Справа № 638/ 21429/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/315/25 Доповідач: ОСОБА_2
17 березня 2025 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- представника власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.12.2024,-
Цією ухвалою слідчого судді задоволено прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про арешт майна.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 13.12.2024 у ході обшуку на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 майно.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 13.12.2024 у ході обшуку на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 майно.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 13.12.2024 у ході обшуку на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 майно.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 13.12.2024 у ході обшуку на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 майно.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 13.12.2024 у ході обшуку автомобіля марки «ГАЗ-66», д.н.з. НОМЕР_1 майно.
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 16.12.2024 прокурор Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням в межах матеріалів кримінального провадження№12021221160000916 від 10.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 перебуває кримінальне провадження за №12024221070000670 від 16.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що не застосування арешту саме в такий спосіб, про який просить прокурор, може призвести до знищення, втрати або пошкодження майна, щодо якого ставиться питання про накладення на нього арешту.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.12.2024 в частині накладення арешту на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 100», д.н.з НОМЕР_2 , чорного кольору, який належитьОСОБА_7 та повернути його законному власнику.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.
Крім того представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що в судовому засіданні власники майна та його представник присутні не були, а копію ухвалою отримано 12.02.2025.
Твердження апелянта, щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження матеріалами судового провадження не спростовуються; причини пропуску процесуального строку, на які посилається у клопотанні заявник є поважними, а тому строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.12.2024.
Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляції прокурор до суду апеляційної інстанції не прибув.
За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі прокурора, належним чином повідомленого про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст. 405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12024221070000670 від 16.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до абзацу 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Також з клопотання прокурора про арешт майна, по суті, вбачається, що арештоване майно є предметом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України і має доказове значення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має значення для забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України). Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
З матеріалів судового провадження вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.
Згідно зі ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді щодо способу забезпечення кримінального провадження визначення місця зберігання автомобіля ««Toyota Land Cruiser 100», д.н.з НОМЕР_2 , чорного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належитьОСОБА_7 та вважає, що вказаний спосіб забезпечення кримінального провадження є неналежним, оскільки в значній мірі обмежує законні права та інтереси власника майна.
Судові матеріали не містять даних, що теперішній власник автомобіля, ОСОБА_7 має статус підозрюваного в кримінальному провадженні №12024221070000670 від 16.05.2024.
Слідчий суддя наклав арешт на майно без врахування вимог п. 5, 6 ч. 2, п. 4, 5 ч. 5 ст. 173 КПК України по суті обмеживши право ОСОБА_7 володіти ним.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Згідно зі ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України та ч. 1 ст. 412 КПК України.
За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу по справі відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.12.2024 в частині місця зберігання та способу арешту майна.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів
Поновити представнику ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.12.2024.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.12.2024щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12024221070000670 скасувати в частині місця зберігання та способу накладення арешту на автомобіль «Toyota Land Cruiser 100», д.н.з НОМЕР_2 , чорного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належитьОСОБА_7 .
Автомобіль «Toyota Land Cruiser 100», д.н.з НОМЕР_2 , чорного кольору, передати ОСОБА_7 , на відповідальне зберігання.
Попередити власника майна про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді