Справа № 643/15734/24
Провадження № 1-кп/643/552/25
24.03.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221170003499 від 26 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024221170003499 від 22.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні 24 березня 2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , в якому, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, просив продовжити стосовно обвинуваченого строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». Умотивовуючи клопотання, прокурор посилався, що продовжують мати місце ризики, визначені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . Зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та за вчинення якого йому загрожує максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тому думка про невідворотність покарання може спонукати його вчинити спроби переховуватися від правосуддя, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, посилався, що ОСОБА_4 може фізично або психологічно незаконно впливати на учасників провадження, а саме примусити змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути покарання, так як судовий розгляд не розпочато, потерпілі та свідки судом не допитані, докази не досліджені, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також у разі перебування на волі, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, як то самовільно залишити місце служби, або вчинити ті самі дії з метою ухилення від служби (дезертирство), чи продовжити вчинення інших злочинів.
Зазначив, що з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_4 , сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується, він позбавляє можливості обвинуваченого ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження чи продовжити злочинну діяльність.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні 24 березня 2025 року заперечувала проти заявленого прокурором клопотання. Просила суд розглянути клопотання щодо обрання ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту. Зазначила, що ризики, на які прокурор посилається в обґрунтування заявленого клопотання, є недоведеними. Зауважувала, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки - його матір та сестра мешкають у м. Харкові. Крім того, просила врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні 24 березня 2025 року підтримав думку свого захисника.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , керуючись таким.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів. Строк дії ухвали у частині тримання під вартою встановлено до 30.12.2024 включно. Визначено ОСОБА_4 суму застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 151 400,00 гривень. В подальшому ухвалами Московського районного суду м. Харкова строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено на шістдесят днів, востаннє - до 11 квітня 2025 року.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 11 квітня 2025 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Правилами ст. 178 КПК України закріплено обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Фактичні обставини та характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення свідчать про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - у виді позбавлення волі на строк до восьми років, беручи до уваги те, що дії обвинуваченого, за вчинення яких він обвинувачується, носять характер тяжкого злочину, він не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, неодружений, не має дітей, тобто не має міцних соціальних зв'язків, суд доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є неможливим. Наявність у ОСОБА_4 зареєстрованого місця проживання в м. Харкові не нівелює висновків суду, наведених вище.
Наведені вище обставини суд ураховує, надаючи оцінку доводам прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Разом з тим, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які зменшують ризики у даному кримінальному провадженні. Матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту таких доказів суду не надано.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час потерпілий та свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.
З огляду на те, що ОСОБА_4 не працює, в нього відсутнє стабільне джерело доходу, ризик, на наявність якого посилався прокурор, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - можливість спроби обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, є обґрунтованим та продовжує існувати.
Ураховуючи тяжкість злочину, вчинення якого інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та продовжують існувати.
Крім того, суд ураховує, що характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У свою чергу, стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, як і відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні.
Серед іншого, суд зважає на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, виправдовують тримання особи під вартою, а також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.
З огляду на тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, на існування яких у поданому клопотанні посилається прокурор, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , доведені прокурором та продовжують існувати, виправдовують тримання особи під вартою, а тому суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Ураховуючи наведені вище обставини, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням свободи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 197, 199 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 22 травня 2025 року включно.
Установити строк дії ухвали до 22 травня 2025 року включно в частині продовження строку тримання під вартою.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 25 березня 2025 року.
Суддя : ОСОБА_1