Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 березня 2025 року № 520/29616/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 19.03.2025 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив:
- винести окрему ухвалу, якою визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року по справі №520/29616/23;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли не виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року по справі №520/29616/23 шляхом виплати в повному обсязі належної суми;
- вжити заходів процесуального примусу, у вигляді накладення штрафу на відповідача.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 по справі №520/29616/23 не виконано, у зв'язку з чим звернувся до суду із даною заявою.
Суд, дослідивши подану заяву та матеріали справи, зазначає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №520/29616/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 2 013,00 грн (дві тисячі тринадцять гривень 00 копійок). Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 03.01.2017 по 07.10.2023, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі №520/4867/23. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 03.01.2017 по 07.10.2023, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі №520/4867/23.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №520/29616/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 по справі № 520/29616/23 - скасовано в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 2 013,00 грн. Прийнято в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 71 370, 15 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 року по справі № 520/29616/23 залишено без змін.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №520/29616/23 набрало законної сили 07.05.2024.
Як вбачається з програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивачу по даній справі 30.08.2024 видано два виконавчих листа.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч. 5 ст. 383 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Крім того, суд зазначає, що зі змісту ч.ч. 2-4 ст. 383 КАС України вбачається, що до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду висуваються наведеними нормами певні вимоги і в разі невідповідності такої заяви цим вимогам заява підлягає поверненню заявнику.
Також, процесуальним законом визначені вимоги до такої заяви. Зокрема, у такій заяві мають бути зазначені відомості (інформація) про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження (пункти 7, 8 частини другої статті 383 КАС України).
За наслідками аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Крім того, згідно з практикою Верховного Суду, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18).
Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон № 1404-VIII.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Судом, зі змісту поданої позивачем заяви від 19.03.2025, встановлено наступні обставини:
- 30.08.2024 позивачем отримано два виконавчих листа по справі №520/29616/23 та подано їх до органу ДВС;
- 13.09.2024 було відкрито виконавче провадження за №76039992.
Однак, як встановлено судом, ОСОБА_1 не додано жодних відомостей про хід виконавчого провадження. Окрім того, що було відкрито виконавче провадження, не зазначено дій, які вживалися в межах виконавчого провадження. Доказів в підтвердження цього до суду не подано.
Суд звертає увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити хід виконання судового рішення, причини та умови.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Так, заявник у поданій заяві вказує, що 04.03.2024 було відкрито виконавче провадження за №76039992, однак судом встановлено, що останнє було відкрито 13.09.2024, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження №76039992 від 13.09.2024, яка міститься в матеріалах справи.
Заява позивача не містить даних, що він дізнався про порушення свого права та в межах десятиденного строку звернувся з відповідною заявою, оскільки заява взагалі не містить жодних даних, окрім того, що було відкрито виконавче провадження.
Отже, десятиденний строк з моменту відкриття виконавчого провадження №76039992 від 13.09.2024 сплив 23.09.2024.
Згідно з вимогами абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Таким чином, суд приходить до висновку про повернення заяви заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 256, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН