Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
24.03.2025р. справа №520/35582/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про скасування рішення та спонукання до призначення пенсії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним рішення від 13.12.2024 року №155250032151 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14099344), про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.06.1994 року 01.06.1997 рік; 3) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням пільгового стажу за період роботи з 01.06.1994 року по 01.06.1997 рік.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що органом публічної адміністрації штучно створено перешкоду в призначенні пенсії.
Відповідач з поданим позовом не погодився, наполягаючи у поданому відзиву на відсутності підстав для призначення заявникові пільгової пенсії через відсутність необхідного стажу за Списком №2.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.12.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2.
За принципом екстериторіальності дане звернення було розглянуто і вирішено по суті ГУ ПФУ в Харківській області і рішенням від 13.12.2024р. №155250032151 заявникові було відмовлено у призначенні пенсії через недостатність стажу. Так, на думку відповідача, на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, вік заявника на момент звернення складає 56 років 7 місяців 25 днів, загальний страховий стаж склав 39 років 04 місяців 15 днів, з яких пільговий стаж становить 07 років 02 місяця 22 дні, при необхідному - 10 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу не зараховано період роботи 01.06.1994-01.06.1997р згідно пільговій довідці К1-08/437 від 13.08.2020 р., оскільки є розбіжності с трудовою книжкою НОМЕР_1 . В трудовій книжці за цей період зазначена посада медсестри, а в довідці інструктор ЛФК, що не відповідає постанові 162 КМУ від 11.03.1994. В довідки № К1-08/469 від 18.08.2020 р. надана інформація, яка не підтверджена первинними документами, треба зробити акт зустрічної перевірки. В долученому наказу про проведення атестації робочих міст по умовам праці від 20.01.1997 р. не зазначено атестація була проведена вперше чи повторно. В стажі з 05.08.1986-02.03.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 не врахована ст. 60, оскільки відсутня інформація щодо перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
За відомостями копії трудової книжки НОМЕР_1 трудова діяльність заявника (у розрізі спірних правовідносин) складається з наступних періодів: 01.06.1994р. - 01.06.1997р. - медсестра у Дитячому санаторії "Хаджибей".
Відповідно до висновку УПСЗН Одеської ОДА від 29.01.1997 №08/10-96 у Дитячому санаторії "Хаджибей" проведено атестацію робочих місць.
Згідно з наказом № 20 Дитячого санаторію "Хаджибей" про проведення атестації робочих місць по умовам праці від 20.01.1997 року підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по списку №2 постанови КМУ СРСР №10 від 26.01.1991р.: медсестра палатна, медсестра гіп. кабінету, медсестра-масажист, медсестра-інструктор ЛФК.
Довідкою від 12.08.2020 року № К1-08/469, виданою Державним закладом "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" підтверджено отримання заявником заробітної плати за період з червня 1994р. по червень 2000р.
Відповідно до довідки Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 13.08.2020р. №К1-08/437 ОСОБА_1 працювала повний робочий день в дитячому санаторії "Хаджибей" з 01.06.1994 по 01.06.1997, виконувала догляд за дітьми-інвалідами з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки за посадою інструктора ЛФК, з 01.06.1997 по 02.10.2001 виконувала догляд за дітьми-інвалідами з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки за посадою медичної сестри-масажиста, що передбачені Списком №2 розділ XXIV підрозділ 2260000В код КП 3231 постанова КМУ від 11.03.1994 №162 7р. 04м. 01д. Підстава для видачі: книги наказів, відомості на зарплату, особова картка Ф.Т-2.
Відповідно до довідки Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" від 13.08.2020р. №К1-08/435 заявниця дійсно працювала в ДЗ «Дитячий санаторій «Хаджибей» МОЗ України з 01.06.1994р. /нак.36 від 01.06.1994р. по 02.10.2001р. /нак.86-к від 28.09.2001р./ на посаді інструктора ЛФК, медсестри з масажу. Згідно наказу МОЗ УРСР від 25.12.1979р. № 827 профіль санаторію - психоневрологічний /для дітей хворих на дитячий церебральний параліч з порушенням психіки/. Згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який набув чинності з 01.01.2004р., при призначенні пенсії за віком робота в санаторії зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі за весь час роботи в санаторії. Під час роботи в санаторії у відпустці з догляду за дитиною не знаходилася; у відпустці без збереження заробітної плати знаходилася: з 19.01.1996р./ на 20 календарних дня /нак.6 від 15.01.1996р.; з 12.02.1996р. по 29.02.1996р. /нак.22 від 15.02.1996р ./ з 01.08.1996р. по 01.09.1996р. /нак.69 від 01.08.1996р ./ з 01.09.1996р. по 01.10.1996р. /нак.80 від 04.09.1996р./, з 01.10.1996р. по 01.11.1996р./нак.96 від 08.10.1996р./, з 01.11.1996р. по 01.12.1996р./нак.107 від 04.11.1996р./, з 01.12.1996р. по 01.01.1997р. /нак.121 від 10.12.1996р./, з 01.02.1997р. по 01.03.1997р. /нак.27 від 04.02.1997р./, з 01.03.1997р. по 31.03.1997р. /нак.37 від 05.03.1997р./, з 01.04.1997р. по 14.05.1997р. /нак.43 від 24.03.1997р./, з 01.12.1997р. по 31.12.1997р. /нак.100 від 10.11.1997р./, з 03.01.1998р. по 01.03.1998р. /нак.02-к від 06.01.1998р./, з 01.03.1998р. по 20.04.1998р. /нак.20-к від 0І.04.1998р./, з 20.04.1998р. по 31.05.1998р. /нак.22-к від 10.04.1998р./, з 01.09.1998р. по 31.10.1998р. /нак.50-к від 01.09.1998р./, з 02.11.1998р. по 14.11.1998р. /нак.67-к від 05.11.1998р./, з 21.12.1998р. по 31.12.1998р. /нак.73-к від 15.12.1998р./. Підстава видачі: книги наказів, відомості на заробітну плату, особова картка форми №Т-2.
Відповідно до довідки Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" від 18.08.2020р. №К1-08/469 в трудовій книжці ОСОБА_1 було зроблено помилковий запис. Згідно наказу по Дитячому санаторію “Хаджибей» від 01 червня 1994р. № 36 “Прийнята на посаду інструктора ЛФК". в трудовій книжці зроблено запис “Прийнята на посаду медсестри». Посада інструктора ЛФК відносилася до середнього медичного персоналу та була атестована, що по теперішній час дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2. Посада інструктора ЛФК на теперішній час називається сестра медична з ЛФК /лікувальна фізкультура/. В обов'язки інструктора ЛФК /сестри медичної з ЛФК/ входе надання лікувальних процедур дітям-інвалідам з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки.
Стверджуючи про протиправність неврахування органом публічної адміністрації під час розрахунку пільгового стажу означених періодів роботи, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
За приписами ст.62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, правила ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110; далі за текстом - Інструкція №58), а правила підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок №637).
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. - обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Стосовно питання кратності включення до страхового стажу працівника періодів трудової діяльності суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
У силу спеціального правила ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Розглядаючи спір, суд зазначає, що до 31.12.2003р. правовідносини з приводу призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та за Списком №2 були регламентовані лише ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто після 01.01.2004р.) правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. «а» ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114.
З 11.10.2017р. правовідносини з приводу призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та за Списком №2 були додатково до приписів названої норми урегульовані також і ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Так, згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 названого закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому, умови набуття права на призначення згаданих пенсій і за ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII, і за ст.114 Закону України Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII були ідентичними, тобто уніфікованими.
Тому, загальними кваліфікуючими ознаками для призначення пенсії за підставою - робота по Списку №1 є: 1) досягнення особою віку у 50 років; 2) наявність загального страхового стажу 25 і більше років у чоловіків та 20 і більше років у жінок; 3) наявність спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1 - 10 років і більше у чоловіків та 7,5 років і більше у жінок; 4) зайнятість на роботах за Списком №1 протягом повного робочого дня.
Водночас із цим, абз.2 п.1 ч.2 ст.114 від 09.07.2003р. №1058-ІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було запроваджено виключення з правила досягнення особою показника вікового цензу у 50 років відносно жінок, а абз.3 п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виключення із правила достатності показника цензу загального стажу роботи.
Так, обставини недостатності повного показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1, але при перевищенні величини у 50% цього показника (тобто 5 і більше років для чоловіків та 3 роки 9 місяців і більше для жінок) зумовлюють у силу абз.4 п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливість застосування величини пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, кваліфікуючими ознаками для призначення пенсії за підставою - робота по Списку №2 є: 1) досягнення особою віку у 55 років; 2) наявність загального страхового стажу 30 і більше років у чоловіків та 25 і більше років у жінок; 3) наявність спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2 - 12,5 років і більше у чоловіків та 10 років і більше у жінок; 4) зайнятість протягом повного робочого дня.
Відносно жінок, які народились у період 01.04.1968р.-30.09.1968р. згідно з законом діє спеціальне правило вікового цензу у 53р. 06м.
Разом із тим, абз.2 п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було запроваджено виключення з правила досягнення особою показника у 55 років відносно жінок, а абз.3 п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виключення з правила достатності показника загального стажу роботи.
Обставини недостатності повного показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2, але при перевищенні величини у 50% цього показника (тобто 6 років три місяці і більше для чоловіків та 5 років і більше для жінок) зумовлюють у силу абз.4 п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливість застосування величини пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Як указано в ч.5 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Таким чином, показник спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1 може бути доданий до показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2.
Однак, підстав для сумування інших розрахункових величин (параметрів), зокрема, і арифметичного значення зменшення загального показника цензу пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на сумарний показник одночасного зменшення пенсійного віку як на умовах призначення пенсії за Списком №1, так і на умовах призначення пенсії за Списком №2 закон не містить, позаяк у тексті ч.5 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» йде мова виключно про взаємне зарахування періодів роботи.
Стосовно використаної законодавцем юридичної конструкції "за результатами атестації робочих місць" суд зазначає, що у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а "Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах".
У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі №520/10521/19 та від 09.07.2020р. у справі №235/7688/16-а чіткість та однозначність записів трудової книжки найманого працівника, котрі указують на те, що виконувана робота підлягає включенню до спеціального страхового стажу за Списком №1, призводить до відсутності правових підстав для витребування уточнюючих довідок.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383; далі за текстом - Порядок №383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.
При цьому, суд зважає, що переліки професій за Списком №1 та Списком №2 початково були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 і застосовуються до пільгової роботи найманого працівника до 31.12.1991р.; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992р. - застосовуються переліки професій за Списком №1 та Списком №2, котрі затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994р. - застосовуються переліки професій за Списком №1 та Списком №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162.
Окрім того, перелік професій за Списком №1 і за Списком №2 затверджувались також постановою КМУ від 16.01.2003р. №36 та постановою КМУ від 24.06.2016р. №461.
На проміжок часу трудової діяльності заявника 01.06.1994р.-01.06.1997 р. припадає дія переліку професій за Списком №2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994р. №162.
Відповідно до переліку, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994р. №162 у розділі XXIV. УСТАНОВИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я І СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ код "2260000в" указано середній медичний персонал, до якого відповідно до наказу №20 від 20.01.1997 входять: медична сестра палатна, медсестра гіпс. кабінету, медсестра-масажист та медсестра - інструктор ЛФК.
Відповідно до довідки Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 13.08.2020р. №К1-08/437 ОСОБА_1 працювала повний робочий день в дитячому санаторії "Хаджибей" з 01.06.1994 по 01.06.1997, виконувала догляд за дітьми-інвалідами з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки за посадою інструктора ЛФК, з 01.06.1997 по 02.10.2001 виконувала догляд за дітьми-інвалідами з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки за посадою медичної сестри-масажиста, що передбачені Списком №2 розділ XXIV підрозділ 2260000В код КП 3231 постанова КМУ від 11.03.1994 №162 7р. 04м. 01д. Підстава для видачі: книги наказів, відомості на зарплату, особова картка Ф.Т-2.
Відповідно до довідки Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" від 18.08.2020р. №К1-08/469 в трудовій книжці ОСОБА_1 було зроблено помилковий запис. Згідно наказу по Дитячому санаторію “Хаджибей» від 01 червня 1994р. № 36 “Прийнята на посаду інструктора ЛФК". в трудовій книжці зроблено запис “Прийнята на посаду медсестри». Посада інструктора ЛФК відносилася до середнього медичного персоналу та була атестована, що по теперішній час дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2. Посада інструктора ЛФК на теперішній час називається сестра медична з ЛФК /лікувальна фізкультура/. В обов'язки інструктора ЛФК /сестри медичної з ЛФК/ входе надання лікувальних процедур дітям-інвалідам з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки.
Відтак, робота заявника у період 01.06.1994р.-01.06.1997р. з урахуванням правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а підпадає під дію Списку №2.
Отже, загальна тривалість роботи заявника за Списком №2 з урахуванням вище викладених міркувань суду перевищує показник у 10р. (7р. 02м. 22д. обраховані відповідачем та період 01.06.1994р.-01.06.1997р. (3р. 0м. 0дн.).
Стосовно посилання відповідача на розбіжності у пільговій довідці К1-08/437 від 13.08.2020 р. та трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки в трудовій книжці за цей період зазначена посада медсестри, а в довідці - інструктор ЛФК суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про період роботи у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.
Суд зауважує, сам по собі виявлений суб"єктом владних повноважень окреслений вище недолік в оформленні окремого запису трудової книжки не зумовлює недійсності трудової книжки, бо копія трудової книжки заявника містить чіткі, послідовні та змістовні записи про період роботи на відповідній посаді медичної сестри і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.
Довідками Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Хаджибей" від 13.08.2020р. №К1-08/437 та від 18.08.2020р. №К1-08/469 підтверджено трудовий стаж заявника для призначення пенсії та підтверджено наявність помилки у назві посади при заповненні трудової книжки заявника.
За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки щодо відомостей про період роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначене управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень не може бути кваліфіковано у якості обґрунтованого, добросовісного та розсудливого.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Продовжуючи розв'язання спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
До того ж і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту ч.1 ст.2 КАС України було надано Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Харківській області було неправильно обчислено тривалість роботи заявника за Списком №2
З цих підстав оскаржене рішення суб»єкта владних повноважень належить скасувати, а суб»єкта владних повноважень належить обтяжити обов»язком повторного розгляду по суті звернення зацікавленої особи та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 968,96 грн, проте позивачем було сплачено 1211,20 грн.
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.12.2024р.№155250032151.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2024р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду по даній справі.
Позов в решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко