про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2025 року Справа № 480/2245/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 12.03.2024 по 21.01.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 12.03.2024 по 21.01.2025;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у порядку постанови КМ України від 28.02.2022 №168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за період стаціонарного лікування з 29.08.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 24.09.2024, з 13.10.2024 по 03.11.2024, внаслідок тяжкого поранення, одержаного у зв'язку із захистом Батьківщини згідно довідки про обставини травми № 1687/3/7105 від 29 серпня 2024 року, виданої ВЧ НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 призначити, обчислити, нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у порядку постанови КМ України від 28.02.2022 №168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за період стаціонарного лікування з 29.08.2024 по 10.09.2024, з 10.09.2024 по 24.09.2024, з 13.10.2024 по 03.11.2024 внаслідок тяжкого поранення, одержаного у зв'язку із захистом Батьківщини згідно довідки про обставини травми № 1687/3/7105 від 29 серпня 2024 року, виданої ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу.
Суд залишає позовну заяву без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 160-161 КАС України, враховуючи наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі, крім іншого, є нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 12.03.2024 по 21.01.2025.
Таким чином спірні правовідносини у даній справі є пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.
З 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України має наступну редакцію. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.
Суд звертає увагу на те, що приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України пов'язують відлік тримісячного строку звернення до суду з днем, коли особа (працівник, службовець) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Отже, враховуючи те, що позивач отримує щомісяця грошове забезпечення, у період з 12.03.2024 позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, то починаючи з квітня 2024 року позивач був обізнаний про невиплату у повному обсязі відповідних спірних сум грошового забезпечення.
У даному випадку позивач через свого представника звернувся до суду із даним позовом через систему "Електронний суд" 20.03.2025, а тому, з урахуванням ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 12.03.2024 до 31.12.2024 включно.
Доказів поважності пропуску тримісячного строку звернення до суду позивачем не надано, заяви про поновлення строку звернення до суду не подано.
Також суд зазначає, що про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення позивач дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження публічної служби на звернення до відповідачів про надання роз'яснень щодо складових виплаченого грошового забезпечення.
Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску, із вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 12.03.2024 до 31.12.2024 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета