Справа № 420/39043/24
24 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 5112; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384; адреса: вул. Преображенська, 44, м.Одеса, 65045), Київського відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (статусу юридичної особи не має, код юридичної особи ЄДРПОУ, якій належить підрозділ - 37811384; адреса: вул.Ак.Філатова, буд.15а, м.Одеса, 65080) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
17 грудня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана «Новою поштою» 17.12.2024 року) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Київського відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Київського відділу у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
стягнути з ГУ ДМС України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в порядку ст.262 КАС України.
В обґрунтування вимог позову позивачка вказує, що 13.11.2024 року її неповнолітній син, ОСОБА_2 , у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку, звернувся до начальника Київського відділу у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, однак отримав відповідь про відмову в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Позивачка вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують права її неповнолітного сина, оскільки зразок та форма паспорта книжечки затверджена постановою Кабміну України від 04.06.1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», та ця постанова є чинною. При цьому вказує, що обставини справи відповідають ознакам типової справи, які визначені у зразковій справі №806/3265/17.
13.01.2025 року Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області подало суду відзив на позов, в якому просило відмовити у задоволенні позову та зазначило, що належним відповідачем у справі є Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області. Враховуючи той факт, що Київський відділ є структурним підрозділом Головного управління, представництво його інтересів у суді належить до компетенції ГУ ДМС в Одеській області. 13.11.2024 до Київського відділу надійшла заява ОСОБА_2 про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ у вигляді книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР). До заяви позивача на отримання паспорту- книжечки не було додано жодних документів, необхідних для видачі паспорта. Київський відділ у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» надав позивачам письмову відповідь від 26.11.2024 на його заяву відповідними роз'ясненнями щодо порядку оформлення та видачі паспорті громадянина України зразка 1994 року. Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20081002-07075. Позивачі при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, надали згоду на обробку персональних даних. На момент звернення до Київського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, ОСОБА_2 вже був внесений до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і йому було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20081002-07075. Звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у вигляді книжечки відбулось 13.11.2024 вже після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення до ЄДДР і присвоєння УНЗР. При цьому, позивачами не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо ОСОБА_2 обробляються з порушенням законодавства України. Отже, використання позивачем раніше паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя. Враховуючи вище викладене, ГУ ДМС в Одеській області наголошує на відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року по справі № 160/1/21, а також у постановах П'ятого Апеляційного адміністративного суду: від 19 вересня 2023 року по справі №420/6266/23, від 21 листопада 2023 року по справі № 420/12857/23, від 05 грудня 2023 року по справі № 420/10894/23, від 05 лютого 2024 року по справі № 420/12853/23, від 08 лютого 2024 року по справі № 420/21394/23, від 12 лютого 2024 року по справі № 420/24852/23, від 15 лютого 2024 року гіо справі № 420/14891/23, від 02 квітня 2024 року по справі 420/26651/23, від 09 квітня 2024 року по справі № 420/22234/23, від 12 квітня 2024 року по справі № 523/11370/23, від 16 квітня 2024 року по справі № 420/35679/23 та інших. У зразковій справі, на яку посилається позивач, правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Київський відділ у м.Одесі ГУДМС України в Одеській області відзив на позов не подав, незважаючи на отримання 10.01.2025 року копії ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.41).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.01.2009 року (а.с.13). ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , батьки є громадянами України.
21.09.2022 року ОСОБА_1 подала Київському відділу у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області заяву-анкету №22695481 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с.33).
26.09.2022 року Київським відділом у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області ОСОБА_2 був виданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , строк дії - до 26.09.2026 року. При оформленні оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20081002-07075 (а.с.34)
13.11.2024 року неповнолітній ОСОБА_2 звернувся до Київського відділу у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській із заявою, у якій просив видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (а.с.8).
26.11.2024 року Київським відділом у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області надано лист-відповідь, у якій із наведенням положень Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ЗУ «Про захист персональних даних» зазначено, що у ДМС та її територіальних органів відсутні законні підстави для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 . У листі також зазначено, що за перевіркою БД ЄІЛС УМІІ було встановлено, то 26.09.2022 року на ім'я позивача оформлено та видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 орган видачі 5112. При оформленні зазначеного паспорта, ОСОБА_2 було надано згоду на обробку персональних даних. Тобто на момент звернення до Київського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області персональні дані позивача вже були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20081002-07075. При пому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо Вас обробляються з порушенням законодавства України. Отже, використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя. Враховуючи наявність у позивача паспорта громадянина України для виїзду за кордон та присвоєним УНЗР, у Київського відділу у м. Одесі ГУ ДМС Одеській області відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-X11. (а.с.9-10).
Не погоджуючись із такими діями, ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом як законний представник ОСОБА_2 як його мати.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (надалі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт (пункт 5 Порядку № 302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 46 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого.
Суд зазначає, що, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Суд враховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки, на яку позивач посилалась в позовній заяві як на підставу для видачі паспорта громадянина України у форму книжечки, була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, вказано на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
Суд зазначає, що справа за позовом ОСОБА_1 не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, оскільки 26.09.2022 року Київським відділом у м.Одесі ГУ ДМС в Одеській області ОСОБА_2 був виданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , строк дії - до 26.09.2026 року. Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20081002-07075
При зверненні до органу міграційної служби із заявою ОСОБА_2 не зазначав про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.
При розгляді справи суд враховує, що позивачем надавалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон вперше, у зв'язку з чим ОСОБА_2 було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Натомість, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дана справа не є типовою відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Суд зазначає, що використання ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки не порушує його права та не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справах № 160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року), №380/5977/21 (постанова від 08 червня 2023 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Такий підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21, від 28.11.2024 року у справі №420/6552/24.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведена правомірність оскаржуваної відмови, отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не підлягав сплаті.
ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн., який може бути повернутий ухвалою суду у разі подання відповідної заяви.
Доказів понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Київського відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.