Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 березня 2025 року № 520/31677/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пов'язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ):
- додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260;
- додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024;
- додаткової грошової винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 15.03.2025 по 17.10.2024;
- окладу за військовим званням, надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 17.10.2024;
- компенсації за невикористані 25 діб щорічної відпустки за 2022 рік;
- компенсації за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2023 рік;
- компенсації за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2024 рік;
- згідно з пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошову компенсацію за невикористані 36 календарних днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за минулі роки;
- щомісячної надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з за період 09.06.2023 по 17.10.2024;
- одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби відповідно до окремого доручення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України № 423 розділу 1 пункту 1.3 на підставі Додатку 10 до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 3.20 розділу III) з 01 вересня 2022 року по 17 жовтня 2024 року;
- на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 провести індексацію грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по жовтень 2024 року;
- добових витрат за час перебування військовослужбовця у відрядженні за кордоном у розмірі 193 009 грн;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ):
- додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260;
- додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024;
- додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 15.03.2025 по 17.10.2024;
- оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 17.10.2024;
- компенсацію за невикористані 25 діб щорічної відпустки за 2022 рік;
- компенсацію за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2023 рік;
- компенсацію за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2024 рік;
- згідно з пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошову компенсацію за невикористані 36 календарних днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за минулі роки;
- щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з за період 09.06.2023 по 17.10.2024;
- одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до окремого доручення Департаменту соціального забезпечення Міністерства Оборони України № 423 розділу 1 пункту 1.3 на підставі Додатку 10 до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 3.20 розділу III) з 01 вересня 2022 року по 17 жовтня 2024 року;
- добові витрати за час перебування військовослужбовця у відрядженні за кордоном у розмірі 193009 грн;
- на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 провести індексацію грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по жовтень 2024 року.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем було допущено стосовно нього протиправну бездіяльність. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 25.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також представником відповідача зазначено, що відповідач діяв у відповідності до норм діючого законодавства, а отже не допустив порушення прав позивача.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України був мобілізований до Збройних Сил України та до 16.10.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2024 №384 старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що Військовою частиною НОМЕР_1 не в повному обсязі проведено розрахунок його грошового забезпечення тобто проведено несвоєчасний розрахунок останнього при звільненні.
У зв'язку з викладеним, представником позивача 10.10.2024 року було направлено відповідачу лист щодо проведення повного розрахунку, в якому відповідача просили провести перерахунок та виплатити звільненому військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 наступні види грошового забезпечення та виплати: 1. Додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260; 2. Додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024; 3. Додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 15.03.2024 по 17.10.2024; 4. Оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 17.10.2024; 5. Компенсацію за невикористані 25 діб щорічної відпустки за 2022 рік; 6. Компенсацію за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2023 рік; 7. Компенсацію за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2024 рік; 8. Згідно з пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошову компенсацію за невикористані 36 календарних днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за минулі роки; 9. Щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з за період 09.06.2023 по 17.10.2024; 10. Одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби відповідно до окремого доручення Департаменту соціального забезпечення Міністерства Оборони України № 423 розділу 1 пункту 1.3 на підставі Додатку 10 до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 3.20 розділу III) з 01 вересня 2022 року по 17 жовтня 2024 року; 11. На підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 провести індексацію грошового забезпечення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по жовтень 2024 року.
Листом від 17.11.2024 № 16005 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про те, що в продовж 2023 - 2024 років, під час проходження військової служби ОСОБА_1 виплачувалось основне грошове забезпечення та додаткова винагорода в розмірі та на умовах визначених діючим законодавством України та на основі наданих ним до військової частини медичних документів, що підтверджують підстави нарахування та виплати грошових коштів.
У позовній заяві вказано, що Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 визначено порядок проведення індексації, яка не проводилась військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Так, у п. 2 зазначеної постанови вказано, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Також відповідно до Постанови Верховного Суду в справі №822/3307/17 від 16 квітня 2020 року ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування є протиправними.
Також у позовній заяві вказано, що 09.06.2023 старший солдат ОСОБА_1 отримав поранення під час бойових дій під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу різними видами озброєння з боку сил противника, одержане під час захисту Батьківщини.
Згідно свідоцтва про хворобу № 779/152 травма ОСОБА_1 відноситься до важких, а після поранення, ОСОБА_1 понад 9 місяців перебував на лікуванні, що підтверджується відповідними виписками, зокрема у наступні періоди: 09.06.2023 -17.06.2023 - лікування у КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР м. Запоріжжя; 17.06.2024 - 20.06.2023 - лікування у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова «ДОР»; 20.06.2023 - 19.07.2023 - лікування у КНП КМКЛ № 1; 19.07.2023 - 09.08.2023 - лікування у КНП «Міська комунальна лікарня № 3» ТМР; 09.08.2023 - 30.08.2023 - лікування у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР; 30.08.2023 - 01.11.2023 - лікування у КНП «Міська комунальна лікарня № 3» ТМР; 02.11.2023 - 12.12.2023 - лікування у КНП «Міська комунальна лікарня № 3» ТМР; 13.12.2023 - 17.01.2024 - лікування у КНП «Міська комунальна лікарня № 3» ТМР; 18.01.2024 - 14.03.2024 - лікування у КНП «Міська комунальна лікарня № 3» ТМР.
Відтак, Військова частина НОМЕР_1 у період з 09.06.2023 по 14.03.2024 на підставі вимог вищевказаних нормативно-правових актів зобов'язана нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі 100000 грн за кожен місяць лікування, а саме за 09 місяців та 05 днів.
Водночас, позивачем вказано, що за період з 14.03.2024 по 16.10.2024 Військова частина НОМЕР_1 зобов'язана нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень.
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи стосовно того, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2024 № 384 старшого солдата ОСОБА_1 виключено з усіх видів грошового забезпечення з 17.10.2024 та вказаним наказом також визначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік використана терміном 5 діб, тобто не використано 25 діб, що свідчить про невірне зазначення в наказі про виплату компенсації за 2 дні, а також щорічна основна відпустка за 2023 рік у розмірі 30 діб не надавалась, щорічна основна відпустка за 2024 рік у розмірі 30 діб не надавалась, а отже йому належно до виплати компенсація за 85 діб невикористаної щорічної відпустки.
У позовній заяві також вказано, що згідно із пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошову компенсацію за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за минулі роки починаючи з: 2023 рік - 14 діб; 2024 рік - 14 діб, проте військовою частиною безпідставно не враховано, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій з 2022 року, а тому останньому також належно до нарахування компенсація за 14 діб додаткової відпустки за 2022 рік.
Як зазначив позивач грошова матеріальна допомога за 2024 рік для вирішення соціально-побутових погреб, передбачена наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, йому не виплачувалась.
При цьому відповідно до інформації повідомленої ОСОБА_1 та згідно виписки за банківським рахунком останнього, позивач не отримував належного грошового забезпечення, а військова частина платила орієнтовно 738 грн в місяць.
Крім того, ОСОБА_1 у період з 03.02.23 по 15.03.23 перебував у службовому відрядження за кордоном, а саме у Німеччині та у період з 15.10.22 по 20.11.22 у Словаччині. Однак, військовою частиною НОМЕР_1 не проведено належних виплат добових.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них в частині щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 пов'язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, та додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024 суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 ухвалена Постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови № 168, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, Міністром оборони України видано окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення № 912/з/29), пунктом 7 якого визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії)
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260), пунктом 10 розділу 34 якого встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з травмою, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до пункту 11 розділу 34 Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем травми під час захисту Батьківщини.
Відтак, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн, у зв'язку з пораненням обов'язковим є встановлення таких обставин, як: отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; наявність довідки про отримання травми із зазначенням інформації про травму (дату отримання, вид, характер і локацію травми), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; наказ командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн на підставі довідки про отримання травми.
Як свідчать встановлені обставини справи, під час виконання бойового завдання при захисті України позивач одержав травму МВТ (09.06.2023), ЗЧМТ, СГМ, цефалгічний синдром, множинні переломи кісток лицьового черепа, відкритий перелом лівої орбіти, опіки обличчя, багатоуламковий перелом вилично-орбітального комплексу ліворуч, рвана рана в ділянці надбрівної ділянки ліворуч, ВОСПП грудної клітки справа з наявністю стороннього тіла, наскрізне поранення 35 середньої частки правої легені, ВОСП лівої верхньої кінцівки, вогнепальний осколковий перелом кісток лівого передпліччя, лівої плечової кістки, ВОСП м'яких тканин лівої кисті, обширні садна м'яких тканин лівого стегна, лівої гомілки, вогнепальний осколковий перелом проксимального відділу обох кісток лівої гомілки, травматичний гемопневмоторакс справа, дихальна недостатність І ст.
Факт отримання наведеного поранення саме під час виконання службових обов'язків із захисту Батьківщини підтверджується відповідними довідками, наявними в матеріалах справи.
Як слідує з матеріалів справи, позивач перебував на лікуванні, що також підтверджується копія медичних документів, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви.
Окрім того, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) поранення позивача сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отримане під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу різними видами озброєння з боку сил противника, одержане під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Отже, з огляду на вказані обставини справи, суд доходить висновку про те, що позивач за період стаціонарного лікування з 09.06.2023 по 14.03.2024 має право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року по справі №340/5387/22.
В той же час, зі змісту поданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено доводи стосовно того, що позивачу було нараховано та виплачено 56666,66 грн за червень 2023 року, по 100000 грн за вересень та за жовтень 2023 року.
Відтак, оскільки позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100000 гривень на місяць частково за червень 2023 року та за вересень і жовтень, то суд доходить висновку про те, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність стосовно виплати позивачу зазначеної допомоги у повному обсязі за період з 09.06.2023 року до 14.03.2024 року, то наявні підстави для забезпечення відновлення порушених прав останнього зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вказану винагороду за спірний у цій справі період в розрахунку 100000,00 грн на місяць з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому суд зазначає, що позовні вимоги позивача в цій частині фактично є такими, що дублюють одна одну, оскільки чинним законодавством передбачено, що у випадку поранення здійснюється виплата додаткової винагороди за час стаціонарного лікування після поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а самостійної підстави для виплати за «поранення» додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень без перебування особи на стаціонарному лікуванні, не передбачено.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов'язаної з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 додаткової грошової винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 15.03.2025 по 17.10.2024, суд зазначає таке.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу від 27.06.2023 року №178 командира Військової частини НОМЕР_1 наказано вважати таким, що виведений в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з самовільним залишенням частини більше 10 днів або достроковим лікуванням старшого солдата ОСОБА_1 та встановлено посадовий оклад згідно останньої займаної посади 3000,00 грн на місяць.
Положеннями абз.7 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
З аналізу вказаної вище норми вбачається, що однією із умов виплати вказаної додаткової винагороди є, зокрема, факт визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Зі змісту свідоцтва про хворобу №779/152, копія якого долучена до позовної заяви,
вбачається, що позивача 23 жовтня 2023 року госпітальною ВЛК КНП «Міська комунальна лікарня №3» визнано непридатним з переоглядом через 6 місяців.
Відтак з огляду на викладену вище норму слід дійти висновку про те, що позивач у період з 14.03.2024 по 16.10.2024 мав право на нарахування та виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 20100,00 грн, проте наявні в матеріалах справи докази свідчать, що виплата такої винагороди позивачу відповідачем не здійснювалась.
Посилання відповідача на необхідність подання позивачем рапорту для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 20100 гривень на місяць не може вважатися судом обгрунтованим та доведеним з огляду на його ненормативність.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині та наявні підстави для забезпечення відновлення порушених прав останнього зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 17.10.2024.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов'язаної з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 окладу за військовим званням, надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 17.10.2024 суд зазначає таке.
Матеріали справи містять інформаційні довідки про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткова грошова винагорода згідно ПКМУ від 28.02.2022 року №168, складені стосовно позивача за період проходження служби в Військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 16.10.2024, з яких вбачається, що оклад за військове звання позивача у спірний для позивача період відповідачем було виплачено з червня до грудня 2023 року у розмірі 600,00 грн, з січня до вересня 2024 року у розмірі 600,00 грн та у жовтні 2024 року у розмірі 309,58 грн.
Також згідно із вказаними довідками позивачу у спірний для нього період було виплачено надбавку за вислугу років за вересень 2023 року у розмірі 870,00 грн, за жовтень - листопад 2023 року у розмірі 900,00 грн, січень - лютий 2024 року у розмірі 900 грн, березень 2024 року у розмірі 585,48 грн, квітень - вересень 2024 року у розмірі 150,00 грн та жовтень 2024 року - 77,42 грн.
Представником відповідача під час розгляду справи не було надано до суду доказів правомірності невиплати позивачу надбавки за вислугу років у період з 09.06.2023 року до 31.08.2023 року, що свідчить про допущення останнім протиправної бездіяльності в цій частині.
В той же час позивачем не було надано до суду доказів допущення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно виплати окладу за військове звання та надбавки за вислугу років в іншій частині.
З огляду на викладене вище, слід дійти висновку про те, що задля належного захисту порушених прав позивача наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років у період з 09.06.2023 року до 31.08.2023 року.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов'язаної з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 щомісячної надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з за період 09.06.2023 по 17.10.2024 суд зазначає таке.
Розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.
Рішенням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, з метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, направлених на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, пунктом 1.2. іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України) встановлено: надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65 % посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
Матеріали справи містять інформаційні довідки про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткова грошова винагорода згідно ПКМУ від 28.02.2022 року №168, складені стосовно позивача за період проходження служби в Військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 16.10.2024, з яких вбачається, що позивачу здійснювалась виплата щомісячної надбавки за особливості проходження служби у спірний у цій справі період, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача в цій частині.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов'язаної з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 провести індексацію грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по жовтень 2024 року, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 за № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами ч.4 ст.4 Закону № 1282-XII визначено, що підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно із ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Положеннями ч.2 ст.6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Як убачається з матеріалів справи, починаючи з моменту зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і по 31.12.2022 індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася і виплачувалася.
З картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022 рік вбачається, що відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення: за жовтень 2022 року - 1239,07 грн; за листопад 2022 року - 1281,80 грн; за грудень 2022 року - 1281,80 грн.
Під час розгляду справи не встановлено доводів позивача стосовно того, що вказані виплати здійснено у неповному розмірі.
Щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу в 2023 році, то суд зазначає, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 за № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-ІХ) зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»№1282-XII від 03.07.1991.
Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Водночас, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.
Отже, протягом 2023 року у відповідача був відсутній обов'язок нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення позивачу.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2023 року по червень 2024 року, то суд зазначає, що відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс росту споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4%, у лютому 2024 року - 100,3%, у березні 2024 року - 100,5%, у квітні 2024 року - 100,2%, у травні 2024 року - 100,6%, внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачу "поточної" індексації грошового забезпечення у період січень - жовтень 2024 року не було.
Відтак, позовні вимоги позивача в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов'язаної з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 добових витрат за час перебування військовослужбовця у відрядженні за кордоном у розмірі 193009 грн суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 за № 105, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 2017 року за № 364/30232, затверджено Інструкцію про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Інструкція № 105), яка визначає особливості направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження в межах України та механізм відшкодування витрат на відрядження.
Пунктом 2 Інструкції № 105 визначено, що відрядження направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).
Абзац 1 пункту 10 Інструкції № 105 визначає, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням).
Відповідно до пункту 11 Інструкції №105 за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98.
Час перебування в дорозі, за який провадиться виплата добових під час відрядження, визначається за діючим розкладом руху залізничного, водного та повітряного транспорту, враховуючи час затримки відрядженого в дорозі з причин, які від нього не залежать, і час на пересадки.
Причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є хвороба, що позбавила його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні підтверджуватися відповідними документами.
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця проходження служби, що зараховуються як два дні.
При відрядженні військовослужбовця строком на один день або в таку місцевість, звідки військовослужбовець має змогу щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
Сума добових визначається із урахуванням наказу про відрядження та відповідних первинних документів.
За відсутності наказу про відрядження добові витрати не виплачуються.
За пунктом 20 Інструкції №105 виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них).
Відмітки засвідчуються підписом та гербовою печаткою зокрема у військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях командира (начальника, керівника) військової частини (військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, установи, організації) або його заступника.
Положеннями п. 22 Інструкції 105 передбачено, що виплата добових здійснюється також військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які направляються у відрядження у складі підрозділів або військових частин, зокрема для охорони, оборони та супроводження транспортів з військовими вантажами.
Відповідно до абз.10 п. 24 Інструкції №105 виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що він перебував у відрядженні у Словачиині терміном 37 днів, за що до нарахування останньому належить 1998 доларів США. Відповідно до курсу НБУ станом на останній день відрядження 1 долар США становив 36,5686 грн, у зв'язку з чим, сума до нарахування за добові становить 73064 грн. Також позивачем вказано про перебування ним у відрядженні у Німеччини 41 день, за що останньому до нарахування належить 3280 доларів США. Відповідно до курсу НБУ станом на останній день відрядження 1 долар США становив 36,5686 грн. У зв'язку з чим, сума до нарахування за добові становить 119945 грн. Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає, що позивачем не надано відповідно до вимог Інструкції №105, документів щодо документального підтвердження направлення у відрядження. Натомість, обґрунтовуючи підстави виплати добових витрат за час перебування у відрядженні, позивач посилається на приписи пунктів 10 - 11 Інструкції №105, зазначаючи, що відсутність документів, які підтверджують вартість понесених витрат, не може бути причиною їх невиплати, оскільки добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
Щодо позиції позивача суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів перебування у службовому відрядженні за кордоном у спірні періоди, натомість відповідач заперечує направлення позивача у службові відрядження, які передбачають виплату добових відповідно до приписів Інструкції №105.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом представником позивача до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження перебування у службовому відрядженні за кордоном у вказані періоди, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем стосовно позивача було допущено протиправну бездіяльність в цій частині, у зв'язку з чим позовні висновки позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов'язаної з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 компенсації за невикористані 25 діб щорічної відпустки за 2022 рік, 30 діб щорічної відпустки за 2023 рік, 30 діб щорічної відпустки за 2024 рік, згідно із пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошову компенсацію за невикористані 36 календарних днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за минулі роки та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби відповідно до окремого доручення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України № 423 розділу 1 пункту 1.3 на підставі Додатку 10 до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 3.20 розділу III) з 01 вересня 2022 року по 17 жовтня 2024 року, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про відпустки" установлено такі види відпусток:1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно із п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Водночас, положеннями ч. 8, 10, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки".
Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17.09.2014 №460 (далі - Порядок №460) (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №406 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Пунктами 3-4 Порядку №406 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Відповідно до пункту 5 Порядку №406 виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.
Матеріали справи свідчать на користь того, що наказом від 16.10.2024 №384 командиром Військової частини НОМЕР_1 наказано, зокрема, виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2 дні за 2022 рік, 30 днів за 2023 рік, 30 днів за 2024 рік, 28 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 - 2024 роки, а також грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до окремого доручення Департаменту соціального забезпечення Міністерства Оборони України №423 розділу 1 пункту 1.3 на підставі Додатку 10 до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 3.20 розділу III) з 01.09.2022 по 16.10.2024.
Право позивача на вищевказані виплати відповідачем не заперечується.
В той же час, згідно із карткою особового рахунку за 2024 рік позивачу нараховано та виплачено у жовтні 2024 року компенсація за невикористану відпустку у розмірі 46655,00 грн; компенсацію за невикористану відпустку як учасника бойових дій - 21070,00 грн. та грошову допомогу при звільненні - 22575,00 грн.
При цьому суд зазначає, що зі змісту наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивача було зараховано до списків військової частини 02.09.2022 року, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача стосовно того, що відповідачем помилково вказано період нарахування компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік.
Також доводи позивача стосовно того, що відповідачем безпідставно не враховано, що він є учасником бойових дій з 2022 року, а тому останньому також належно до нарахування компенсація за 14 діб додаткової відпустки за 2022 рік не можуть вважатися судом доведеними та належними, оскільки згідно із наявними в матеріалах справи доказами, позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 - 21.11.2023. Доказів присвоєння позивачу статусу учасника бойових дій з 2022 року матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пов'язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди в розрахунку 100000,00 грн на місяць за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум; додаткової грошової винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 17.10.2024; надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду в розрахунку 100000,00 грн на місяць за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум; додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 17.10.2024; надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.