печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8622/25-к
24 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
захисника ОСОБА_3 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України старший лейтенант поліції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній у кримінальному провадженні № 12025000000000094 від 15.01.2025 ОСОБА_6 ,
24.02.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , надійшло клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , за погодження прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про обрання підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У провадженні 3-го відділу (документування злочинів, проти миру, людяності та ознак геноциду) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження за № 12025000000000094 від 15.01.2025, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН), до складу якої входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов'язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Всупереч вказаним нормам президент російської федерації, а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.
З цією метою 22.02.2022 президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані державною думою та радою федерації федеральних зборів російської федерації.
В цей же день президент російської федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до ради федерації федеральних зборів російської федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Президент російської федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан на всій території України, який постійно продовжується і діє на даний час.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, громадянка України ОСОБА_6 , перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці на території м. Мелітополя, Запорізької області, достовірно володіючи інформацією, що з 24 лютого 2022 року підрозділами збройних сил та інших військових формувань російської федерації, здійснено повномасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна та розуміючи, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, свідомо та добровільно прийняла рішення у період воєнного стану вчинити умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень і дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави агресора, а також встановленні окупаційного режиму на тимчасово захопленій території м. Мелітополя, Запорізької області.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 обіймаючи посаду вчителя Мелітопольська гімназія № 4 Мелітопольської міської ради Запорізької області, після повної окупації військовослужбовцями збройних сил російської федерації території вищевказаної громади, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, завідомо розуміючи, що окупаційна адміністрація держави-агресора незаконно зареєструвала навчальний заклад за законами держави-агресора, добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою російської федерації, зокрема на їх пропозицію обійняти посаду, пов'язану з організацією освітнього процесу і 11.03.2024 добровільно, за власною згодою призначена директором державної бюджетної установи загальноосвітньої організації Запорізької області «середньої загальноосвітньої школи №4 м. Мелітополя», яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Пушкіна, 77.
Таким чином, ОСОБА_6 , 11.03.2024 окупаційною владою призначена на посаду директора державної бюджетної установи загальноосвітньої організації Запорізької області «середньої загальноосвітньої школи №4 м. Мелітополя» та отримала повноваження з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій щодо діяльності цього закладу.
Використовуючи отримані повноваження ОСОБА_6 , організувала діяльність очолюваного нею закладу та забезпечила організацію освітнього процесу російською мовою за освітніми стандартами та навчальними планами російської федерації, із повним виключенням з освітнього процесу вимог до обов'язкових результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти України та здійснювала контроль за виконанням освітніх програм.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про освіту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства.
Статтею 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що державні стандарти повної загальної середньої освіти - документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої, профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов'язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.
Так, Державним стандартом початкової освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2018 року № 87 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 року № 688) передбачено, що метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь. До ключових компетентностей, серед іншого належать: вільне володіння державною мовою, спроможність діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському та суспільному житті, спираючись на критичне оцінювання основних подій національної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини та верховенства права, цінування культурного розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України.
Також, Державним стандартом базової середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 898, визначено, що метою базової середньої освіти є розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їх соціалізації та громадянської активності, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, навколишнього природного середовища, національних та культурних цінностей українського народу. Реалізація мети базової середньої освіти ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як формування в учнів активної громадянської позиції, патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, державної мови, плекання в учнів любові до рідного краю.
Натомість ОСОБА_6 , співпрацюючи з окупаційною владою, у період воєнного стану вчинила умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень і дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави агресора, діючи умисно на шкоду суверенітетові, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, запровадила у державній бюджетній установі загальноосвітньої організації Запорізької області «середньої загальноосвітньої школи №4 м. Мелітополя» освітній процес, який повністю протирічить меті як початкової так і базової середньої освіти в Україні та який формуватиме знання, інші компетентності та світогляд здобувачів освіти спрямовані на возвеличення держави-агресора - російської федерації, її історичної ролі та відповідно заперечення існування культурних цінностей українського народу, його історико-культурних надбань і традицій, української мови, що має своєю кінцевою метою збуджувати агресію та ненависть до України.
Продовжуючи злочинний умисел ОСОБА_6 , з метою підтримки дій окупаційної влади російської федерації, 24.05.2024 організувала та прийняла участь у постановочному відео для пропагандистських засобів масової інформації окупаційної влади, у телеграм каналі «За!ТВ» Новини Запорізької області, що підтверджується публікацією за участі ОСОБА_6 та представниці незаконно обраного голови правління Запорізької області, яка присвячена останньому дзвінку та випускникам школи, чим також завдала шкоди державній та інформаційній безпеці України.
Отже, громадянка України ОСОБА_6 , усвідомлюючи злочинний характер та суспільну небезпечність своїх дій, у період воєнного стану вчинила умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень і дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави агресора на теперішній час займає посаду директора державної бюджетної установи загальноосвітньої організації Запорізької області «середньої загальноосвітньої школи №4 м. Мелітополя».
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчинені умисних дії, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень і дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави агресора, передбаченого ст. 111-2 Кримінального кодексу України.
Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об'єктивних доказів. Зокрема, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами в їх сукупності, а саме:
• протоколом огляду комп'ютерних даних від 24.07.2024;
• іншими матеріалами кримінального провадження.
• повідомленням про підозру ОСОБА_6 , від 10.01.2025.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 , зареєстрована та мешкає на території, яка є тимчасово окупованою державою-агресором.
2. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що ОСОБА_6 , розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, може здійснити вплив на свідків, залишене там їх майно та родини, може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, підтверджується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може вчинити інший однорідний злочин, або інші злочини, тим самим продовжити переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, у вчиненні якого останньому повідомлено про підозру.
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є те, що під час досудового розслідування підтверджено, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України або на території держави агресора, що дає підставі вважати, про наявність обґрунтованих ризиків щодо спроби підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо через тяжкість злочину та суворість можливого покарання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, посилаючись на ч. 6 ст. 176, ч. 6 ст. 193 КПК України, сторона обвинувачення просить суд обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечував.
Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 , вручено в порядку, передбаченому ч. 2, 8 ст.135 КПК України, а саме шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також вручення захиснику підозрюваного.
15, 16 та 17 січня 2025 року ОСОБА_6 , за викликом до Головного слідчого управління Національної поліції України (м. Київ, пр. Валерія Лобановського, 51) не з'явилася, про причини неявки не повідомила.
17.01.2025 постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрювану ОСОБА_6 , оголошено в розшук.
В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні також проведено слідчі та розшукові дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_6 , а саме: направлено доручення оперативним підрозділам.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з вимогою ч. 6 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави не визначається.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_6 може вчинити дії передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, оскільки матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, вважає недостатнім обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Питання щодо доведеності вини підозрюваної у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваній у кримінальному провадженні № 12025000000000094 від 15.01.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці міста Мелітополь, Запорізької області, громадянці України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Роз'яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1