24 березня 2025 року
м. Київ
справа №990/97/25
адміністративне провадження №П/990/97/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянув заяву судді Хохуляка В.В. про самовідвід у справі №990/97/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали,
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №279/3дп/15-25 від 19.02.2025.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючий (суддя-доповідач) Олендер І.Я., судді: Бившева Л.І., Гончарова І.А., Юрченко В.П., Хохуляк В.В.
Суддя Хохуляк В.В. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді справи №990/97/25.
Заява судді Хохуляка В.В. про самовідвід вмотивована тим, що як слідує з матеріалів позовної заяви, відповідачем є Вища рада правосуддя. Водночас, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 05.02.2025 № 180/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Хохуляка В'ячеслава Віссаріоновича.
Суддя Хохуляк В.В. у своїй заяві зауважує, що вказана обставина не впливає на його неупередженість при розгляді цього адміністративного позову і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті розгляду справи. Однак, для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає справу, суддя Хохуляк В.В. вважає за необхідне заявити самовідвід.
Вирішуючи питання про самовідвід судді Хохуляка В.В., суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, ніж визначені у цій статті Кодексу, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Ураховуючи наявну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), можна констатувати, що в цілому ЄСПЛ визначив концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навівши не лише змістовні характеристики неупередженості, а й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У цьому контексті, на думку ЄСПЛ, можна розмежувати суб'єктивний підхід, який відображає особисте переконання цього судді у конкретній справі, та об'єктивний підхід, який визначає, чи були достатні гарантії для виключення будь-яких сумнівів з цього приводу. Таким чином, з урахуванням зазначеного слід зробити висновок, що, оцінюючи безсторонність суду, необхідно розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття слід зазначити, що в рішенні ЄСПЛ у справі «Хаушильд проти Данії» вказано, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у рішенні у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Суд установив, що у цій справі відсутні обов'язкові підстави, визначені у статтях 36 - 38 КАС України, відповідно до яких суддя Хохуляк В.В. не може брати участь у її розгляді.
При цьому, колегія суддів вважає, що факт відкриття дисциплінарної справи відносно судді Хохуляка В.В., питання у якому до того ж не пов'язане з цим адміністративним позовом, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості та/або об'єктивності судді при розгляді адміністративної справи.
З огляду на наведене, а також враховуючи твердження судді Хохуляка В.В. про те, що відкриття дисциплінарної справи щодо нього не впливає на його неупередженість під час розгляду цього адміністративного позову, колегія суддів не встановила будь-яких обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення заяви про самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви судді Хохуляка В.В. про самовідвід від участі у розгляді справи №990/97/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду