24 березня 2025 року
м. Київ
справа №420/1059/20
адміністративне провадження №Зі/990/59/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. у справі №420/1059/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення боргу несплаченого заробітку/винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01 січня 2020 року ;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання звітів до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01 січня 2020 року ;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повернути борг несплаченого заробітку/винагороди та надати звіти до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01 січня 2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року набрало законної сили 15 вересня 2021 року.
Ухвалами Верховного Суду від 07 червня 2021 року, 12 липня 2021 року, 06 грудня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 у справі № 420/1059/20 - повернуті особі, яка їх подала.
Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 420/1059/20 залишено без змін.
18 листопада 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 18 березня 2021 року у справі № 420/1059/20 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 18 березня 2021 року у справі № 420/1059/20 за нововиявленими обставинами.
На цю ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року залишено без руху. Встановлено скаржниці строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.
13 лютого 2025 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №420/1059/20.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Єресько Л.О., суддям Соколову В.М., Загороднюку А.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року залишено без руху. Установлено скаржниці строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
17 березня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги та про повну недовіру колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Людмили Олександрівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Загороднюка Андрія Григоровича під час розгляду справи №420/1059/20.
У заяві про повну недовіру колегії суддів ОСОБА_1 зазначає, що ця колегія у 2021 році вже розглядала касаційну скаргу саме у цій справі двічі, що свідчить про її упередженість.
У зв'язку з наведеним, позивачка просить передати справу №420/1059/20 на новий перерозподіл до неупередженої колегії суддів.
Ухвалою Верхового Суду від 20 березня 2025 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та в порядку, визначеному частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передано для розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
За результатами автоматизованого розподілу заяву про відвід передано на розгляд судді Радишевській О.Р.
Вирішуючи заяву про відвід, Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку, очевидним є те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід, Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. у цій справі.
Доводи ОСОБА_1 щодо наявності сумнівів в упередженості колегії суддів зводяться до того, що цією колегією постановлено ухвали від 06 грудня 2021 року про відмову у відкритті провадження та про повернення касаційної скарги за касаційними скаргами у справі №420/1059/22, з обгрунтуванням яких вона не згодна.
Зі змісту ухвали про відмову у відкритті провадження від 06 грудня 2021 року убачається, що оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у призначенні судової економічної експертизи приписами частини третьої статті 328 КАС України не передбачено, отже ця ухвала не підлягає касаційному оскарженню.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, доводи ОСОБА_1 свідчать про її незгоду з процесуальним рішеннями колегії суддів, що, відповідно до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Таким чином, незгода заявниці з процесуальним рішеннями колегії суддів у справі №420/1059/20 не свідчить про упередженість та/або необ'єктивність суддів Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. під час розгляду цієї справи і за наведеними правилами процесуального закону не є підставою для відводу судді.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О., Соколова В. М., Загороднюка А. Г. у справі № 420/1059/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею є остаточною та не може бути оскарженою.
Суддя О.Р. Радишевська