Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 березня 2025 року Справа № 520/149/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54008, код ЄДРПОУ13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.3, під.2, пов.2, Держпром, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 205150016168 від 21.11.2024 року про відмову у призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 року по 15.03.1991 року, з 31.01.2005 по 04.02.2005; з 31.08.2005 по 05.09.2005 року, з 05.11.2010 року по 01.12.2010 року, з 03.12.2012 року по 03.03.2013 року згідно трудової книжки від 10.07.1987 року № НОМЕР_2 , а також не зарахувавши до страхового стажу 5 (п'ять) неповних місяців як повних, що фактично прирівнюються до 140 днів, за які позивач сплатила згідно повідомлення-розрахунку ГУ ПФУ в Харківській області від 16.09.2024 року.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.10.2024 року, зарахувавши до страхового стажу гр. ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1991 року по 15.03.1991 року, з 31.01.2005 по 04.02.2005; з 31.08.2005 по 05.09.2005 року, з 05.11.2010 року по 01.12.2010 року, з 03.12.2012 року по 03.03.2013 року згідно трудової книжки від 10.07.1987 року № НОМЕР_2 , а також 5 (п'ять) неповних місяців як повних, що фактично прирівнюються до 140 днів, за які позивач сплатила згідно повідомлення-розрахунку ГУ ПФУ в Харківській області від 16.09.2024 року.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.
Відповідачі надали до суду відзив , з позовними вимогами не погоджуються, просять відмовити в задоволені позовних вимог.
Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач, досягши шістдесятирічного віку, звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про призначення пенсії.
Розгляд заяви за принципом екстериторіальності передано до ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також, згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивачки вказаного у її трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на першій сторінці печатки підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка).
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Основних положень).
Стосовно документів виданих і засвідчені установами російської федерації.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04.02.2023р. №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Зважаючи на той факт, що станом на 24 лютого 2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з російської федерації та Республіки Білорусь діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї постанови КМУ від 04.02.2023р. №107 документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Після припинення воєнного стану в Україні та закінчення строку 6 місяців після його припинення передбачається проставлення апостиля, що випливає з наведеного вище.
Разом із тим, Україна залишається учасницею іншого міжнародного договору, а саме Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, про яку йде мова у спірному рішенні ГУ ПФУ в Хмельницькій області. російська федерація та Республіка Білорусь також залишаються учасницями цієї Конвенції. Зазначена Конвенція передбачає проставлення апостиля, якщо угода між двома чи декількома договірними державами не відміняють чи не спрощують дану формальну процедуру або не звільняють сам документ від легалізації (ст. 2.3 цієї Конвенції).
Вказана Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Враховуючи вищезазначені норми та надані докази, суд дійшов висновку, що спірні періоди позивачем підтверджені, а отже мають бути враховані посадовими особами органу Пенсійного Фонду України.
Стосовно вимоги зобов'язання зарахувати до стажу позивача, спірні періоди, суд зазначає, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, питання щодо призначення та виплати пенсії, віднесено виключно до компетенції відповідача та не входить до компетенції суду.
Також суд зазначає, що вказану заяву має розглянути ГУ ПФУ в Миколаївській області, як орган, який прийняв рішення про відмову.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54008, код ЄДРПОУ13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.3, під.2, пов.2, Держпром, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 205150016168 від 21.11.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 року по 15.03.1991 року, з 31.01.2005 по 04.02.2005; з 31.08.2005 по 05.09.2005 року, з 05.11.2010 року по 01.12.2010 року, з 03.12.2012 року по 03.03.2013 року згідно трудової книжки від 10.07.1987 року № НОМЕР_2 , а також не зарахувавши до страхового стажу 5 (п'ять) неповних місяців як повних, що фактично прирівнюються до 140 днів, за які позивач сплатила згідно повідомлення-розрахунку ГУ ПФУ в Харківській області від 16.09.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно з урахуванням висновків суду в цій справі.
Відмовити в задоволені інших вимог.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54008, код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сагайдак В.В.