Справа № 420/1853/25
24 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернулась з позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивачка просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування й невиплати їй компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплати на її користь компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення за період з 15.11.2021 року по день фактичної виплати 15.01.2025 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44.
Позивачка зазначила, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2022 року №54 звільнена з військової служби за сімейними обставинами, проте їй не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення у повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року по справі №420/37153/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 року задоволений її позов та, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити їй грошове забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення та грошову компенсацію за 2 доби щорічної основної відпустки за 2022 рік.
Лише 15.01.2025 року на ї картковий рахунок зараховані кошти у сумі 26701,08 грн на виконання рішення суду.
Позивачка вказує, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) не виплачено на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Таку бездіяльність позивачка вважає протиправною та посилаючись на положення Закону №2050-ІІІ, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок №159), судову практику просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та посилався на те, що права позивачці не порушені, оскільки позивачка з відповідною заявою не зверталась до військової частини, а відповідно до ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. У постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 460/4166/20 суд виснував, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України № 2050-ІІІ та Порядку № 159.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом військовій частині НОМЕР_1 від 13.04.2018 року №54 її звільнено з військової служби через сімейні обставини, проте їй не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення у повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі №420/37153/23 задоволений частково позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, матеріальну допомогу на оздоровлення та грошову компенсацію за 2 доби щорічної основної відпустки за 2022 рік, за період з 15.11.2021 року по 23.02.2022 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахування виплачених сум.
15.01.2025 року на виконання рішення суду від 13.03.2024 року у справі №420/37153/23 відповідачем виплачено позивачу 27260,04грн.
Оскільки відповідачем виплачені кошти на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, позивач вважаючи порушеними його права звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини регламентовані Законом №2050-III.
Статтею 1 Закону №2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Закону слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Щодо суми індексації грошових доходів громадян, то внесення вказаних сум в доходи, які підлягають компенсації були внесені Законом №1214 -ІХ від 04.02.2021 року.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1,2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-III, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Суд вважає, що право на отримання компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є соціальним правом громадянина, тобто правом, яке закріплено у в законодавстві і перебуває під захистом держави.
Згідно зі ст.ст.3,4,5 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Статтею 7 Закону №2050-III, п.8 Порядку №159 визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
02.04.2024 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийняв постанову по справі №560/8194/20.
В постанові від 02.04.2024 року (пункти 31-36) зазначено, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Судова палата вважала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Врахувавши зазначене, Судова палата вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, такий підхід відповідатиме і підходам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо порядку обчислення строків звернення до суду в спорах про перерахунок пенсій, викладеним у постанові від 31.03.2023 у справі № 240/12017/19, яку взяв до уваги суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду посилання представника відповідача, що необхідно звернення для виплати компенсації втрати частини доходів є неспроможними, оскільки є обов'язком відповідача нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Судом встановлено, що позивач не отримав при звільненні у повному обсязі розрахунок.
Лише на виконання рішення суду отримала кошти 15.01.2025 року, а 21.01.2025 року звернулась до суду з даним позовом. Обов'язком відповідача є виплата вказаної компенсації разом з виплатою заборгованості в силу приписів Закону № 2050-ІІІ .
Таким чином, позивачем дотриманий строк звернення до суду з даним позовом та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2024 року по справі №560/8194/20, а також на підставі положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення - виплаченої 15.01.2025 року на виконання Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі №420/37153/23.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати у повному обсязі грошового забезпечення - виплаченої 15.01.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі №420/37153/23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення - виплаченої 15.01.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі №420/37153/23 відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва