у розмірі 81 712 грн 50 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 62 712 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 1 998 грн 48 коп судового збору та 9 900 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що доведеними є факти укладення між сторонами договору про споживчий кредит № 4169067 у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами, а також у подальшому укладення між первісним кредитором та ТОВ «Вердикт Капітал», між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» договорів факторингу.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що з відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4169067 вбачається, що останнім днем дії кредитного договору було 23.10.2021, проте відповідач не здійснив оплату за кредитним договором, ні по прострочених зобов'язаннях по процентах, ні по прострочених зобов'язаннях по кредиту, тому враховуючи п. 2.3.1.2 Договору строк користування кредитом було автопролонговано на 60 днів, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а саме з 24.10.2021 по 27.10.2021 та з 05.11.2021 по 29.12.2021, а також на пільгових умовах з 29.10.2021 по 04.11.2021 на підставі п. 2.3.1.1 Договору.
Після відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги 13.01.2022 боргу у розмірі 81 712 грн 50 коп (заборгованість за тілом кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 62 712 грн 50 коп, заборгованість за комісією - 2 000 грн) ТОВ «Вердикт Капітал» безпідставно поза межами строку дії договору (з урахуванням пролонгацій) здійснив нарахування відсотків в період з 13.01.2022 по 23.02.2022 в сумі 39 900 грн, а тому суд першої інстанції вважав, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2024 року та увалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно та необ'єктивно з'ясував обставини справи та порушив принцип рівності перед законом і судом.
Відповідач не був повідомлений про дату та час судового засідання, а судом першої інстанції не вжито усіх законних методів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд даної справи.
Договір про споживчий кредит відповідач не підписув і кошти не отримував, а надані ТОВ «Коллект Центр» документи не підтверджують факт існування боргу.
ОСОБА_1 не отримував комерційне повідомлення про укладення кредитного договору, що свідчить про те, що між банком та відовідачем не було укладено кредитного договору.
Крім того, кредитор належним чинм не повідомляв боржника про відступлення права грошовї вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу
Від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити та залишити заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2024 року без змін.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Пентелеєв О. М. підтримав доводи апеляційної скарги, представник ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М. М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 23.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4169067 (далі - Договір № 4169067), відповідно до умов п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки / терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4169067 від 23.09.2021 є графік платежів.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 4169067 від 23.09.2021 є паспорт споживчого кредиту.
Анкета-заява на кредит № 4169067 від 23.09.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «Мілоан».
Як вбачається з довідки про ідентифікацію, відповідачем прийнято умови договору шляхом використання одноразового ідентифікатора Z78547 за номером телефону позичальника НОМЕР_1 .
ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти згідно договору 4169067 в розмірі 20 000 грн.
13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13/01-2022-79, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 13/01-2022-79 від 13.01.2022 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4169067 від 23.09.2021 на суму 83 712 грн 50 коп, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 62 712 грн 50 коп, заборгованість з комісії - 2 000 грн.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4169067 від 23.09.2021 на суму 123 612 грн 50 коп, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 102 612 грн 50 коп, заборгованість з комісії - 2 000 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 81 712 грн 50 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 62 712 грн 50 коп, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
За статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно дост. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зіст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК Українипередбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4169067, відповідно до умов п.1.1 якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки / терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника (а. с. 6-10).
Пунктом 1.2 Договору № 4169067 визначено, що розмір кредиту становить 20 000 грн.
Згідно п. 1.3 Договору № 4169067 кредит надається строком на 30 днів з 23.09.2021 (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4 Договору № 4169067 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 23.10.2021.
Пунктом 1.5.1 Договору № 4169067 передбачено, що комісія за надання кредиту становить 2 000 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 Договору № 4169067 проценти за користування кредитом: 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6 Договору № 4169067 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 4169067 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п. 6.1 Договору № 4169067, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт ТОВ «Мілоан», мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 Договору № 4169067).
Згідно із п. 7.1 Договору № 4169067, цей кредитний договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4169067 від 23.09.2021 є графік платежів (а. с. 10 на звороті).
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 4169067 від 23.09.2021 є паспорт споживчого кредиту (а.с.11).
Анкета-заява на кредит № 4169067 від 23.09.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «Мілоан» (а. с. 12).
Як вбачається з довідки про ідентифікацію, відповідачем прийнято умови договору шляхом використання одноразового ідентифікатора Z78547 за номером телефону позичальника НОМЕР_1 (а. с. 13).
ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти згідно договору 4169067 в розмірі 20 000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 57023449 від 23.09.2021 (а. с. 13 на звороті).
На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Мілоан» позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4169067, згідно якої загальна заборгованість за договором про споживчий кредит № 4169067 станом на 29.12.2021 становить 83 712 грн 50 коп, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 62 712 грн 50 коп, заборгованість з комісії - 2 000 грн (а. с. 14).
13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13/01-2022-79, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками, вказаними у реєстрі боржників (а. с. 17-19).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 13/01-2022-79 від 13.01.2022 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4169067 від 23.09.2021 на суму 83 712 грн 50 коп, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 62 712 грн 50 коп, заборгованість з комісії - 2 000 грн (а. с. 22).
На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Вердикт Капітал» позивачем надано розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит № 4169067, згідно з яким заборгованість станом на 13.01.2022 становить 83 712 грн 50 коп, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 62 712 грн 50 коп, заборгованість з комісії - 2 000 грн (а. с. 15).
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників (а. с. 23-25).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4169067 від 23.09.2021 на суму 123 612 грн 50 коп, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 102 612 грн 50 коп, заборгованість з комісії - 2 000 грн (а. с. 29).
На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Коллект Центр» позивачем надано розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит № 4169067, згідно з яким заборгованість станом на 08.04.2024 становить 123 612 грн 50 коп, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 102 612 грн 50 коп, заборгованість з комісії - 2 000 грн (а. с. 16).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Мілоан» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 20 000 грн.
Даних про те, що позчальником були повернуті кошти за вказаним договором, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Коллект Центр» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за Договором № 4169067 від 23 вересня 2021 року, ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання договору електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно достатті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Відповідно до п. 2.3.1.1 Договору № 4169067, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів товариством, що розміщені на веб-сайті товариства. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Пункт 2.3.1.2 Договору № 4169067 передбачає, що позичальник на може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжив користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кілька днів, що залишалась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ставкою, наведеною у п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування на стандартних умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
З відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4169067 вбачається, що останнім днем дії кредитного договору було 23.10.2021, проте відповідач не здійснив оплату за Кредитним договором ні по прострочених зобов'язаннях по процентах, ні по прострочених зобов'язаннях по кредиту, тому враховуючи п. 2.3.1.2 Договору строк користування кредитом було автопролонговано на 60 днів, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а саме з 24.10.2021 по 27.10.2021 та з 05.11.2021 по 29.12.2021, а також на пільгових умовах з 29.10.2021 по 04.11.2021 на підставі п. 2.3.1.1 Договору.
Після відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги 13.01.2022 боргу у розмірі 81 712 грн 50 коп (заборгованість за тілом кредиту - 19 000 грн, заборгованість за відсотками - 62 712 грн 50 коп, заборгованість за комісією - 2 000 грн) ТОВ «Вердикт Капітал» безпідставно поза межами строку дії договору (з урахуванням пролонгацій) здійснив нарахування відсотків в період з 13.01.2022 по 23.02.2022 в сумі 39 900 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у сумі 62 712 грн 50 копн за період дії договору про споживчий кредит № 4169067 з врахуванням його пролонгації.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був повідомлений про дату та час судового засідання, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно відповідей Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби та Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 48, 52).
Про судове засідання, призначене на 14 годину 00 хвилин 22 липня 2024 року ОСОБА_1 повідомлвся за адресою реєстрації місця проживання (а. с. 65).
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором 0600273913170 підтверджується, що ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик судове засідання, призначене на 22 липня 2024 року, 21 липня 2024 року (а. с. 70).
Про судове засідання, призначене на 10 годину 00 хвилин 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 повідомлявся за адресою реєстрації місця проживання (а. с. 83).
Даних про вручення відповідачу судової повістки про виклик в судове засідання, призначене на 13 вересня 2024 року, матеріали справи не містять.
Про судове засідання, призначене на 09 годину 00 хвилин 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 повідомлявся за адресою реєстрації місця проживання (а. с. 74), проте, -поштовий конверт із судовою повісткою був повернений до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 87-88).
За змістом пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
За таких обставин, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом першої інстанції.
Безпідставнини є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що договір про споживчий кредит відповідач не підписув і кошти не отримував, з огляду на те, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а грошові кошти перераховані на належну ОСОБА_1 банківську картку.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що надані ТОВ «Коллект Центр» документи не підтверджують факт існування боргу, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення кредитних договорів, факту погодження між сторонами істотних умов та факту перерахування кредитних коштів відповідачу, які у сукупності з наданими розрахунками підтверджують розміри заборгованості за договорами, які виникли у відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що кредитор належним чинм не повідомляв боржника про відступлення права грошовї вимоги, не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов'язуються із виконанням боржником обов'язку первісному кредитору, а не у звільненні від такого обов'язку в цілому.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховоного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 761/1543/20 (провадження № 61-10389св21).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині, що оскаржується, без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2024 року в частині, що оскаржується, без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 24.03.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник