Справа № 420/33352/24
24 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28 жовтня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (сформована в системі “Електронний суд» 25.10.2024 року) до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166 № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року, у зв'язку із чим поновити з 01.10.2024 року реєстрацію у якості платника Єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 ;
стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 3028 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
31.10.2024 року позивач подав клопотання, у якому просить суд:
застосувати забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166 №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі;
додатково до суми судових витрат, зазначених у позовній заяві стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 908,4грн. судового збору за подання клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 04.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких прийняте рішення № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року.
Ухвалою суду від 04.11.2024 року клопотання позивача - задоволено; зупинено дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.10.2024 року йому надійшов Акт про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності № 40202/15-32-24-07 від 16.09.2024 року. Акт надійшов разом із Рішенням ГУ № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року. Після вивчення Акту позивачем були виявлені необґрунтовані констатації, неправомірні висновки, невідповідності описової частини Акту відомостям, які були надані позивачем під час реєстрації в НКЕК, а також висновки Акту, які зроблені бездоказово, що не відповідають вимогам Податкового Кодексу України і іншого законодавства. Позивачем було подано контролюючому органу, що складав Акт, письмові заперечення від 09.10.2024 року, зазначивши в них, зокрема що, на погляд позивача, висновки Акту виникли внаслідок необґрунтованої заяви ГУ щодо здійснення позивачем видів діяльності, передбачених абз. 8 ст. 291.5.1 ПКУ. У супереч гарантіям, зазначеним у ст. 86.7. Податкового кодексу України позивачу не було надано можливості розгляду його заперечень спеціально призначеною комісією ГУ, і, хоча самі заперечення були ним направлені одразу у день отримання (ПКУ передбачено 10 робочих днів з дати отримання) і за нормою ПКУ передбачений розгляд заперечень протягом 10 робочих днів з дати отримання заперечення, оскільки згідно до даних ГУ, чомусь, Акт йому було вручено ще 23.09.2024 року, тож, ГУ відмовило у розгляді заперечень. 09.10.2024 року позивачу надійшло Рішення ГУ № 1043/15-32-24-07- 21 від 30.09.2024 року, згідно до якого реєстрація позивача, як Підприємця у якості платника Єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ анулюється з 01.10.2024 року. Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, таким що суперечить нормам Податкового кодексу України та суттєво погіршує його економічний стан як Підприємця, оскільки внаслідок оскаржуваного рішення йому буде потрібно протизаконно сплачувати більше податків. Також вказує на те, що обмеження перебування на єдиному податку згідно абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосуються виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, зазначені у ПКУ: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомукаційних мереж. Практика застосування заборони перебування на єдиному податку всіх видів діяльності, що входять до КВЕД 61.90 з тих підстав що до цього класу входять певні види діяльності, конкретно визначені у абз. ст. 291.5.1. ПКУ, а й протирічить як природі так і призначенню КВЕД 2010, як такого.
Позивач стверджує, що він як підприємець надаючи послуги, класифіковані за 61.90 КВЕД, жодним з вивід господарської діяльності, зазначених у абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не займається та не має намірів займатися. Відповідач протиправно використав не здійснення конкретних видів діяльності, що вказані у ПКУ, а здійснення всього класу 61.90КВЕД, до якого крім багатьох інших видів діяльності входять перелічені у абз.8 ст..291.5.1 ПК України види діяльності.
14.11.2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачена відповідальність відповідно до вимог абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. На підставі вищезазначеного Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку третього групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування № 40202/15-32-24-07 від 16 вересня 2024 року. Примірник акту перевірки надіслано 15.09.2024 за податковою адресою ОСОБА_1 у порядку, передбаченому статтею 42 ПКУ. Відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП ОСОБА_1 отримав Акт перевірки, що підтверджено особистим підписом та датою вручення 23.09.2024. Граничний термін для подання заперечення - 04 жовтня 2024 року. Позивачем було подано заперечення з порушенням вимог статті 86 розділу ІІ ПКУ акт ГУ ДПС № 40202/15-32-24-07 від 16 вересня 2024 року, який було залишено без розгляду. Висновком перевірки відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПКУ та встановлених порушень згідно вимог абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 проведено анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за рішенням Головного управління ДПС в Одеській області, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, тобто з 1 жовтня 2024 року. Заява щодо неможливості виконання податкових зобов'язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області не надавалась. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що рішення Головного управління ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи №1043/15-32-24-07-21 від 30 вересня 2024 року прийнято законно та обґрунтовано.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10.11.2009 року. Основний вид діяльності за кодом КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, серед інших видів: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи (а.с.104).
Головним державним інспектором Одеського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області, Ситьковою Т.В., на підставі п.299.11 ст.299 ПКУ проведено перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт №40202/15-32-24-07 від 16.09.2024 (а.с.34-35).
Згідно з актом перевірки головним державним інспектором, використовуючи інформаційні системи центрального рівня, встановлено, що платником єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку зі здійсненням виду діяльності за кодом КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку», який не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Копія акту перевірки №40202/15-32-24-07 від 16.09.2024 направлена на податкову адресу позивача та отримана ним 23.09.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600963455760 (а.с.114).
30.09.2024 року ГУ ДПС прийнято рішення №1043/15-32-24-07-21 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року (а.с.114зв.-116).
Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку отримано позивачем 08.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600968235483 (а.с.116зв.).
09.10.2024 року до ГУ ДПС від позивача надійшли заперечення на акт перевірки (а.с.96-97), за результатом розгляду яких ГУ ДПС листом від 15.10.2024 №14102/КПР/15-32-24-07-10 ФОП ОСОБА_1 повідомлено, що заперечення подано з порушенням вимог ст. 86 розділу ІІ ПКУ - у зв'язку з чим залишено без розгляду (а.с.118зв.-119), граничний термін подання заперечень - 04.10.2024 року (а.с.42).
Вважаючи рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
В акті №40202/15-32-24-07 від 16.09.2024 року відсутні чіткі вказівки на вид перевірки, що проведено відносно ФОП ОСОБА_1 , що на думку суду є суттєвим недоліком цього доказу.
Враховуючи, що перевірку проведено посадовою особою відділу проведення камеральних перевірок ГУ ДПС, суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень проведено саме камеральну перевірку суб'єкта господарювання.
Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Згідно з п.п.76.1, 76.2 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Чинним податковим законодавством визначений вичерпний перелік підстав та видів перевірок, які мають право призначати та проводити контролюючі органи, в розумінні ст.19 Конституції України.
Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт №40202/15-32-24-07 від 16.09.2024, з'ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.
Суд вважає, що інформація, яка зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.
Стосовно виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з приписами п.п.291.2, 291.3 ст.291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених дією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені пунктом 291.5 статті 291 ПКУ.
Зокрема, відповідно до абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Таким чином, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг: 1) поштового зв'язку; 2) телефонного зв'язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого); 3) послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
01.01.2022 року набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» №1089-IX від 16.12.2020 року (далі Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Згідно з п.70, 85, 87 ст.2 Закону №1089-IX у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами.
У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.
У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг;
- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж;
- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.
Таким чином, відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Згідно з п.104 ст.2 Закону №1089-IX регуляторний орган - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі НКЕК/регуляторний орган) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом п.4 ч.3 ст.4 Закону регуляторний орган здійснює виконання своїх функцій шляхом, зокрема, надання офіційних узагальнених роз'яснень у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку. Узагальнені роз'яснення оприлюднюються на офіційному веб-сайті регуляторного органу.
03.04.2024 року НКЕК прийнято рішення №170 «Про надання офіційного узагальненого роз'яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг», який оприлюднено на офіційному веб-сайті регуляторного органу та на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (zakon.rada.gov.ua).
В Офіційному узагальненому роз'ясненні регуляторним органом наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, а саме: 1) послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1; 2) послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувала наявність у центральних базах даних ГУ ДПС відомостей, що позивач здійснює вид економічної діяльності за кодом КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
Між тим згідно з Класифікатором видів економічної діяльності 2010 року клас 61.90 включає:
1) надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій;
2) експлуатацію супутникових терміналів функціонально пов'язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем;
3) надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та Інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо;
4) надання телефонного зв'язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях;
5) надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з'єднань; - передавання голосу в реальному часі через Інтернет-протокол (VOIP);
6) перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).
При цьому, клас 61.90 не включає надання доступу до мережі Інтернет операторами телекомунікаційної інфраструктури.
Суд вважає, що положення ПКУ необхідно застосовувати з урахуванням специфіки класифікації видів економічної діяльності (КВЕД). Так клас 61.90 охоплює широкий спектр діяльності, який включає надання спеціалізованих телекомунікаційних послуг, таких як супутниковий трекінг, комунікаційна телеметрія, VOIP, а також доступ до Інтернету через мережі, що не належать операторам телекомунікаційної інфраструктури.
Тобто застосування позивачем спрощеної системи оподаткування можливе за умови, що види діяльності, які ним фактично здійснюються, не належать до переліку послуг заборонених ПКУ.
Однак в оскаржуваному рішенні відповідачем не було досліджено та встановлено, який конкретний вид (види) економічної діяльності у межах класу 61.90 виконується позивачем.
Суд вважає, що відсутність аналізу ГУ ДПС конкретних видів діяльності, що виконуються позивачем в межах класу 61.90 призвела до необґрунтованого обмеження його права на застосування спрощеної системи оподаткування, яке пов'язане саме із дослідженням конкретних видів діяльності, що виконуються ним в межах класу 61.90.
Суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивач здійснював саме ті види діяльності, які визначені п.291.5 ст.291 ПКУ як несумісні зі спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до п.56.21 ст.56 ПКУ у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Суд вважає, що ГУ ДПС приймаючи оскаржуване рішення діяв необґрунтовано, оскільки не надав оцінки діяльності суб'єкта господарювання в межах відповідного класу КВЕД, від чого залежить реалізація його права на застосування спрощеної системи оподаткування.
Враховуючи те, що в рішенні відсутні мотиви його прийняття в частині оцінки видів діяльності позивача в рамках відповідного класу КВЕД, суд дійшов висновку про невмотивованість прийнятого рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
З метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку саме з 01.10.2024 року.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в підлягає задоволенню повністю, а доводи відхиляє за вищенаведених мотивів.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Позивачем (фізичною особою-підприємцем) за подання даного позову немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, а також за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 грн.
Водночас, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовна заява та заява про забезпечення позову подана через підсистему «Електронний суд» ставка судового збору понижається на коефіцієнт 0,8 та складає за подання позову 2422,40 грн. та за подання заяви про забезпечення позову 726,72 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3149,12 грн. (2422,40+726,72=3149,12).
Що стосується надмірно сплаченого судового збору він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01.10.2024 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3149(три тисячі сто сорок дев'ять)грн. 12коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166; адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).
Суддя М.М. Аракелян