24 березня 2025 року Справа № 480/11100/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11100/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 184150014416 від 25.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як потерпілій особі внаслідок Чорнобильської катастрофи з 17 вересня 2024 року, тобто з дати звернення з заявою про призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач станом на 26.04.1986 (дата катастрофи на Чорнобильській АЕС) і до демобілізації 05 травня 1987 року проходив строкову військову службу та відповідно постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення (III зона). Відповідно до вимог діючого станом на травень 1985 (початок його військової служби) Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" служба в армії вважалась загальним обов'язком та військовою повинністю через примусовий призов чоловіків, які досягли повноліття без зняття з реєстрації (прописки) за місцем проживання. Вважає, що період проходження військової служби має бути врахованим, як період постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що розглянувши подані позивачем документи було встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 26 років 04 місяці, строк проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року - відсутній, вік заявника - 57 років. При цьому, до зони гарантованого добровільного відселення не зараховано період проходження військової служби згідно довідки Центрального архіву ракетних та космічних військ Міністерства оборони російської федерації від 01.12.2005 № 446/3326, оскільки зазначений документ виданий іноземною державою та потребує легалізації (проставлення апостилю). Враховуючи те, що у позивача станом на 1 січня 1993 року відсутній необхідний строк проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 3 роки, відсутні і підстави для застосування положень ст. 55 Закону № 796.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позовну заяву суду не надало.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, 17.09.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
ГУ ПФУ в Одеській області рішенням № 184150014416 від 25.09.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком вказано, що загальний страховий стаж позивача становить 26 років 04 місяці, строк проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року - відсутній, вік заявника - 57 років. При цьому, до зони гарантованого добровільного відселення не зараховано період проходження військової служби згідно довідки Центрального архіву ракетних та космічних військ Міністерства оборони російської федерації від 01.12.2005 № 446/3326, оскільки зазначений документ виданий іноземною державою та потребує легалізації (проставлення апостилю). Враховуючи те, що у позивача станом на 1 січня 1993 року відсутній необхідний строк проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 3 роки, відсутні і підстави для застосування положень ст. 55 Закону № 796.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Закону України Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (з наступними змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1) передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років.
Частинами 3, 4 статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі Порядок № 51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі № 751/2050/17, від 22.01.2019 у справі № 129/1535/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 572/47/17 та в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення даної справи.
Судом встановлено, що за станом на 26.04.1986 (дата катастрофи на Чорнобильській АЕС) і до демобілізації - 05 травня 1987 позивач проходив строкову військову службу та відповідно постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення (III зона).
Відповідно до архівної довідки № 446/3326 виданої 01 грудня 2005 року центральним архівом ракетних та космічних військ міністерства оборони російської федерації, дислокація військової частини НОМЕР_1 - селище міського типу Н.Білокоровичі, Житомирської області.
Зазначений населений пункт включений до додатку № 1 "Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення" постанови KM УРСР № 106 від 23.07.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами), а саме, як населений пункт, що розташований в зоні гарантованого добровільного відселення (III зона).
Крім того, позивачу видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 3 Серії НОМЕР_2 від 15.11.2007, відповідно до якого позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останньої у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період проходження ним строкової військової служби з 13.11.1985 по 05.05.1987, суд визнає безпідставним, оскільки основним документом, що підтверджує право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При цьому суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видача позивачу посвідчення була оскаржена або, що таке посвідчення скасоване.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 184150014416 від 25.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як потерпілій особі внаслідок Чорнобильської катастрофи з 17 вересня 2024 року, тобто з дати звернення з заявою про призначення пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал