Справа № 367/539/25
Провадження №2-з/367/50/2025
Іменем України
19 березня 2025 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 367/539/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів,
установив:
у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа позовом за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів. Ухвалою судді від 31.01.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
17.03.2025 через підсистему «Електронний суд» адвокатом Користіним Андрієм Геннадійовичем в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову у справі. Вимоги мотивовано тим, що він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі- продажу майнових прав № 20/10/21, укладеного 20.10.2021, стягнення суми боргу 134 865 доларів США та трьох процентів річних із суми боргу в розмірі 9034,44 доларів США. Так, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.10.2021 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на чотирикімнатну, дворівневу квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору позивач придбав майнові права на вказану квартиру за кошти в українській гривні, яка є еквівалентною 134 865, 00 доларів США за курсом Національного Банку України. 29.10.2021 він сплатив відповідачу 100% вартості майнових права на вказану квартиру. З відкритих відомостей Порталу державної електронної системи у сфері будівництва, йому стало відомо, що об'єкт будівництва за адресою АДРЕСА_2 введено в експлуатацію 05.09.2022 (сертифікат КС 101220819748 від 05.09.2022).
Підставою звернення до суду з позовною заявою про розірвання вказаного договору купівлі-продажу майнових прав позивач зазначив невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань, передбачених пунктами 2.4., 5.2. та 5.4. Договору № 20/10/21, а саме: не повідомлення позивача про наявність обставин, що роблять неможливим виконання Договору (п.5.4), та не повідомлення про введення будинку АДРЕСА_2 , в експлуатацію у третьому кварталі 2022 року, як обставину, з настанням якої у позивача виникало право на підписання акту приймання-передачу квартири протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня введення будинку у експлуатацію для подальшої реєстрації за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_3 у цьому будинку. Внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань позивач не зміг зареєструвати за собою право власності на квартиру АДРЕСА_3 , а тому звернувся до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів з відповідача ОСОБА_2 .
Невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, може призвести до відчуження ОСОБА_2 будинку за адресою АДРЕСА_2 , що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених майнових прав, а тому просить задовольнити заяву про забезпечення позову, шляхом накладення судом арешту на 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025 вказану заяву передано судді Білогруд О.О.
Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Судом застосовуються такі норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 у справі № 331/1255/17 зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, а також від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, відповідно заяви про забезпечення позову та матеріалів справи убачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 . Позивач звернувся з позовом про його розірвання та стягнення коштів, сплачених ним в рахунок виконання договору, стягнення трьох відсотків річних від суми боргу. На підтвердження вимог ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову додано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухове майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 08.12.2023 відповідно до якого ОСОБА_2 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна: тип об'єкта: «незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості:Ні», реєстраційний номер 2452923332080, додаткові відомості «незавершене будівництво, відсотком готовності 51%», який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 3210800000:01:122:0002) за адресою АДРЕСА_2 .
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з'ясувати зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку з вжиттям таких заходів.
Водночас заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову» (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правова позиція, викладена у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладена Постанові від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17). Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 149 ЦПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Подібна правова позиція, викладена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів КГС від 28.02.2024 у справі № 910/13624/23.
При цьому, суд враховує позицію, викладену у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів КГС від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 (щодо відсутності необхідності доведення очевидних речей).
Водночас суд зауважує, що заявником ОСОБА_1 вказано, що не застосування заходу забезпечення у запропонованій формі надасть можливість відповідачу у справі відчужити об'єкт нерухомості третім особам, при цьому заявником не обгрунтовано які саме дії відповідача дають підстави вважати, що відповідне відчуження реально відбудеться і це ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або перешкоджатиме ефективно захистити та поновити порушене право позивача.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є розірвання договору купівлі-продажу продажу майнових прав на нерухоме майно - квартиру та як наслідок повернення коштів, сплачених ним в рахунок виконання вказаного договору. Тобто не є вимогою позивача набуття права власності на квартиру. Водночас, суд також враховує, що накласти арешт на нерухоме майно можливо якщо воно має індивідуальні ознаки, зокрема реєстраційний номер. Саме лише зазначення розміру, поверховості та номера квартири у житловому будинку зі статусом «незавершене будівництво», хоч воно і здано в експлуатацію, ефективно не забезпечить та не гарантує виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Тобто спосіб забезпечення позову, з яким звернувся заявник, не досягне мети самого заходу забезпечення позову про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів та фактично не гарантує виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений спосіб заходу, запропонований ОСОБА_1 не пов'язаний з предметом і фактично не реалізує мету його вжиття.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми законодавства, з врахуванням наведеної практики Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; співвіднесення заявленим позовним вимогам (щодо розірвання договору, стягнення коштів) та вимозі про забезпечення позову (накладення арешту на майно), презумпції співмірності заявленим вимогам та наслідкам застосування заявленого заходу забезпечення; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; відсутності належних доказів та обґрунтування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд, також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінилися певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатися до суду.
Керуючись статтями 149 -154, 157 ЦПК України, -
постановив :
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої адвокатом Користіним Андрієм Геннадійовичем про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.
Суддя О.О. Білогруд