24 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15613/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій, з урахуванням останньої уточненої позовної заяви, просила:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладених у листі від 26 листопада 2024 року за №14669-14041/ш-02/8-2300-24 у зволіканні та не призначенні пенсії за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву від 23 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком з зарахуванням до страхового стажу період здійснення догляду за дітьми: сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення кожним з них трьохрічного віку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №163750022577 від 06.04.2023 року про відмову в призначенні пенсії. Однак відповідач протиправно відмовив у виплаті пенсії по догляду за трьома дітьми до досягнення ними трирічного віку. Позивач зазначала, що декілька раз зверталась як до відповідача, та і до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявами про призначення пенсії по цим підставам, однак посадові особи відбулися відписками з посиланням на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 року на Головні управління Пенсійного фонду України в Черкаській та Полтавській областях не покладено ніяких зобов'язань до зарахування до страхового стажу за період здійснення догляду за трьома дітьми до досягнення кожного з них трирічного віку. Позивач звертала увагу суду, що надала відповідачу та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області копії свідоцтв про народження про народження дітей, вказані обставини також підтверджуються і копією трудової книжки, в якій зазначено, що позивач знаходилась у відпустці по догляду за трьома дітьми.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 440/15127/23, що набрало законної сили 12.12.2023, до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи з 11.12.1986 до 05.02.1993, а отже страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців. Представник відповідача вказував, що оскільки необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком у позивача відсутній, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зауважував, що свідоцтва про народження дітей до заяви про призначення пенсії за віком від 31.03.2023 позивач не надавала, про що свідчить перелік наданих документів в електронній пенсійній справі. Оскільки заява позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Порядку № 22-1 із долученими документами (в тому числі, але не виключно, свідоцтвами про народження дітей) не надходила до органів Пенсійного фонду України, тому вимоги позивача є передчасними і задоволенню не підлягають.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою суду від 30.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/15613/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи відмовлено. Витребувано документи від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
27.02.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшли витребувані судом документи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
31.03.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою, в якій просила призначити пенсію за віком /а.с. 49-50/.
До вказаної заяви ОСОБА_1 було додано: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_1 , копію паспорта № НОМЕР_2 , копію довідки про джерела доходів з 01.07.2000 №60/01-11-2, копію довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №61/01-22-2, копію довідки про заробітну плату (спецпенсії) №62/01-11-02, копію довідки про зміну назви організації №57-62/01-11-2, копію довідки про прийняття на роботу №57/01-11-2, копію документа про місце проживання (реєстрації) особи №2023/002587300, копії документів про стаж, що визначені порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637: №58/01-11-2, №59/01-11-2, №07-0/43, №07-01/42, копію трудової книжки НОМЕР_3 .
Вищезазначені документи прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 31.03.2023 року і зареєстровано за №1226.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та 06.04.2023 прийнято рішення № 163750022577, яким в призначенні пенсії за віком згідно заяви від 31.03.2023 відмовлено.
Підставою для відмови у призначенні пенсії послугувало те, що до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі "Жовтневий промінь" з 1986 по 05.02.1993 згідно архівної довідки від 21.02.2023 № 57/01-11.2, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по справі №440/15127/23 (посилання з Єдиного державного реєстру судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/114800490) адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м.Черкаси, Черкаська область, код ЄДРПОУ 21366538), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено - частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 163750022577 від 06 квітня 2023 року про відмову призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 березня 2023 року про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 11.12.1986 року по 05.02.1993 року, з урахуванням висновків суду. В інший частині позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням №163750022577 від 02.04.2024 року на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відмовило в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу /а.с. 74/.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по справі №440/15127/23, яке набрало законної сили 12 грудня 2023, до страхового стажу зараховано періоди роботи в колгоспі "Жовтневий промінь" з 11.12.1986 по 05.02.1993 з урахуванням вироблених вихододнів. Для зарахування періодів догляду до трирічного віку за дітьми 23.06.1985, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідно надати свідоцтва про народження дітей.
23.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою, в якій просила зарахувати до страхового стажу періоди здійснення догляду за дітьми: сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 7/. До вказаної заяви було додано: копію трудової книжки, копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження доньки Єлизавети.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 26.11.2024 /а.с. 8-9, 71-72/ повідомило позивача, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №440/15127/23, що набрало законної сили 12.12.2023 до страхового стажу зараховано періоди роботи з 11.12.1986 до 05.02.1993, страховий стаж становить 26 років 11 місяців. Оскільки необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком у ОСОБА_1 відсутній, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що свідоцтва про народження дітей до заяви про призначення пенсії за віком від 31.03.2023 позивачем не надавались, про що свідчить перелік наданих документів в електронній пенсійній справі. Для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дітьми рекомендовано звернутись із відповідною заявою (Додаток 1), свідоцтвами про народження дітей та трудовою книжкою.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладених у листі від 26 листопада 2024 року за №14669-14041/ш-02/8-2300-24 у зволіканні та не призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.
За змістом абзацу 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 року.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.
Статтею 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру її тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частини 1, 2).
До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. "ж" частини 3 статті 56 Закону №1788-XIІ).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
виписка з трудової книжки;
відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;
інформація із системи персоніфікованого обліку.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналіз викладених правових норм свідчить, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058-IV (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу положень пункту "ж" частини 3 статті 56 Закону №1788-XIІ, який діяв до набрання чинності Законом № 1058-IV, до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
При цьому час догляду непрацюючої особи за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати чи батько не працювали.
Із змісту позовної заяви слідує, що спір у цій справі виник у зв'язку із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зволікання у призначенні позивачу пенсії з огляду на відсутність свідоцтв про народження дітей на підтвердження періоду догляду за дітьми, який включається до страхового стажу.
При цьому позивачем сформульовано зміст позовних вимог як визнати протиправними дії, викладені у листі від 26 листопада 2024 року за №14669-14041/ш-02/8-2300-24 у зволіканні та не призначенні пенсії за віком.
Суд звертає увагу на те, що в уточненій позовній заяві, яка надійшла до суду 12.02.2025, позивач вказувала, що рішення про відмову у призначенні пенсії і зарахуванні стажу в зв'язку з відсутністю свідоцтв про народження дітей та трудової книжки позивач не отримувала.
На виконання вимог суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області разом з відзивом на позовну заяву було надано до суду копію рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 №163750022577 від 02.04.2024 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу /а.с. 74/ та зазначено, що для зарахування періодів догляду до трирічного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідно надати свідоцтва про народження дітей.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.11.2024 на заяву позивача лише повідомлено позивача про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №440/15127/23, що набрало законної сили 12.12.2023, до страхового стажу зараховано періоди роботи з 11.12.1986 до 05.02.1993, страховий стаж становить 26 років 11 місяців. Оскільки необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком у ОСОБА_1 відсутній, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що свідоцтва про народження дітей до заяви про призначення пенсії за віком від 31.03.2023 позивачем не надавались, про що свідчить перелік наданих документів в електронній пенсійній справі. Для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дітьми рекомендовано звернутись із відповідною заявою (Додаток 1), свідоцтвами про народження дітей та трудовою книжкою.
Отже, фактично спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №163750022577 від 02.04.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , строк на оскарження якого позивачем не пропущено, оскільки докази отримання його позивачем відсутні.
Суд бере до уваги, що в обґрунтування вказаного рішення зазначено, що страховий стаж заявника становить 26 років 11 місяців 5 днів; на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по справі №440/15127/23, яке набрало законної сили 12 грудня 2023, до страхового стажу зараховано періоди роботи в колгоспі "Жовтневий промінь" з 11.12.1986 по 05.02.1993 з урахуванням вироблених вихододнів; для зарахування періодів догляду до трирічного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідно надати свідоцтва про народження дітей.
Суд наголошує, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 66 - 67), яка додавалася позивачем до заяви про призначення пенсії, містить записи про те, що 11.12.1986 ОСОБА_1 прийнято на роботу телятницею МТФ №1 колгоспу Жовтневий промінь", 01.01.2005 звільнено з роботи по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, при цьому відомості про трудову участь у громадському господарстві містять інформацію про перебування ОСОБА_1 з 1988 року по 1991 рік у декретній відпустці.
Крім того, у паспорті позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 51 - 53) наявні відмітки про трьох дітей позивача, які народились ІНФОРМАЦІЯ_7 , 07.12.1987 та 17.12.1989.
Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Також пунктом 4.2. Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Отже, саме Пенсійний фонд та його територіальні органи повинні забезпечити умови, за яких особа буде обізнана з умовами призначення пенсії, переліком документів, необхідних для призначення пенсії, та матиме можливість надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.
Суд зазначає, що заява позивача про призначення пенсії не містить запису про повідомлення позивача про необхідність надання додаткових документів (свідоцтв про народження дітей).
Також відповідачем не надано доказів надіслання позивачу письмового повідомлення про те, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, зокрема, свідоцтва про народження дітей.
Відтак внаслідок неналежного виконання органом Пенсійного фонду обов'язку щодо повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів, позивача позбавлено можливості додати у встановлений строк необхідні документи, які мають значення для обчислення страхового стажу та прийняття рішення про призначення пенсії.
Відповідні документи (копії свідоцтв про народження дітей) подано позивачем після прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, разом із заявою від 23.10.2024.
Суд наголошує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень не може легітимізувати прийняте таким суб'єктом рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії особі.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».
Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можна дійти висновку, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати. У справі «Міллер проти Австрії» (заява № 5849/72) ЄСПЛ визначив, що обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином, а у справі «Гайгузус проти Австрії» (заява № 17371/90) - якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності (пункт 39).
Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Також варто врахувати, що у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Виходячи з наведеного, суд констатує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №163750022577 від 02.04.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , прийняте за умов незарахування до стажу позивача періодів догляду до трирічного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з огляду на відсутність свідоцтв про народження дітей, про необхідність надання яких позивача не повідомлено у встановленому законодавством порядку, не ґрунтується на вимогах законодавства та є передчасним.
Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, а саме, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №163750022577 від 02.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.03.2023, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення догляду до трирічного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладених у листі від 26 листопада 2024 року за №14669-14041/ш-02/8-2300-24 та зобов'язання розглянути заяву від 23 жовтня 2024 року, оскільки вказаний лист носить інформаційний характер та не створює правових наслідків для позивача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.
Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано детальний опис та квитанцію від 19.12.2024 про оплату правничих послуг /а.с.17-18/.
Водночас до суду позивачем не надано власне договору про надання правової допомоги.
Зважаючи на те, що за вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; як і розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, суд за відсутності договору про надання правової допомоги позбавлений можливості встановити розмір витрат позивача на правничу допомогу, відповідність опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, передбаченим договором умовам.
Враховуючи викладене, розмір витрат на правову допомогу не підтверджено належними і достатніми доказами, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 21366538) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №163750022577 від 02.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.03.2023, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення догляду до трирічного віку за дітьми 23.06.1985, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол