24 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12165/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Полтавській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Полтавській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 31.12.2021 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Полтавській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2021 в загальній сумі 205 304,90 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
04.11.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Вказане клопотання мотивоване тим, що листом від 13.12.2023 №66/21/6/Є-806/12 Управління повідомило позивачу, що нарахування та виплата ОСОБА_1 індексації за період з січня 2016 року по лютий 2018 року не здійснювались, оскільки додаткові грошові кошти на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не передбачалися, а нарахування та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 31.12.2021 року з урахуванням базового місяця - березень 2018 року було недопустимим у зв'язку зі змінами в законодавстві. Не погодившись з вказаною відповіддю, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Полтавській області, яка рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 була задоволена. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 згідно платіжної інструкції від 27.06.2024 №647 Управлінням у добровільному порядку виплачено ОСОБА_1 82 370,85 грн.
Представник відповідача наголошував, що вже з моменту звернення ОСОБА_1 до відповідача - 07.12.2023 року та моменту отримання відповіді від 13.12.2023, позивач був обізнаний щодо сум, які нараховані та виплачені йому при звільненні. Зважаючи на те, що частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116), позивач, на переконання представника відповідача, пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом до Полтавського окружного адміністративного суду, оскільки фактично минув понад рік з моменту, коли позивачу стало відомо про суми нараховані та виплачені йому при звільненні. При цьому власну позицію представник відповідача обґрунтовував посиланням на висновки Касаційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23.
Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з такого.
Предметом спору у цій справі є нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2021.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. У судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07.05.2002 №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на початок виникнення спірних відносин) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Враховуючи вищезазначене, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 07.09.2023 у справі №620/1201/23, від 24.10.2024 у справі №200/5154/22, від 31.10.2024 у справі №500/7140/23.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На необхідність врахування цих висновків звернув увагу Верховний Суд у постановах від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 07.10.2024 у справі №500/7802/23, від 31.10.2024 у справі №500/7140/23.
Суд зазначає, що на момент звільнення позивача з військової служби (31.12.2021) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на такі обставини право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Отже, до позовних вимог позивача про нарахування й виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2021 строк звернення не застосовується.
Висновки суду узгоджуються, зокрема, із постановою Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 380/6701/24.
Що стосується посилань представника відповідача, на постанову Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23 суд враховує, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.09.2024 у справі №380/6701/24, від 01.10.2024 у справах №№ 620/14688/23, 160/21959/23, від 03.10.2024 у справі №460/25662/23, від 04.10.2024 у справі №200/1643/24, від 29.10.2024 у справі №460/25695/23, як такі, що прийняті пізніше.
Загалом правова позиція Верховного Суду щодо незастосовності приписів частини другої статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX до правовідносин з нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період до 19.07.2022 є сталою та послідовною.
Враховуючи, що строк звернення працівника до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та є належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач за цих обставин не може бути позбавлений права на судовий захист.
За таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.В. Довгопол