24 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13611/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна Покупка» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вигідна Покупка" (далі - позивач, ТОВ "Вигідна Покупка", Товариство) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС України), в якій просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 13.05.2024 № 2685/ІПК/99-00-03-3 ІПК.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що надана індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам, передбаченим нормами Податкового кодексу України, оскільки фактично не надає відповіді на питання, порушене у його зверненні. У податковій консультації відповідач обмежився лише цитуванням норм податкового законодавства, не надавши роз'яснення щодо практичного застосування норм Податкового кодексу з урахуванням фактичних обставин та доданих платником документів. Звертає увагу, що отримання податкової консультації з чіткою відповіддю на поставлене питання сприяє уникненню в подальшому податкових спорів щодо поставленого питання та стабільності суспільних відносин, а відповідач як контролюючий орган зобов'язаний вживати заходів до уникнення можливих податкових спорів, в тому числі, шляхом надання податкових консультацій з конкретних питань, що ним в даному випадку зроблено не було. Зазначене свідчить про те, що надана позивача індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам, встановленим положеннями пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України, оскільки не містить обов'язкових вимог, а саме: обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.12.2024 відповідач надав суду через систему "Електроннний суд" відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що надана індивідуальна податкова консультація вичерпна, не суперечить вимогам чинного законодавства, а доводи позивача зводяться до бажання знизити базу оподаткування та сплату податку до державного бюджету України. Враховуючи те, що суб'єктом права власності є виключно фізична особа з якою суб'єктом господарювання, що надає комунальну послугу, укладається відповідний договір про надання житлового-комунальних послуг, тобто фізична особа - підприємець не надає вказані послуги, то підстав вважати дохід, отриманий фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку у вигляді компенсації вартості житлового-комунальних послуг немає. Зазначає, що ДПС України було надано вичерпну ІПК, котра не суперечить вимогам законодавства. При цьому, не виправдання прийнятою ДПС спірною ІПК сподівань та очікування Позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною. Отже просить суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 заперечення ДПС України проти розгляду справи № 440/13611/24 за правилами спрощеного провадження залишено без задоволення.
20.01.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подана до суду відповідь на відзив, у якій йдеться про те, що відповідно до змісту індивідуальної податкової консультації від 13.05.2024 № 2685/ІПК/99-00-03-3 ІПК ДПС України цитувала норми законодавства, які на її думку стосувалися першого питання із запиту на отримання індивідуальної податкової консультації. Звертає увагу суду, що питання друге із запиту на отримання індивідуальної податкової консультації, взагалі було проігноровано контролюючим органом. Під надання індивідуальної податкової консультації ДПС України здійснено цитування норм ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ПК України. Проте не враховано інформацію, яка була надана у запиті на отримання податкової консультації, яка полягає у наступному. Товариство для здійснення своєї основної діяльності, а саме роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, орендує приміщення, як у фізичних осіб підприємців та і в юридичних осіб. Зокрема, укладено договори оренди нежитлових приміщень з фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку третьої групи (не платник ПДВ, КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна), які стосуються оренди Предметом договору є тимчасове оплатне володіння і користування нерухомим майном (нежитловим приміщенням). При цьому, ДПС України при наданні консультації використовує положення ст. 810 Глави 59 ЦК України, які стосуються оренди житлових приміщень. Коли в запиті на отримання індивідуальної податкової консультації зазначено, що здійснюється оренда нежитлових приміщень. Частиною 11 ст. 292 ПК України передбачено, які саме кошти не включаються до складу доходу ФОП платника єдиного податку. Звертає увагу суду, що відповідно до змісту норм перерахованих вище, дохід у вигляді компенсації комунальних послуг не включений до доходів, які не відносять до платника єдиного податку. При наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але не містить висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника, який звернувся за таким роз'ясненням, підлягає скасуванню. Надана позивачу індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам, встановленим положеннями пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України, оскільки не містить обов'язкових вимог, а саме: обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Тому просить визнати протиправною та скасувати індивідуальної податкову консультацію від 13.05.2024 № 2685/ІПК/99-00-03-3 ІПК.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Частиною восьмою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22.03.2024 листом № 22/03-2024 ТОВ «Вигідна Покупка» звернулося до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) за отриманням індивідуальної податкової консультації в письмовій формі, в якому просило роз'яснити:
1) чи включається до доходу платника єдиного податку третьої групи - Орендодавця (не платник ПДВ, КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна) сума відшкодування Орендарем комунальних платежів?;
2) чи можливо в даному випадку скористатися роз'ясненням, що розміщене в розділі 107.01.03 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Державної податкової служби України такого змісту?
Позивач у зазначеному зверненні просив Індивідуальну податкову консультацію в письмовій формі надати у встановлений законом строк на адресу для листування: а/с 1, 36000, м. Полтава та на електронну адресу: office@avrora.ua.
Листом від 23.04.2024 № 11854/6/99-00-24-03-03-06 ДПС України повідомило ТОВ «Вигідна покупка» про продовження розгляду звернення про отримання індивідуальної податкової консультації відповідно до положень п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України до 11.05.2024.
13.05.2024 ДПС України надано ТОВ «Вигідна покупка» індивідуальну податкову консультацію № 2685/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій /https://cabinet.tax.gov.ua/registers/ipk/.
Викладені обставини сторонами не заперечуються та не спростовуються.
Позивач вважаючи, що надана індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам, встановленими положеннями пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України, звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати її протиправною та скасувати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 19-1.1.28, пункту 19-1, статті 19-1 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до абзацу 1 пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин) (абзац п'ятий пункту 52.1 статті 52 ПК України).
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту (абзац дев'ятий пункту 52.1 статті 52 ПК України).
Нормою пункту 52.2. статті 52 ПК України встановлено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно з пунктом 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
За змістом абзацу 2 пункту 52.4. статті 52 ПК України індивідуальні податкові консультації надаються у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.
Підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено контролюючими органами податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;
Пунктом 53.2 статті 53 ПК України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 ПК України платник податків має право, зокрема, оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2024 року у справі №200/3060/22 дійшов висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо), надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності.
Суд додатково зазначає, що метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, податкова консультація обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 820/5120/16.
Перевіряючи відповідність наданої контролюючим органом індивідуальної податкової консультації на звернення ТОВ «Вигідна покупка» наведеним вище приписам ПК України, суд виходить із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у зверненні про надання індивідуальної податкової консультації позивачем зазначено, що фізична особа-підприємець - платник єдиного податку третьої групи (не платник ПДВ, КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна), заключив договір оренди нерухомого майна з орендарем - юридичною особою. Предметом договору є тимчасове оплатне володіння і користування нерухомим майном (нежитловим приміщенням). За умовами договору оренди сплата комунальних платежів здійснюється орендарем окремо від орендної плати у вигляді відшкодування витрат орендодавцю на сплату комунальних послуг на підставі виставлених рахунків.
Пославшись на вказані фактичні обставини ТОВ «Вигідна покупка» у зверненні зазначило, що практична необхідність отримання податкової консультації пов'язана зі складністю застосування ПКУ та полягає у необхідності формування чіткого розуміння обсягу податкових обов'язків, що виникають як наслідок наведеної ситуації.
Відтак, Товариство просило надати індивідуальну податкову консультацію та роз'яснити:
1) чи включається до доходу платника єдиного податку третьої групи - Орендодавця (не платник ПДВ, КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна) сума відшкодування Орендарем комунальних платежів?;
2) чи можливо в даному випадку скористатися роз'ясненням, що розміщене в розділі 107.01.03 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Державної податкової служби України такого змісту
Поряд із тим, зі змісту оскаржуваної індивідуальної податкової консультації вбачається, що стосовно обох питань, порушених позивачем у зверненні, відповідач дійшов одного висновку: "Враховуючи викладене, оскільки отримання фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку доходу у вигляді відшкодування суми комунально-житлових послуг не передбачає надання зазначених послуг таким підприємцем на користь юридичної особи (орендаря), то такий дохід оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку - фізичних осіб». Далі, за текстом індивідуальної податкової консультації, податковий орган констатує: «враховуючи викладене, дохід у вигляді відшкодування суми комунально-житлових послуг, отриманий фізичною особою-платником податку від юридичної особи, включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. і військовим збором за ставкою 1,5 відс. на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов'язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом».
Звернення Товариства на отримання податкової консультації в письмовій формі № 22/03-2024 від 22.03.2024 містило два питання:
1) чи включається до доходу платника єдиного податку третьої групи - Орендодавця (не платник ПДВ, КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна) сума відшкодування Орендарем комунальних платежів?;
2) чи можливо в даному випадку скористатися роз'ясненням, що розміщене в розділі 107.01.03 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Державної податкової служби України?
Отже Товариством в другому питанні звернення до відповідача на отримання індивідуальної податкової консультації щодо можливості скористатися роз'ясненням, наданим у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ЗІР, був викладений зміст питання та відповіді: чи включається до доходу ФОП-платника ЄП другої та третьої групи (крім е-резидента) відшкодована орендарем сума комунальних платежів? Відповідь, наведена в розділі 107.01.03 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Державної податкової служби України ЗІР, діяла на момент звернення позивача, та розміщена в розділі 107.01.03 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Державної податкової служби України ЗІР /https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=28109/. За змістом цієї відповіді контролюючий орган, зокрема, виснував, що якщо сплата комунальних платежів передбачена договором оренди, то відшкодована сума комунальних послуг платнику єдиного податку повністю включається до доходу платника єдиного податку від провадження ним діяльності з надання послуг (надання нерухомості в оренду).
Зміст оскаржуваної податкової консультації надає підстав для висновку, що запит на роз'яснення в частині другого питання звернення позивача на отримання індивідуальної податкової консультації, залишився не розглянутим відповідачем, оскільки роз'яснення контролюючого органу, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, в контексті другого питання ініційованого позивачем, не надано.
Суд зазначає, що загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ЗІР (https://zir.tax.gov.ua/) є частиною Електронного Уряду України, що забезпечує відкритий доступ до податкової інформації. База знань, розміщена у ЗІР, містить загальну позицію Державної податкової служби щодо застосування норм податкового законодавства, але ці матеріали не є офіційними податковими консультаціями, передбаченими Податковим кодексом України.
Отже позивач не міг розраховувати, що використання в його практичній діяльності власне роз'яснення, яке розміщене в розділі 107.01.03 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу Державної податкової служби України ЗІР, буде створювати для нього юридичні наслідки в обсязі прав та обов'язків, що виникають при використанні офіційної податкової консультації в порядку передбаченому ПК України.
За приписами норм ПК України, викладених в абзацах 2-7 пункту 52.1. статті 52, звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); власноручний підпис або кваліфікований електронний підпис, або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, платника податків відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"; дату звернення.
При цьому згідно абзацу 8 пункту 52.1. статті 52 ПК України на звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Доказів того, що контролюючий орган на підставі норм пункту 52.1. статті 52 ПК України дійшов висновку, що на друге питання звернення платника податків - позивача, індивідуальна податкова консультація не надається, відповідач суду не подав. Матеріали справи не містять надісланої на адресу Товариства відповіді за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
За таких обставин суд приходить до висновку, що звернення позивача № 22/03-2024 від 22.03.2024 було розцінене відповідачем, як звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій формі у складі двох питань щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, і на які, відповідно, контролюючий орган зобов'язаний надати безоплатно індивідуальні податкові консультації.
З огляду на викладене, запит на роз'яснення в частині другого питання звернення позивача на отримання індивідуальної податкової консультації, залишився не розглянутим, оскільки роз'яснення контролюючого органу, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, в контексті другого питання ініційованого позивачем, не надано.
В обґрунтування висновків оскаржуваної індивідуальної податкової консультації відповідач посилається на норми статті 810 та абзацу першого частини 1 статті 820 глави 59 розділу ІІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України, якими врегульовано правовідносини, що виникають у сфері найму (оренди) житла.
Проте позивач у зверненні про надання індивідуальної податкової консультації наводив інші фактичні обставини, за якими фізична особа-підприємець - платник єдиного податку третьої групи (не платник ПДВ, КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна), заключив договір оренди нерухомого майна з орендарем - юридичною особою. Предметом договору є тимчасове оплатне володіння і користування нерухомим майном (нежитловим приміщенням).
Отже звернення позивача щодо отримання індивідуальної податкової консультації стосується правовідносин, що виникають у сфері користування на умовах оренди нерухомим майном - нежитловими приміщеннями та врегульовані нормами параграфу 1 глави 58 розділу ІІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 розділу VI Господарського кодексу України.
Зазначене, як це слідує зі змісту індивідуальної податкової консультації від 13.05.2024 не було враховано податковим органом при наданні індивідуальної податкової консультації. При цьому зі змісту оскаржуваної індивідуальної податкової консультації не вбачається мотивів, з яких податковий органі дійшов висновку, що викладені позивачем у зверненні фактичні обставини (щодо правового режиму нерухомого майна) не впливають на результати податкової консультації.
Як вже було зазначено вище індивідуальна податкова консультація ДПС України від 13.05.2024 № 2685/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК як роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків, містить висновки такого змісту: «Враховуючи викладене, оскільки отримання фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку доходу у вигляді відшкодування суми комунально-житлових послуг не передбачає надання зазначених послуг таким підприємцем на користь юридичної особи (орендаря), то такий дохід оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку - фізичних осіб», «дохід у вигляді відшкодування суми комунально-житлових послуг, отриманий фізичною особою-платником податку від юридичної особи, включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. і військовим збором за ставкою 1,5 відс. на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов'язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом».
Обґрунтовуючи надане в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації платнику податків роз'яснення щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, відповідач наводить зміст норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ПК України, зокрема, статті 292 ПК України, яка регулює порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп.
Так, відповідно до підпункту 1) пункту 292.1. статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Звернення на отримання індивідуальної податкової консультації містило посилання на ту обставину, що надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є основним видом економічної діяльності фізичних осіб - підприємців, з якими юридична особа уклала договори оренди нежитлових приміщень (КВЕД 68.20).
Аналіз змісту підпункту 1) пункту 292.1. статті 292 ПК України надає підстав для висновку, що ним визначено як доходи та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп, так і перелік доходів, які не включається до доходу платників єдиного податку першої - третьої груп, до яких нормативно віднесено наступні доходи, отримані такою фізичною особою:
- пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті,
- страхові виплати і відшкодування,
- доходи у вигляді бюджетних грантів,
- а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Дохід отриманий фізичною особою - підприємцем платником єдиного податку першої - третьої груп, внаслідок відшкодування останньому комунальних платежів, у тому числі орендарем за умовами укладених договорів оренди належного йому нерухомого майна (нежитлових приміщень) окремо не визначено в переліку доходів, які не включаються до доходів фізичної особи - підприємця встановленого нормою підпункту 1) пункту 292.1. статті 292 ПК України, до цитування якої вдається відповідач в обґрунтування висновків оскаржуваної індивідуальної податкової консультації.
Також підпунктом 2 пункту 297.1 статті 297 ПК України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з таких податків і зборів: податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
Викладені обставини надають підстав для висновку, що надаючи роз'яснення щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства викладене в індивідуальній податковій консультації від 13.05.2024 № 2685/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, відповідач процитувавши пункт 292.1 статті 292 ПК України, не навів офіційного розуміння контролюючим органом змісту зазначеної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування, у взаємозв'язку з питаннями та обставинами, викладеними у звернені позивача на отримання такої консультації.
Таким чином, згідно зі змісту такої консультації, слідує, що в ній не викладено опису всіх питань, що порушені платником, а також не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин. Зміст податкової консультації фактично зведений до цитування положень Податкового кодексу України, що не є роз'ясненням поставлених питань.
Суд зауважує, що при наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином.
Аналізуючи оскаржувану індивідуальну податкову консультацію, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Отже, оскаржувана податкова консультація підлягає скасуванню, оскільки не містить опису всіх питань, які порушені платником, а також обґрунтування застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин, наведених у зверненні платника податків.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 13.05.2024 № 2685/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення ропейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення ропейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна Покупка» (вул. Свято-Михайлівська, будинок 3Б, селище міського типу Опішня, Полтавський район, Полтавська область, 38164, ідентифікаційний код юридичної особи: 41130363) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 13.05.2024 № 2685/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна Покупка» витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький