СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/26717/24
пр. № 2/759/1853/25
11 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
представника позивача Фарбота М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона Санрайс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації невиплаченої частини щорічної відпустки,
І. Зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації невиплаченої частини щорічної відпустки.
Позовну заяву мотивує тим, що згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 02.01.2023 р. був прийнятий на роботу до ТОВ "КОРОНА САНРАЙС" на посаду старшого редактора випускового. З 16.03.2023 р. Позивача переведено на посаду шеф-редактора проектів. Наказом про припинення трудового договору (контракту) №139-К від 16.09.2024 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 16.09.2024 р. на підставі ст.38 КЗпП.
Згідно Наказу про припинення трудового договору (контракту) №139-К від 16.09.2024 р. на момент звільнення Позивачу належить виплата компенсації за 11 календарних днів невикористаної частини щорічної відпустки (за період з 01.01.2024 р. по 16.09.2024 р.).
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загального державного соціального страхування за формою ОК-7 в 2024 році посадовий оклад Позивача складав 55 900, 00 грн.
Згідно Довідки за формою ОК-7 Відповідач не здійснював виплату Позивачу заробітної плати в повному обсязі: за червень було виплачено 27 950, 00 грн., за липень - 51 627, 64 грн, за серпень - 7 265, 84 грн, за вересень 2024 року виплата заробітної плати не здійснювалась. Просить позов задовольнити
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2024 року позов залишено без руху.
27.12.2024 року позивачем усунуто недоліки.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.01.2025 року відкрито провадження у справі в порядку в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача у судовому засіданні зменшила позовні вимоги та просила стягнути заборгованість із заробітної плати у розмірі 106 756,76 (сто шість тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень, 76 копійок).
Представник відповідача, належним чином повідомлений про судовий розгляд, у судове засідання не з'явився.
Відповідно до статті 223 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 02.01.2023 р. був прийнятий на роботу до ТОВ "КОРОНА САНРАЙС" на посаду старшого редактора випускового. З 16.03.2023 р. Позивача переведено на посаду шеф-редактора проектів
Згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) №139-К від 16.09.2024 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 16.09.2024 р. на підставі ст.38 КЗпП.
У відповідності до зазначеного наказу позивач має право на компенсацію за 11 календарних днів невикористаної частини щорічної відпустки за період з 01.01.2024 року по 16.09.2024 року.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загального державного соціального страхування за формою ОК-7 в 2024 році посадовий оклад Позивача складав 55 900, 00 грн.
Згідно Довідки за формою ОК-7 Відповідач не здійснював виплату Позивачу заробітної плати в повному обсязі: за червень було виплачено 27 950, 00 грн., за липень - 51 627, 64 грн, за серпень - 7 265, 84 грн, за вересень 2024 року виплата заробітної плати не здійснювалась.
Станом на дату подання даної позовної заяви розрахунок із позивачем не проведено.
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Нормами статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 по справі №199/8766/18 зазначив, що за змістом статті 38КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і, які працівник визначає самостійно.
ТОВ «КОРОНА САНРАЙС» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило належних дій, спрямованих на виплату позивачу належних сум при звільненні.
Так, за змістом ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Разом з цим, із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, як роботодавець, порушуючи вимоги трудового законодавства в частині оплати праці працівника, має заборгованість перед позивачем по заробітній платі, і не здійснив виплату цієї заборгованості при звільненні позивача, що мав зробити у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України.
Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці вих. №Ц/2/6220-25 від 21.02.2025 року заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 становить 106 756, 76 грн.
Відтак, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 106 756, 76 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».
Згідно зі ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц висловила таку правову позицію, що, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.
Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Відповідачем не надано спростувань на доводи позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 вересня 2024 року по день ухвалення рішення суду, але не більш як за шість місяців
Суд погоджується з тим, що факт затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні мав місце та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за цей час є обґрунтованими.
Відповідно до положень частини першої ст. 75 КЗпП України, ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (ч. 20 ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується, зокрема, грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) №139-К від 16.09.2024 р. ОСОБА_1 має право на компенсацію за 11 календарних днів невикористаної частини щорічної відпустки за період з 01.01.2024 року по 16.09.2024 року.
Згідно Довідки за формою ОК-7 розмір виплати компенсації за 11 днів невикористаної частини щорічної відпустки за 2024 р. складає 20 215, 89 грн. Отже, Позивачу належить виплата компенсації за 11 днів невикористаної частини щорічної відпустки (за період з 01.01.2024 р. по 16.09.2024 р.) в розмірі 20 215, 89 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При цьому, відповідачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення належних до виплати позивачу сум при звільненні у спосіб передбачений законом суду не надано.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Факт понесення вказаних витрат підтверджується Договором №06-12/24-05 від «06» грудня 2024 року про надання правової допомоги, актом приймання-передачі наданої правової допомоги №01 від «07» березня 2025 року з деталізацією змісту наданої правової допомоги, квитанцією про сплату правничої допомоги.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною шостою ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивачем сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 211,20 грн., зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір 1 211,20 грн. за вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Таким чином, оцінюючи наведені і встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вимоги обґрунтовані на законі та підтверджені доказами.
Керуючись ст. ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона Санрайс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації невиплаченої частини щорічної відпустки - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА САНРАЙС» (код ЄДРПОУ 37717473, місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67, корпус 3, поверх 4) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати у розмірі 106 756,76 (сто шість тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень, 76 копійок), компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки в сумі 20 215,89 (двадцять тисяч двісті п'ятнадцять гривень, 89 копійок),
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА САНРАЙС» (код ЄДРПОУ 37717473, місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67, корпус 3, поверх 4) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 вересня 2024 року по день ухвалення рішення суду, але не більш як за шість місяців
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА САНРАЙС» (код ЄДРПОУ 37717473, місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67, корпус 3, поверх 4) ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА САНРАЙС» (код ЄДРПОУ 37717473, місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67, корпус 3, поверх 4) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА САНРАЙС» (код ЄДРПОУ 37717473, місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 67, корпус 3, поверх 4) на користь держави судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко